Поняття соціального

Об’єкт і предмет соціології.

Предмет соціології.

План

Лекція І.

Соціологія як наукова дисципліна

1. Предмет соціології.

2. Соціологія в системі гуманітарних дисциплін.

3. Функції соціології.

4. Специфіка законів і категорій соціології.

5. Структура соціології.

Об'єктом соціології є суспільство і його складові частини, елементи. Немає таких явищ, процесів у суспільстві, які під певним кутом зору не могли б розглядатися як об'єкт соціології. По відношенню до соціуму (спільність людей, в тому числі й суспільство в цілому) соціологія виступає їх універсальна дисципліна. Однак, соціологія – не єдина наука, що вивчає суспільство, особистість. Низка наукових дисциплін – історія, соціальна філософи соціальна психологія, політологія та ін. – вивчають, суспільство в тих чи інших його проявах і, отже, мають спільний об'єкт дослідження. Розмежування наук здійснюється за допомогою виділення специфічного предмету кожної із дисциплін. У межах предмету створюється понятійний апарат науки (система категорій), формулюються закони і закономірності, що відбивають взаємозв'язок явищ у тій або іншій сфері. Наприклад, економіка оперує економічними категоріями, досліджує економічні закономірності, бо предмет дисципліни обмежений господарською сферою життя людей, економічними відносинами. Предметом соціології є соціальне. Вона вивчає соціальні відносини, соціальні структури, соціальні закономірності тощо.

Спочатку (в XIX ст.) специфічний предмет соціології не виділявся, вона розглядалась як суспільствознавство, тобто наука про суспіль­ство в цілому. Першим із соціологів, хто зробив вдалу спробу здійснити розмежування між соціологією й іншими суспільними науками, був французький соціолог Еміль Дюркгейм. Він вважав, що суспільне життя породжує особливу соціальну субстанцію, яку не можна звести ні до психічних, ні до природних (фізичних) явищ, і яка є безпосередній предмет науки. В подальшому теза про соціальну субстанцію розвивалася і доповнювалась. Але і в наші дні предмет соціології трактується не однозначно. Поняття соціального потребує уточнення.

"Соціальне" має кілька значень. По-перше, цей термін часто використовується як синонім "суспільного", тобто в максимально широкому значенні цього слова. В такому випадку вичленити предмет соціології за допомогою даного терміна неможливо. По-друге, "соціальне" використовується для визначення однієї з основних суспільних сфер. Суспільство поділяється на чотири сфери: економіка, політика, соціальна сфера, духовне життя. Соціальна сфера охоплює специфічні форми діяльності людей, пов'язані зі споживанням матеріальних та духовних благ, відтворення життя й робочої сили. Це – сфера побуту та сімейних стосунків, до неї відноситься так звана соціальна інфраструктура (охорона здоров'я, транспорт, торгівля, сфера послуг тощо) "Соціальне" в значенні соціальної сфери є доволі вузьким поняттям, яке не окреслює увесь предмет соціології. Соціологи, наприклад, успішно вивчають сфери виробництва, бізнесу, маркетингу. Існують спеціальні галузі – "соціологія праці", "соціологія економіки", які до соціальної сфери прямого відношення не мають.

І, нарешті, є ще одне суто соціологічне значення слова "соціальне". Соціологи цим терміном позначають особливий клас надорганічних явищ, пов'язаних із взаємодією людей, інтеграцією їх у спільності, функціонуванням упорядкованих структур. Людина не може жити одна, ізольовано. Історія Робінзона є не що інше, як видумка письменника. Щоб вижити і продовжити свій рід, людина повинна взаємодіяти з подібними до себе, упорядкувати свої відносини з іншими індивідами, вступити в певну організацію, де є свої правила, принципи побудови. Так виникає нова реальність, якої немає в природі, рослинному світі, серед тварин.

