Зернові корми

1. Класифікація, склад і поживність кормового зерна злакових культур.

2. Склад, поживність і значення зерна бобових культур

3. Підготовка до згодовування, норми, фізіологічне і господарське значення.

Ключові слова: Хімічний склад, зерно злаків, кукурудза, овес, ячмінь, жито, пшениця, сорго, просо, тритікале, незамінні амінокислоти, макроелементи, мікроелементи, зерно бобових культур, горох, соя, люпин, кормові боби, чина.

Основними зернофуражними культурами є ячмінь, кукурудза, пшениця, овес.

Зерно злаків – корм для всіх видів сільськогосподарських тварин. Його склад і поживність по видам культур приведені в таблиці 1.

Хімічний склад і поживна цінність зерна злаків.

Зерно	Вміст, %	В 1 кг корму
води	протеїну	жиру	клітковини	БЕР	золи	корм.од	Перетрав-ного протеїну
Кукурудза		10,4	4,1	2,2	68,7	1,6	1,34
Овес		11,0	4,7	9,8	58,2	3,4	1,00
Ячмінь		10,1	2,1	4,0	68,0	2,8	1,21
Жито		12,3	2,0	2,4	68,4	1,9	1,18
Пшениця		13,1	2,3	2,7	67,2	1,7	1,20
Сорго		11,2	2,8	3,0	67,8	2,2	1,18
Просо		11,1	3,7	9,2	56,6	9,2	0,95
Тритікале		15,1	2,4	2,3	65,5	1,8	1,15

Вміст протеїну в зернах злаків складає в середньому біля 10-14% з коливаннями від 8 до 20% в залежності від виду, сорту і умов росту. Протеїн на 85-90% складається з білків; небілкові азотисті речовини представлені аспарагіном і вільними амінокислотами.

Амінокислотний склад протеїну різних зернових кормів неоднаковий і приведений в таблиці 2.

Із злакових зерно кукурудзи найбільш бідне протеїном, в тому числі лізином, триптофаном і гліцерином.

Вміст незамінних амінокислот в зерні злаків, г/кг

Показники	Кукурудза	Овес	Ячмінь	Жито	Пшениця	Сорго	Просо	Тритікале
Сирий протеїн, %		10,9	11,6	12,3	14,0	11,2	11,0	15,1
Лізин	2,9	3,6	4,4	4,4	3,9	2,8	2,4	4,1
Метіонін	1,9	1,6	1,8	1,7	2,1	1,1	2,6	1,3
Гістидин	2,1	1,9	2,4	2,7	2,9	2,4	1,9	3,2
Триптофан	0,8	1,4	1,6	1,1	1,8	1,0	1,5	1,4
Трионін	3,5	3,5	3,7	3,8	3,9	3,0	3,6	2,4
Валін	5,4	5,9	5,9	6,1	6,0	5,1	5,3	3,9
Аргінін	4,1	6,6	5,2	5,8	7,0	3,7	3,2	5,4
Лейцин	12,2	7,8	7,7	7,4	9,4	14,2	10,6	5,9
Ізолейцин	4,6	5,0	4,9	5,2	5,9	5,6	4,3	3,1
Фенілаланін	4,8	5,5	5,9	5,8	6,9	4,8	5,3	4,7

Вміст жиру в зерні злаків невисокий і складає від 2% в пшениці до 5% у вівса. Жири концентруються в зародку зерна (до 10-17%), вони представлені в основному тригліцеридами ненасичених жирних кислот – лінолевою і олеїновою, які при відгодівлі свиней діють розм’якшуючи на свинне сало. Тому в останній місяць відгодівлі багаті жиром зерно кукурудзи і вівса заміняють кормами з меншою кількістю жиру – ячменем, житом, пшеницею.

Загальний вміст мінеральних речовин в зернах злаків коливається від 1,5 до 5%; в золі більше солей фосфорної кислоти і калію, а кальцію дуже мало (таблиця 3).

Вміст макроелементів в зерні злаків, г на 1 кг корму

Зерно	кальцій	фосфор	магній	калій	натрій	сірка	хлор
Кукурудза	0,5	5,2	1,4	5,2	1,3	1,0	0,5
Овес	1,5	3,4	1,2	5,4	1,8	1,3	1,4
Ячмінь	2,0	3,9	1,0	5,0	0,8	1,3	2,4
Жито	0,9	2,8	1,1	4,8	0,1	0,9	0,7
Пшениця	0,8	3,6	1,0	3,4	0,1	1,2	0,4
Сорго	1,2	3,0	1,8	3,5	0,4	0,9	0,9
Просо	0,9	5,1	1,2	4,4	0,1	1,0	0,8

Вміст зольних елементів в різних видах зернових кормів може змінюватись в залежності від грунтово-кліматичних і агротехнічних умов.

