Поняття, ознаки та види злочинів. Склад злочину. Стадії скоєння злочину. Добровільна відмова від скоєння злочину. Співучасть в скоєнні злочину. Види співучасників

Кримінальна відповідальність та її підстави.

Кримінальна відповідальність є одним із видів юридичної відповідності, встановленої державою в кримінальному законі, і накладається судом на осіб, які визнані винними у вчиненні злочину, та мають нести зобов’язання особистого, майнового чи організаційного характеру.

Кримінальна відповідальність матеріалізується в обвинувальному вироку суду і зазвичай має на увазі засудження особи за вчинений злочин, призначення їй покарання, його відбування, судимість тощо

Звідси випливає, що:

1) кримінальна відповідальність - це вид юридичної відповідальності, який встановлюється державою в кримінальному законі за спеціальний вид правопорушення - злочин. Отже, тільки Кримінальний кодекс дає вичерпний перелік покарань, передбачає підстави, порядок, строки їх призначення.

2) кримінальна відповідальність застосовується тільки, судом і тільки до особи, винного у вчиненні злочину.

3) кримінальна відповідальність - це обов'язки злочинця особистого (позбавлення волі), майнового (конфіскація майна) чи організаційного

(позбавлення права займати певну посаду) характеру.

У ст. 2 КК України передбачено підстави кримінальної відповідальності. В ній зазначено, що кримінальну відповідальність і покарання несе тільки особа, винна у вчиненні злочину, тобто особа, яка умисно або з необережності вчинила Діяння, передбачене кримінальним законом як суспільно небезпечне. Сукупність ознак, які визначають діяння як злочин, іменується складом злочину. Тому часто стверджують, що єдиною підставою кримінальної відповідальності є наявність складу злочину.

Розрізняються фактичні і юридичні підстави кримінальної відповідальності. Фактична підстава - ця певна форма поведінки людини, здійснення суспільно небезпечного діяння (за одні тільки думки, погляди, переконання до відповідальності притягнути не можна). Кримінальна відповідальність виникає одночасно з фактом здійснення зазначеного в законі протиправного діяння. Юридичною підставою відповідальності є наявність у вказаному діянні складу конкретного злочину.

Кримінальний кодекс України визначає злочин як суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину (ст.11). Це поняття містить вказівку на такі обов'язкові ознаки злочину, як:

Під дією у КК розуміється активна, вольова, усвідомлена поведінка вчинок) особи, безпосередньо спрямована на спричинення певних негативних наслідків. Бездіяльність є пасивною поведінкою, в якому виражена зовні воля особи і яке також направлено на спричинення певних негативних наслідків. Крім того, обов'язковою ознакою бездіяльності є наявність спеціального зобов'язання і реальної можливості запобігти відповідні наслідки.

Поняття суб'єкта злочину розкривається у ст. 18 КК. Його застосування в (законодавчому визначенні поняття злочину означає, що злочином є діяння, вчинене фізичною осудною особою, яка на момент його вчинення досягла віку, з якого настає кримінальна відповідальність.

Винність діяння означає, що воно вчинене умисно або з необережності.

Суспільна небезпека – оцінна категорія, що характеризується певними діями чи бездіяльністю, завдає шкоди чи створює загрозу спричинення такої шкоди об’єктам, що охороняються кримінальним законом.

Ступінь суспільної небезпеки визначається всією сукупністю ознак злочину:

- цінністю того блага, на яке посягає злочин;

- шкідливістю наслідків, що настають через учинення злочину;

- способами діяння;

- мотивами діяння, формою та ступенем вини

Кримінальна протиправність означає, що відповідне діяння повинно бути передбачене чинним кримінальним законодавством. Кодекс встановлює вичерпний перелік злочинів. Не є злочином скоєне суб'єктом правопорушення винне діяння, для якого характерна фактична суспільна небезпека, але яке не передбачене чинним КК.

Караність, як ознака злочину, вказує, що за будь-які злочини в законі існують певний вид і термін покарання.

Існують різні позиції щодо відмежування злочинів від інших правопорушень. Одна з них базується на визначенні ступеня суспільної небезпеки. Злочином визнають найбільш суспільно небезпечні правопорушення. Наприклад, дрібне хуліганство (тобто нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії) передбачає адміністративну відповідальність. Однак вчинення хуліганських дій із застосуванням насильства (побої, заподіяння тілесних ушкоджень), в злочинності інших людей, в місці проведення публічного заходу (покладення квітів до пам'ятника, концерт тощо) є однією з ознак, який вказує на грубе порушення громадського порядку, тобто на кримінально-карні дії.

Залежно від ступеня тяжкості розрізняють злочини: нетяжкі, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі.

Нетяжким злочином є злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років або інше, більш м'якое покарання. Злочином середньої тяжкості є злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше п'яти років. За тяжкий злочин передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше десяти років. За особливо тяжкий злочин слід покарання у вигляді позбавлення волі на строк більше десяти років або довічне позбавлення волі.

Склад злочину - це певна сукупність встановлених у кримінальному законі; ознак, за наявності яких реально вчинене гроно небезпечне діяння визнається злочином. Склад злочину - це логічна модель, яка містить характерні ознаки злочинного діяння.

Лише наявність всіх цих елементів в сукупності є підставою для притягнення особи до кримінальної відповідальності. Відсутність хоча б одного із зазначених елементів означає відсутність складу злочину, а отже, - немає підстави для притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Суб'єкт злочину - це фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність.

Зазначені ознаки є загальними юридичними ознаками суб'єкта злочину, а також є обов'язковими ознаками будь-якого складу злочину, і відсутність хоча б одного з них означає відсутність у діянні особи складу злочину.

Обмеження кола можливих суб'єктів злочину фізичними особами означає, що суб'єктами злочину за кримінальним правом України не можуть бути юридичні особи, тварини, предмети чи сили природи.

Суб'єктом злочину може бути тільки осудна особа, тобто то, яка під час вчинення діяння, передбаченого КК, могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Несамовиті особи позбавлені такої здатності і потому не можуть бути суб'єктами злочину.

КК встановлює конкретний вік, з якого особа може бути притягнута до кримінальної відповідальності. Іншими словами, кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до моменту вчинення злочину виповнилося 16 років, а особи віком від 14 до 16 років можуть бути суб'єктами злочину лише у разі скоєння ними злочинів окремо передбачених в КК: умисне вбивство, умисні тяжкі тілесні ушкодження, зґвалтування, крадіжка, хуліганство і т.п. За деякими видами злочинів кримінальна відповідальність настає з 18 років (військові злочини). Діти до 14 років не підлягають кримінальній відповідальності.

Об'єкт злочину - це охоронювані кримінально-правовими нормами загальнодержавні відносини та соціальні блага, на які спрямоване посягання.

Об'єктивна сторона злочину - це зовнішнє вираження злочину. Основними ознаками об'єктивної сторони злочину є: 1) суспільнонебезпечне (злочинне) діяння; 2) його наслідки; 3) причинний зв'язок між діянням і наслідками.

Факультативними, тобто такими, які є необов'язковими для більшості злочинів, ознаками об'єктивної сторони є: місце, час, спосіб, обставини, засоби, знаряддя, за допомогою яких здійснюється злочин.

Суб'єктивна сторона злочину відображає процеси, які відбуваються у свідомості суб'єкта у зв'язку із вчиненням ним злочину, і свідчать про спрямування її волі, про його ставлення до суспільно небезпечного діяння і його по-наслідків. Ознаками суб'єктивної сторони злочину є вина; Факультативними - мотив та мета злочину.

Дата добавления: 2014-01-05