Російська назва: софора толстоплодная

Опис рослини. Багаторічна трав’яниста рослина. Підземна частина складається з галузистих кореневищ, від яких відходять надземні пагони та додаткові корені. Стебла до 60см заввишки, розгалужені від основи, з направленими догори гілками, вкриті дрібними шовковистими волосками. Листки непарноперистоскладні з 6-12 парами еліптичних листочків, опушені білими притиснутими волосками, за рахунок чого вся рослина сірувато-зелена. Квітки метеликового типу з кремовим, жовтуватим або жовто-білим віночком, зібрані в суцвіття верхівкова колосовидно подовжена китиця 7-25см завдовжки. Плід – товстий, нерозкривний, циліндричний біб 2-5см завдовжки і 0,7-0,9см завширшки, в зрілому стані майже чорний, зі слабко вираженими перетяжками між насінням. Насіння нирковидно-яйцевидне, темно-коричневе або чорне, блискуче, гладеньке. Цвіте рослина в квітні-червні. Плоди достигають в червні-липні.

Розповсюдження та місце зростання. Софора товстоплодна широко розповсюджена в пустелях та напівпустельних районах Середньої Азії та Казахстану. Росте як бур’ян на неполивних посівах.

Правила заготівлі. Рослина дуже отруйна, тому на всіх етапах збирання, сушіння та переробки треба бути дуже пильним. Траву збирають протягом усього літа – з кінця травня по вересень, тобто в період бутонізації, цвітіння, після цвітіння або коли рослина вступає в фазу плодоношення. При цьому потрібно слідкувати, щоб у сировину не потрапили плоди. Траву зрізають серпом або ножем на висоті 5-10см від поверхні грунту. Чисті зарості софори можна косити косою.

Первинна обробка. Сушіння. Траву очищають від домішок інших рослин. Сушать сировину на сонці, розклавши її тонким шаром. Після підсушування згрібають в невеликі кучі. Сушіння вважається закінченим, коли листочки починають осипатись, а стебла при згинанні ламаються. Сировина софори особливій обробці не підлягає. Термін зберігання 2 роки за списком Б.

Опис сировини. Сировина складається із стебел, листків, бутонів і квіток різного ступеня розвитку. Стебла до 60см завдовжки, опушені притиснутими волосками. Квітки і бутони метеликового типу, зеленувато-жовті або жовтувато-білі. Колір усієї трави світло-зелений, сіруватий. Запах своєрідний. Смак не визначається (рослина отруйна).

Хімічний склад сировини. Трава містить 2-3 % алкалоїдів хінолізидинового ряду. Головний алкалоїд – пахікарпін – рідкий алкалоїд у вигляді майже прозорі маслянистої рідини; його солі – кристалічні речовини. Також містяться такі алкалоїди: пахікарпідін, софорамін, софокарпін, матрін; флавоноїди, органічні кислоти.

Фармакологічна дія та застосування. Пахікарпін знижує збудливість вегетативних ганглієв нервової системи і гальмує проведення через них нервових імпульсів. Також він підвищує тонус та посилює скорочення гладенької мускулатури матки, покращує функціональну активність м’язевої системи при міопатії. Застосовується при захворюваннях, що супроводжуються спазмами периферичних судин. В акушерсько-гінекологічний практиці пахікарпін застосовують для прискорення пологової діяльності. У зв’язку з тонізуючою дією на матку його призначають для зменшення втрати крові у післяпологовому періоді.

Лікарські засоби та лікарські форми. Пахікарпіна гідрохлорид-3 % розчин в ампулах; таблетки по 0,1г; свічки по 0,1г.

Протипоказання: вагітність, виражені порушення функції печінки, нирок, серцево-судинної системи.

Корінь рауфольфії зміїної Radix Rauwolfiae serpentinae

Раувольфія зміїна Rauwolfia serpentina Benth

Барвінкові Apocynaceae

Дата добавления: 2014-01-06