По складу мікроелементів зернові корми також неоднакові (таблиця 4).

Вміст мікроелементів в зернах злаків, мг/кг

Зерно	залізо	кобальт	мідь	йод	марганець	молібден	цинк
Кукурудза		0,02	2,19	0,11	11,1	0,09	19,5
Овес		0,07	4,86	0,10	56,5	0,44	22,5
Ячмінь		0,25	3,42	0,22	22,3	0,41	21,4
Жито		0,08	6,86	0,09	35,4	0,29	20,0
Пшениця		0,03	4,87	0,06	37,5	0,32	19,0
Сорго		0,21	2,96	0,08	28,4	0,60	2,6
Просо		0,03	16,56	0,02	17,9	0,19	35,0

В більшості зерен злаків дуже мало каротину; замітні кількості (до 5 мг в 1кг) знаходять тільки в жовтих сортах кукурудзи. Значно багатші зернові корми токоферолами (135 мг/кг), тіаміном (2,5-5 мг/кг), рибофлавіном (0,5-0,8 мг/кг), нікотинової (8-60 мг/кг) і пантотенової (7-11 мг/кг) кислотами; в зерні відносно багато холіну (0,4-1 мг/кг); в зернах вівса і ячменю є кобаломіни (2,6 мкг в 1 кг), які по своїй фізіологічній дії на організм тварин являються аналогами вітаміну В₁₂.

По енергетичній цінності ведуче місце належить зерну кукурудзи; в 1 кг сухого зерна міститься 1,3 корм.од., перетравність органічної речовини досягає 90%. Але зерно кукурудзи бідне протеїном, лізином, окремими макро- і мікроелементами, а також деякими факторами вітамінного харчування.

Зерно ячменю містить в середньому 11,6% сирого протеїну, 1,6% - жиру, 3,8% клітковини.

Білок ячменю характеризується помірною розчинністю (фракції, розчинні у воді й сольовому розчині, становлять 45-50%) і задовільним амінокислотним складом (в 1 кг міститься 5,5 г лізину, 1,7 г триптофану, 2 г метіоніну, 1,9 г цистину). Завдяки цьому ячмінь – відмінний дієтичний корм для всіх видів молодняку і дорослих тварин (оптимальна кількість його в кормо сумішах – 30-40% за масою). При м’ясній відгодівлі свиней добрі результати можна одержати при згодовуванні ячменю як єдиного корму в раціоні, попередньо збагативши його вітамінами, мінеральними речовинами та лізином. При беконній відгодівлі його кількість може становити 60-70% від загальної поживності раціону.

Ячмінь слід розмелювати до дрібного помелу при згодовуванні свиням і до середнього – для великої рогатої худоби та птиці.

Для приготування кормосумішей поросятам-сисунам і молодняку птиці ячмінь попередньо лущать.

Зерно ячменю покрите щільною оболонкою, під якою знаходиться клейковинний шар, що оточує ядро зерна, яке складається в основному із крохмалю.

В ячмені є значна кількість марганцю, йоду і міді, але бідний на інші мінеральні речовини. Із вітамінів групи В в ячмені є значні запаси нікотинової кислоти, каротин міститься в дуже незначній кількості.

Вміст вітаміну Е в сухому ячмені коливається в межах 30-50 мг/кг. В сухому ячмені у вигляді зерна чи дерті рівень вітаміну Е при довгому зберіганні залишається практично не зміннний. Дослідження показали, що причина розрушення вітаміну – висока вологість.

При м’ясній відгодівлі на ячмені (70% по поживності і використанні в якості білкової добавки рослинних кормів, багатих протеїном (шрот соняшниковий, горох, дріжджі), необхідно використовувати добавки синтетичного лізину в кількості 0,5% чистого лізину від сирого протеїну.

Ячмінь являється основою раціонів для свиней різного віку і фізіологічного стану. Згодовування його в комплексі з білково-вітамінно-мінеральними добавками дає можливість одержувати добрі результати.

