Відгодівля великої рогатої худоби

1. Фактори, які впливають на інтенсивність відгодівлі дорослих і молодих тварин.

2. Головні типи і види відгодівлі.

3. Раціони, техніка годівлі.

Ключові слова: Яловичина, худа, середня, жирна, енергетична, білкова, цінність, вікові, кормові фактори, хімічний склад, маса тіла, середньодобовий приріст, підтримка життя, рівень концкормів, енергетична цінність, біологічна цінність білку м’яса, породні особливості, інтенсивність росту, корми, тип силосний, сінажний, жомовий, барда, зелена маса.

Велика рогата худоба здатна давати високоякісне м’ясо, яке відзначається не тільки приємними смаковими якостями, дієтичністю, але й високою поживністю. Тому в харчовому балансі громадян більшості розвинутих країн світу яловичина займає одне з провідних місць. Склад та поживність продуктів забою ВРХ різної ступені вгодованості відзначається такими показниками:

Яловичина	Вода	Білок	Жир	Енергія в 1 кг (МДж)
Худа	74,2	20,6	3,5	5,02
Середня	71,0	20,0	8,0	6,62
Жирна	56,3	18,9	24,5	12,25

Як видно з таблиці, енергетична цінність жирної яловичини майже в 2 рази вища від середньої, хоча це відбувається в основному за рахунок збільшення проценту жиру в туші. Смакові якості яловичини зростають зі збільшенням вмісту жиру, але не до максимальної величини.

На результати відгодівлі мають вплив різні фактори, але найбільший вплив має віковий та кормовий фактори.

Головна ціль вирощування на м’ясо і відгодівлі ВРХ полягає в тому, щоб використовуючи вікові закономірності росту і формування м’язової, жирової і кісткової тканин, отримати максимальну м’ясну продуктивність, високу якість яловичини при низькій витраті кормів на одиницю продукції.

Найбільш інтенсивно росте м’язова тканина молодняку в перші 6-8 міс. після народження. В цей час період в обміні речовин переважає процес інтенсивного синтезу білку, який визначається максимальним відкладанням і використанням азоту корму.

Зі збільшенням живої маси і віку відкладання азоту і його використання знижується. Основна біологічна закономірність формування м’ясної продуктивності ВРХ з віком– збільшення рівня жиру, зменшення води та поступове зменшення білку в прирості живої маси. Так, з 50 кг живої маси до 500 кг кількість білку в прирості зменшується із 169 г до 159 г, а жиру збільшується в 7 разів і відповідно енергетична цінність зростає із 6,8 до 24,4 МДж/кг.

Хімічний склад і вміст енергії в 1 кг приросту маси в ростучих бичків

Маса тіла, кг	Води, г	Білок, г	Жир, г	Зола, г	Енергія, МДж	Відношення енергії білку до валової
					6,8
					7,1
					8,1
					11,4
					16,9
					24,6

Частина енергії білку по відношенню до енергії приросту скорочується з 59% в молочний період до 15% в кінці відгодівельного періоду.

В зв’язку з диференційним ростом тканин у тварин різного віку з’являється можливість впливу на їх склад шляхом зміни рівня і якості живлення.

Головний фактор, який обумовлює формування м’ясної продуктивності молодняку ВРХ в онтогенезі – рівень енергетичного живлення.

В основі його закладений принцип підвищення ефективності використання кормів при збільшенні енергетичного рівня живлення і паралельно продуктивності тварин.

Перевага інтенсивного вирощування і відгодівлі полягає в зменшенні непродуктивних витрат кормів на підтримку життя і в збільшенні їх на продуктивні цілі. Так, за даними Л. Крюгера і Ф. Майєра при вирощенні бичків до 500 кг зі середньодобовими приростами 1100 г – 50% енергії кормів витрачається на підтримку життя і 50% на ріст і відкладення білку і жиру. При зменшенні приростів до 800 і 600 г витрата енергії корму на підтримку життя збільшується відповідно до 60 і 70%, а на утворення м’яса знижується до 40 і 30%. При цьому період відгодівлі зростає від 400-450 до 750-780 днів, а це зниження рентабельності за рахунок перевитрати кормів, робочої сили і обладнання.

