Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Роздроблення Київської Русі. Галицько-Волинська держава

 

З середини XII ст. наступає новий етап історії княжої доби – етап децентралізації Київської Русі. Послаблення влади центру над регіонами супроводжується розвитком міст, економічним піднесенням регіонів, розвитком культури. Даючи загальну оцінку цьому етапові нашої історії, можна підкреслити, що:

1. Децентралізація, роздроблення – це явище об’єктивне, закономірне, воно випливало з самого характеру суспільно-економічного розвитку Київської Русі XII ст. У країні формується клас землевласників – феодалів, які стають не лише економічною, а й політичною силою.

2. Київська Русь у середині XII ст. зовсім не розпалась (про що свідчать історики минулого), змінилася лише форма державного устрою. Єдину й централізовану монархію змінила монархія федеративна. (Див.: Історія України: нове бачення. Т.1. – К., 1995.– С.70).

3. Явище роздробленості суперечливе і неоднозначне. Одночасно з відцентруванням діяли сили доцентрові.

4. Децентралізація прискорила і поглибила процес консолідації єдиного народу, етносу в моноетнічну, а на наступному етапі – національну державу.

Які основні причини, що викликали роздробленість Київської Русі?

Політичні:

· велика держава – імперія з часом розпадається, нею важко управляти з єдиного центру;

· прагнення окремих земель до політичної самостійності і незалежності від центру;

· сила бере верх над законом, відбуваються постійні міжусобні війни князів за київський престол;

· відсутність серед спадкоємців династій політика – особистості, якими були Володимир Великий, Ярослав Мудрий чи Володимир Мономах.

Економічні:

· натуральний характер господарства. Утвердження нових економічних відносин – феодальної власності на землю;

· загострення протиріччя між ростом економічної могутності місцевої влади і намаганням зберегти підпорядкованість центру;

· розвиток економічної самостійності окремих регіонів, міст, які були зацікавлені в зростанні продуктивності праці, покращенні обробітку землі, що давала можливість торгувати і розвиватись економічно самостійно.

Зовнішні:

· могутність і єдність держави підривали постійні війни і набіги кочових племен і народів (хозари, печеніги, половці, монголо-татари та інші);

· землі Київської Русі залишалися бар’єром між Сходом і Заходом, витримували на собі основний удар, що послаблював їхню могутність;

· занепад сусідньої імперії – Візантії та ріст могутності держав Польщі, Литви, Угорщини.

Все ж, незважаючи на роздробленість, центром русько-українського життя залишаються основні землі Київської Русі: Галичина, Волинь, Київщина, Чернігівщина, Переяславщина. Вагомим аргументом на користь цього є використання в письмових джерелах з другої половини XII ст. терміну „Україна” (вперше згадується в Київському літописі 1187 р.).

На території Південної Русі виразно намітилася політична колізія, яка найвиразніше заявляла про себе напередодні татаро-монгольської навали: виявлення у межах майбутньої України двох політичних інтеграційних центрів – західного (Галичина і Волинь) та східного (Чернігів). Ці два епіцентри впродовж кінця XII – першої пол. ХІІІ ст. вели між собою наполегливу боротьбу за право очолити об’єднувальні тенденції у межах всієї Південної Русі, яка саме в цей час дістала назву “Україна”, і де активно відбувався процес формування українського етносу.

З розпадом Київської держави формування українського етносу зосереджується на землях Галицько-Волинського князівства. У ньому проживало майже 90% населення, котре мешкало тоді у межах нинішніх кордонів України. У культурному плані ці землі були своєріднім буфером між православним Сходом і католицьким Заходом. Ці обставини надавали процесу формування українського етносу у цих землях особливої гостроти: з одного боку, прискорили процес формування національної свідомості, а з другого – ускладнювали його.

Майже 100 років Галицько-Волинське князівство, як осередок української державності, сприяло етнічній консолідації українців, економічному і культурному визріванню українського етносу. Державної єдності Галицько-Волинське князівство набуло наприкінці ХІІ ст., коли у результаті напруженої і тривалої боротьби великого князя Романа Мстиславича з галицьким боярством у 1199 р. йому вдалося оволодіти Галичем і утвердити тут свою владу. Об’єднавши Галичину і Волинь, Роман Мстиславович стає наймогутнішим правителем Русі. Йому вдалося підірвати політичну монолітність місцевих бояр і примусити визнати себе за самодержця.