Зерно кукурудзи найбільш поживний концентрований корм, який відзначається добрими смаковими якостями і охоче поїдається всіма видами тварин. У зерні кукурудзи міститься 9-10% сирого протеїну, (6-7%) – перетравного протеїну, 2,5 – клітковини, 4 – жиру і близько 70% крохмалю. Однак за амінокислотним складом білок кукурудзи значно поступається іншим зерновим кормам злаків: в кг кукурудзи міститься 3,6г лізину, 0,5 – триптофану, 2,1 – метіоніну, 1,6 г цистину. Характерна особливість білку кукурудзи – низька розчинність (сума водно- і солерозчинних фракцій становить 25-35%).

При балансуванні раціонів, що містять кукурудзу, добрими компонентами є борошно бобових трав штучного сушіння, зернобобові, макуха, шроти, корми тваринного походження і синтетичні амінокислоти, тобто корми і добавки, багаті на лізин і триптофан, в яких міститься достатня кількість (50-60%) водорозчинних і солерозчинних фракцій білка.

Зерно кукурудзи бідне на мінеральні речовини (особливо на кальцій) і мікроелементи. Міді, марганцю і цинку значно менше, ніж в інших злакових. Жовта кукурудза є добрим джерелом каротину, зерно білих сортів практично не містить провітаміну А.

Згодовування молодняку великої рогатої худоби сумішей концентратів з великим вмістом кукурудзяної дерті (50%) поліпшує використання поживних речовин корму і позитивно позначається на приростах живої маси.

Кукурудза може бути основним кормом при вирощуванні молодняку свиней, на відгодівлі, у годівлі порісних та підсисних маток, а також кнурів. Але кукурудзу краще не включати в раціон в заключний період відгодівлі. Тому, що жири кукурудзи мають низьку точку плавлення і це негативно впливає на якість продукції. Шпик (сало) стає маслянистим, а м’ясо – дуже м’яке.

У вівчарстві кукурудзу використовують у вигляді зерна та засилосованих початків, дорослим вівцям її згодовують крупноподрібненою, ягнятам до 5-6-тижневого віку – лущену крупного помелу.

Питома вага кукурудзи в кормосумішах для молочної худоби може становити 50-60% (кукурудзяна дерть 50%, макуха – 25%, пшеничні висівки – 25%).

При складанні раціонів для молодняку великої рогатої худоби до кукурудзяної дерті (50%) додатково вводять 25% вівса, 15 – макухи, 10% пшеничних висівок.

У складі раціонів для птиці кукурудза може становити 30-40% загальної поживності, а у висококалорійних раціонах для молодняку, вирощуваного на м’ясо, до 50% і більше.

Зерно кукурудзи воскової стиглості – добрий компонент при заготівлі комбінованих силосів для свиней і птиці. При використанні кукурудзи слід додержувати оптимальних поєднань її з іншими компонентами раціону, повноцінними за протеїном, вітамінами та мінеральними речовинами.

Кукурудза краще всього зберігається в початках, якщо вологість їх не перевищує 20-25%. Лущені зерна можуть псуватися при вологості більше 14-15%. Молота кукурудза навіть при вологості 12% може закиснути по причині прогоркання масла, яке міститься в зародку, зберігається вона протягом короткого часу.

Овес – цінний дієтичний корм, який використовують переважно для молодняку, а також дорослих племінних тварин і коней.

У зерні вівса міститься 10-11% сирого протеїну, до 5% жиру, близько 9% клітковини, 1,5% кальцію і 3,4% фосфору. В 1 кг корму міститься 5,3 г лізину, 0,69 – триптофану, 1,65 – метіоніну, 2,27 г цистину. Розчинність протеїну вівса значно вища, ніж ячменю: вміст водо- і солерозчинних фракцій перебуває в межах 55-60%. Добра розчинність протеїну, його задовільний амінокислотний склад і наявність легкогідролізуємих вуглеводів робить овес незамінним дієтичним кормом для сільськогосподарських тварин і особливо молодняку.

Як і всі злакові, овес бідний кальцієм, кобальтом, мало в ньому рибофлавіну, і незначна кількість каротину. Запаси марганцю, цинку і міді у овса значні по відношенню з іншими зерновими.

В якості єдиного корму для свиней овес неприродний, але він може широко використовуватись в кормо сумішах з такими високоперетравними кормами, як суха картопля.

У кормосумішах для молодняку і птиці овес може становити 20%, для плідників і лактуючих тварин 10-15%, а при відгодівлі свиней 10-30%.

Пшениця порівняно із зерном інших злаків відрізняється більшим вмістом протеїну (до 15%).

