Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Зв'язок педагогіки з іншими науками

Галузева педагогіка являє собою систему спеціальних педагогічних знань, що використовуються в різних галузях науки та виробництва. Це військовапедагогіка, інженерна, медична, юридичнатощо.

Система педагогічних наук.

Сучасна педагогіка існує як певна галузь теоретичних і емпіричних знань про педагогічні явища і являє собою систему педагогічних наук. На теоретичному рівні кожна з педагогік, що входять у цю систему, вивчає закони, закономірності, принципи та правила визначеної педагогічної цілісності; на технологічному – мету, зміст, методи, форми та результат педагогічного процесу; на змістовному - знання, способи діяльності, досвід творчої діяльності та досвід емоційно-ціннісних відносин, що кожна з них відбирає з соціального досвіду для передачі наступному поколінню. Крім цього, всі перелічені нижче педагогіки можуть бути представлені у вигляді науки, практичної діяльності та навчальної дисципліни.

Загальна педагогіка містить у собі дидактику (теорію навчання), що вивчає закони й закономірності навчання, визначає його принципи та правила, розглядає цілі, зміст, форми, засоби, результат навчального процесу; теорію виховання, що досліджує ці ж питання щодо виховного процесу; школознавство як теорію та практику управління сучасною школою.

Вікова педагогіка (за аналогією з віковою психологією) містить у собі ясельну педагогіку, що досліджує навчання, виховання та розвиток дітей ясельного віку; дошкільну, котра вивчає закономірності навчання та виховання дітей переддошкільного й дошкільного віку; педагогіку школи, що розглядає освіту дітей шкільного віку. Вона має додаткову градацію за типами навчально-виховних закладів, які поєднують дітей зазначеного віку, на педагогіку загальноосвітньої школи, педагогіку професійного навчання, педагогіку середньої фахової освіти; педагогіку вищої школи, що розглядає специфіку вищої освіти; педагогіку дорослих, яка останнім часом отримала більш правильну назву андрагогіка (від слова Andros – чоловік, дорослий). Вона розвивається, в основному, в двох напрямках: як педагогіка післядипломної освіти (перекваліфікації або підвищення кваліфікації) та як педагогіка «третього віку» (старості).

Порівняльна педагогіка вивчає закономірності розвитку освітніх систем у різних країнах світу шляхом їх зіставлення, знаходження подібностей і розбіжностей, оцінки позитивних і негативних сторін.

Спеціальна педагогіка присвячена проблемам навчання й виховання дітей, що мають відхилення в фізичному, психічному та розумовому розвитку. Сурдопедагогіка вивчає закономірності навчання та виховання глухих дітей, тифлопедагогіка – сліпих, олігофренопедагогіка – розумововідсталих.

Лікувально-профілактична педагогіка – порівняно нова галузь педагогіки, що швидко прогресує в наш час. Це пов'язано з масовим погіршенням здоров'я підростаючого покоління. Розвивається вона на стику з медициною, розглядає закономірності навчання та виховання хворих і потенційно хворих дітей, що потребують особливих умов для збереження та відновлення здоров'я. Для таких дітей створюються спеціальні школи санаторного типу в курортних і екологічно чистих місцях.

Виправно-трудова педагогіка (чи педагогіка пенітенціарних установ) являє собою теорію та практику перевиховання людей, позбавлених волі. Вона спрямована на виправлення антисоціальних форм поведінки дітей і дорослих, що скоїли злочини. Ця галузь педагогічних знань тісно пов'язана з юриспруденцією та правознавством.

У останні роки в нашій країні набула особливої популярності та статусу педагогічної науки соціальна педагогіка, що розглядає налагодження контактів кожної особи із соціумом та закономірності позашкільної освіти дітей і дорослих.

