Поняття про фразеологію як розділ мовознавства

Поняття про фразеологію як розділ мовознавства. Типи фразеологізмів

План

1. Поняття про фразеологію як розділ мовознавства.

2. Типи фразеологізмів: фразеологічні зрощення та єдності; фразеологічні сполучення; фразеологізовані сполучення слів.

3. Співвідношення між лексичним значенням слова та значенням фразеологізму.

Слова в мові вживаються не ізольовано, а в реченні або у фразі, тобто в сполученні з іншими словами. У нашій мові розрізняються словосполучення лексичні, синтаксичні і фразеологічні. Лексичне словосполучення означає назву якогось одного поняття, воно виступає зрідка в термінології (антонів вогонь — «гангрена», Великий віз) та як власна географічна назва (Біла Церква, Вітрова Балка,

Червоний Лиман). Синтаксичне словосполучення — це вільне граматично організоване за допомогою сурядного або підрядного зв'язку поєднання слів (батько і мати, широке поле, посіяли кукурудзу, підемо в гай).

Однак слова об'єднуються не тільки в вільні, а часто й у стійкі, або фразеологічні, словосполучення, що сприймаються як одне ціле, як єдиний вислів, або мовний зворот, неподільний на окремі частини без втрати значення. Такі стійкі сполучення слів називаються фразеологічними одиницями, а їх сукупність становить фразеологію мови. До фразеології належать і усталені в мові звороти й вислови (мати на увазі, пасти задніх), і прислів'я, приказки та влучні вирази, або крилаті слова.

Мовні одиниці, що складаються з кількох роздільно оформлених компонентів, характеризуються стійкістю лексичного складу та синтаксичної будови і, як і окремі слова, позначають поняття, звуться фразеологічними одиницями, або фразеологічними зворотами, чи просто фразеологізмами.

Фразеологія (відгр. phrasis — вислів і logos — поняття, вчення) — це: 1. Розділ мовознавства, що вивчає сталі звороти мовлення. 2. Склад фразеологічних одиниць і висловів мови. До складу фразеології входять ідіоми, порівняння, крилаті вислови, прислів'я, приказки, стійкі формули, звороти науково-термінологічного характеру, афоризми, сталі вислови з виробничо-технічної сфери та ін.

Ідіомами (від гр. idioma — особливість, самобутній зворот) називаються стійкі словосполучення, що виражають єдине поняття. Вони втратили свою внутрішню форму і іншою мовою, як правило, дослівно не перекладаються: вскочити в халепу; була не була; море по коліна; замилювати очі.

Порівняння — це вид простого тропа, в якому одне явище як поняття виявляється шляхом зіставлення з іншим явищем. Цього типу фразеологізми цінні тим, що в них безпосередніше відбиваються особливості життя і побуту носіїв мови: чистий, як сльоза; їсть, як іржа залізо; мов у воду опущений; крутиться, як муха в окропі; білий, як стіна (як крейда, як глина, як молоко, як сніг).

Прислів’я — це виражений реченням народний вислів повчального змісту, що передає узагальнений суспільний досвід або формулює життєву закономірність: щире слово, добре діло душу й серце обігріло; обпікся на молоці, то й на воду студить; не копай під кимсь ями, бо сам у неї впадеш; вік живи, вік учись.

Приказка — це стійкий вислів, який відзначається лаконічною будовою й використанням образної виразності, але не формулює певної закономірності чи правила: у страху очі великі; і стіни вуха мають; ні сіло ні впало; м які слова і камінь крушать.

Крилаті вислови — часто повторювані влучні словесні формули, джерело яких може бути встановлене: голос волаючого в пустелі; лиш боротись — значить жить!; посипати голову попелом. До них належать вислови видатних політичних діячів та історичних осіб, цитати з творів письменників, з античної літератури тощо: Драконівські закони; І чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь; Неопалима купина.

Афоризм виражає в стислій формі яку-небудь думку узагальнено. Це може бути прислів'я, приказка, крилатий вислів, народнопоетична формула та інші фразеологізми, які набувають афористичності у мовленні: / в наше віконце загляне сонце; хто шукає, той знайде; бо то не просто мова, звуки...; друзі пізнаються в біді; через терни до зірок; хутко казка мовиться, та нешвидко діло робиться.

Каламбур — фігура мовлення, яка полягає в гумористичному використанні багатозначності слова або звукової схожості різних слів: кому весілля, а курці смерть; на Миколи та ніколи; далеко куцому до зайця, на городі бузина, а в Києві дядько; де раки зимують; далеко ще чуприні до лисої голови.

