Основні риси правильного мислення

Ми переконалися, що логіка – це наука про правильне мислення. Тепер розберемося докладніше, якими ж є риси правильного мислення.

Перш за все, необхідно відрізняти правильне мислення від істинного. У чому їх відмінність?

Поняття «істинність» стосується змісту думки, а поняття «правильність» – форми думки, її побудови.

За конкретним змістом думка може бути істинною або хибною. Істинна думка правильно й адекватно відображує об’єктивну реальність. Якщо ж думка не відповідає тому, що є у дійсності, викривляє її, то вона є хибною думкою.

За формою думка може бути правильною та неправильною. Правильна думка відтворює у своїй структурі об’єктивну структуру дійсності, тобто відповідає дійсним відношенням предметів та явищ. Якщо ж думка викривляє дійсні відношення речей, то ця думка неправильна.

Яке ж значення мають істинність і правильність мислення у реальному процесі мислення? Найфундаментальніше. Істинність вихідних суджень – перша необхідна умова досягнення істинного висновку. При хибності хоча б одного з вихідних суджень істинного висновку отримати не можна: він може бути як істинним, так і хибним. Наприклад, хибне, що «Усі підприємства є прибутковими»; відомо, що «Сидоров і К˚– підприємство». Чи значить це, що «Сидоров і К˚ отримує прибуток»? Висновок тут невизначений.

Але істинність вихідних суджень – ще недостатня умова отримання істинного висновку. Інша необхідна умова – правильність їх зв’язку у структурі думки. Приклади правильної та неправильної структури міркувань були наведені на початку першої лекції.

Таким чином, істинні висновки отримуються (з необхідністю) лише з істинних основ у результаті правильних міркувань. У всіх інших випадках істинні висновки можуть вийти лише випадково.

Логіка, як ми пам’ятаємо, відволікається від конкретного змісту думки, її цікавить правильність мислення. А істинні висновки при правильному мисленні виходять самі, якщо вони виводяться з істинних основ. Ставити ж перед логікою питання «що істинне?», за дотепним зауваженням одного філософа, усе одно, якби одна людина доїла козла, а друга – підставляла решето. Головне й домінуюче завдання логіки – аналіз правильності міркувань.

Правильне мислення відрізняє ряд рис. Найголовніші з них – це визначеність, послідовність та доказовість.

Що таке визначеність мислення? Ця його властивість передбачає, що у процесі даного міркування значення понять і тверджень не можна змінювати. Вони повинні лишатися тотожними собі, інакше властивості одного об’єкта можуть бути непомітно приписані іншому.

Наприклад, якщо ми почали говорити про зірки як про небесні тіла, то у процесі даного міркування ми повинні застосовувати це поняття саме у цьому значенні, а не у значенні «ялинкові прикраси» або «зірочки на погонах».

Послідовність – властивість правильного мислення відтворювати структурою думки ті структурні зв’язки та відношення, які притаманні самій дійсності, здатність слідувати «логіці речей».

Послідовність мислення являє собою певний, внутрішньо зумовлений зв’язок тверджень; проявляється у несуперечності мислення. Якщо ми визнаємо істинність якихось суджень, то ми змушені визнати істинність і тих суджень, які випливають із них, незалежно від того, подобається нам це чи не подобається, сприяє нашім цілям або, навпаки, заважає. Припустивши одне, ми автоматично позбавляємо себе можливості стверджувати інше, несумісне з припущеним раніше.

Наприклад, людина, впевнена у тому, що усі водоплаваючі обов’язково дихають зябрами, змушений буде або не вважати, що кити та дельфіни плавають у воді, або все-таки переглянути свої погляди.

Таким чином, почавши мислити, людина може раптом усвідомити, що усі її погляди на світ обмежуються набором стереотипів, що зв’язали її по руках та ногах і заважають жити. Часто навіть ця невелика кількість стереотипів суперечить один одному. Наприклад, чоловік, упевнений, що усі люди в окулярах серйозні, а також, що усі жінки – легковажні, зустрівши жінку в окулярах, може, звичайно, на деякий час забути про свої суперечливі «переконання». Але якщо попросити його охарактеризувати нову знайому, він буде змушений із двох стереотипів вибрати один або відмовитися від обох. Відмовляючись же від таких стереотипів, людина стає більш гнучкою, вільною та відкритою новому досвіду. І все це завдяки тому, що вона просто почала думати. Ось яку роль відіграє у нашому житті така властивість правильного мислення, як послідовність, несуперечливість.

Ми бачимо, що послідовність мислення виключає довільність, одні думки випливають з інших немовби насильно. Зі властивістю одних думок з необхідністю випливати з інших пов’язана також інша риса правильного мислення – доказовість.

Доказовість є властивість правильного мислення відображати об’єктивні основи предметів і явищ навколишнього світу. Доказовість проявляється в обґрунтованості думки, встановленні її істинності або хибності на основі інших думок.

Візьмемо, наприклад, таке міркування: «Якщо іде дощ, то земля мокра; дощ іде; отже, земля мокра». Схема цього міркування проста: якщо перше, то друге; є перше; отже, є й друге.

Тепер трохи змінимо цю схему і будемо міркувати так: якщо перше, то друге; є друге, отже, є перше. Наприклад: «Якщо йде дощ, то земля мокра; земля мокра; отже, дощ іде». Такий висновок, звичайно ж, неправильний. Правильне таке: кожного разу, коли йде дощ, земля мокра. Але з цього твердження й того факту, що земля мокра, зовсім не випливає, що йде дощ. Земля може бути мокрою й без дощу; її можна намочити, наприклад, зі шлангу, вона може бути мокра після танення снігу і т. д. Тобто це міркування неправильне, а доказовість – це властивість саме правильного мислення, яке, ще раз нагадую, з істинних основ завжди приводить до істинних висновків.

Саме цим і пояснюється той величезний інтерес, який логіка пред’являє до правильного мислення. Воно дає можливість зі знань, які вже є, отримувати нові, причому за допомогою «чистого» міркування, без якого-небудь звернення до досвіду, інтуїції і т. д. Правильне міркування дає стовідсоткову гарантію успіху, а не просто ту чи іншу вірогідність отримання істинного висновку.

Чим же обумовлена правильність міркувань? Очевидно, існують певні закони – закони мислення. Порушення вимог, що випливають із них, веде до логічних помилок.

Наприклад, візьмемо два такі істинні судження: «Фільми за участю Сильвестра Сталоне не можна переглянути за одну добу» і «Рембо ІV» – фільм за участю Сильвестра Сталоне». З цього, здавалося б, витікає, що фільм «Рембо ІV» не можна переглянути за одну добу. Але ми розуміємо, що такий висновок хибний.

Чому ж отриманий хибний висновок з істинних суджень? Через ототожнення нетотожніх понять. У першому випадку поняття «Фільми за участю Сильвестра Сталоне» застосовується у збірному значенні – мова йде про всі разом узяті його фільми, котрі дійсно не можна переглянути за одну добу. У другому ж випадку поняття «Фільми за участю Сильвестра Сталоне» означає «кожен фільм», тобто застосовується у розділовому значенні. Тому поняття, яке має пов’язати ці два судження, насправді відсутнє. Порушений один із законів мислення – закон тотожності, згідно якому всяка думка у процесі міркування повинна бути тотожною самій собі. Що ж таке закон мислення?

Дата добавления: 2014-01-06