Проте, після смерті Романа галицьке боярство, володіючи значними територіями поступово зосереджує у своїх руках головні органи місцевого управління та владу. Спираючись на свою економічну та воєнно-політичну могутність, місцева знать фактично самостійно розпоряджалася князівським столом. Політична влада галицького боярства і його участь у державному управлінні реалізовувалась через боярську раду, значення якої особливо зростає у перші десятиріччя ХІІІ ст.

Поставлений боярством Данило Галицький, у боротьбі з ним спробував спертися на віче, яке скликалося 1213 і 1235 рр., однак реальної допомоги не отримав. В 1245 р. Данилові Галицькому вдалося ліквідувати боярську опозицію, що привело до відновлення єдності Галицько-Волинського князівства. Проте, піднесення нової слов’янської держави викликало занепокоєння монгольських ханів, які у 1242-1243 рр. заснували в пониззі Волги власну державу, що в руських джерелах згодом отримала назву Золота Орда. У 1245-1246 рр. Данило Галицький відвідав монгольську столицю Сарай і домігся підтвердження своїх прав на Галицько-Волинське князівство, фактично ставши спадкоємцем усіх тих виключних прав, що раніше належали київським князям.

Встановлення васальних відносин із золотоординськими ханами не тільки не привело до втрати політичної суверенності Галицько-Волинської держави, а й розширило масштаби політичної діяльності її правителя. Галицько-Волинське князівство проводило незалежну політику на міжнародній арені. Воно добилося помітних успіхів у боротьбі з Золотою Ордою, підтримувало міцні стосунки з Німецьким орденом та Литвою і у такий спосіб відстоювало свою незалежність від агресивних зазіхань Польщі та Угорщини. Значним досягненням Юрія І, онука Данила Галицького, було утвердження константинопольським патріархом Галицької митрополії, яка стала не лише символом державного суверенітету князівства, а й сприяла зміцненню його незалежності. А сам Юрій, як його славнозвісний дід, носив титул “короля Русі”.

Сини Юрія – Андрій і Лев продовжували політику батька і обидва загинули у боротьбі проти литовських загарбників. Ця загибель поклала кінець династії Романовичів. Галицьке боярство обрало на королівство сина мазовецького князя – Болеслава, який назвався Юрієм. Болеслав-Юрій проводив курс на врегулювання мирних відносин з ординцями, поновив угоди з німецькими лицарями, встановив добросусідські взаємини з Литвою, скріпивши їх своїм шлюбом з дочкою великого князя Литовського Гедиміна. У внутрішній політиці він намагався обмежити прерогативи боярської олігархічної верхівки. Його взаємини з боярами привели до того, що бояри його отруїли.

Після смерті Болеслава-Юрія на Волині утверджується влада литовського князя Любарта. Галичина зберігала свою незалежність аж до 1349 р., поки не була приєднана до Польського королівства. Так розпочалася довготривала боротьба за галицько-волинську спадщину, що завершилася її розподілом між Польщею та Литвою.

Таким чином, можна зробити висновок про важливе значення Київської Русі в історії українського народу, яке передусім полягає у тому, що Давньоруська держава об’єднала східнослов’янські племена, створила міцну організацію, яка довго захищала не лише українські землі, а й всю Європу від нападів степових кочовиків – печенігів, половців, монголо-татар, в її надрах зароджувалася українська національна культура, мистецтво, наука та освіта. Християнізація Русі підштовхнула українські землі до європейських обійм і навики пов’язала її долю з Європою.

 

Література

 

1. Аркас М. Історія України-Русі. – К., 1990.– С.10-40, 44-50, 54-56.

2. Історія України: нове бачення. Т.1. – К., 1995. – С.32-68, 69-111.

3. Історія України. (Кер. авт. кол.. Ю. Зайцев).– Львів, 1998. – С.51-71.

4. Крип’якевич І.П. Історія України. – Львів,1990. – С. 26-70.

5. Полонська-Василенко Н. Історія України. В 2-х т. Т.1. – К., 1993. – С.66-81, 89-144, 145-214.

 

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Культура і релігія Київської Русі | Причини i процес захоплення українських земель Литвою та
Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-06; Просмотров: 832; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.012 сек.