Складні судження

Складним називається судження, яке складається з кількох простих суджень. Так, судження "Економіка є наукою" є простим, у ньому наявний один суб'єкт ("економіка") і один предикат ("наука"). Судження ж "Рішення правління має бути законним і обґрунтованим" — це судження утворене з двох простих: "Рішення правління має бути законним" і "Рішення правління має бути обґрунтованим".

Складні судження утворюються з простих за допомогою логічних сполучників: "Якщо... то", "і", "або" та їм рівнозначних.

До складних належать судження заперечення, умовні, єднальні, розподільні, еквівалентні судження.

Судження заперечення може належати як до складних, так і до простих суджень, оскільки має унарний (одиничний) зв’язок „невірно, що...”. Наприклад, „Невірно, що Земля – шар”. „Невірно, що купівля, продаж та дарування обов’язково пов’язані з кредитуванням”. Інші зв’язки є бінарними, тобто пов’язують два простих, або складних висловлювання.

Умовним (імплікативним) називається складне судження, утворене з двох простих суджень, що перебувають у відношенні підстави і наслідку, зв'язаних за допомогою логічного сполучника "якщо... то". Приклади умовних суджень: "Якщо тіло нагріти, то воно розшириться", "Якщо присуд необґрунтований, то він є незаконним".

Єднальним (кон'юнктивним) називається судження, суб'єкту якого належать усі перелічені предикати.

Єднальні судження утворюються з простих за допомогою сполучника "і". Позначається цей сполучник знаком л. Приклади кон'юнктивних суджень: "Рішення правління має бути законним і обґрунтованим", "Об'єктом економічної діяльності є як особиста власність, так і матеріальні блага, і здоров'я громадян, і сфера обслуговування і т. ін."

Структуру кон'юнктивного судження записують у вигляді формули S є Р₁ і Р₂ і Р_3.

Єднальне (кон'юнктивне) судження виражає знання про те, що предмету думки належить не якась одна, а група ознак, перелічених предикатами, до того ж названі ознаки належать предмету думки одночасно. Так, об'єктом розбою є не тільки особиста власність, а й життя і здоров'я потерпілого у той же самий час.

Кон’юнктивне судження як судження складне є істинним лише у тому випадку, коли істинні всі судження, що його складають, і хибне тоді, коли є хибним бодай одне з похідних суджень.

Розподільними (диз'юнктивними) судженнями називаються судження, утворені з простих, за допомогою з'єднання їх логічним сполучником "або". Розрізняють два види розподільних суджень: розподільно-виключаючі (судження строгої диз'юнкції) та єднально-розподільні (судження слабкої диз'юнкції).

Розподільно-виключаючим називається таке судження, в якому ознаки, виражені предикатами, виключають один одного. Ці судження виражаються сполучником "або". Позначають цей сполучник знаком v. Наприклад: "Попередня згода завершиться або припиненням справ, або подальшим співробітництвом". S є P1vP2vP3

Розподільно-виключаючі судження виражають знання про те, що предмету думки може належати тільки якась з ознак, виражена предикатами, і не можуть належати усі можливі ознаки одночасно.

Розподільно-виключаючі судження будуть істинними тільки тоді, коли одне із суджень, що до нього входить, буде істинне, а решта — хибними. Якщо ж усі вихідні судження істинні або всі хибні, то й розподільно-виключаюче судження хибне.

Єднально-розподільним судженням називається таке розподільне судження, в якому суб'єкту може належати не тільки один, а й усі перелічені предикати. Ці судження також виражаються сполучником "або". Наприклад: "Переховування може виражатися у прихованні злочину, а також засобів та знарядь скоєння злочину, або слідів злочину або предметів, здобутих злочинним шляхом". Сполучник послабленої диз'юнкції "або", за допомогою якого у цьому судженні предикати ("переховування злочинця", "знаряддя та засобів скоєння злочину", "слідів злочину", "предметів, здобутих злочинним шляхом"), означають, що суб'єкту судження ("переховування") може належати тільки якийсь один з цих предикатів, але можуть належати одночасно і всі названі предикати. Переховування може виразитися, наприклад, тільки у переховуванні злочинця, а може полягати у переховуванні злочинця, знаряддя і засобів здійснення злочину, слідів злочину та предметів, здобутих злочинним шляхом, одночасно.

Сполучник "або" і розділяє ознаки предмета, відділяє їх один від одного і допускає можливість поєднання ознак, їх суміщення. Цим єднально-розподільні судження відрізняються від розподільно-виключаючих суджень строгої диз'юнкції.

Єднально-розподільне судження буде істинним, коли хоча б одне із простих суджень, які його утворюють, є істинним, а хибним тоді, як усі прості судження, котрі його утворюють, хибні.

Слід мати на увазі, що граматично єднально-розподільні судження у юридичному законодавстві і правовій науці виражаються не тільки сполучником "або", а й іншими сполучниками і словами — "оскільки", "також", "так", а також за допомогою коми.

Окрім розглянутих видів відношень між судженнями існують такі самі відношення еквівалентності (рівнозначності).

Відношенням еквівалентності називають таке відношення між судженнями, коли при істинності одного судження друге також істинне і при хибності одного з суджень друге також хибне. Судження еквівалентності, якщо вони або одночасно істинні, або одночасно хибні. Якщо два судження перебувають у відношенні еквівалентності, то не може бути, щоб одне з них було істинним, а друге — хибним.

Відношення еквівалентності існує між такими судженнями:

Заперечене A — еквівалентне судженню О.

Заперечене I — еквівалентне судженню Е.

Заперечене E — еквівалентне судженню I.

Заперечене О — еквівалентне судженню А.

Наприклад, якщо ми висловимо два судження: 1) "Не вірно, що всі акціонери проголосують проти" (А), та 2) "Деякі акціонери проголосують проти" (О), то ці судження будуть еквівалентними.

Це означає, що коли перше судження істинне, то й друге судження також буде істинним і не може бути хибним. Так само, якщо судження "Не вірно, що ніхто із акціонерів не проголосує проти" (Е) є істинним, то й еквівалентне йому судження "Деякі з акціонерів не проголосують проти" (І) буде істинним.

Дата добавления: 2014-01-05