Однією з нових педагогічних дисциплін сучасності є сама давня з педагогік – народна педагогіка. Вона відноситься до області емпіричних педагогічних знань і являє собою багатотомний усний підручник про виховання й навчання підростаючих поколінь, що створюється народом, зберігається в його пам'яті, постійно ним використовується та систематично поповнюється. До її складу входять:

· народна фамілогия народні знання й досвід створення здорової та міцної родини;

· народне дитинознавство як сталі погляди на дітей (годувальники в старості, продовжувачі роду, творці культури тощо), емпіричні знання про онтогенез людського організму та формування особистісних якостей, про закономірності розвитку особистості в дитячі роки;

· батьківська педагогіка як мудрість соціалізації дитини в родині, передача дітям духовної спадщини та досвіду батьків;

· народна дидактика як узагальнений досвід розумового розвитку й формування світогляду підростаючого покоління;

· народна деонтологія (у перекладі з грецької, наука про вкрай необхідне) як формування правових відносин у родині, засвоєння певних прав і обов’язків, набуття відповідальності та статутної культури взаємин, становлення працьовитості, поважного ставлення до дорослих, батьків, до хліба, любові до рідної землі, мови тощо.

Історія педагогіки вивчає закономірності функціонування та розвитку освіти в минулому. Вона пов'язана з дослідженнями з цивільної історії, археології, етнології, етнографії. При розкритті історико-педагогічних проблем на сучасному етапі особливе значення має незалежність науки від ідеології, що, безсумнівно, підсилює об'єктивність цієї галузі знань, а від її дослідників жадає не тільки компетентності, а й неупередженості, чесності, об'єктивності у викладі конкретно-історичних фактів та обґрунтуванні закономірностей суспільного існування.

У систему педагогічних наук входять також численні методики навчання школярів і студентів різним дисциплінам а також методика виховної роботи. Вони вивчають специфічні закономірності управління формуванням особистості та розвитком мислення учнів, збагачують науку предметним добутком у навчанні конкретній дисципліні, можливостями виховання її засобами. Отримані в такий спосіб методичні знання розширюють арсенал загальної педагогічної теорії.

Педагогіка як наука про людину розвивається в тісному зв'язку з іншими науками. На одні вона спирається, другі випливають із неї, треті змістовно і технологічно збагачують педагогіку, четверті збагачуються самі. Про значимість міждисциплінарних зв'язків говорить поява нових наук, що вивчають педагогічну дійсність на її стику з іншими галузями знань. Досвід останніх десятиліть показує, що основні відкриття в науці були зроблені саме в міждисциплінарних областях. Так з'явилися педагогічна психологія, філософія освіти, соціологія виховання тощо.

Особливо продуктивними є зв'язки педагогіки з іншими науками про людину (психологією, фізіологією, медициною й ін.), про природу й суспільство (філософією, економікою, соціологією тощо), з математичними науками (інформатикою, статистикою, кібернетикою). Останні успішно використовуються для дослідження педагогічних систем, при проведенні педагогічних експериментів, прогнозуванні шляхів розвитку певних педагогічних явищ тощо.

Аж до ХVII століття педагогіка входила до складу філософії. Тому своїм корінням вона сягає філософських глибин минулого, черпаючи з них опорні положення своїх теорій. Урізноманітнюючи та конкретизуючи, педагогіка використовує філософські категорії необхідності та випадковості, загального, одиничного та особливого, закони розвитку та вчення про його рушійні сили, суб'єктивний і об'єктивний детермінізм педагогічних явищ і багато іншого. Методологічною основою навчання є філософія пізнання – гносеологія, виховання – філософське етичне вчення. Опорними в педагогіці стали філософські поняття законів, закономірностей, принципів тощо.

У зв'язку з поглибленням філософського осмислення дійсності з’явилися галузеві філософії, серед яких виділилися філософія освіти, філософія культури, філософія виховання, філософія науки тощо. Зважаючи на те, що педагогіка тісно пов’язана з іншими науками про людину та суспільство, звернення до їх філософій сприяють її успішному розвитку.

Різноманітні зв'язки педагогіки з соціологією. Будучи наукою про суспільство як цілісну систему, її компоненти та процеси їх функціонування, соціологія в сферу свого теоретичного й прикладного вивчення включає освіту. У структурі соціологічної науки відбита соціологія освіти, соціологія виховання, соціологія студентства, соціологія міста (села), соціологія здоров'я та ін., що, безсумнівно, розширює ракурси розгляду педагогічних явищ. Так, за даними соціологічних досліджень до числа школярів, що не закінчують середню школу (тобто в майбутньому матимуть недостатній рівень освіченості), найчастіше попадають представники чоловічої статі, що негативно відбивається на технічному прогресі, обороноздатності країни, на міцності родини, проблемах виховання дітей, дає підвищення рівня правопорушень.

