Питання 13

Педагогічна майстерність вчителя як система. Компоненти педагогічної майстерності та їхні характеристика. Рівні педагогічної майстерності. Майстерність учителя іноземної мови на уроці.

Питання 12

Педагогічна майстерність – це досконале, творче використання вчителем професійних функцій на рівні мистецтва, результатом чого є створення оптимальних соціально-психологічних умов для становлення особистості вихованця, забезпечення високого рівня інтелектуального розвитку, виховання кращих моральних якостей, духовного збагачення вихованців. Педагогіка потребує від учителя здійснення професійної діяльності на рівні майстерності, оскільки виховує найцінніше у світі – Людину. З цього приводу К.Д. Ушинський писав: «Усяка практична діяльність, що прагне задовольнити вищі моральні і взагалі духовні потреби людини, тобто ті потреби, які належать виключно людині і становлять виключно риси її природи, - все це мистецтво. У цьому розумінні педагогіка буде, звичайно, вищим із мистецтв, бо вона прагне задовольнити найбільшу з потреб людини і людства – їхнє прагнення до вдосконалення у самій природі: не до вираження довершеності на полотні або в мармурі, а до вдосконалення самої природи людини – її душі і тіла, а вічно передуючий ідеал цього мистецтва є довершена людина». Педагогічна майстерність – це дарована природою якість. Майстерності можна і треба вчитися. «Мистецтво вихователя не є якимось особливим мистецтвом, що вимагає таланту, - зауважував А.С. Макаренко, - але це спеціальність, якої треба навчитися, як треба навчити лікаря його майстерності, як треба навчити музиканта».Процес становлення педагогічної майстерності вчителя-вихователя включає низку аспектів: морально-духовні цінності, професійні знання, соціально-педагогічні якості, психолого-педагогічні уміння, педагогічна техніка. Майстерність учителя іноземної мови проявляється в умінні вчити на уроці. Досвідчений педагог намагається, щоб учні засвоїли програмний матеріал саме на уроці, для нього домашнє завдання – це спосіб поглиблення, закріплення, розширення знань. Секрет успіху вчителя-майстра – в умінні керувати діяльністю учнів. Він як би диригує всім процесом набуття знань, спрямовує працю учнів на самі важкі і складні вузли змісту.Ще один важливий показник майстерності – уміння активізувати учнів, розвивати їх здібності, самостійність, допитливість, заставляє дітей думати на уроці. Уміння ефективно проводити виховну роботу в процесі навчання, формувати у школярів високу моральність, почуття патріотизму, працьовитості, самостійності – ще один елемент педагогічної майстерності вчителя іноземної мови. Майстерність – результат тривалої праці вчителя над собою.

Історія розвитку Миколаївського державного університету ім.. В.О. Сухомлинського – першого класичного університету на Миколаївщині.

На кінець XIX століття розвиток освіти на Миколаївщині значно гальмувала нестача вчителів. Ось чому за проханням губернатора, міської Думи та громадськості Миколаєва тимчасово виконуючий обов'язки міністра освіти Росії барон Таубе постановою від 18 липня 1913 року за № 30043 дозволив відкрити в місті учительський інститут з училищем при ньому для підготовки викладачів прогімназій і вищих початкових училищ. Приміщення для створення навчального закладу було орендовано першим директором П.М. Ждановим у садівництві Бельвю, яке належало нащадкам купця II гільдії Юхима Орестовича Берга, почесного громадянина, гласного міської думи, старійшини міських зборів.Офіційне відкриття учительського інституту в Миколаєві, яке відбулося 27 жовтня 1913 pоку, в неділю, стало визначною подією в житті міста. Інститут діяв за своїм статутом, затвердженим міністром народної освіти. В статуті були визначені як обов'язки, так і права усіх учасників навчально-виховного процесу – від директора до студента. Навчальні програми складали викладачі на основі інструкцій Одеського учбового округу, а потім вони затверджувалися радою інституту. Щорічно набиралась одна навчальна група в складі 25-30 осіб. У 1916 році відбувся перший випуск 22 учителів. З 1914/15 навчального року в інституті вводиться викладання ряду предметів, пропонованих для вільного вибору студентів. Вихованці за своїм бажанням займалися музикою (вчились грати на віолончелі, фісгармонії, скрипці), латинською мовою, ручною працею (живопис по шовку, оксамиту, випилювання та випалювання). Після Лютневої революції 1917 року викладацький склад шукав можливості перетворення інституту на вищий навчальний заклад. У серпні 1917 року в Петрограді відбувся з'їзд представників педагогічних вузів, де були розроблені основні положення реформи. Від МУІ на з'їзд був делегований П.М. Жданов. Набір студентів у 1917/18 навчальному році проходив з чималими труднощами, пов'язаними з тим, що вчителям надавалась відстрочка від призову до армії, а вступникам – ні. Однак було подано 80 заяв, у перший клас прийнято 27 осіб, із них 15 – без екзаменів, і вперше – 6 жінок. Восени 1917 pоку, згідно з положенням від 14 червня 1917 pоку, інститут був частково реформований. Було відкрито три відділення: словесно-історичне, фізико-математичне та природознавчо-географічне. Додавались до вивчення такі предмети: історія російської мови разом із старослов'янською, теорія та психологія творчості, методики викладання предметів тощо. Широко впроваджувався лекційний метод навчання, співбесіда, відмінена була цифрова оцінка знань, а введено «зараховано», «задовільно», «незадовільно», ліквідовані класні журнали. Був уведений інститут старост, вихованці здобули право на збори, неформений одяг «за умови його скромності та охайності». Місцевими органами народної освіти та педагогічним колективом МУІ було поставлено питання про перетворення учительського інституту (напіввищого навчального закладу) в педагогічний інститут. Таке рішення було прийняте у червні 1920 року. Але з 1 вересня того ж року вуз став називатися інститутом народної освіти (МІНО). До речі, на ІНО були перетворені всі університети України, і відновлена університетська освіта була лише з 1933 року. Реформа, яка відбулася у 1920 pоці, полягала не лише в перейменуванні назви навчального закладу. Були злиті воєдино всі відділення у факультет соціального виховання з чотирирічним строком навчання, який повинен був готувати учительські кадри для трудових шкіл, переважно їх старшого концентру (5-7 класів). В 1949 році інститутом народної освіти та соціального виховання перейменовується на Миколаївський педагогічний інститут імені В. Г. Бєлінського. В 1999 році інститут перейменовується в педагогічний університет і у 2002 році отримує статус державного університету, а через рік йому було присвоєно ім’я Василя Олександровича Сухомлинського. А 21 серпня 2010 року надано високий статус національного.

Дата добавления: 2014-01-06