Тема 4. Ординалістська концепція поведінки споживача на ринку

1. Аксіоми, якими керується покупець у своїй поведінці.

2. Корисність, гранична корисність, закон спадної граничної корисності.

3. Модель бажаного.

4. Модель можливого.

5. Рівновага споживача.

1. Покупець вважається розумним, бо він знає, що йому потрібно. Може вибрати з усіх наборів благ той, який приносить йому найбільшу корисність, або найбільш привабливий, або щодо якого у нього є уподобання.

Уподобання – система цінностей людини щодо благ, інших людей та оточення. Покупець здійснює вибір, тобто приймає рішення на підставі своїх уподобань та наявних ресурсів. При цьому він користується такими аксіомами:

I Аксіома порівнянності – якщо є набір X і Y, то покупець може сказати, що X>Y, Y>X (якийсь набір кращий), або Х»Y (набори рівнозначні).

II Аксіома транзитивності – якщо X>Y, Y>Z, то X>Z.

III Аксіома монотонності – згідно неї блага ділять на:

· блага з додатною корисністю;

· блага з від’ємною корисністю.

Набір з більшою кількістю товарів з додатною корисністю більш привабливий, із від’ємною – менш привабливий.

2. Корисність – привабливість блага, ступінь задоволення потреби благом. Корисність – ступінь задоволення, яке отримує людина від споживання певного блага або сукупності благ.

Розрізняють загальну корисність і граничну корисність.

Загальна корисність – корисність всієї кількості блага.

Гранична корисність – корисність додаткової, ще однієї одиниці блага.

Закон спадної граничної корисності (перший закон Госсена) – гранична корисність кожної додаткової одиниці блага, при збільшенні його кількості, зменшується. Це відбувається тому, що попередні одиниці блага в певній мірі задовольняють дану потребу блага.

Корисність буває ординальна та кардинальна.

Ординальною корисністю називають впорядкованість наборів благ за ступенем привабливості для людини. Її можна виразити за допомогою співвідношення типу “набір Х кращий, ніж набір У”.

3. Крива байдужості – модель бажаного – це лінія, яка містить набори двох благ однакової корисності. Ступінь задоволення потреби однакова.

Особливості кривих байдужості:

· Монотонно спадна лінія (йде зверху – вниз зліва - направо);

· Криві байдужості ніколи не перетинаються, це означає, що через певну точку координатної площини можна провести лише одну криву байдужості;

· На координатній площині існує карта (“сімейство”) кривих байдужості;

· При збільшенні кількості одного блага, обов’язково зменшується кількість іншого блага. Це означає, що крива байдужості випукла в сторону початку координат;

· Чим далі від початку координат знаходиться крива байдужості, тим більшу корисність вона відображає.

· В кожній точці кривої байдужості існує гранична норма заміни одного блага іншим.

Гранична норма заміни (MRS) – це обсяг зміни споживання одного блага, який компенсує, з точки зору споживача, зміну споживання іншого блага на одну одиницю.

MRS_1,2 = Dx₂/Dx₁

Цей показник від’ємний завжди.

Часткові випадки:

1) блага абсолютні взаємозамінники (одне благо може бути повністю замінений іншім);

2) блага абсолютні взаємодоповнювачі (одне благо не може споживатися без іншого блага).

4. Бюджетна лінія – відображає модель можливого – це крива, кожна точка якої відображає набори товарів, які може придбати покупець за свій бюджет (доход) за певними цінами. Бюджетна лінія – це пряма, яка дотикається до осей координат.

Рівняння бюджетної лінії:

I = p₁x₁+p₂x₂

де І – бюджет;

р₁, р₂ – відповідно ціна блага 1 та 2;

х₁, х₂ – кількість блага 1 та 2.

Нехай ціна товару x₁ дорівнює p₁, а товару x₂ - p₂. Споживач має бюджет І, тоді бюджетна лінія буде мати такий вигляд.

Властивості бюджетної лінії:

· вона є межею між можливим і неможливим;

· має від’ємний нахил;

tg а<0 tg а=I/p₂ /I/p₁ = P₁/P₂

tg а= P₁/P₂

Нахил відображає відношення цін між даними товарами. Таким чином

MRS_x,y = P_x/P_y

· збільшення бюджету споживача зміщує бюджетну лінію паралельно вправо і вверх, а зменшення – паралельно вліво й вниз;

· зміни в цінах товарів змінюють нахил бюджетної лінії.

В даному випадку зменшилась ціна товару х_1.

5. Під рівновагою споживача розуміють ситуацію, коли бажання співпадає з можливістю, коли бюджетна лінія дотикається до найвіддаленішої кривої байдужості. Набір максимальної корисності для споживача відображає точка А:

З малюнку бачимо, що оптимальний набір споживача складає a одиниці блага х₁ та b одиниці блага х₂.

Дата добавления: 2014-01-06