Електробезпека у приміщенні з відеодисплейними терміналами

У приміщенні, де одночасно експлуатується або обслуговується більше п'яти персональних ЕОМ, на помітному та доступному місці встановлюється аварійний резервний вимикач, який може повністю вимкнути електричне живлення приміщення, крім освітлення.

Індивідуальні і групові штепсельні з'єднання та електророзетки необхідно монтувати на негорючих або важкогорючих пластинах.

Електромережу штепсельних розеток для живлення ПК при розташуванні їх уздовж стін приміщення прокладають по підлозі вздовж стін приміщення, як правило, в металевих трубах і гнучких металевих рукавах з відводами відповідно до затвердженого плану розміщення обладнання та його технічних характеристик.

Металеві труби та гнучкі металеві рукави повинні бути заземлені.

Для забезпечення електробезпеки використовуються окремо або в поєднанні один з одним такі технічні способи та засоби:

ü захисне заземлення та з занулення згідно ГОСТ 12.1.030-81 (2001) «ССБТ. Электробезопасность. Защитное заземление, зануление»;

ü вирівнювання потенціалів;

ü мала напруга;

ü захисне відключення;

ü ізоляція струмопроводів: передбачений ступінь захисту ізоляції обладнання ІР44 (згідно з ГОСТ 14254-96 «Степени защиты, обеспечиваемые оболочками (код IP)» розшифровується наступним чином: перша цифра – захист від зовнішніх твердих предметів діаметром більше 1 мм; друга цифра – захист від бризок);

· попереджувальна сигналізація, блокування, знаки безпеки;

· засоби захисту та запобіжні пристрої;

· експлуатаційні заходи (необхідно дотримуватися правил техніки безпеки при роботі з високою напругою, а також наступних заходів обережності: не підключати і не відключати рознімання кабелів при включеній напрузі мережі, технічне обслуговування і ремонт проводити тільки при вимкненому живленні).

2) Заходи захисту від негативної дії статичної електрики:

• кілька разів на протязі робочого дня мити руки і обличчя водою, а після закінчення роботи вимити руки й лице з милом;

• щоденно протирати екран монітора, клавіатуру та маніпулятор антистатичною серветкою;

• щоденно в приміщенні з ПК проводити вологе прибирання;

• установити нейтралізатори статичної електрики;

• підтримувати у приміщенні вологість повітря, зазначену в нормативних документах;

• виконати у відповідності з ДНАОП 0.00-1.21-98 “Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів” заземлення ВДТ;

користувачу ПК бажано носити одяг з природних (льняних) волокон.

3) Заходи щодо виключення випадків механічного травмування.

Заходи попередження травматизму зводяться до усунення безпосередніх причин, або чинників, що сприяють його виникненню. Тому цих заходів так само багато, як і самих причин. На підприємствах організаціях необхідно проводити ретельне розслідування кожного випадку травматизму з виявленням його причин і вжиттям відповідних заходів по їх усуненню. Крім того, треба систематично за певні періоди (місяць, квартал, рік) аналізувати усі випадки травм за їх характером і причинами. Такий аналіз дозволяє встановити найбільш часті і характерні для цього підприємства (організації) причини травматизму і зосередити основні зусилля на їх усуненні.

Для зниження ймовірності механічного травмування та підвищення комфортності праці оснащення офісних приміщень повинно бути виконано раціонально з точки зору ергономіки. Зручне та раціональне розташування робочих місць, обладнаних ПК, визначається загальною площею та відстанню між комп’ютерами. Згідно з нормами щодо виробничих приміщень площа одного робочого місця, обладнаного ПК, повинна бути не менше 6 м², а об’єм ≥ 20 м³.

4) Заходи мінімізації негативного впливу специфіки роботи на опорно-руховий апарат.

Для мінімізації негативних наслідків “синдрому тривалих статичних навантажень” (СТСН) передбачено вдосконалення ергономічних умов робочого місця користувачів ПК та перерви в роботі.

