Застосування сил та засобів тилового забезпечення з’єднання в бою (під час маршу)

3.1. Підготовка військового тилу

(Слайд № 24) Успіх тилового забезпечення у з’єднаннях і частинах в ході бойових дій у повній мірі залежить від своєчасної та якісної підготовки їх тилу.

Підготовка тилу – складова частина організації тилового забезпечення в з’єднаннях і частинах.

(Слайд № 24) Підготовка тилу здійснюється одночасно з підготовкою військ. Її організує заступник командира з’єднання (частини) з тилу через начальників служб і командирів частин (підрозділів) тилу.

(Слайд № 24) За змістом заходів і черговістю їх виконання підготовка тилу поділяється на завчасну і безпосередню.

Завчасна підготовка військового тилу проводиться у мирний час. Безпосередня підготовка тилу здійснюється, як правило, перед початком воєнного конфлікту та в ході бойових дій і включає: переведення його з мирного на воєнний стан, уточнення планів та завершення підготовки бойових дій у тиловому відношенні.

Безпосередня підготовка тилу з’єднань (частин) з визначеними строками готовності починається з моменту отримання завдання щодо переведення його з мирного на воєнний стан, а у з’єднаннях (частинах) постійної готовності - з моменту отримання (уточнення) бойового завдання і завершується до строку готовності військ до бою (пересування).

Для з’єднань і частин з визначеними строками готовності безпосередня підготовка тилу передбачає відмобілізування та уточнення раніше розроблених планів.

Переведення тилу з мирного на воєнний стан включає приведення його в бойову готовність ПОВНА та відмобілізування тилових частин і підрозділів. Приведення тилу у бойову готовність ПОВНА здійснюється у суворо встановленому порядку. При цьому, після проведення передбачених підготовчих заходів, органи управління тилом, тилові частини і підрозділи виходять з місць постійної дислокації у призначені райони або відмобілізовуються (приводяться у бойову готовність) у пунктах постійної дислокації; розгортається система зв`язку тилу; здійснюється доукомплектування тилових частин і підрозділів до штатів воєнного часу; приводяться в готовність до застосування у ході бойових дій всі види техніки тилу; передається за призначенням казармений фонд, надлишкові запаси матеріальних засобів і майна; посилюється охорона та оборона тилу, радіаційне та хімічне спостереження.

В результаті проведення цих та інших заходів військовий тил повинен бути повністю готовий до виконання завдань щодо забезпечення частин (підрозділів) в ході бойових дій.

Відмобілізування тилу здійснюється за раніше розробленими планами. Заступники командирів з`єднань (частин) з тилу та начальники служб безпосередньо керують відмобілізуванням підпорядкованих їм частин і підрозділів тилу. З цих питань вони підтримують тісну взаємодію з штабами своїх з`єднань (частин), а також з відповідними військовими комісаріатами та органами місцевого управління. Одночасно з відмобілізуванням проводиться бойове злагодження частин і підрозділів тилу з метою вивчення їх особовим складом табельного озброєння та техніки, відпрацювання функціональних завдань та дій у складі своїх частин і підрозділів.

Напередодні чи з початком воєнного конфлікту здійснюється (завершується) безпосередня підготовка бойових дій, у тому числі і в тиловому відношенні. При цьому уточнюються (приймаються) згідно з конкретною обстановкою, яка склалася, рішення на тилове забезпечення частин (підрозділів) і уточнюються усі документи з його планування, доводяться до виконавців уточнені завдання, здійснюється розгортання тилу з зайняттям тиловими частинами і підрозділами призначених їм районів, уточнюється організація тилового забезпечення частин (підрозділів) і взаємодія тилу, проводяться заходи з безпосередньої підготовки тилу і його частин (підрозділів) до забезпечення частин (підрозділів) у ході бойових дій, з його захисту, охорони і оборони, організується управління тилом та здійснюються інші заходи. За будь-яких умов підготовка бойових дій в тиловому відношенні повинна здійснюватися приховано з підтриманням високої бойової готовності тилу.

Заходи безпосередньої підготовки частин і підрозділів тилу, як правило, передбачають: доукомплектування їх особовим складом, транспортними засобами та іншою технікою тилу, передбаченими штатами і табелями до них, а також запасними частинами і приладдям; забезпечення боєприпасами, пальним та іншими матеріальними засобами до установлених норм; проведення занять з особовим складом з урахуванням виконання наступних завдань в конкретній обстановці; технічне обслуговування і ремонт техніки тилу; укладання вантажів на автомобілі, їх надійне укриття і зберігання; укомплектування автомобілів світломаскувальними і світлосигнальними пристроями, засобами підвищення прохідності та іншим.

