Сутність міжнародної економічної системи

Міжнародна економічна система (МЕС) являє собою сукупність елементів світової економіки з властивими кожному із них характеристиками; у процесі дії елементів світової економіки виникають інтегративні якості, характеристики, закономірності функціонування цієї системи.

Складовими елементами міжнародної економічної системи є насамперед національні економічні системи, що являють собою сукупність взаємопов’язаних в організаційному, технологічному та економічному плані галузей і сфер господарської діяльності країн, які через зростання їхньої відкритості у взаємодії одна з одною формують світові ринки і перетворюють виробництво товарів та послуг на міжнародну економічну діяльність.

Окрім того, міжнародна економічна система включає регулятивні механізми національного, міждержавного та наднаціонального рівнів.

Сфера функціонування міжнародної економічної системи — світове господарство. Незважаючи на існування значної кількості визначень даної категорії, найбільш точним є: сукупність національних господарств у їхній взаємодії через систему міжнародних економічних відносин. Саме вони виявляють стосунки між країнами в економічній сфері, охоплюючи коопераційні і відтворювальні зв’язки. Важливо розкрити відмінності міжнародних економічних відносин від інших видів відносин, що складаються між державами (дипломатичних, політичних, військових, гуманітарних та ін.). При цьому необхідно акцентувати увагу на закономірностях та характері розвитку світового господарства на нинішньому етапі, зосередившись на найістотніших із них, як от:

- становлення глобальної моделі світового господарства, зас­нованій на постіндустріальній парадигмі;

- формування планетарних продуктивних сил;

- лібералізація зовнішньоекономічної діяльності держав;

- посилення взаємозалежності національних економік;

- трансформація структури світового господарства з виокремленням нових його підсистем;

- перетворення ТНК у провідних суб’єктів міжнародної економічної діяльності.

Розглядаючи світове господарство як цілісну систему, слід визначити його структуру та виділити складові підсистеми за такими критеріями:

- рівень економічного розвитку;

- соціальна структура господарства;

- тип економічного зростання;

- ступінь відкритості національних економік.

Рис. 1.1. – Механізм взаємодії середовища міжнародної економічної системи

На основі цих критеріїв необхідно дати порівняльну характеристику групам країн, що належать до кожної із названих підсистем:

- промислово розвинені країни (40);

- країни з перехідною економікою (28);

- країни, що розвиваються (140).

Порівняльна характеристика дається на основі використання прийнятих у міжнародній практиці показників:

1. Валовий внутрішній продукт (ВВП) — виражає загальний обсяг кінцевих товарів і послуг, що випущені на території даної країни, незалежно від національної належності діючих у ній підприємств за певний період часу. Даний показник становить у цілому по світу більше 47 трлн дол. із середньодушовим рівнем понад 7 тис. дол.

2. Валовий національний продукт (ВНП) — виражає обсяг виробництва, що контролюється корпораціями і приватними особами даної національності.

3. Індекс людського розвитку (ІЛР) — інтегральний показник, який розраховується на основі даних щодо рівня життя населення (реальний ВВП на душу громадян), тривалості життя та рівня освіченості. За значенням ІЛР країни ранжуються за шкалою від 0 до 1:

а) низький (до 0,50) — 34 країни;

б) середній (0,51—0,79) — 86 країн;

в) високий (0,80—1,00) — 55 країн.

Підбиваючи підсумки стосовно ефективності функціонування міжнародної економічної системи, слід наголосити, що вона значною мірою залежить від:

по-перше, ступеня розвинутості всіх елементів цієї системи;

по-друге, темпів і динаміки міжнародних інтеграційних процесів;

по-третє, швидкості поширення і утвердження постіндустріальної моделі розвитку у світовому масштабі;

по-четверте, уніфікації середовища розвитку МЕВ;

по-п’яте, прискорення формування глобальних регулятивних механізмів.

Дата добавления: 2014-01-06