Правосуб’єктність ЄС

Правосуб’єктність ЄСп у національному праві держав-членів

Міжнародно-правова правоздатність

Здатність укладати міжнародно-правові угоди від свого імені: ЄСп є учасником великої кількості двосторонніх та багатосторонніх договорів з третіми державами або з міжнародними організаціями.

Загальна підстава для укладення міжнародних договором між ЄСп та третіми державами – ст. 300 Договору про ЄСп.

ЄСп наділені договірною правоздатністю щодо окремих питань (ст. 133 Договору про ЄСп) дає право укладати угоди щодо спільної торгівельної політики.

Ст. 181 Договору про ЄСп Про правову допомогу країнам, що розвиваються.

Ст. 310 Договору про ЄСп Договори про асоціацію.

Ч. 3 Ст. 111 Договору про ЄСп Право укладання угод щодо валютного і курсового режиму між ЄСп та третіми державами.

ЄСп має право укладати міжнародні угоди не лише у випадках прямо передбачених в установчих договорах (ст. 281 Договору про ЄСп).

Процедура укладення міжнародних договорів ст. 300 Договору про ЄСп.

Право бути учасницею міжнародної організації (можливість співпраці з іншими міжнародними організаціями) – другий спосіб реалізації міжнародної правосуб’єктності (ст. 302 Договору про ЄСп – ООН і її спеціалізовані установи; ст. 303 Договору про ЄСп – Рада Європи; ст. 304 Договору про ЄСп – з Організацією економічного співробітництва і розвитку).

ЄСп є однією із сторін таких міжнародних організацій: СОТ, ФАУ і т. д.

Право посольства – третій спосіб реалізації правосуб’єктності.

Га сьогодні більше 150 держав відкрили дипломатичні представництва при ЄСп у м. Брюсселі (в тому числі і Україна. Його назва – постійне представництво (місія) при ЄС). Зі свого боку ЄСп також відкриває представництва, вони мають статус делегацій Європейської Комісії у відповідній державі.

Правовий статус цих делегацій є подібним до статусу дипломатичних місій і, відповідно, персонал цих товариств користується привілеями та імунітетами.

Визначається ст. 282 Договору про ЄСп - ЄСп в національному праві держав-членів має статус ЮО.

Договір про ЄС не містить спеціального положення, що надає Союзу правосуб’єктність.

Міжнародна правосуб’єктність ЄС може бути виведеною через системний аналіз договору про ЄС та практики його застосування.

Відсутність у Договорі про ЄС норми щодо правосуб’єктності Союзу не є випадковою, у такий спосіб держави-члени намагалися запобігти перебиранню Союзом суверенних повноважень держав-членів у галузі зовнішньої політики.

З 1999 року (після вступу в силу Амстердамської угоди) ст. 24 і 38 Договору про ЄС передбачають можливість укладання Радою ЄС міжнародних угод з третіми країнами та міжнародними організаціями з питань, що належать до другої та третьої опор.

Як показує практика Рада ЄС в таких ситуаціях діє від імені Союзу, як його представник.

Таким чином, аналіз положень Договору про ЄС дозволяє стверджувати, що ЄС має договірну правоздатність (це питання в науці і практиці ще не вирішене).

ЄС не здійснює право посольства. Представництво інтересів Союзу в міжнародних відносинах здійснюється у такі способи:

1. Через дипломатичні представництва держави-члена, що головує в ЄС (на зараз – Швеція) ст. 18,27 Договору про ЄС.

2. Через Генерального Секретаря Ради ЄС, який діє як Високий представник з питань спільної закордонної і політики безпеки (на зараз – Хав’єр Солана) ч. 3 ст. 18 і ст. 26 Договору про ЄС.

3. Через спільних посланників і спеціальні місії ЄС для участі у врегулюванні міжнародних конфліктів ч. 5 ст. 18 і ст. 37 Договору про ЄС. Такі місії були у Косово і Іраку.

4. Через делегації Європейської Комісії у третіх країнах і на міжнародних конференціях, які діють на підставі Договору про ЄСп.

Дата добавления: 2014-01-06