Профілактика електроравматизму

ТА ДОРОЖНЬО-БУДІВЕЛЬНИХ РОБІТ ЗА ЕЛЕКТРОБЕЗПЕКОЮ

ЕЛЕКТРОНЕБЕЗПЕКА. КЛАСИФІКАЦІЯ ВИРОБНИЧИХ ПРИМІЩЕНЬ

Виробничі приміщення за ступеням небезпеки ураження людини електричним током діляться на три класи.

Приміщення першого класу називаються приміщеннями без підвищеної небезпеки, до них належать приміщення з температурою до +30ÅС, відносною вологістю до 75%, підлога цих приміщень не проводить електричний струм. До I класу приміщень належать адміністративні, конторські та ін.

Приміщення II класу називаються приміщеннями підвищеної небезпеки. Вони характеризуються такими ознаками: температура повітря більше +30ÅС (жаркі приміщення, відносна вологість більша 75% (вогкі приміщення); наявність струмоведучого пилу в такій кількості, що він осідає на провідниках, проникає усередину машин, устаткування; наявність струмопровідної підлоги (металічні, земляні, залізобетонні, цегляні та ін.); можливість одночасного доторкання людини до металічних конструкцій будівель, що мають з’єднання з землею, та до металічних корпусів устаткування. Прикладом приміщень II класу можуть бути кузні, зварювальні, складські та ін.

Приміщення III класу називають особливо небезпечними. Вони характеризуються наступними ознаками: відносна вологість складає близько 100%; стіни, підлога, та предмети цих приміщень вкриті вологою (особливо вогкі приміщення); містяться пари або утворюються відкладення, що руйнують ізоляцію та струмоведучі частини електроустаткування, тобто ці приміщення з хімічно активним середовищем; одночасна наявність двох або більше ознак приміщень підвищеної небезпеки. До особливо небезпечних належать приміщення: для миття автомобілів, слюсарно–механічні відділення, фарбувальні; всі ділянки по обслуговуванню і ремонту автомобілів під відкритим небом або навісом.

У відповідності з наведеною класифікацією такі дорожньо-будівельні роботи як електропідігрів ґрунту, бетону, цегляної кладки, трубопроводів, підземні і підводні роботи, земляні роботи поблизу підземних кабелів, електрозварювання у замкнутих обсягах, колодязях належать до особливо небезпечних.

Для забезпечення електробезпеки повинні застосовуватись окремо або в поєднанні один з одним наступні технічні засоби та способи: захисне заземлення, занулення, захисне вимикання, вирівнювання потенціалів, мала напруга, електричне розділення мереж, ізоляція струмоведучих частин, компенсація струмів замикання на землю, загородні пристрої, попереджувальна сигналізація, блокування, знаки безпеки, засоби захисту та охоронні пристосування.

Технічні способи і засоби захисту, забезпечуючи електробезпеку, повинні встановлюватись з урахуванням:

а) номінальної напруги, роду і частоти струму електроустановки;

б) способу електропостачання;

в) режиму нейтралі джерела живлення електроенергією;

г) умов зовнішнього середовища;

д) можливості зняття напруги із струмоведучих частин, на яких або поблизу яких повинна виконуватись робота;

е) характеру можливого доторкання людини до елементів ланцюга струму;

ж) можливості наближення до струмоведучих частин, що знаходяться під напругою, на відстані менше допустимої, або влучання в зону ростікання струму;

з) видів робіт.

Захисне заземлення являє собою електричне з’єднання з землею або її еквівалентом металічних неструмоведучих частин, які можуть опинитися під напругою як вказано на малюнку.

Захисне заземлення призначено для перетворення замикання на корпус у замикання на землю.

Заземлення роблять для зниження до безпечного значення напруги на корпус відносно землі у випадку, якщо корпус електроустановки опиниться під напругою. Безпека доторкання до корпусу електроустановки в цьому випадку забезпечується за рахунок малого опору заземлення, що вимикає, досягнення струмом небезпечної величини.