В туші теляти живою масою 40 кг міститься біля 8 кг СР, з яких їстівних – біля 4 кг, а в туші бика живою масою 500 кг – 215 і 162 кг відповідно. Склад м’яса тварин різного віку при правильній відгодівлі має такий вигляд за хімічним складом (%) і енергетичною цінністю:

Вік (років)	Вода	Білок	Жир	Енергія в 1 кг (МДж)
1-1,5				17,54
1,5-2				25,75
3,5-4	3-8	1-3	86-94	33,81-36,64

Але на результати відгодівлі мають вплив також порода тварин, напрямок продуктивності, стать, умови утримання, тип годівлі та тривалість відгодівлі.

Вплив факторів годівлі. Нормування і технологія годівлі молодняку на вирощуванні і відгодівлі повинні забезпечити одержання високоякісної яловичини, яка відповідає сучасним вимогам споживача. Найбільшим попитом користується яловичина помірної жирності з оптимальним співвідношенням білку до жиру 2,0-1:1, або в середньому 1,5:1. Практика показує, що високоякісну яловичину більш доцільно одержувати при використанні середнього рівня концентрованих кормів (30-40% за поживністю). Збільшення таких кормів до 50% веде до одержання більш жирної яловичини, що неоправдано з точки зору споживача. Особливо нераціонально використовувати високоенергетичні корми для таких скороспілих порід як герефорди, абердино-ангуська, які відзначаються високим жировідкладенням після 16-місячного віку.

Одночасно низький рівень годівлі молодняку, особливо до 6-7-місячного віку, знижує формування м’ясної продуктивності і є причиною низької якості одержуваної продукції.

На ефективність відгодівлі і якість продукції має значний вплив не тільки рівень енергетичного живлення, але і технологія підготовки кормів до згодовування. Досвід показує, що використання повнораціонних кормосумішей в гранульованому або розсипному вигляді, включення в їх склад трав’яного борошна з люцерни в кількості 10-20% за поживністю та вітамінів А і Д значно підвищує ефективність відгодівлі та якість одержаної продукції. При цьому збільшується забійний вихід за рахунок збільшення м’язової тканини, підвищення біологічної цінності білку м’яса (відношення триптофану до оксипроліну).

Плани росту молодняку різних порід при вирощенні на м’ясо повинні відповідати вимогам стандартів. Так, спеціалізовані скоростиглі м’ясні породи (герефорди, абердино-ангуські, шортгорнські, санта-гертруди) дають бажане співвідношення тканин на 3-4 міс. раніше, ніж тварини молочних порід. Тому у віці 16 міс. вони повинні реалізовуватись на м’ясо при живій масі 450-500 кг. Спеціалізовані теж м’ясні породи (шароле, кіанська, лімузин та їх помісі), які характеризуються високими м’ясними якостями, більш пізньостиглі, тому забій їх необхідно здійснювати у віці 18 міс. при живій масі 550-600 кг. Для молочних порід і молочно-м’ясних оптимальним строком забою слід вважати вік у 18 міс. при живій масі 450-500 кг.

Характерною рисою раціонів для інтенсивного вирощування і відгодівлі є висока концентрація енергії (10-10,5 МДж) на 1 кг СР, раціон повинен бути збалансований за поживними і біологічно активними речовинами, забезпечувати максимальне споживання сухої речовини (2,5-3,5 кг на 100 кг живої маси) за рахунок обробки і підготовки грубих і соковитих кормів. Важливим фактором, який визначає потребу молодняку в обмінній енергії є концентрація її в сухій речовині раціону. А концентрацію її визначає співвідношення між концентрованими і грубими кормами. В середньому в раціоні, який містить високоякісні грубі корми міститься 8,3-8,4 МДж обмінної енергії на 1 кг СР.

Якщо в раціоні 15-20% концентратів і 80-85% грубих – концентрація енергії зростає до 9,1-9,3 МДж/кг і при збільшенні концентратів до 30-35 і 50-55% і відповідному зниженню грубих кормів до 65-70 і 45-50%, концентрація обмінної енергії зростає до 10-10,5 МДж.