Професійні вислови — це стійкі словосполучення або речення, що внаслідок переосмислення вийшли за межі мови професійних груп і набули образного звучання: грати першу скрипку; брати в шори; підрізати під корінь; закручувати гайки; увійти в роль; дати зелену вулицю; і кінці в воду; добре тому ковалеві; і пиши пропало.

Народнопоетичні включення — стійкі мовні моделі, які вживаються як зачини чи кінцівки в народній творчості у вигляді рефренів, евфемізмів: багато що казати, та мало слухати; як задумав, так і зробив; хай йому земля пером; у добрий час сказати, а в лихий помовчати; бодай тебе добро не минуло; вічна пам'ять. Це переважно народні побажання, заклинання, обіцянки, клятви, вітання. Перенесені у незвичну для них мовну ситуацію, вони надають ліричності, невимушеності, плавності викладу.

Вислови термінологічного характеру стають фразеологізмами, коли вони виходять за межі своєї терміносистеми й набувають переносного значення: питома вага; зійти з орбіти; вийти на фінішну пряму; поставити на лінійку готовності; тримати руку на пульсі; кінська сила; міжнародний клімат; поставити наголос.

Українська мова має дуже багату фразеологію, яка складалася протягом віків і виявляє велику стійкість. Фразеологічні вислови — продукт мовної творчості народу, вони містять стале і чітко окреслене значення, багато з них емоційно забарвлені і художньо оформлені, в них, особливо в прислів'ях і приказках, відбивається глибока мудрість народу, його вікова культура. Отже, фразеологія являє великий скарб нашої мови.

До діла вжиті, фразеологічні звороти завжди впливають на читача або слухача, краще доносять до них зміст висловлюваної думки, а тому вдале їх використання, зокрема в художній, газетній і ораторській мові, в доповідях і лекціях, має особливо велике позитивне значення.

У народній фразеології стисло виражається позитивне ставлення до праці, колективу, науки, правди, сміливості і засуджуються лінощі, неправда, хвастощі, боягузтво, сварливість тощо (Де господар добре робить, там і поле буйно родить. Як дбаєш, так і маєш. Громада—великий чоловік. Де добре громаді, там добре і бабі. Сила та розум — краса людини. За праве діло стій сміло. Де відвага, там і щастя. Хто лінивий, той і сонливий. Вдача собача: не брехне — то й не дихне. Гречана каша сама себе хвалить. Не бачила сова орла, а як уздріла, то аж зомліла. За онучу збили бучу й ін.

Типи фразеологізмів: фразеологічні зрощення та єдності; фразеологічні сполучення; фразеологізовані сполучення слів

У сучасному мовознавстві відомі кілька типів класифікацій фразеологізмів, які прийнятні й для української фразеології. Класифікаційних схем фразеологізмів існує декілька, причому у кількох із них розрізняється від двох до чотирьох типів. Окремі класифікації містять велику кількість типів та підтипів, використання яких на практиці досить складне.

За семантичною злитістю компонентів розрізняють: а) фразеологічні зрощення, б) фразеологічні єдності, в) фразеологічні сполучення (класифікація В.В. Виноградова). До них додаються ще фразеологічні вислови (за класифікацією М. М. Шанського).

Фразеологічними зрощеннями називаються такі стійкі сполучення слів, які складають неподільну цілісність і значення яких у сучасній мові зовсім не можна пов'язати з тими словами, що входять до даного виразу. Напр.: дати гарбуза, бити байдики, скакати в гречку, у чорта на болоті, в цьому він собаку з'їв і ін. Отже, з погляду сучасної мови значення фразеологічних зрощень нічим не вмотивоване. Так, вираз дати гарбуза означає «відмову дівчини тому, хто до неї сватається», хоч такий зміст зовсім не випливає з лексичного значення слів, які входять до цього виразу. Вислів скакати в гречку означає «зрадити дружині», з'їв собаку — «досвідчений у якійсь справі» і т. д. Вловити якийсь безпосередній зв'язок між значенням наведених висловів і словами, які до них входять, також не можна.

В залежності від того, чим викликана або чим зумовлена неподільність фразеологічних зрощень, В. В. Виноградов визначає чотири типи їх:

а) фразеологічні зрощення, в складі яких є не вживані у сучасній мові вимерлі слова, вже незрозумілі для того, хто говорить, як напр.: байдики бити, теревені правити, на всі заставки;

б) фразеологічні зрощення, в складі яких є граматичні архаїзми, тому вони неподільні з синтаксичного погляду: бути притчею во язицех;

в) фразеологічні зрощення, неподільні лексично, які виражають емоції: ось тобі на! чого доброго;

г) фразеологічні зрощення, які становлять таку змістову єдність, значення частин якої байдуже для розуміння цілого: як пити дати, сісти в калошу, загнати на слизьке, у нього грошей кури не клюють.

