Лекція 2. Методи виховання

1. Понятійний апарат.

2. Класифікації МВ за структурою особистості та за двосторонністю процесу виховання.

2.1.Методи формування свідомості.

2.2.Методи формування досвіду поведінки.

2.3.Регулюючі методи виховання.

Ключові слова: метод, метод виховання, структура особистості, двосторонність виховання.

Література:

1. Глазиріна В. М. Педагогіка сучасної школи / Валентина Миколаївна Глазиріна. – Донецьк, 2006. – С. 113-194.

2. Волкова Н. П. Педагогіка / Н. П. Волкова. – К., 2002. – С. 127-165.

3. Подласый И. П. Педагогика в 2-х томах / И. П. Подласый. – М., 1999. –

Т. 1. – 1999. – С.93-137.

4. Карпенчук С. Г. Теорія і методика виховання / С. Г. Карпенчук. – К., 1997. – С. 94-104.

5.Харламов И. Ф. Педагогика / И.Ф.Харламов. – М., 1990. – С.318-340.

6. Педагогика / [под ред. Ю. К. Бабанского]. – С. 105-125; С. 327-328.

7. Ягупов В.В. Педагогіка / В. В. Ягупов. – К., 2002. – С. 506-527.

1.Понятійний апарат. Дефініція методу виховання характеризує внутрішню сторону виховного процесу та інтегрує в собі два поняття: «метод» і «виховання». Ключовим для визначення методу є слово «спосіб», а виховання ми визначили як взаємодію вихователя і вихованця з метою формування особистості для самореалізації в основних сферах життєдіяльності шляхом поповнення нестатків. Поєднуючи попереднє, маємо:

Метод виховання – це спосіб взаємодії вихователя й вихованця з метою формування особистості для самореалізації в основних сферах життєдіяльності шляхом поповнення нестатків

Метод виховання, як і метод навчання, складається з прийомів, дій та операцій. Його реалізація забезпечується наявністю відповідних засобів та умов.

Для ефективного використання методів виховання потрібно дотримуватись певних вимог.

1. Відповідність методів виховання загальним його цілям. Якщо суспільство проголосило основним принципом педагогічного процесу принцип гуманізації, то спосіб взаємодії вихователя з вихованцем повинен бути людяним, а основним гаслом цієї взаємодії – теза: не нашкодь.

2. Опора на внутрішні закономірності формування відповідних якостей. Так, естетичний розвиток дитини здійснюється на основі одних закономірностей, фізичний – на основі інших, закономірності морального розвитку різняться від закономірностей розвитку інтелектуального. Крім цього, щоб виховати певну якість, треба дотримуватись внутрішньої логіки її формування (наприклад: уважність запобігливість турботливість; спостережливість допитливість винахідливість і т. ін.).

3. Орієнтація на активність та самодіяльність вихованця. Танцювати можна навчитись, лише танцюючи, співати – співаючи, вишивати – вишиваючи, а не дивлячись на ці процеси збоку. Сидячи біля телевізора, можна навчитись лише сидіти біля телевізора.

4. Дотримання міри в застосуванні методів виховання (принцип амбівалентності). Якщо перебільшити значення словесного впливу, то згодом загубиться його сенс, відбудеться привикання, і дитина не буде звертати уваги на слова матері (мий руки, мий руки, мий руки..., наприклад), що стануть звичним шумовим ефектом.

5. Комплексне застосування всіх методів виховання, що доповнюють і продовжують один одного. Слово не повинне розбігатися з ділом і має підтверджуватися прикладом.

2.Класифікації методів виховання являють собою їх угрупування за обраною ознакою. У педагогічній літературі в якості таких ознак фігурують «характер методу» (М.І. Болдирєв, Н.К. Гончаров,
Ф.Ф. Корольов), його спрямованість (Т.А. Ілліна, І.Т. Огородніков,
Г.І Щукіна), результативність (І.С. Мар’єнко) та інші. На жаль, кожна з обраних ознак являє собою інтегративне утворення і потребує додаткового роз’яснення та трактування, внаслідок чого з’являються різні класифікації за однією ознакою, або ж однакові – за різними, чого, звісно, не повинно бути. У даному посібнику ми пропонуємо для розгляду дві найбільш вживані сьогодні класифікації методів виховання: за двосторонністю процесу виховання та за структурою особистості.

Дата добавления: 2014-01-06