Годівля телят з 10-20-денного віку до 6 міс. повинна забезпечити інтенсивність росту на рівні середньодобових приростів не менше 700 г і досягнення живої маси в 6 міс. 160-175 кг. Програма годівлі телят в цей період передбачає використання цільного молока, особливо в перший місяць життя, а потім ЗЦМ, повнораціонних комбікормів-стартерів, сіна, трав’яної різки, сінажу, щоб забезпечити добрий ріст і розвиток передшлунків.

Норми годівлі бичків при вирощенні на м’ясо

Показники	Жива маса, кг
Середньодобовий приріст, г	Середньодобовий приріст, г	Середньодобовий приріст, г
Обмінна енергія, МДж	42,7	56,9	76,1	48,5	69,0	107,9
Кормові одиниці, кг	4,0	5,5	7,7	4,6	6,7	10,9	4,8	7,6	12,2
Суха речовина, кг	5,1	6,8	9,1	4,8	6,9	10,8	5,0	7,9	12,5
Сирий протеїн, г
Перетравний протеїн, г
Сира клітковина, г
Крохмаль, г
Цукор, г
Сирий жир, г
Сіль кухонна
Ca, г
P, г
Mg, г
K, г
S, г
Cu, мг
Zn, мг
Co, мг	2,5	3,4	4,5	2,9	4,1	6,5	3,0	4,7	7,5
Mn, мг
J, мг	1,0	1,4	1,8	1,4	2,1	3,2	2,0	3,2	5,0
Fe, мг
Se, мг	0,5	0,7	0,9	0,5	0,7	1,1	0,5	0,8	1,2
Каротин, мг
Віт.Д, тис.М.О.	3,1	5,4	8,2	3,4	5,5	10,8	4,0	7,1	12,5
Віт.Е

Тип годівлі визначається головним чином кормами, які переважають в раціонах конкретних зон країни. Основні типи відгодівлі наступні: силосний, сінажний, жомовий, відгодівля на бразі, на зелених кормах, на гранульованих і брикетованих кормосумішах.

При організації будь-якого типу відгодівлі головну увагу приділяють балансуванню раціонів за енергією, протеїном і біологічно активним речовинам у відповідності з деталізованими нормами годівлі та специфіки основного корму.

Найбільш розповсюджений і економічно вигідний тип відгодівлі на кукурудзяному силосі з початками в складі раціонів збалансованих за протеїном, фосфором, вітаміном А і мікроелементами. Такі раціони можуть забезпечити одержання середньодобових приростів на рівні 800-1000 г при витраті 2,5-3 кг концентратів на 1 кг приросту. Високу біологічну цінність раціонів можна досягти завдяки використанню в їх складі комбікормів, збагачених преміксами і БВМД. На самому кукурудзяному силосі можна досягти добових приростів на рівні 500-600 г, оскільки концентрація енергії в 1 кг СР його сягає 11,2 МДж/кг, що близько до вівса (11,7 МДж/кг) і вище, ніж в сіні (7,9-9,1 МДж/кг) чи зеленій масі (8,3-11 МДж/кг).

Особливу увагу необхідно приділяти в даному випадку якості кукурудзяного силосу, оскільки цей фактор є головним, який визначає його поїдання та продуктивну дію. В дослідах встановлено, що бички живою масою 300 кг споживають силос І класу до 25 кг, ІІ – 22 і некласного – 17 кг. при цьому середньодобовий приріст на силосі І класу складав 820 г проти 616 г на некласному 550 (різниця в 33%). Така різниця обумовлена не тільки кращим поїданням класного сіна, але й гіршим перетравленням поживних речовин 55,2% проти 74,4% в першокласному силосі. Щоб досягти однакового приросту в такому випадку тваринам необхідно буде згодовувати додатково по 1,5 кг зернофуражу, що за 6 місяців складе до 2,7 ц зернових, які будуть перевитрачені.