Соціальне має кілька важливих особливостей. По-перше, соціальне завжди пов‘язане з існуванням спільностей людей, колективними процесами, масовими діями або спільними психологічними проявами. По-друге, соціальне має власні риси порівняно з індивідуальним; отже, соціальні факти, які і вивчають соціологи, не треба плутати з індивідуальними проявами і фактами. Індивідуальні прояви і факти є унікальними, неповторними явищами, які існують у визначеному часі й просторі. Їх механічна сума не дає соціального факту, бо соціальне складається з стандартних, уніфікованих, закономірних речей. Соціальне – це те, що впорядковує дії, спосіб життя великих людських мас. Елементи і прояви соціального мають власні просторові і часові координати. Так, народна традиція або мода, або свято, або вид злочину, або соціальний клас можуть існувати тривалий термін на значних територіях. Вони пов‘язані не з конкретною особою, а з певним соціумом, спільнотою, великим колективом, народом або суспільством. По-третє, соціальне має “тверду” й “м‘яку” складові. Перше становлять різноманітні морфологічні (матеріальні), кількісні характеристики і аспекти, друге – сукупність ідей, ідеологій, цінностей, а також повсякденні уявлення й наукові знання, що не мають матеріальної “ваги”, але саме і визначають сутність людського буттю й існування колективів. Так, структура населення країни за різними поділами, наприклад, кількісні характеристики соціальних груп відноситься до “твердої” складової соціального і, безумовно, становлять предмет соціології. Але так само предметом є поширенні, стійкі уявлення, ціннісні орієнтації населення в цілому або окремих соціальних груп. По-четверте, соціальне не є чимось визначеним від Адама і Єви на усі часи: форми соціального завжди змінювалися, розвивалися. Соціологи такі зрушення називають соціальним прогресом, соціальною еволюцією або просто соціальними змінами. Подібні метаморфози стосовно конкретної форми соціального (наприклад, соціального інституту) тривали тисячі або сотні років. Але вони можуть відбутися і достатньо стрімко. Це спостерігається у так звані революційні або перехідні періоди.

Соціологія як наукова дисципліна має універсальний характер. По-перше, усі цивілізації, культури, народи як сучасні, так і ті, що були у стародавні часи, існували й продовжують розвиватися на спільному соціальному знаменнику з точки зору внутрішніх принципів побудови суспільства. В різних країнах сьогодні спостерігається достатнє розмаїття в реалізації загальних принципів і форм соціального, але соціологічні теорії будуються на “наднаціональному рівні”, так, щоб мати універсальні підходи й інструменти для відображення й пояснення соціальної картини. По-друге, соціологія "займається" всіма аспектами і сферами людського життя, бо принципи організації людських колективів є інваріантними, або подібними і стосовно економічної діяльності і військової і правоохоронної і культурної і спортивної тощо. Цим, зокрема, соціологія принципово відрізняється від юридичних та економічних наук, які вивчають конкретні сторони суспільства і типи суспільних стосунків. Основні поняття соціології – "соціальні спільності", "соціальні інститути", "соціальні групи", "соціальні організації" та інші – відображають універсальні основи життєдіяльності людини, незалежно від їх функціонального призначення. Так, соціолог вивчає загальні закономірності побудови соціальної групи або соціальної організації, які однаково справедливі і для армійського полку, і футбольного клубу, і колективу заводу, і підрозділу міліції. Отже, соціологія існує тому, що життя людей у всіх його проявах (сучасних і минулих) має під собою універсальну або схожу соціальну базу. Вона і є предметом соціології.