Конструкція робочого столу має відповідати сучасним вимогам ергономіки і забезпечувати оптимальне розміщення на робочій поверхні використовуваного обладнання (дисплея, клавіатури, принтера) і документів. Висота робочої поверхні робочого столу з ВДТ має регулюватися в межах 680...800 мм, а ширина і глибина - забезпечувати можливість виконання операцій у зоні досяжності моторного поля (рекомендовані розміри: ширина – 600...1400 мм, глибина – 800...1000 мм). Робочий стіл повинен мати простір для ніг заввишки не менше ніж 600 мм, завширшки не менше ніж 500 мм, завглибшки (на рівні колін) не менше ніж 450 мм, на рівні простягнутої ноги – ніж 650 мм.

Робочий стілець має бути підйомно-поворотним, регульованим за висотою сидіння та кутом нахилу спинки. Поверхня сидіння має бути плоскою, передня кромка – заокругленою. Регулювання за кожним із параметрів має здійснюватися незалежно, легко і надійно фіксуватися. Шаг регулювання елементів стільця має становити: для лінійних розмірів - 15...20 мм, для кутових - 2...5 град. Зусилля регулювання має не перевищувати 20 Н. Висота поверхні сидіння має регулюватися в межах 400...500 мм, а ширина і глибина становити не менше ніж 400 мм. Кут нахилу сидіння – до 15 град. вперед і до 5 град. назад. Висота спинки стільця має становити (300 ± 20) мм, ширина – не менше ніж 380 мм. Кут нахилу спинки має регулюватися в межах 1...30 град. від вертикального положення. Відстань від спинки до переднього краю сидіння має регулюватися в межах 260...400 мм. Для зниження статичного напруження м'язів верхніх кінцівок слід використовувати стаціонарні або змінні підлокітники завдовжки не менше ніж 250 мм, завширшки 50...70 мм, що регулюються за висотою над сидінням у межах 230...260 мм і відстанню між підлокітниками в межах 350...500 мм. Поверхня сидіння і спинки стільця має бути напівм'якою з нековзним, повітронепроникним покриттям, що легко чиститься і не електризується.

Робоче місце має бути обладнане підставкою для ніг завширшки не менше ніж 300 мм, завглибшки не менше ніж 400 мм, що регулюється за висотою в межах до 150 мм і за кутом нахилу опорної поверхні підставки до 20 град. Підставка повинна мати рифлену поверхню і бортик по передньому краю заввишки 10 мм.

Для запобігання кістково-м’язових порушень у зв’язку з тривалим статичним напруженням м'язів спини, шиї, рук і ніг необхідно виконувати фізичні вправи 2-3 рази протягом робочого часу по 5-10 хвилин.

При введення даних кількість дрібних стереотипних рухів кистей і пальців рук за робочий час може перевищити 60 тис., що є небезпечним. Кожне натискання на клавішу сполучено зі скороченням м'язів та сухожилля, внаслідок чого можуть розвитися хворобливі запальні процеси. Запальні процеси тканин сухожиль (тенденіти) одержали загальну назву “травма повторюваних навантажень”.

5) Для запобігання «тунельного синдрому» робоче місце має бути зручним і ергономічно продуманим. Працюючи з клавіатурою, необхідно дотримуватись наступних правил:

· стежити, щоб кут згину руки в лікті був прямим, тобто 90 °;

· забезпечити оптимальну висоту клавіатури від підлоги – 65-75 см;

· користуватись ергономічними і зручними мишею та клавіатурою;

· мати можливість регулювання положення і нахилу клавіатури (відстань від поверхні стола до середини клавіатури – не більше 30 мм, кут підйому клавіатури – від 2 ° до 15 °);

· комп'ютерна миша не повинна лежати на краю стола, щоб долонь при роботі не звисала, а була прямою і розслабленою; Лікоть руки також повинен лежати на столі;

· добрим профілактичним заходом є опора для зап'ястя під час роботи. Нею може служити килимок для миші, клавіатура спеціальної форми, силіконові подушечки, вмонтовані в стіл.

· робочий стілець або крісло обов'язково повинні мати підлокітники.

Потрібно періодично робити перерви для проведення декількох вправ для рук:

- струсіть руки;

- кілька разів стисніть пальці в кулак (не менше десяти разів);

- обертайте кулаки вздовж осі руки;

- натисніть долонею однієї руки на пальці іншої ніби намагаючись вивернути долоню і зап'ястя.

6) Заходи запобігання напруженості та інтенсивності трудових процесів при роботі з ПК.

Дата добавления: 2014-01-06