Якщо вести відгодівлю на якісному кукурудзяному силосі з використанням 35-40% зернових, половину їх можна замінити сухою люцерновою різкою. Чорно-рябі бички давали прирости на таких раціонах 840-900 г і досягали живої маси 450-500 кг у 18-20 місяців при зменшенні витрат концкормів на 1 кг приросту з 3,9 до 1,7-2 кг. Замінити концентрати можна також включенням в раціони сухого жому, трав’яного борошна, меляси, кормового жиру. Найбільш ефективне у фізіологічному і технологічному відношенні згодовування силосу у вигляді повнораціонних кормосумішей. За даними науково-господарських дослідів перевага вологих силосно-концентратних сумішей за продуктивною дією перед окремим згодовуванням кормів може становити від 5 до 20% в залежності від кількості концентратів. Чим нижче рівень концентратів, тим вища ефективність. Так, при рівні концентратів 20-25% за поживністю ефективність кормосумішей складе 15-20%, при 25-30% - ефективність знижується до 10-15%, а при 35-40% концентратів лише 5-10%. Особливо на згодовуванні кормосумішей наголошують в даний час німецькі спеціалісти і не тільки при відгодівлі, а й молочному стаду, особливо високоудійним коровам, в раціонах яких висока питома вага концентратів. Це запобігає виникненню кетозів.

Для відгодівлі бичків на кукурудзяному силосі можуть бути рекомендовані слідуючі раціони:

Корми	Жива маса, кг
150-250	251-350	351-450
Середньодобовий приріст, г
Силос кукурудзяний
Комбікорм	1,7	2,1	2,5	1,7	2,1	2,6	2,6	3,2	3,8
Сіно бобових	0,3	0,5	0,5	0,5	0,5	0,5	0,5	0,5	0,5
Трав’яна суха різка або борошно	0,3	0,3	0,3	0,3	0,4	0,4	0,4	0,4	0,4
Корми	Жива маса, кг
451-500	501-550	551-600
Середньодобовий приріст, г
Силос кукурудзяний
Комбікорм	2,0	2,7	3,0	2,4	3,0	3,5	3,0	3,5	4,0
Сіно бобових	1,5	1,5	1,5	1,5	1,5	1,5	1,5	1,5	1,5
Трав’яна суха різка або борошно	0,5	0,5	0,5	0,5	0,5	0,5	0,5	0,5	0,5

Головна умова при відгодівлі на кукурудзяному силосі – балансування раціонів за рівнем недостаючих в ньому поживних речовин – протеїну, фосфору, мікроелементів, вітамінів А, Д, Е у відповідності з деталізованими нормами годівлі.

При відгодівлі з використанням повнораціонних кормосумішей і одержанні 700-800 г середньодобових приростів можуть бути рекомендовані слідуючі раціони в % за масою:

Корми	Силосний тип відгодівлі	Силосно-сінажний тип
Жива маса, кг
150-300	300-450	150-300	300-450
Силос кукурудзяний	65-76	65-68	35-40	33-35
Сінаж	-	-	35-39	34-35
Солома	15-17	14-15	15-16	14-15
Коренеплоди	2-3	5-6	2-3	3-4
Концентрати	8-10	10-12	7-8	10-12
Люцернова різка, борошно	1,2-1,5	1,3-1,4	1,4-1,5	1,4-1,5
Сечовина	0,35-0,4	0,35-0,4	0,3-0,35	0,3-0,35
Сіль кухонна	0,2-0,3	0,2-0,3	0,2-0,3	0,2-0,3
Кормові дріжджі	0,2-0,3	0,2-0,3	0,2-0,3	0,2-0,3
Крейда	0,25-0,3	0,25-0,3	0,2-0,25	0,2-0,25
В 1 кг міститься ОЕ, МДж	2,9-3,0	3,0-3,3	3,0-3,3	3,5-4,0
корм.од.	0,29-0,3	0,30-0,33	0,3-0,33	0,33-0,35
СР	0,33-0,35	0,35-0,37	0,35-0,40	0,35-0,40
Перетравного протеїну, г	29-30	30-32	30-32	33-35
Добова норма згодовування, кг	18-20	25-26	18-20	21-25

Особливості відгодівлі на жомі обумовлені в першу чергу його хімічним складом: високий вміст вуглеводів (БЕР і клітковини) і дефіцит протеїну, фосфору, а також вітамінів А і Д. Тому в більшості господарств застосовують заключний період відгодівлі з постановочної маси 300-350 кг, хоч на збалансованих раціонах за вказаними поживними речовинами період відгодівлі може бути і 6-ти місячний.