Протеїн міститься в оболонковому шарі і зародку – більш повноцінний, ніж той, що міститься в ендоспермі. Пшениця має добрий смак і поїдається охоче тваринами. Протеїн пшениці містить близько 50% фракцій, розчинних у воді та солевому розчині. За амінокислотним складом протеїн пшениці наближається до протеїну ячменю та овса. Із збільшенням вмістимості протеїну в пшениці знижається рівень лізину. Лімітуючими амінокислотами в пшениці є лізин, метіонін і треонін. Нестача лізину поповнюється добавкою 15% лізину в попередньо плющене зерно пшениці, яке потім добре перемішують. Хімічні аналізи і експерименти на тваринах показали високу стабільність внесеного препарату. Дефіцит Лізину в пшениці збільшується в зв’язку з неповною доступністю цієї амінокислоти, яка коливається від 42 до 96%.

Хоча пшениця і являється добрим кормом для свиней, високий дефіцит Лізину може привести при деяких умовах до низьких показників. Порівняння раціонів, які складаються з різних зернових кормів (по даним зарубіжних авторів) без добавки амінокислот, показало, що на пшеничному раціоні прирости були найменшими, а на ячмінному – найбільшими, хоч і нижче, ніж на стандартному комбікормі. Вважають, що пшениця може бути з успіхом використана навіть при беконній відгодівлі при дачі її не більше 45-55 %.

Зерно бобових культур відрізняється високим вмістом протеїну, який добре розчиняється у воді, або в підсоленому розчині. Протеїн їх багатий на амінокислоти, особливо незамінні. Тому бобові – незамінний корм для тварин з однокамерним шлунком. Але в зерні майже всіх бобових містяться антипоживні речовини (інгібітори трипсину, алкалоїди, гідролітичні ферменти). Ці речовини мають білкову природу, тому щоб їх зруйнувати необхідно корм піддати температурній обробці. Найбільш поширений і поживний корм – це горох. Він має 18-24% протеїну, розчинність якого сягає 90%. В 1 кг міститься 12,5 г лізину, 1,5 г триптофану, 1,7 г метіоніну і 2 г цистину. Він має інгібітор трипсину, тому краще його екструдувати, тоді в комбікорми для свиней його можна включати до 25% за поживністю. В комбікорми для жуйних його включають в кількості 15-20%.

Соя – найбільш цінний білковий і енергетичний корм. В ній міститься 32-45% протеїну, до 20% жиру. В 1 кг сої міститься лізину – 21,9 г, триптофану – 4,3 г, метіоніну – 4,6 г, цистину – 5,3 г, але і досить високий вміст антипоживних речовин (інгібітор трипсину, гемаглютемін, соланін, уреаза, ліпоксидаза та ін.), тому обов’язкова температурна дія, найкраще екструдування. Якщо сою не обробляли високою температурою, свині відмовляються її поїдати при включенні в раціон навіть 15% сої. Свиням і ВРХ екструдовану сою включають в кількості 15-20% за поживністю.

Люпин – найбільш багатий на протеїн, до 45%. Крім того, він містить жир – до 8%. В 1 кг зерна його міститься 4,9 г лізину, 3,9 – триптофану, 4,3 – метіоніну 4,6 г цистину, але в люпині присутні алкалоїди (лупінин і спартенин), які надають йому гіркий смак. Краще безалкалоїдні сорти. Зерно люпину з алкалоїдами спочатку замочують, потім пропарюють і промивають в проточній воді. Екструдований люпин включають в комбікорми у кількості до 20%.

Кормові боби містять до 33% протеїну, в 1 кг зерна міститься до 14,9 г лізину, 1,75 триптофану, 2,5 г метіоніну, 3,4 г цистину. В них містяться дубильні речовини, тому краще їх комбінувати із висівками або мелясою, які діють послабляюче.

Чина за хімічним складом подібна до гороху, містить алкалоїд, який може викликати латентні наслідки, ліквідується пропарюванням або екструдуванням.

4. Корми – відходи технічних виробництв (маслоекстракційного, борошномельного, цукрового, крохмального)

1. Хімічний склад, характеристика, стандартизація, значення в годівлі тварин і раціональне використання.

2. Корми тваринного походження – молоко і продукти його переробки, відходи рибної та м’ясної промисловості. Їх характеристика, хімічний склад, поживність, фізіологічне значення, норми використання.

3. Харчові відходи, їх склад, поживність, зберігання, підготовка до згодовування. Орієнтовні норми згодовування свиням.

Ключові слова: Висівки, млинарський пил, лузга, лушпиння, норми згодовування, мучка, поживність, макуха, шрот, м’язга, барда, пивна дробина, меляса, жом, молочні корми, м’ясо-кісткове, рибне борошно, борошно із лялечок шовкопряду, харчові відходи.

