Поняття «методологія педагогіки»

Лекція 2. Методологія педагогіки

1. Поняття "методологія педагогіки".

2. Методи науково-педагогічних досліджень

2.1. емпіричні методи

2.2. теоретичні МНПД

2.3. статистико-математичні МНПД

2.4. інтегративні МНПД

Ключові слова: метод,методологія педагогіки, методи науково-педагогічного дослідження, емпіричні методи НПД, теоретичні методи НПД, статистико-математичні методи НПД, інтегративні методи НПД.

Література:

1.Глазиріна В. М. Педагогіка сучасної школи / Валентина Миколаївна Глазиріна. – Донецьк, 2006. – С. 23-43.

2. Волкова Н. П. Педагогіка / Н. П. Волкова. – К., 2002. – С. 18-33.

3. Педагогика / [под ред. Ю. К. Бабанского]. – С. 23-27.

4. Харламов И. Ф. Педагогика / И.Ф.Харламов. – М., 1990. – С. 26-40.

5. Ягупов В.В. Педагогіка / В. В. Ягупов. – К., 2002. – С. 102-145.

6. Подласый И. П. Педагогика в 2-х томах / И. П. Подласый. – М., 1999. –

Т. 1. – 1999. – С. 43-70.

У колі понять, якими оперує педагог, «методологія» виступає як одне з самих невизначених та багатозначних. Це пов'язано з причинами, що лежать за межами педагогічної науки. Повальна ідеологізація, як форма забезпечення існування соціалізму, в методології знайшла могутній стимул упровадження комуністичної доктрини в усі сфери духовного виробництва. У спадщину нам лишилося визначення методології як учіння про ідейні позиції науки. Це значило, що всі проблеми всіх наук повинні були зважуватися винятково з позиції марксистсько-ленінської ідеології, що на практиці виглядало як наукове обґрунтування партійних документів, програм, вказівок. Сам термін «методологія» трактувався як злиття двох слів «метод» та «ідеологія», тобто «ідеологічний метод». В угоду цьому видавалися наукові праці з проблематичними назвами «Радянська соціологія», «Радянська дидактика» та ін. Стосовно історії педагогіки такі назви можливо й мають сенс, показуючи собою історичний період розвитку суспільства, а ось стосовно науки – це нонсенс. У думаючої людини виникає закономірне питання: «Якщо дидактика – наука, то до чого тут Ради?». На жаль, у наш час говорять уже про «українську дидактику» (не мається на увазі розділ народознавства).

Методологію сьогодні трактують як систему принципів і способів побудови теоретичної та практичної діяльності, як вчення про цю систему – з одного боку, як вчення про метод наукового пізнання та перетворення світу – з другого, як вчення про ідейні позиції науки, логіку її розвитку та методи дослідження – з третього. Конкретизуючи зазначені підходи, вчені виділяють три рівні методології: загальну, спеціальну та часткову. Загальна методологія забезпечує найбільш точні уявлення про загальні закони розвитку об'єктивного світу, про місце і роль у ньому тих феноменів, що вивчає дана наука. Спеціальна методологія (методологія конкретної науки) дозволяє останній формулювати власні закономірності, що стосуються своєрідності розвитку та функціонування тих феноменів, які вона досліджує. Часткова методологія виступає як сукупність методів, прийомів і методик дослідження конкретною наукою різних явищ, що складають предмет і об'єкт її аналізу [29,249].

Розгляд педагогічних явищ на всіх трьох рівнях методології дає повну наукову картину педагогіки, тобто, відбувається заміщення науки її методологією, ототожнюються поняття «наука» й «методологія», відбувається їх синонімізація. Це явно перевищує повноваження методології в системі наукових знань і вимагає конкретизації її предмета.

Змістовний аналіз запропонованих рівнів методології показує, що загальна методологія являє собою філософські основи науки, у даному випадку – педагогіки, спеціальна методологія – це теоретичні основи педагогіки і лише часткова відповідає призначенню методології як науки про спосіб (метод) пізнання дійсності. Про це говорить і словотворення терміну: методологія = метод+наука, тобто наука про метод .

Науку про метод дослідження дійсності можна розглядати як:

· загальну методологію, що являє собою світоглядну позицію автора, сукупність методів філософського пізнання світу й себе в світі: діалектико-матеріалістичний метод, індуктивно-дедуктивний, детермінантний метод (виявлення причинно-наслідкових залежностей), метод конкретно-історичного аналізу тощо;

· загальнонаукову методологію, щовключає системний, цілісний, діяльнісний, ціннісний, особистісно зорієнтований та інші підходи, характеристику різних типів наукових досліджень, їх етапи, елементи тощо;

· конкретно-наукову методологію як сукупність методів, принципів дослідження та процедур, що застосовуються в тій чи іншій науковій галузі;

· прикладну методологію, що поєднує в собі методику й техніку виконання конкретного дослідження [28,33].

Проведення науково-педагогічного дослідження жадає від дослідника володіння всіма рівнями методології в їх сукупності, тому що вони доповнюють і конкретизують одне одного. Знаходячись у ієрархічній залежності, кожна наступна методологія (чи рівень методології) містить у собі надбання попередньої. Так, методологія конкретної науки містить у собі як проблеми специфічні для наукового пізнання в даній області (наприклад, співвідношення педагогіки та психології), так і проблеми попередніх рівнів (системний підхід і моделювання в педагогіці, індуктивний і дедуктивний шляхи пізнання педагогічної дійсності тощо).

Підсумовуючи, можна констатувати, що

Методологія педагогіки являє собою науку про методи пізнання педагогічної дійсності,абонауку про методи науково-педагогічних досліджень

Дата добавления: 2014-01-06