Зразковий добовий раціон для молодняку при відгодівлі на жомі (постановочна жива маса 350 кг)

Корми	Періоди відгодівлі
Початок	Середина	Кінець
Жом кислий, кг
Сіно злакове, кг	-	-	1,0
Солома яра, кг	3,0	3,0	2,0
Меляса, кг	0,5	0,5	1,0
Дерть кукурудзяна, кг	-	-	0,4
Висівки пшеничні, кг	0,7	1,0	1,3
Зернобобові, кг	0,2	0,3	0,2
Сіль кухонна, г
Діамонійфосфат, г

Відгодівлю на жомі починають з поступового привчання до поїдання свіжого або кислого жому і за тиждень доводять кількість його до 40-50 кг. для підтримки апетиту тваринам необхідно згодовувати грубі корми, не менше 3 кг на 1 голову. Рівень енергії в жомових раціонах необхідно забезпечити додаванням концентрованих кормів, краще у вигляді комбікормів, збалансованих за енергією і біологічно активними речовинами. Частину протеїну в раціоні (до 25% від потреби) можна замінити азотмістними сполуками. Для покращення поїдання жому його здобрюють мелясою або концентратами. Використання тільки жому і грубих кормів економічно недоцільно, оскільки продуктивність зменшується на 35-40%.

Відгодівля на барді за технікою не відрізняється від відгодівлі на жомі. Середньодобові прирости можуть сягати 750-850 г. Головна умова – балансування раціонів за деталізованими нормами. Зразковий добовий раціон для молодняку при відгодівлі на базі (постановочна жива маса 350 кг).

Корми	Періоди відгодівлі, дні
початок (25 днів)	середина (25 днів)	кінець (30 днів)
Барда зерново свіжа, кг
Сіно лугове, кг	-	-
Січка соломи, кг	4,0	4,0	1,0
Дерть кукурудзяна, кг	0,3	0,3	0,6
Висівки пшеничні, кг	0,3	0,5	0,8
Крейда, г
Сіль кухонна, г
Кормові фосфати, г

Вирощування і відгодівля молодняку ВРХ може бути проведена на гранульованих або брикетних повнораціонних кормосумішах. Наприклад, в склад такої кормосуміші можуть бути включені, в % за масою: дерть ячмінна – 10, дерть пшенична – 10, дерть вівсяна – 5, солома злакових зернових – 25, трав’яне борошно – 7, жом буряковий сухий – 7, карбамід – 1, фосфат кормовий –1, сіль кухонна – 0,5, мінеральний премікс – 0,5. В 1 кг кормосуміші міститься 0,68 к.од. або 7,1 МДж обмінної енергії і 75 г перетравного протеїну. При включенні в кормосуміш соломи необхідно враховувати вік тварин. До 6-8-місячного віку солому включають в кількості 15-20% за масою, а для більш старших – 30-50%.

Дорослі тварини відгодовують, як правило, 2-3 місяці. Період відгодівлі залежить від вгодованості тварин на початок постановки. Відгодовують із застосуванням як основного корму жом, барду, картопляну мезгу, силос, сінаж, баштанні культури, частка концкормів не перевищує 25-30% за поживністю.

Відгодівля з використанням зеленої маси залежить від системи кормовиробництва. Якщо є природні пасовища, то це найдешевший тип відгодівлі, оскільки непотрібні додаткові витрати на переробку зеленої маси. Єдиною умовою при нагулі тварин є постійне забезпечення водопоєм, кухонною сіллю у вигляді лизуння, забезпеченість іншими кормами (грубі, силос, концкорми). Якщо згодовується зелена маса із годівниць, то важливість додаткових кормів збільшується, але успіх і рентабельність залежать від питомої ваги зелених кормів, як найдешевших.

Дата добавления: 2014-01-06