Після очищення і розмолу зерна, яке поступило для переробки на борошномельні підприємства, одержують як відходи: дрібно розмелений зародок, висівки різного розміру, мучку, млинарський пил від білого до чорного, лузгу і лушпиння.

В залежності від виду зерна, які переробляють на борошно чи крупу, висівки можуть бути пшеничні, житні, ячмінні, рисові, гречані, горохові, просяні та інші. В кормовому відношенні найбільш цінні пшеничні та житні висівки. Поживність їх залежить від вмісту в них частинок борошна, якщо їх більше, то і поживність вища. При виготовленні високих сортів пшеничного борошна у висівках може залишатися до 28% маси зерна.

Хімічний склад і поживність різних висівок, % в 1 кг

Висівки	Корм.од.	Протеїн	Жир	Клітковина	БЕР	Зола
Пшеничні дрібні	0,74	15,3	4,0	8,5	54,7	4,8
грубі	0,72	15,4	3,9	10,0	52,5	5,1
Житні дрібні	0,78	14,5	2,7	4,9	58,6	2,7
грубі	0,76	14,7	3,9	8,6	53,4	5,4
Ячмінні	0,83	13,9	3,5	12,8	51,1	4,9
Кукурудзяні	0,89	10,9	3,9	6,4	59,2	2,9
Рисові	0,63	7,1	7,0	34,3	33,5	11,8

Висівки набагато більше містять Р, ніж зерно (біля 80% Р переходить у висівки), більше в них нікотинової і пантотенової кислоти. Лізину 5,7 г в 1 кг, метіоніну і триптофану по 1,9 г (пшеничні висівки). Пшеничні висівки дуже багаті на Р (до 10 г/кг). Фосфор знаходиться у вигляді фітину, в зв’язку з чим висівки мають послаблюючу дію на кишечник. В зв’язку з високим вмістом клітковини висівки в меншій кількості включають в раціони свиней і птиці. Ніж в раціони ВРХ і коней.

Норми включення висівок в комбікорми (в %)

Вид тварин	Пшеничні	Житні
Молодняк свиней до 4 місяців	до 15	до 10
Ремонтний молодняк 4-8 міс.	до 30	до 20
Свиноматки ІІ періоду поросності, підсисні, кнури	до 35	до 20
Свиноматки І періоду поросності	до 40	до 30
М’ясні і беконні свині	до 25	до 15
Телята 1-6 міс.	до 20	до 20
Телята 6 міс – 1 рік	до 40	до 20
Молочні корови, ВРХ на відгодівлі	до 60	до 30
Робочі коні	до 50	до 15
Кури-несучки	до 10	-
Індики батьківських стад	до 15	-
Качки батьківських стад	до 25	-

Колір висівок повинен бути коричнювато-сірий, запах якісних висівок – хлібний, затхлий – несвіжий корм. Смак визначають по борошну, тобто необхідно просіять. Вологість не вище 1%, кислотність за водною витяжкою – не вище 5⁰. Шкідливі домішки не вище 0,06%. Гірчак або вязель разом чи окремо 0,04%, складські шкідники не допускаються. Металомагнітні домішки 5 мг/кг.

Кормову мучку одержують при виготовленні круп із зернових культур або при односортовому помелі пшениці (72%) чи жита (63%). В її склад входять частинки оболонок насіння, зародків і ядер зернових. Мучка – високопоживний корм як за енергією, так і за вмістом протеїну та фосфору.

Поживність корових мучок

Мучка	К.од.	Перетравний протеїн	Клітковина	Са	Р
Пшенична	1,13			0,68	5,60
Житня	1,17			0,14	3,58
Ячмінна	1,17			0,35	3,66
Вівсяна	0,95			1,67	5,13
Просяна	0,92			2,60	5,89
Кукурудзяна	1,17			0,40	1,40
Рисова	0,72			0,60	8,25
Горохова	1,13			0,97	4,62

На кормові цілі використовують білий і сірий борошняний пил, його включають в комбікорми в кількості 5-10% для ВРХ і свиней на відгодівлі. В 1кг його міститься 0,45-0,6 к.од. і 95-115 г перетравного протеїну.

Інші відходи борошномельного виробництва використовуються в обмеженій кількості, особливо лузга і лушпиння.

Відходи олійного виробництва. Олійне виробництво дає макуху, шрот і фосфатидно-білкові концентрати. Головна олійна культура соняшник, але олію можна одержувати із таких культур як соя, ріпак, льон, кукурудза, гірчиця і багато інших культур. Макуха, якщо олію одержувати шляхом пресування і якщо екстрагуванням, то шрот. В макусі вміст олії може досягати 7%, в шротах до 3%.

