Тема 8. Теорія витрат фірми

1. Загальна характеристика витрат фірми.

2. Валові і середні витрати фірми в короткостроковому періоді, їх криві.

3. Граничні витрати фірми, їх крива.

4. Витрати фірми в довгостроковому періоді та оптимальні розміри фірми.

1. Витрати пов’язані з використанням ресурсів. Від витрат залежить економічний стан фірми. Є неявні та явні витрати.

Явні – це витрати пов’язані з даною господарською діяльністю. Вони обліковуються бухгалтерією.

Неявні – це витрати пов’язані з втраченою вигодою при зайняті цією діяльністю, а не іншою.

Явні й неявні витрати дають у сумі економічні витрати. Лише явні це – бухгалтерські витрати (на оплату праці, ресурси, повернення кредитів та інше).

Прибуток – фактична ціль підприємницької діяльності – це чистий доход, який залишається у підприємця після відшкодування витрат і сплати податків.

Прибуток = доход - витрати

Доход = ціна * кількість реалізованої продукції

Економічний прибуток = доход – економічні витрати.

Бухгалтерський прибуток = доход – бух. витрати (явні) = економічний прибуток + неявні витрати

Нормальний прибуток – це та частина доходу, яка утримує займатись даною господарською діяльністю (коли економічний прибуток дорівнює нулю).

Витрати поділяють на внутрішні та зовнішні.

Внутрішні витрати – це витрати, пов’язані з використанням власних ресурсів. Вони вимагають спеціальної методики обліку.

Зовнішні витрати – це витрати, пов’язані з купівлею ресурсів на стороні. Вони обліковуються за цінами придбання.

Трансакційні витрати – витрати встановлення і функціонування інститутів (дотримання і забезпечення дотримання правил і норм),а також підготовки й здійснення процесу їх зміни.

Як правило ці витрати пов’язані з деякими діями в процесі підготовки, укладання і виконання угоди, а саме:

1) пошуком інформації;

2) веденням переговорів і укладанням договорів;

3) специфікацією й захистом прав;

4) опортуністичною поведінкою контрагентів;

5) дії по змушенню дотримання угоди та інше.

2. Короткостроковий період – це період, протягом якого фірма не в змозі змінювати виробничі потужності, нові фірми в галузі не з'являються.

В короткостроковому періоді витрати фірми поділяють:

- умовно-постійні;

- умовно-змінні.

Постійні витрати FC – це витрати, обсяг яких не залежить від обсягу виробленої продукції. Якщо фірма не виробляє продукції, вона має постійні витрати. До них відносяться: амортизація основних фондів; заробітна плата адміністративного персоналу; плата за кредит; плата за оренду та інше.

Змінні витрати VC – це витрати, величина яких залежить від обсягу виробленої продукції. До них: зарплата робітників; вартість матеріалів, палива та інше.

Витрати в розрахунку на весь обсяг продукції звуться валовими.

Сума валових постійних та змінних витрат дають загальні витрати

TFC + TVC = TC

Середні витрати АС – це витрати в розрахунку на одиницю продукції. Розрізняють:

- середні постійні витрати – AFC = TFC/Q, де Q - обсяг виробленої продукції,

- середні змінні витрати – AVC = TVC/Q,

- середні загальні витрати – ATC = AFC + AVC, чи АTC = TC/Q.

MC – граничні витрати

Форма кривої TVC пояснюється дією закону спадної віддачі змінного ресурсу. Тобто починаючи з певного моменту, кожна одиниця змінного ресурсу приносить меншу величину додаткового продукту. Таким чином для збільшення продукту треба використовувати ресурс зростаючими темпами.

Із зростанням обсягу продукції середні постійні витрати AFC весь час знижуються.

Криві AVC i ATC мають U-подібну форму, тобто вони зменшуються, досягають мінімального значення, а потім зростають. Мінімум АТС знаходиться завжди правіше мінімуму AVC.

3. Граничні витрати МС – витрати, які несе фірма при виробництві ще однієї додаткової одиниці продукції.

МС_n= TC_n - TC_n-1, якщо DQ = 1

MC = DTC/DQ, якщо DQ¹1

Загальні витрати:

TC = TFC + TVC Þ MC = DTVC/DQ

MC=(TC)'

Поняття граничних витрат є стратегічною категорією для фірми. Якщо фірма вирішує наростити обсяг виробництва, вона повинна нести додаткові граничні витрати. Вони показують у що обходиться виробництво додаткової продукції. Якщо фірма відмовляється від певної кількості продукції, то граничні витрати показують економію при цьому.

МС – графік граничних витрат:

Для тих обсягів виробництва для яких граничні витрати менше середніх, середні витрати знижуються та навпаки. МС=AVC, де AVC має мінімальне значення.

МС=АТС, де АТС має мінімальне значення.

Крива граничних витрат має мінімум при такому обсязі виробництва, де криві TVC, TC міняють свій знак зростання.

4. В довгостроковому періоді фірма може міняти свої потужності, переходити зі статусу малого підприємства в середнє, із середнього у велике.

Таким чином у довгостроковому періоді всі витрати у формі змінних.

Кривою довгострокових середніх витрат LATC називається крива, кожна точка якої є мінімальною на множині усіх короткострокових кривих середніх загальних витрат, які відповідають різним масштабам виробництва.

Крива LATC має U-подібну форму і має найнижчу точку (min).

Оптимальним розміром фірми (Q_опт) вважається такий розмір, при якому середні витрати в довгостроковому періоді найменші.

До Q_опт – позитивний ефект масштабу виробництва, після – негативний ефект.

Важливе значення мають точки перетину кривих ATC. Абсциси цих точок означають обсяги виробництва, за яких доцільно переходити до інших масштабів виробництва (або нових технологій).

Крива LATC може мати ІІІ конфігурації:

I. В галузі існують значні діапазони обсягів виробництва, які забезпечують приблизно однаковий мінімальний розмір ATC. Тут ефективними є як малі так і середні та великі фірми (галузі по виробництву меблів та інші деревообробні галузі).

ІІ. Негативний ефект проявляється нескоро. Чим більше підприємство, тим краще (автомобільна промисловість, важка промисловість).

ІІІ. Ефект масштабу швидко досягається, але й швидко зникає. Ефективними є невеликі підприємства (роздрібна торгівля, с/г підприємства, хлібозаводи та інші).

Позитивний ефект росту масштабу виробництва:

- спеціалізація праці (на великому підприємстві робітники спеціалізуються на окремих операціях, тим самим збільшуючи продуктивність праці);

- спеціалізація управлінців (кожен управлінець відповідає за діяльність окремої ланки виробництва);

- ефективне використання капіталу (великі підприємства за рахунок значних обсягів виробництва можуть на 100% завантажувати своє обладнання);

- випуск побічної продукції (великі підприємства можуть випускати не основну продукцію).

Негативний ефект масштабу:

- високі витрати, пов’язані з управлінням (чим більше управлінців, тим більші постійні витрати фірми);

- проблеми управління (довгий ланцюг управлінців може призвести до проблем зворотного зв’язку);

- можливість утримання зайвих робітників.

Дата добавления: 2014-01-06