Основні заходи щодо завершення підготовки до бойових дій у тиловому відношенні проводяться: до початку воєнного конфлікту - як правило, у пунктах постійної дислокації чи в районах зосередження; у ході бойових дій - у вихідних районах чи безпосередньо в районах, які займають війська. Зміст і обсяг цих заходів визначаються: умовами переходу з’єднання (частини) до бойових дій, їх бойовим і чисельним складом; наявністю та станом сил і засобів тилу, шляхів підвезення та евакуації, характером місцевості; кліматичними та іншими факторами.

За будь-яких умов заходи щодо підготовки бойових дій у тиловому відношенні повинні проводитись приховано з підтриманням високої бойової готовності військового тилу.

3.2. Розміщення і переміщення частин (підрозділів) тилу

(Слайд № 25) Розміщення і переміщення частин (підрозділів) тилу при підготовці і в ході бою проводиться з метою своєчасного виконання ними завдань по тиловому і по службах тилу технічному забезпеченню військ. Прийнятий порядок розміщення і переміщення повинен відповідати замислу бою і бойовому порядку з’єднання (частини). Разом з тим, розміщення і переміщення частин (підрозділів) тилу залежить від їх призначення, виду бою і завдань з’єднань (частин), умов місцевості, наявності доріг, можливостей використання природних і штучних укрить та інших факторів.

Прийнятий порядок розміщення і переміщення частин (підрозділів) тилу повинен забезпечувати: успішне вирішення тилом завдань при веденні бою в умовах застосування усіх видів сучасної зброї; зосередження основних зусиль тилу на забезпеченні частин (підрозділів), які виконують головні завдання, та максимальну їх автономність у тиловому відношенні; найбільш ефективне застосування сил і засобів тилу та можливість швидкого маневру ними в ході бойових дій; живучість системи тилового забезпечення при різких змінах обстановки; безперервність управління тилом.

(Слайд № 25) Висування органів тилу у призначені райони та їх розгортання для забезпечення частин (підрозділів) у ході бойових дій здійснюється, як правило, одночасно з висуванням відповідних з’єднань (частин) під керівництвом заступників командирів з тилу. Порядок висування і розгортання тилу встановлюється командирами з’єднань (частин, підрозділів).

(Слайд № 26) Розгортання частин (підрозділів) тилу здійснюється у міру необхідності повністю або частково, виходячи з обсягу завдань, що виконуються тилом, які, у свою чергу, визначаються рівнем матеріального забезпечення військ.

Розміщення і дії частин (підрозділів) тилу здійснюються, як правило, у межах смуг (ділянок, районів) бойових дій тих з’єднань (частин, підрозділів), до складу яких вони входять. При цьому дивізійний, бригадний, полковий, батальйонний тил і тил дивізіонів розміщується за елементами бойового порядку з’єднань, частин і підрозділів.

Райони розміщення частин (підрозділів) тилу вибираються заступником командира з тилу, або, за його розпорядженням, начальниками служб тилу та узгоджуються з штабом з’єднання (частини). Якщо за умовами обстановки частини (підрозділи) тилу необхідно розгорнути за межею смуги (району) дій з’єднання (частини), то райони (місця) їх розміщення і маршрути переміщення призначаються старшим начальником. Такі умови можуть виникнути при веденні бойових дій військами у горах, пустельній місцевості, в лісі, або якщо смуга (ділянка, район) бойових дій будуть заражені радіоактивними або хімічними речовинами.

Райони розміщення тилу повинні відповідати ряду вимог. Вони вибираються поблизу доріг, щоб витрачати менше сил і засобів на підготовку під’їзних шляхів та забезпечувати швидке згортання, розгортання та вихід органів тилу на маршрути для переміщення у нові райони чи для пересування за своїми з’єднаннями (частинами, підрозділами). З цією метою райони розміщення дивізійного (бригадного, полкового) тилу повинні мати не менше двох виходів на найближчий шлях підвезення та евакуації. Разом з тим вони повинні бути на безпечній відстані від можливих об’єктів ударів всіх видів зброї противника, забезпечувати організацію надійного захисту, оборони та охорони частин (підрозділів) тилу, максимальне використання захисних та маскувальних властивостей місцевості, відповідати санітарно-гігієнічним і протиепідемічним вимогам, забезпечувати умови для дотримання правил пожежної безпеки, господарчо-побутового обслуговування особового складу і технічного обслуговування техніки тилу, надійність управління частинами (підрозділами) тилу.

