Кредит. Критерії кредитоспроможності позичальника

Креди́т — кошти й матеріальні цінності, що надаються резидентами або нерезидентами у користування юридичним або фізичним особам на визначений строк та під відсоток. Кредит розподіляється на фінансовий, товарний і кредит під цінні папери, що засвідчують відносини позики.Ринок кредитних ресурсів — це процес залучення коштів у грошовій формі на умовах повернення, платності й строковості. Кредитний ринок с одним із найстаріших сегментів фінансового ринку, він виник як закономірна реакція на потребу в додаткових фінансових ресурсах для здійснення процесу фінансового забезпечення підприємницької та інших видів діяльності юридичних і фізичних осіб.

Економічна суть цього явища полягає в тому, що наявні фінансові ресурси в державі не завжди перебувають у розпорядженні й володінні тих фізичних і юридичних осіб і в тому місці, де виникає потреба й можливість їхнього використання. Це потребувало вжиття низки правових, організаційних та економічних заходів, пов'язаних із пошуком і реалізацією можливостей використання вільних коштів, спрямованих на підприємницьку діяльність. У будь-якій державі такі заходи регулюються національним законодавством і виданими на їх основі підзаконними актами, а також певними методичними розробками.

Джерелом коштів, що циркулюють на кредитному ринку, с кошти, акумульовані на депозитних рахунках банків, залишки коштів на розрахункових та інших рахунках юридичних осіб, вільні кошти населення і кошти, акумульовані центральним банком держави. Розміщення акумульованих коштів здійснюється на основі кредитних угод між банками, юридичними та фізичними особами. По суті, при цьому відбувається перерозподіл фінансових ресурсів між суб'єктами підприємництва з метою їхнього ефективного використання й одержання прибутку в розмірах, що перевищують сплату відсотків за кредит. Якраз цей бік ринку кредитів є визначальним у фінансовому розумінні, оскільки фінансові ресурси забезпечують зростання валового внутрішнього продукту і, відповідно, поліпшення економічного становища в державі.

Враховуючи критерії оцінки кредитоспроможності зазначені в положеннях варто виділити такі основні з них:

забезпеченість власними коштами не менш як 50 % усіх його видатків;

репутація позичальника (кваліфікація, здібності керівника, дотримання ділової етики, договірної платіжної дисципліни);

оцінка продукції, що випускається, наявність замовлення на її реалізацію, характер послуг, що надаються (конкурентоспроможність на внутрішньому та зовнішньому ринках, попит на продукцію, послуги, обсяги експорту);

економічна кон’юнктура (перспективи розвитку позичальника, наявність джерел коштів для капіталовкладень тощо);

платоспроможність;

фінансова стійкість;

обсяг реалізації;

обороти за рахунками;

склад і динаміка дебіторсько-кредиторської заборгованості;

собівартість продукції;

прибутки та збитки;

рентабельність;

кредитна історія.

Водночас треба зазначити, що розглянуті положення НБУ не забороняють банківським установам самостійно установлювати додаткові критерії оцінки фінансового стану позичальника, які підвищують вимоги до показників з метою адекватної оцінки кредитних ризиків і належного контролю за ними. У процесі такої оцінки банківським установам України значною мірою доцільно використовувати методики, що застосовують зарубіжні банківські установи.

Згідно рекомендацій НБУ при оцінці кредитоспроможності банкам варто розраховувати такі показники, як:

коефіцієнт загальної ліквідності;

коефіцієнт абсолютної (термінової) ліквідності;

коефіцієнт співвідношення залучених та власних коштів;

коефіцієнт фінансової незалежності;

коефіцієнт маневреності власних оборотних коштів [2].

Враховуючи рекомендації НБУ комерційні банки проводять оцінку кредитоспроможності за такими основними напрямами:

1. Ліквідність та платоспроможність;

2. Фінансова стійність;

3. Рентабельність;

4. Ділова активність;

5. Кредитна історія позичальника.

Всі вище перелічені показники розраховуються на основі звітності поданої позичальником та на основі даних що містяться в банку, в разі якщо позичальник раніше брав в ньому кредит.

Щодо показників ліквідності, то при оцінці кредитоспроможності використовуються такі основні з них: коефіцієнт абсолютної ліквідності, коефіцієнт швидкої ліквідності, коефіцієнт загальної ліквідності.

Серед показників фінансової стійкості в основному розраховують коефіцієнти автономії, фінансової стійкості, фінансової залежності або левериджу, маневреності та забезпеченості власними оборотними коштами.

Серед показників ділової активності в більшості випадків визначають коефіцієнти оборотності дебіторської та кредиторської заборгованості та коефіцієнт оборотності запасів.

Щодо кредитної історії, то банк в основному аналізує терміни погашення попередніх позик та чи виникали в позичальника проблеми пов’язані з погашенням позик. Також визначається період функціонування підприємством та чи діяльність підприємства за останні роки є прибутковою.

Дата добавления: 2014-01-06