У відповідності з правилами устрою електроустановок заземленню підлягають установки у трифазних мережах з напругою до 1000 В з ізольованою нейтраллю і в мережах з напругою вище1000 В з будь-яким режимом нейтралі. В мережах з ізольованою нейтраллю, працюючих під напругою до 1000 В, у відповідності з вимогами Правил устрою електроустановок сила струму втрати не може перевищувати 10 А. В таких мережах допустимий опір заземлення з урахуванням найбільшого промерзання ґрунту не повинне перевищувати 4 Ом при і 10 Ом при (де - потужність трансформатора або генератора, кВА). Напруга струму втрати не буде перевищувати .

Рисунок 17.1 – Схема захисного заземлення при електричному з’єднанні з землею

Заземлюючий пристрій складається з заземлювача та заземлюючих провідників. Заземлювачі можуть бути природними та штучними. В якості природних заземлювачів використовуються металічні конструкції, що знаходяться в землі, водопровідні труби, каналізація, тепломережа. В якості штучних заземлювачів використовують звичайні вертикальні або горизонтальні електроди. Для електродів використовують стальні труби діаметром 3 – 5 см, стальні металічні профілі розміром від 40 на 40 мм до 60 на 60 мм, круглі металічні стержні діаметром 10 – 12 мм. Вертикальні заземлювачі для підвищення ефективності роботи забивають звичайно на глибину, перевищуючу глибину промерзання, і тому їх довжину практично приймають рівною 2,5 – 3,0 м. Горизонтальні електроди закладають нижче глибини промерзання, їх довжина до 10 м.

Вертикальні електроди з’єднують один з одним полосовою сталлю 4 на 12 мм у перетині або стальним округлим прутком діаметром не менш 6 мм.

Рисунок 17.2 – Схема захисного заземлення – занулення

Зануленням називають навмисне електричне з’єднання з нульовим провідником металічних неструмоведучих частин, які можуть опинитися під напругою. Занулення використовують у чотирипровідних електричних мережах змінного току із глухо заземленою нейтраллю з напругою в мережі не більше 1000 В, як показано на малюнку, та в трипровідних мережах постійного току із глухозаземленою середньою точкою. Занулення дозволяє перевести замикання на корпус в однофазне коротке замикання. При однофазовому короткому замиканні спрацьовує захист, перегорає запобіжник (або спрацьовує автоматичне відключення), електрична мережа розривається і електроустановка відключається від мережі.

Для підвищення безпеки занулення нульовий дріт заземляють вторинно. Це дозволяє знизити напругу на корпус і підвищити надійність занулення у випадку обриву нульового дроту.

Занулення частіше всього застосовують для пересувних і переносних струмоприймачів ручного електрифікованого інструменту, на виробничих підприємствах. Обов’язкова умова забезпечення надійності роботи занулення – це під’єднання корпуса електроустаткування металічним зв’язком до нейтралі трансформатора. При значній довжині нульовий дріт з’єднується із заземлювачем багатократно, і обов’язково він повинен бути заземлений у кінці мережі.

Захисне вимикання – швидкодіючий захист, що забезпечує автоматичне відключення електроустановки при виникненні у ній небезпеки ураження струмом. Захисні відключаючі пристрої можуть реагувати на потенціал корпуса, напругу нульової послідовності, струм замикається на землю. Захисні відключаючі пристрої реагують на потенціал корпуса, встановлюють як доповнення до заземлення і занулення і спрацьовують при появі на заземленому або зануленому корпусі підвищеного потенціалу.

Захисний вимикаючий пристрій, реагуючий на напругу нульової послідовності, спрацьовує при замиканні двох фаз на землю. Ці пристрої застосовують у трифазних тридротних мережах з ізольованою нейтраллю, що знаходяться під напругою більше 1000 В, замість заземлення або як додаткову захисну міру. Вони можуть застосовуватись і як самостійні засоби захисту.

Захисні відключаючі засоби, що реагують на струм замикання на землю, спрацьовують при замиканні фази на заземлений корпус, застосовуються для забезпечення безпечної експлуатації ручного електрифікованого інструменту та пересувних установок.

Вирівнювання потенціалу – це метод зниження напруги доторкання і кроку між точками електричної мережі, до яких можливе одночасне доторкання або на яких може одночасно стояти чоловік.