Для розміщення частин та підрозділів тилу використовуються в першу чергу не зайняті військами і перевірені на мінування надійні споруди та укриття у військових містечках і населених пунктах, які сприятливі у санітарному відношенні.

При виборі районів розміщення необхідно враховувати специфіку завдань, які виконують частини і підрозділи тилу. Наприклад, при розміщенні хлібозаводів, лазень, пунктів харчування, необхідно звертати увагу на наявність у вибраних районах джерел води, яка необхідна для випікання хлібу, приготування їжі та інших потреб.

Місця розміщення транспортних засобів з запасами матеріальних засобів повинні забезпечувати їх безпеку від ударів противника, можливість виконання вантажно-розвантажувальних робіт, мати зручні під’їзди. (Слайд № 27)

В обороні механізованим і танковим дивізіям першого ешелону оперативної побудови корпусу для розгортання тилу та виконання ним завдань, а також для встановлення відповідальності за розміщення частин і підрозділів тилу, частин і підрозділів технічного та медичного забезпечення, за використання шляхів підвезення і евакуації, об`єктів місцевої військово-економічної бази та за підтримання порядку у прифронтових районах наказом по тилу корпусу призначаються тилові смуги.

Ліворуч і праворуч вони обмежуються розмежувальними лініями з сусідами, з тилу - тиловими межами. Глибина тилових смуг дивізій встановлюється відповідно до їх завдань, бойових порядків та побудови оборони, характеру місцевості, наявності та стану доріг, інших умов конкретної обстановки. Глибина тилової смуги дивізії може досягати 35 - 40 км від переднього краю оборони, а при веденні маневреної оборони – до 50 - 60 км.

(Слайд № 27) У обороні частини і підрозділи тилу розміщуються в стороні від передбачуваного напрямку головного удару противника під прикриттям бойових підрозділів, з урахуванням можливого маневру і проведення контратак своїх військ. (Слайд № 28) Розміщення у цих умовах повинно бути таким, щоб не довелось проводити переміщення при можливому вклиненні противника у нашу оборону. Таким чином частини і підрозділи тилу у обороні розміщуються за другим ешелоном (резервом) бойового порядку з’єднання (частини) на відстані від переднього краю: роти матеріального забезпечення механізованих (танкових) полків - 10 - 12 км; окремі батальйони матеріального забезпечення механізованих (танкових) дивізій - 30 - 35 км.

У наступі відстань частин і підрозділів тилу від переднього краю може складати: рот матеріального забезпечення механізованих (танкових) полків - 12 - 15 км; окремих батальйонів матеріального забезпечення механізованих (танкових) дивізій - 20 - 25 км.

За будь-яких умов частини (підрозділи) тилу розміщуються в призначених районах розосереджено. З метою виключення одночасного ураження одним ракетним ударом двох підрозділів (груп підрозділів) окремого батальйону матеріального забезпечення по складу приблизно рівних автомобільній роті, їх необхідно розміщувати на відстані до 3 км один від одного. Відстань між взводами (підрозділами) цих рот повинна складати не менше 200 м, щоб вони не могли бути уражені однією авіаційною бомбою. У роті матеріального забезпечення взаємне віддалення між підрозділами (групами підрозділів), за складом приблизно рівними одному автомобільному взводу, може складати 1,5 - 2 км, а між автомобільними відділеннями (підрозділами) взводів - до 200 м. Два поряд розміщені автомобілі повинні знаходитись один від одного на відстані 25 - 50 м, щоб вони не були знищені вибухом одного артилерійського снаряду (міни).

У всіх випадках транспортні засоби з боєприпасами і пальним повинні розміщуватись на безпечній відстані один від одного. При розміщенні транспортних засобів з пальним їх необхідно розташовувати так, щоб у випадку пошкодження цистерни з пальним, пальне не просочилось у район розміщення транспорту з пальним, боєприпасами чи іншими матеріальними засобами. Боєприпаси, пальне і інші матеріальні засоби однієї номенклатури (сорту) можуть розміщуватись у кількох місцях.