Найбільш розповсюджені види макухи містять 1,11-1,20 к.од., соєва – 1,27 к.од. і перетравного протеїну 25-35% при досить високому вмісті лізину (>10 г/кг), а в соєвому майже 30 г/кг. Шроти мають поживність на рівні 0,9-1,1 к.од., але рівень протеїну, як правило, не нижче 30-35% і відповідно більше критичних амінокислот лізину, метіоніну і триптофану. Соєвий шрот і макуха відносно бідні на вміст метіоніну. У всіх шротах і макухах високий вміст калію і фосфору і мало кальцію, але містять майже всі вітаміни групи В, за виключенням віт.В₁₂. Використовуються для виготовлення БВД, або в складі комбікормів.

Обмежене застосування має бавовниковий шрот і макуха із-за госсиполу, якщо його вміст сягає 0,06%, то в комбікорми включають не більше 7%, а при 0,1% - в комбікорми не дозволяється включати.

Макуха і шрот із льону містить глюкозид лінаморин, який при замочуванні у воді може розпадатися з утворенням синильної кислоти. Токсикоз може викликати 0,2 г синильної кислоти на 1 кг корму. Макухи і шроти із хрестоцвітих (гірчиці, суріпки, ріпаку) мають глюкозид синалбін і глюконіпін, які при зволожуванні дають отруйні речовини, що пошкоджують кишечник, нирки. Руйнуються при вологотермічній обробці.

Фосфатидний концентрат містить лецетини і цефаліни. Соняшниковий і соєвий містять 39-42% жиру і 56-58 фосфоліпідів. Використовують їх як правило в суміші із шротами 1:2-1:5 і одержують фосфатидно-білковий концентрат додають в комбікорми для кур-несучок 2,7-5,4%, курчатам 1,8-3,6%, відлученим поросятам 3-6%, молочним телятам 4,5-9%.

Відходи крохмального виробництва. Картопляну мезгу одержують при виробництві крохмалю. Містить залишки розтертої картоплі після видалення крохмалю. Має вологість 90%. В 1 кг свіжого корму 0,11 к.од. і 1 г ПП. Коровам згодовують 15-20 кг на добу, дорослим свиням до 10 кг. можна силосувати або висушувати. 1 кг сухої мязги містить 0,95 к.од. і 40 г ПП і може включатися в комбікорми для ВРХ, овець, свиней.

Кукурудзяна м’язга теж залишок після одержання крохмалю. Швидко закисає, тому її необхідно висушувати. 1 кг сухої містить 1-1,1 к.од. і 125-130 г ПП. Включають в комбікорми для всіх видів худоби.

При виробництві крохмалю із кукурудзи одержують глютен, який в сухому вигляді містить 1,25 к.од. і 450г ПП. Гідрол – одержують при виробництві глюкози із крохмалю. Високопоживний корм.

Відходи спиртового виробництва – різні види барди із зерна кукурудзи, ячменю, жита, картоплі, цукрового буряку, меляси. Свіжу барду згодовують в день її виробництва: молочним коровам 20-25 л, дорослим ВРХ на відгодівлі 70-80 л, коням 10-15 л. Обов’язково необхідно додавати крейду для нейтралізації кислотності. Барду не можна згодовувати коровам нетелям за 2-3міс. перед розтелом. Її можна силосувати або висушувати. Поживність 1 кг свіжої барди коливається від 0,08 для житньої і ячмінної до 0,12 к.од. для кукурудзяної і 10-17 г перетравного протеїну. Найнижча поживність барди із картоплі 0,03 к.од., 6 г перетравного протеїну, меляси 0,04 к.од. і 11 г перетравного протеїну. При виробництві соків і вин одержують виноградні і фруктові вижимки, які теж можна згодовувати ВРХ і свиням в кількості 10% за поживністю раціонів. А осадочні винні дріжджі можна згодовувати в свіжому і висушеному вигляді.