Багато видів тварин і комах також живуть упорядкованим життям, створюють своєрідні колективи. Проте, ми не відносимо їх життя до соціальних явищ, бо в основі людської організації, – по-перше, інтелект (можливість мислити абстрактно, само розвиватися, планувати, прогнозувати, моделювати ситуації), по-друге, культура як сукупність норм і цінностей. Соціальне не є чимось простим, воно завжди виступає як комбінація різних елементів. Принаймні, соціальна субстанція включає в себе (1) людину – істоту, що мислить і у відповідності з цим діє, а також колективи людей – соціальні групи або “корпоративні агенти”; (2) упорядковані зв'язки і взаємодії між індивідами та соціальними групами, (3) культуру, тобто “м‘яку” складову, що сама по собі має складну структуру. Таким чином, ми маємо справу з певною системою. Такі системи називаються соціокультурними. "Соціальне" виступає у формі соціокультурних систем різного масштабу, рівня, призначення. Можна виділити три рівня соціокультурних систем: 1) мікрорівень – особистість, соціальна поведінка (соціальні дії), 2) мезорівень – соціальні групи, інститути, організації; 3) макрорівень – суспільство в цілому, його характеристики, культура, архетипи. Отже, можна певним чином термінологічно уточнити предмет соціології. Предметом соціології є соціокультурні системи різного рівня. Звідси можна сформулювати визначення соціології як наукової дисципліни. С оціологія – це наука, яка вивчає принципи побудови, організації соціокультурних систем, їх типи, види, закономірності розвитку і трансформації.

2. Соціологія в системі гуманітарних дисциплін.

Соціологія вийшла із надр філософії. Це відбулося в середині XIX ст. і мало до деякої міри скандальний характер. Родоначальник соціології й автори терміна "соціологія" Огюст Конт проголосив "кінець філософії" як метафізики – абстрактної, нікому не потрібної науки. Соціологія, на думку Конта, повинна стати конкретною й позитивною наукою на зразок механіки чи біології. Але філософія, як відомо, не померла, і соціологія впродовж всієї своєї історії зберігала тісні зв'язки з філо­софськими течіями, філософські доктрини, напрями створюють світоглядну основу соціологічних теорій. Позитивізм - це також філософське явище, бо є певний погляд на природу, суспільство, науку, тобто світогляд.

Соціологія тісно пов'язана зі всіма соціально-гуманітарними дисциплінами. По відношенню до більшості з них вона виступає як методологічна база, тобто як система більш загальних і абстрактних знань. Соціологія стосовно спеціальних соціально-гуманітарних дисциплін посідає те ж місце, що загальна біологія по відношенню до анатомії, фізіології, морфології, систематики.

Протягом всього свого розвитку соціологія була тісно пов'язана з юридичними дисциплінами. Цей зв'язок вельми багатогранний: від теоретичного обгрунтування правотворчості до вивчення конкретних наслідків застосування тих або інших норм. У межах соціології сформувалася окрема галузь – юридична соціологія або соціологія права. Інший напрямок соціології – соціологія злочинності – доповнює і розширює дані науки кримінального права, криміналістики, кримінології стосовно злочинності як соціального феномену. Соціологічні методи широко використовуються юридичними дисциплінами для збирання й аналізу інформації щодо поширення певних видів злочину, віктимізації населення тощо.

Соціологія – широко розгалужена дисципліна, що має багато "точок зіткнення" з іншими науками. Тут відбувається інтенсивний обмін інформацією, знаннями, ідеями. Це стосується галузей соціології, які утворюють міжпредметні області з суміжними науками. Наприклад: соціологія праці – наукова організація праці; соціологія права – теорія держави і права; соціологія політики – політологія; соціологія науки – наукознавство; соціологія злочинності – кримінологія. Окремо необхідно сказати про соціальну психологію – науку, яка виникла на зламі соціології та психології і розвивалася зусиллями соціологів і психологів.

В межах соціології розробляється універсальна методика збирання, обробки, аналізу соціальної інформації, проведення так званих конкретно-соціологічних досліджень. Ця методика використовується психологами і економістами, кримінологами і демографами, а також політологами для проведення самостійних оригінальних досліджень. Політологи, історики, соціальні психологи, демографи, представники інших соціально-гуманітарних дисциплін широко використовують конкретні дані, висновки, одержані в результаті проведення соціологічних опитувань населення, які регулярно проводять власне фахові соціологи та спеціалізовані соціологічні установи. В такій же мірі і соціологи застосовують ідеї, дані, висновки суміжних наукових дисциплін.

Дата добавления: 2014-01-06