Педагогіка органічно пов'язана з психологією. Якщо психологія вивчає закони розвитку психіки людини, то педагогіка досліджує можливості керування цим розвитком. Навчання й виховання є ні чим іншим, як цілеспрямованою зміною психіки дитини, її мислення, діяльності, свідомості тощо.

Інструменти наукового психологічного пошуку успішно служать розв'язанню педагогічних задач. Так, результати педагогічної діяльності (навченість і вихованість дітей) діагностуються завдяки визначенню змін у психічних характеристиках випробуваних. Психологічні тести, рейтинг, рангування та інші методи стали невід'ємною частиною науково-педагогічних досліджень.

Знання вікових, індивідуальних і типологічнихособливостей дітей, якими озброює педагога психологія, дозволяють йому організувати навчання та виховання в оптимальному режимі.

Базові поняття психології, використовуючись у педагогічному лексиконі, розширюють науково-педагогічну лінгвістику. Це дозволяє долати бар'єри між педагогічним і психологічним мовним відображенням освітніх явищ. Вільне володіння педагогом психологічною термінологією є показником його високого професіоналізму.

Своєрідним місткомміж двома науками виступають педагогічна та вікова психології, психологія професійної педагогічної діяльності, психологія управління педагогічними системами та ін.

Педагогіка тісно пов'язана з фізіологією. Остання, будучи наукою про життєдіяльність цілісного організму, його складових частин і функціональних систем, розкриває картину матеріально-енергетичного розвитку дитини, закономірності функціонування нервової системи, особливості вищої нервової діяльності в різні вікові періоди. Врахування перелічених процесів і закономірностей дозволяє педагогу грамотно керувати розвитком дитини, запобігає можливим помилкам і утрудненням в її навчанні та вихованні, є основою для визначення посильних навантажень і педагогічно доцільних вимог.

Медицина дає педагогу необхідні знання про попередження цілого ряду захворювань, що стали атрибутами сучасної школи. Це порушення опорно-рухового апарату, травми, інфекційні захворювання, погіршення зору, слуху, мовлення, нервові розлади. Останнім часом з'явився навіть новий медичний термін – дидактогенні неврози. Вони пов'язані з переживанням дитиною навчальних невдач, деструктивних стосунків із однолітками та вчителями.

Для того, щоб не дати хворобі розвинутися, потрібно вчасно виявити відхилення від норми. З цією метою в школах щорічно проводиться загальна диспансеризація дітей. За її результатами, у разі потреби, призначається корекційне лікування, успіх якого значною мірою залежить від учителя. Для навчання хворих дітей існує державна система спеціальних шкіл, санаторіїв, інтернатів. Науково-методичному забезпеченню їх діяльності служать спеціальна та лікувально-профілактична педагогіки.

Крім традиційних зв'язків педагогіки з іншими науками останнім часом на арену взаємодії все наполегливіше виходять нові науки, до яких можна віднести:

· евристику, що вивчає теоретичні та технологічні основи наукових відкриттів (її праобразом у школі є проблемне навчання),

· альтернативістику як перехід до діаметрально протилежних проявів у освіті (від школи однакової – до різноманітної, від однакових навчальних планів і програм – до різних, від єдиного підручника – до варіативного та ін.),

· глобалістику, що виділяє головні, глобальні проблеми сучасності та спрямовує освіту на їх вирішення. Однією з таких проблем є зміна пріоритетів навчання, в основі якої лежать не запам'ятовування й переказ відомих істин, а формування з їх допомогою механізмів пізнання, спілкування, учіння, механізмів творчого перетворення світу й себе в світі;

· біоенергетику як знання й використання законів функціонування біологічних систем, однією з яких є людина;

· валеологію як науку про здоровий спосіб життя;

· екологію як науку про збереження природи й себе як її частини та багато інших.

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Поняття про педагогіку та її основні категорії | Витоки педагогіки
Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-06; Просмотров: 1823; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.009 сек.