Відходи пивовареного виробництва – це пивна дробина, пивні дріжджі і солодові ростки. В 1 кг свіжої пивної дробини міститься 0,21 к.од. і 42 г ПП, 0,9 г Са і 1,8 г Р. В раціоні корів можна включати 10-15 кг за добу, але тільним сухостійним коровам її включати не слід, тому що завдяки високому вмісту фосфору може викликати ацидоз. Використовують її при відгодівлі ВРХ в свіжому вигляді до 15-20 кг на голову і свиням по 4-6 кг. Висушена містить 0,8 к.од. в 1 кг і 160-170 г ПП. Пивні дріжджі добре джерело вітамінів групи В. Поживність свіжих пивних дріжджів 0,25 кг к.од. і 85 г ПП. Їх можна опромінювати ультрафіолетовими променями, що збагачує їх на віт.Д, а у висушеному вигляді вони цінний компонент для комбікормів.

Відходи бурякоцукрового виробництва – основні корми це меляса і жом. Використовують жом в свіжому, силосованому і сухому вигляді. Його можна амонізувати. Це хороший корм для відгодівлі ВРХ, особливо для дорослого поголів’я і згодовують його в кількості 40-50 кг на голову за добу. Але обов’язкове балансування раціонів за мінеральними речовинами, жиром, протеїном. Сухий жом має поживність 0,85 к.од. і 38 г ПП в 1 кг. Хороший компонент для комбікормів. Меляса один із кращих кормів, за допомогою якого вирівнюють цукро-протеїнове відношення в раціонах ВРХ, але в зв’язку з високим вмістом лужних елементів і нітратів у великій кількості її згодовувати не слід. Краще її використовувати як здобрюючий корм, або згодовувати разом з карбамідом в зимовий період. Меляса – хороший компонент для комбікормової промисловості, особливо для виготовлення гранул. В 1 кг меляси міститься 0,87 к.од., 40 г ПП, 2,9 г Са і 0,2 г Р та 530 г цукрів.

Корми тваринного походження – це молоко і продукти його переробки: знежирене молоко або відвійки, відходи сироваріння – сироватка і виготовлення масла – сколотини, маслянка або пахта. Всі молочні корми можна згодовувати в свіжому і сухому вигляді. Для комбікормової промисловості особливе значення мають висушені рибні відходи – рибне борошно, відходи м’ясокомбінатів – м’ясо-кісткове, кісткове борошно, кров’яне борошно і технічний кормовий жир. Використовують також борошно із пір’я та лялечок шовковичного шовкопряду, як білкова добавка до комбікормів. На відміну від кормів рослинного походження тваринні корми не мають клітковину, цукрів (крім молочних кормів), високий вміст мінеральних речовин та вітаміну В₁₂ і особливо критичних амінокислот: лізину, метіоніну і триптофану.

Молоко – натуральний корм молодняку усіх тварин, містить біля 200 різних поживних речовин, які засвоюються на 95-98%. Склад молока залежить від породи, періоду лактації, годівлі, пори року. Найбільше значення має молоко корів, але для тварин використовуються, як правило, продукти переробки молока, як в свіжому, так і у висушеному вигляді.

Склад і поживність молочних кормів

Молочні продукти	Вміст, в %	Калорійність 1 кг, ккал.
СР	Жир	Білок	Цукор	Зола
Молоко цільне	12,5	3,8	3,3	4,7	0,7
Знежирене (відвійки)	8,8	0,05	3,3	4,7	0,7
Сколотини солодкі	9,2	0,60	3,2	4,7	0,7
Сколотини кислі	9,0	0,30	3,3	4,4	0,7
Сироватка підсирна	6,2	0,20	0,8	4,7	0,5
Сироватка сирна	5,8	0,30	0,8	4,2	0,5

Широке розповсюдження отримало використання сухого знежиреного молока, яке відновлюється шляхом додавання на 1 кг 10 частин гарячої води (+60⁰С) і застосовується для виготовлення ЗЦМ

Амінокислотний склад відвійок (г/кг)

Відвійки	Лізин	Метіонін	Цистін	Триптофан	Аргінін	Гістідін	Лейцин+ізолейцин	Фенілаланін	Треонін	Валін
Натуральні	2,9	0,9	0,6	0,6	1,5	1,1	6,1	1,8	2,4	2,4
Висушені	29,8	8,6	5,6	3,1	14,6	8,5	48,8	12,9	14,6	15,1

Амінокислотний склад натуральних і висушених відвійок мало чим відрізняється.

М’ясо-кісткове і м’ясне борошно виготовляється із непридатної сировини для харчування людей шляхом висушування.