Фразеологічними єдностями називаються такі стійкі і неподільні мовні вислови, загальне значення яких зв'язане з тими словами, що входять до їх складу, тобто воно більшою чи меншою мірою вмотивоване значенням складових частин кожного вислову: пошитися в дурні, ні пари з уст, п'ятами накивати, пальці знати, ні світ ні зоря і под. Так, вираз ні пари з уст означає «мовчати», «не говорити», його значення зв'язане із значенням іменників уста і пара, бо коли з уст не виходить пара, то вони стулені, тобто перебувають у такому стані, як це потрібно, щоб людина мовчала, не говорила. Вислів пальці знати означає невмілу роботу, яка робилася невправними руками, отже, його загальний зміст зв'язаний із значенням слів пальці і т. д. Багато фразеологічних єдностей в своїй основі є образними виразами, і їх загальне значення мотивується образним значенням слів, які до них входять, як напр.: тримати камінь за пазухою, кров з молоком, молоти язиком, танцювати під чиюсь дудку і ін.

Каламбурні вирази, досить поширені в сучасній українській мові, за своїм змістом також становлять собою фразеологічні єдності, як напр.: Воно б дуже добре, та нікуди не годиться. Балакала, говорила — сім мішків гречаного Гаврила. На городі бузина, а в Києві дядько.

У фразеологічних єдностях не можна без порушення їх цілісності замінювати одну складову частину іншою, але один подібний фразеологічний зворот легко може бути замінений іншим синонімічним висловом або й окремим словом. Наприклад, мовні звороти тримати язик за зубами і ні пари з уст є синонімічними фразеологічними єдностями й можуть при певних умовах замінюватися один одним, а обидва вони своїм змістом дорівнюють лексичному значенню слова мовчати. Завдяки такій їх властивості В. В. Виноградов вважає фразеологічні єдності, як і фразеологічні зрощення, «потенціальними еквівалентами слів».

Фразеологічні сполучення — це такі стійкі мовні звороти, які характеризуються певною самостійністю складових частин. Одне слово в фразеологічному сполученні становить його ядро, а решта від нього залежить, його характеризує. Центральне слово фразеологічно обумовлене й не може бути замінене іншим; ті ж слова, які його характеризують, допускають взаємну заміну чи підставлення, напр.: порушити питання, порушити справу; взяти участь у чому-небудь; взяти до уваги, взяти в шори.

Найпоширенішими фразеологічними сполученнями в сучасній українській мові виступають такі групи слів:

а) словосполучення, що складаються з іменника та узгодженого з ним прикметника чи дієприкметника: добрі бажання, добрі наміри (Кажуть, що весь поміст в пекло з добрих намірів зложився — Л.Укр.);

б) словосполучення, що складаються з двох іменників, причому один з них може мати при собі узгоджений прикметник: справа честі, храм науки, плід непорозуміння, діло табак; людина великого серця, чуття єдиної родини;

в) словосполучення, що складаються з дієслова та іменника з прийменником чи без нього: розв'язати справу, звільнити з роботи, спустити з очей, добитися перемоги, покласти голову;

г) словосполучення, що складаються з дієслова та прислівника: розбити вщент, закінчити вчасно.

Поділ стійких фразеологічних одиниць на фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності і фразеологічні сполучення, запропонований В.В.Виноградовим, поширився в сучасній лінгвістичній науці. Однак названі фразеологічні типи не охоплюють прислів'їв, приказок та багатьох крилатих виразів, які, безперечно, належать до фразеології мови.

Фразеологічні вислови (фразеологізовані сполучення слів) — це стійкі звороти мови, які семантично не діляться і складаються зі слів із вільним значенням, але в процесі мовлення відтворюються як сталі мовні одиниці. До них належать фразеологічні вислови комунікативного типу (речення). Це прислів'я, приказки, крилаті вислови, народні порівняння тощо: дівка не без щастя, козак не без долі; на словах медок, а на серці льодок; величається, як заєць хвостом; бідний, як церковна миша; мовчання — знак згоди; шукайте — / знайдете! Фразеологічні вислови номінативного типу — це мовні кліше, виражені переважно простим словосполученням: пленарне засідання, ринкові відносини, звітно-виборна кампанія, охорона здоров'я, золоті руки, трудові успіхи, чорне золото, ядерна безпека, охорона навколишнього середовища та ін.

Дата добавления: 2014-01-06