Форми міжнародного кредиту

Міжнародний кредит та його роль в міжнародних економічних відносинах

ТЕМА 6. МІЖНАРОДНИЙ КРЕДИТ

Розвиненість кредитних відносин є невід’ємною умовою функціонування ринкової економіки. Кредитом називають рух позикового капіталу.

Міжнародний кредит — це кредит, де кредиторами і позиковцями виступають різні держави, тобто рух позикового капіталу в сфері міжнародних економічних відносин.

Як економічна категорія міжнародний кредит виражає відносини, які склалися між кредиторами і позиковцями різних країн з приводу надання, використання та погашення позики. Суб’єктами цих відносин є держави та державні органи, кредитні організації, нефінансові заклади, а також інші юридичні та фізичні особи.

Міжнародний кредит виконує низку важливих функцій.

1. Забезпечує перерозподіл між країнами фінансових і матеріальних ресурсів, що сприяє їх ефективному використанню.

2. Посилює нагромадження в межах всього світового господарства за рахунок використання тимчасово вільних грошових коштів одних країн для фінансування капіталовкладень в інших країнах.

3. Прискорює реалізацію товарів.

У розвитку світового господарства міжнародний кредит відіграє важливу роль, сприяючи розвитку продуктивних сил та розширенню масштабів торгівлі. Водночас він може призводити і до негативних наслідків, викликаючи диспропорції в економіці країн-кредиторів. Надмірне залучення міжнародних кредитів та їх неефективне використання підриває платоспроможність позиковців внаслідок сплати величезних відсотків за кредит. Зовнішня заборгованість для багатьох країн стала причиною призупинення їх економічного зростання.

Форми міжнародного кредиту можна класифікувати за різними принципами:

1. За призначенням розрізняють кредити:

- зв’язані;

- фінансові.

Зв’язані кредити мають цільовий характер, закріплений в кредитних угодах. До них належать:

комерційні кредити, які надаються для закупівлі певних видів товарів чи оплати послуг;

інвестиційні — для будівництва конкретних об´єктів, на прямі капіталовкладення, погашення зовнішньої заборгованості, придбання цінних паперів;

проміжкові — для обслуговування змішаних форм вивезення капіталів, товарів та послуг, наприклад у вигляді виконання підрядних робіт.

Фінансові кредити не мають цільового призначення. До них належать:

єврокредити;

облігації: з фіксованою та плаваючою відсотковою ставкою; з варантом; конвертовані облігації;

євроноти;

єврокомерційні папери та інші фінансові інструменти. Джерелом єврокредитів є ресурси евровалютного ринку. Такі кредити, як правило, надають великі банки на строк 5-10 років на умовах "роловер" (роловерний кредит). Весь договірний строк ділиться на періоди по 3-6 місяців, а тверда відсоткова ставка встановлюється лише для першого періоду. Для кожного наступного вона коректується з врахуванням зміни цін та валютних курсів на міжнародному грошовому ринку. Відсоткова ставка за роловерними кредитами складається з двох частин — базової ставки і маржі. За базу приймаються відсоткові ставки за три- або шестимісячними міжбанківськими депозитами на відповідному ринку, наприклад LIBOR у Лондоні.

LIBOR — ставка, запропонована на Лондонському міжбанківському ринку депозитів. Це ставка відсотка, за якою провідні банки Лондона надають позиковий капітал у певній валюті або валютній одиниці іншим банкам. Вона служить базовою ставкою для багатьох операцій на міжбанківському ринку позикових капіталів. Маржа коливається від 0,25 до 2 %.

Конвертовані облігації за певних умов можна обміняти на акції компанії-боржника за попередньо встановленим курсом.

Варант — окремий документ, який дає право його власнику на покупку акцій протягом зазначеного строку за фіксованим курсом.

Євроноти — короткострокові та середньострокові зобов´язання з плаваючою відсотковою ставкою.

Єврокомєрційні папери — зобов´язання приватних корпорацій, які випускаються на 3-6 місяців з невеликою маржею до відповідної базової ставки міжнародного грошового ринку.

2. За джерелами:

зовнішнє кредитування;

внутрішнє кредитування.

3. За формою надання:

товарні;

валютні.

4. За строками міжнародні кредити поділяються на:

надстрокові — добові, тижневі, до трьох місяців;

короткострокові — до 1 року;

середньострокові — 1-5 років;

довгострокові — понад 5-7 років.

Перший з них використовується для термінових операцій; другий — переважно в зовнішній торгівлі товарами споживчого призначення, матеріалами, сировиною, продуктами харчування та в обміні послугами; третій — для експорту машин і обладнання; четвертий — для фінансування інвестицій в інфраструктуру та виробничу сферу, для великомасштабних проектів.

5. За валютою позики:

у валюті країни-позичальника;

у валюті країни-кредитора;

у валюті третьої країни;

у міжнародній грошовій одиниці (СПЗ, ЕКЮ тощо).

6. За забезпеченістю:

забезпечені (товарними документами, цінними паперами, векселями, нерухомістю тощо);

бланкові — під зобов’язання боржника.

7. За формою надання:

готівкові;

акцептні;

депозитні сертифікати;

облігаційні позики.

Дата добавления: 2014-01-06