При розміщенні у одному районі частин дивізійного тилу, технічного і медичного забезпечення відстань між ними повинна складати до 3 км, а між підрозділами полкового тилу, технічного і медичного забезпечення - 1,5 - 2 км. Такі відстані задовольняють вимогам розосередження транспортних засобів також і для захисту від впливу вражаючих елементів різних видів високоточної зброї противника.

Для розміщення частин і підрозділів тилового, технічного і медичного забезпечення з урахуванням викладених нормативів по їх розосередженню необхідні райони (Слайд № 29) площею: для дивізійних частин - до 60 км2; для полкових підрозділів - до 8 км2. Для розміщення окремого батальйону матеріального забезпечення і ТПУ дивізії, роти матеріального забезпечення і ТПУ полку необхідні райони в середньому площею до 40 і до 4 - 6 км2 відповідно. Відстань районів розміщення дивізійного тилу від бойових частин повинна бути 3 - 5 км, полкового тилу від бойових підрозділів – 2 - 3 км.

Важливою вимогою до розміщення і розгортання тилу є його ешелонування в глибину. Це означає, що з урахуванням комплексу завдань, які вирішують органи тилу у бою, ближче до переднього краю (за першим ешелоном бойового порядку) повинні розміщуватись, при необхідності, частина автомобільних підрозділів з запасами боєприпасів та пального.

Основні частини і підрозділи тилу розміщуються, як правило, за другим ешелоном бойового порядку з’єднання (частини) чи загальновійськовим резервом. Наближення частини транспортних засобів з боєприпасами і пальним до частин (підрозділів) першого ешелону забезпечує швидке поповнення в них витрати і втрат матеріальних засобів, створює сприятливі умови для виконання тилом інших завдань, не мішає маневру бойових частин (підрозділів), а також забезпечує розосередження запасів по глибині в інтересах підвищення живучості системи матеріального забезпечення.

Тил з’єднань (частин), які знаходяться в резерві і у районі зосередження (вихідному районі) розміщується у межах районів розміщення своїх з’єднань (частин) з урахуванням послідовності висування з цих районів.

У вихідному районі для наступу і в обороні, крім основних районів, для частин і підрозділів тилу призначаються і по можливості обладнуються запасні райони розміщення. При наявності часу, сил та засобів обладнуються також і фальшиві райони (об’єкти) розміщення тилу.

За необхідності для наближення сил та засобів тилу до частин і підрозділів, які забезпечуються, виведення їх з-під ударів противника та в інших випадках здійснюється переміщення частин, підрозділів тилу та запасів матеріальних засобів. Переміщення повинно організовуватись відповідно до обстановки, яка складається, та можливих її змін, щоб забезпечувалась безперервність підвезення матеріальних засобів та успішне виконання інших завдань тилу. У всіх випадках переміщення однорідних і взаємопов’язаних у виконанні завдань частин (підрозділів) суміжних ланок військового і оперативного тилу повинне здійснюватись узгоджено за метою, часом і місцем.

(Слайд № 30) Періодичність переміщення тилу визначається відповідно до завдань, які виконуються з’єднаннями (частинами), характеру місцевості, спроможності сил та засобів тилу до виконання завдань, які стоять перед ними, у визначені строки. У цілому можна сказати, що чим більш динамічними будуть бойові дії, тим частіше повинен переміщуватися тил з’єднань (частин). Переміщення частин (підрозділів) тилу у ході бою необхідно уміло поєднувати з роботою на місці та на зупинках, щоб не порушувалось безперебійне тилове забезпечення військ.

(Слайд № 30) Порядок та строки переміщення частин (підрозділів) дивізійного, бригадного (полкового) тилу визначаються заступником командира з`єднання (частини) з тилу згідно з вказівками командира. Про переміщення тилу у новий район заступник командира з тилу доповідає командиру або начальнику штабу з`єднання (частини), вищому заступнику командуючого (командира) з тилу, а також інформує заступника командира дивізії, бригади (полку) з озброєння, начальників родів військ і служб з`єднання (частини) підлеглих заступників командирів з тилу, командирів частин і підрозділів.

Тил приданих дивізії (бригаді, полку) частин і підрозділів розміщується і переміщується в смузі (районі) її дій відповідно до завдань частин (підрозділів) підсилення та з урахуванням розміщення дивізійного (бригадного, полкового) тилу. Райони розміщення, маршрути і порядок переміщення тилу приданих частин (підрозділів) визначаються командирами цих частин (підрозділів) за узгодженням з заступником командира дивізії (бригади, полку) з тилу.

Дата добавления: 2014-01-05