Вирівнювання потенціалу застосовується для установок, працюючих під напругою 1000 В і більше в тих аварійних випадках, коли при великих точках замикання на землю напруга доторкання і кроку може сягати небезпечних значень.

Рисунок 17.3 – Схема контурного заземлення:

1 – корпус установки;

2 – заземлювач;

3 – заземлююча магістраль;

4 – заземлюючий провідник.

Вирівнювання потенціалу здійснюється за допомогою контурного заземлювача. Він складається з одинарних заземлювачів, розташованих по контуру та всередині захищуваної зони і з’єднаних одну з одною заземлюючою магістраллю. Корпуси електроустановок під’єднуються до заземлюючої магістралі за допомогою заземлюючих провідників.

Мала напруга являє собою номінальну напругу не більше 42 В, що застосовується в цілях зменшення небезпеки ураження електричним струмом. Мала напруга використовується для ручних переносних ламп, світильників місцевого та загального освітлення (при висоті розташування нижче 2,5 м), ручного інструмента, що експлуатується в умовах особливої небезпеки або особливо небезпечних.

Електричне розділення мереж здійснюється у вигляді розділення електричних мереж на окремі, не пов’язані між собою ділянки, за допомогою розділяючи трансформаторів.

Блокування призначене для попередження потрапляння людини до струмоведучих частин, що знаходяться під напругою. В якості прикладу можна навести кожух рубильника, який можна відкрити або закрити тільки при вимкненому рубильнику.

Ізоляція електромереж і електроустановок може бути робочою, додатковою, подвійною або посиленою. Робоча ізоляція – це електрична ізоляція струмоведучих частин електроустановки, що забезпечує її нормальну роботу та захист від ураження електричним струмом. У відповідності з ПУЕ опір ізоляції кожного елементу мережі повинен складати не менш 1000 Ом/В робочої напруги. В процесі експлуатації матеріал ізоляції змінює свої діелектричні та механічні властивості, в результаті чого може відбутися пробій на металічні частини електроустановок, що зазвичай не знаходяться під напругою. Тому ізоляцію необхідно періодично перевіряти на опір. Якщо ізоляція не відповідає вимогам ПУЕ, проводку замінюють.

В деяких електроприймачах роблять подвійну ізоляцію, що складається з робочої та додаткової ізоляції. Додаткова ізоляція передбачається для захисту від ураження електричним струмом у випадку пошкодження робочої ізоляції. Подвійна ізоляція застосовується для роботи електрифікованим інструментом в приміщеннях із земляною, бетонною, металічною, дерев’яною та ін. підлогами на відкритих майданчиках та металоконструкціях без застосування електрозахисних засобів.

Електрозахисті засоби – це переносні та перевізні вироби для захисту людей, працюючих з електроустановками, від ураження електричним струмом, від дії електричної дуги та електромагнітного поля. Електрозахисні засоби підрозділяються на основні та додаткові.

Основні ізолюючі засоби володіють високою електричною міцністю витримують тривалу напругу і дозволяють обслуговуючому персоналу торкатися струмоведучих частин, що знаходяться під напругою.

Додаткові ізолюючі засоби не можуть самі по собі забезпечувати захист при робочій напрузі, тому застосовуються тільки в поєднанні з основними засобами, посилюючи їх захисні властивості.

До основних ізолюючих засобів при роботі електроустановок під напругою більше 1000 В належать оперативні та вимірювальні штанги, ізолюючі та струмовимірювальні кліщі, покажчики напруг і ін. При експлуатації установок, працюючих під напругою до 1000 В, основними засобами індивідуального захисту є інструменти з ізольованими рукоятками, пристроями для переміщення по опорам, площадки, пояси і т. ін. Додаткові ізолюючі засоби – це діелектричні рукавиці, боти, ковдри, підставки.

Всі захисні засоби до початку експлуатації повинні бути випробувані, а в процесі експлуатації їх періодично оглядають та випробовують.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Класифікація виробничих приміщень і дорожньо-будівельних робіт за електронебезпекою.

2. Загальні положення з профілактики електротравматизму.

3. Захисне заземлення.

4. Занулення та захисне вимикання.

5. Вирівнювання потенціалу, мала напруга і електричне розділення мереж.

ЛЕКЦІЯ №18

Дата добавления: 2014-01-06