Вимоги стандарту для м’ясних відходів (І сорт)

Корм	Поживність 1кг	Вміст в %
К.од.	ПП, г	Води, не >	Протеїну, не <	Жиру, не >	Золи, не >
М’ясо-кісткове борошно	0,92
М’ясне борошно	1,2
Кров’яне борошно	0,98
Борошно із шквари	0,9

Кормовий жир – це суміш гов’яжого, свинячого і баранячого. Зберігають у бочках добре закритих або додають антиоксиданти. Використовують для виготовлення сухих ЗЦМ або як кормова добавка для бройлерів (5-7%). Вміст води не повинен перевищувати 0,5%, температура плавлення не більше 42 ⁰С. Кислотне число для І сорту 10, ІІ – 20, перекисле відповідно 0,03 і 1%.

Рибне борошно містить 0,9-1,5 к.од., 480-630 г ПП, 20-80 г Са і 15-60 г Р. Воно повинне містить води не більше 12%, протеїну 48-70%, жиру не більше 10%, кухонної солі не більше 5%, фосфорно-кислий кальцій – 28-30% і не більше 0,1% металомагнітних домішок. Як правило, додають антиоксиданти.

Крабове борошно – в 1 кг 0,3-0,75 к.од., 250-280 г ПП, 80-85 г Са і 100-105 г Р.

Борошно із пір’я одержують із пір’я, яке обробляють кислотами під тиском і високою температурою. Бідне на критичні амінокислоти. В 1 кг 0,8 к.од. і 500 г перетравного протеїну.

Борошно із лялечок шовкопряда використовують в основному в комбікормах для риб, містить багато жиру і не може довго зберігатися.

Харчові відходи

Роль харчових відходів в балансі кормів значна, особливо в містах і промислових центрах. З розвитком центрів громадського харчування, а також з покращенням індивідуального харчування людей створюються умови для збору, зберігання, переробки і використання великої кількості харчових відходів у раціонах тварин і птиці.

Склад харчових відходів по вибірковому обстеженні, які були проведені в Москві (ще І.С.Поповим) показує, що на долю картопляних очистків припадає біля 30%, 24% обрізки овочів (капусти, моркви, буряка), 19% м’ясних і рибних відходів (включаючи і кістки), 8% хлібних виробів, а також яєчна шкаралупа і інші відходи. В середньому в харчових відходах міститься 75-80% води, 1,5-3% протеїну, 0,3-1,4% жиру, 1-2% клітковини, 1,3-5,5% золи і 11-16% БЕР. Поживність їх висока – 1 кг СР містить 1-1,1 к.од. В 100 кг харчових відходів міститься 30 кг к.од. і 3 кг перетравного протеїну.

За підрахунками професора Дьякова при повному зборі і раціональному використанні харчових відходів, які можна зібрати в м.Санкт-Петербурзі щорічно можна відгодовувати до 80-100 кг живої маси 800 тис-1 млн. голів свиней. За даними Бюро харчових продуктів США на відходах, які залишаються після харчування 1 млн. людей можна отримувати до 45 тис. т свинини.

Харчові відходи є сприятливим середовищем для розвитку мікрофлори, а тому можуть бути джерелом інфекції. В 1 г свіжих харчових відходів міститься від 100 до 500 млн. бактерій, в тому числі одна третина кислото утворюючих, 100 тис. Е.сolі і декілька сотень спороутворюючих. Тому перед згодовуванням необхідна відповідна термічна обробка. В різних країнах обробку ведуть за різними рекомендаціями. В США кип’ятять протягом 30 хв., в Німеччині варять 1 год. при тиску 0,5-0,75 атм., в Чехії після подрібнення варять 30 хв. Кип’ятіння 30 хв. зменшує кількість бактерій від 370 млн. до 500 в 1 г. Повторне збільшення починається через 24 год. після кип’ятіння, а інтенсивний ріст через 5 днів. У стерилізованих відходах реінфекція починається через 3 доби.

Технологія обробки харчових відходів полягає в слідуючому: їх вигружають на бетонну площадку, проводять сортування і подають в бункер, в якому є магнітні вловлювачі для видалення різних металічних предметів, потім подрібнюють дробаркою ІКС-5, далі подрібнена маса подається в котли для обробки парою при температурі 100-120 ⁰С протягом 40 хв. Далі, в залежності від того, кому будуть згодовувати до них додають діамонійсульфат або комбікорм та сіль, якщо це свиням, дорослим ВРХ на відгодівлі додають по 3 кг кукурудзяної лузги. Свиням на відгодівлі можна включати 50-60% за поживністю, при відгодівлі на бекон – до 20%, при м’ясній – 50%, при відгодівлі на сало – 30%.

Вимоги при збиранні слідуючи: збирати необхідно у водонепроникну тару, проводити дезінфекцію кожні 5 днів.

Дата добавления: 2014-01-06