Процеси, що протікають в атмосфері

Променева енергія Сонця – це головне джерело процесів, які протікають в атмосфері – її рухи. Розподіляється вона на Землі нерівномірно і в цьому причина виникнення вітрів. До екваторіальної та тропічної зони сонячної радіації надходить більше, ніж в помірні і особливо високі широти. Тому повітря в низьких широтах нагрівається більше, ніж в помірної зоні та полярних областях. Між теплими та холодними масами повітря виникає різниця температури та атмосферного тиску, що й спричинює появу вітру. Приклад виникнення вітру – бриз. Його поява викликається завдяки різниці температур повітря над морем та сушею. Вдень повітря над сушею нагрівається більш ніж над морем. Зігріте повітря піднімається та на його місце приходить повітря з моря. Вночі відбуваються зворотні процеси. Тобто, бризи –рух повітря в приморській зоні, що відбувається вдень і вночі (добове коливання). На відміну від бризу, мусони – сезонні вітри, які пов’язані з різницею температур повітря над материками та океанами. Взимку ці вітру йдуть від холодних материків до теплих океанів, а влітку – із порівняно холодних океанів на зігріті материки. Мусони типові для низьких широт (південь та південно-східна Азія), але є й в помірної зоні (Далекий Схід). Бризи та мусони відносяться до періодичних вітрів. До постійних вітрів відносять пасати та антипасати.

Пасати характерні для низьких широт і вони постійно спрямовані із областей з високим тиском до екваторіальної зони. В полярних областях повітряні маси охолоджуються і як більш важкі опускаються. Біля екватору вони нагріваються, стають більш легкими і піднімаються. На екваторі понижений тиск, у полюсів – підвищений. Тому повітряні маси рухаються від полюсів до екватору. В Північної півкулі вони північно-східного напрямку, а в Південної півкулі – південно-східного напрямку. На висоті 3-7 км. планетарні вітри дують в протилежних напрямах і називаються антипасатами.

При зближенні теплого й холодного повітря температура, вологість і тиск збільшуються, а швидкість вітру збільшується. Такі явища виникають і руйнуються в повітряному океані над помірними і полярними областями. Завдяки різниці температур і тиску, концентруються великі запаси кінетичної енергії та виникають циклоні і антициклони. Для них характерний обертовий рух величезних повітряних мас, які переносять теплі маси повітря з екваторіальної зони і тропіків до помірних і високих широт. Холодні маси повітря вони переносять в тропіки та екваторіальну зону. Внаслідок цього температура у високих широтах відносно підвищується, а в низьких – знижується. З циклонами пов’язана похмура погода з опадами, а з антициклонами – ясна погода. В циклонах переважають висхідні рухи повітря, які сприяють конденсації вологи, а в антициклоні – низхідні, при яких ступінь насиченості вологою зменшується. Взимку циклони утворюються на півночі Атлантики та Тихого океану, а антициклони – на материках Азії та Північної Америки. Влітку циклони утворюються на материках, але вони не такі інтенсивні. Антициклони влітку інтенсивні над океанами. Як бачимо, ступінь вологості повітря може впливати на рухи атмосфери. В залежності від складу водяних парів в атмосфері розрізняють абсолютну та відносну вологість. Абсолютна вологість – це насиченість парів, які є в повітрі в даний момент. Відносна вологість – це відношення насиченості парів, які є в повітрі до насиченості пару, необхідного для насичення повітря при даній температурі. Чим вище температура повітря, тим більше водяних парів воно може поглинути.

Дата добавления: 2014-01-06