Тема 10. Чиста монополія

TR-TC

Умова того, щоб фірма працювала, коли вона отримує збитки:

çTR-TCç_min < TFC

Графічно максимальний прибуток визначається як найбільша відстань між кривими TR і TC в інтервалі прибутків фірми.

Для конкурентної фірми крива валового доходу TR – пряма лінія.

Точки А і В – точки беззбитковості, в них TR-TC=0, тобто при таких обсягах виробництва фірма не має економічного прибутку, а має лише нормальний прибуток.

В інтервалі від Q_A до Q_B –фірма має економічний прибуток (TR-TC>0).

TR₂: фірма не має прибутків та не несе збитків (TR та ТС дотикаються, тобто TR=TC). Фірма не має економічного прибутку;

TR₃: фірма несе збитки, але працює (якщо çTR-TCç_min < TFC);

TR₄: фірма несе збитки і закриється (çTR-TCç_min > TFC).

б) Метод порівняння граничного доходу та граничних витрат:

1) для кожного обсягу виробництва розраховуємо AVC, ATC, MC, MR;

2) знаходимо, де MR=MC – це умова максимізації прибутку або мінімізації збитків фірми. Для фірми - конкурента MR=P=МС;

3) фірма обирає такий обсяг продукції, де MR=MC, але MR ³ MC;

4) для цього обсягу розраховуємо різницю між ціною і середніми загальними витратами (P-ATC). Якщо:

P-ATC > 0 – фірма отримує максимальний прибуток;

P-ATC<0 – фірма несе мінімальні збитки;

5) Валовий максимальний прибуток, або валові мінімальні збитки знаходяться за формулою

П = (P-ATC)*Q

Точка А – генеральна точка для вибору фірми, в ній MR=MC.

Різниця між ціною Р та АТС дає прибуток на одиницю продукції (відрізок АВ).

Площа прямокутника РАВС – валовий максимальний прибуток фірми.

P=MR=ATC=MC – фірма не має ні прибутків ні збитків. Фірма одержує лише нормальний прибуток.

ATС вище MR

AVC_min<P<ATC_min за такої умови фірма несе збитки, але працює. Площа прямокутника РСВА – валові мінімальні збитки фірми.

P=AVC – фірма несе збитки. Мінімальні збитки = TFC. В цьому випадку фірма вирішує або працювати, або закриватися.

P<AVC. Мінімальні збитки > TFC. Фірма закривається.

3. Кривою пропозиції конкурентної фірми в короткостроковому періоді є відрізок кривої МС, яка знаходиться вище кривої AVC.

4. В довгостроковому періоді всі витрати фірми змінні. В галузь можуть входити нові фірми, якщо в ній є прибутки. Галузь можуть покидати частина фірм, коли в ній збитки.

Якщо такі процеси відбуваються постійно (входження та вихід фірм із галузі), то ціна встановлюється на рівні ATC_min.

В цьому випадку фірма не одержує економічного прибутку, а лише нормальний прибуток.

Умова довгострокової рівноваги фірми: MR=P=MC=ATC_min.

5. Вважається, що найбільш ефективною в ринковій економіці є модель чистої конкуренції, тому що в довгостроковому періоді:

1) АТС=Р – означає, що фірма досягає економічного результату, покриваючи свої витрати, це економічна ефективність;

2) МС=Р – в суспільстві раціонально використовуються ресурси.

Але є точка зору, що досконала конкуренція не досить ефективна, тому що не в повній мірі задовольняє потреби споживачів – продукція стандартизована, тому немає вибору. Також чисті конкуренти із-за відсутності коштів не здатні до впровадження нових технологій.

1. Загальна характеристика чистої монополії

2. Визначення ціни та обсягу виробництва у чистій монополії.

3. Цінова дискримінація.

4. Регульована (природна) монополія.

5. Ефективність чистої монополії.

1. Монополія – тип структури ринку в якому існує лише один продавець, який контролює всю галузь виробництва окремого товару, що немає близького замінника.

Ринок називається чисто монопольним якщо:

1) кількість фірм у галузі одна;

2) продукція фірми не має замінників;

3) існують суттєві бар’єри для входження в галузь:

- природні (розташування);

- технічні (масштаб виробництва);

- правові (патенти, ліцензії, право приватної власності);

- державні (допомога природним монополіям).

Монопольна влада – це можливість монополіста встановлювати ціну на свій товар, змінюючи його обсяг, який він готовий продати.

В якості вимірювача монопольної влади вважається величина, на яку ціна, що максимізує прибуток, перевищує граничні витрати. Цей метод визначення монопольної влади був запропонований в 1934 г. економістом Абба Лернером і отримав назву показника монопольної влади Лернера:

L = (P - MC)/P.

Числове значення коефіцієнта Лернера завжди знаходиться між 0 та 1. Для досконалої конкурентної фірми P = MC і L = 0. Чим більше L, тим більша монопольна влада.

Так як чиста монополія є галузь, то крива попиту має вигляд класичної кривої попиту. Щоб продати більшу кількість, монополіст повинен знижувати ціну. Попит на продукцію монополіста є нееластичним, тому що немає замінників на даний товар.

Граничний доход монополіста при кожному обсязі виробництва крім першої одиниці менший ціни.

Граничний доход може займати нульове й від'ємні значення.

Чистий монополіст діє на еластичному відрізку своєї кривої попиту.

Коли MR>0, TR – зростає,

MR=0, TR – max,

MR<0, TR – спадає.

2. Правила максимізації прибутку чистого монополіста такі ж як і чистого конкурента.

а) Метод порівняння валового доходу і валових витрат:

Фірма обирає такий обсяг продукції і таку ціну коли:

(TR-TC)-max, при TR>TC – в цьому випадку фірма отримує максимальний прибуток;

êTR-TCê-min, при TR<TC – фірма отримує мінімальні збитки.

Точки А і В – точки беззбитковості, в них ТR=TC (немає економічного прибутку, лише нормальний).

(Q_А;Q_В) – в цьому проміжку фірма отримує економічний прибуток.

Ціна Р_опт для Q_опт визначається як:

P_опт=TR/Q_опт

Якщо TR<TC фірма одержує збитки. Якщо:

min збитки<TFC, фірма несе збитки, але працює;

min збитки = TFC, фірма або працює або закривається;

min збитки > TFC фірма закриється.

б) Метод порівняння граничного доходу та граничних витрат.

P-ATC – прибуток з одиниці продукції (відрізок ВЕ).

S_PBEC – max прибуток фірми.

Якщо Р>АТС, фірма отримує максимальний прибуток: p = (P-ATC)*Q;

якщо ATC>P фірма несе мінімальні збитки:

якщо AVC<P<ATC – фірма несе збитки, але працює;

AVC=P фірма чи працює чи закривається;

AVC>P – фірма закриється.

Чистий монополіст:

1)для визначення максимального прибутку обирає 2 позиції:

- обсяг виробництва;

- ціну,

тоді як чистий конкурент обсяг виробництва;

2) чистого монополіста цікавить не стільки прибуток з одиниці продукції, а прибуток з усього обсягу реалізації (валовий прибуток);

3) чистий монополіст може мати, як прибутки, так і збитки;

4) чистий монополіст не завжди може мати монопольно високі прибутки.

3. Цінова дискримінація – це продаж однакового товару за різними цінами різним споживачам. Щоб фірма-монополіст могла проводити цінову дискримінацію, ринок повинен відповідати наступним умовам:

- продавець повинен бути в змозі розділити покупців на групи, виходячи з урахування еластичності попиту на блага. Тим покупцям, попит яких має високу нееластичність, буде встановлена висока ціна, а тим, чий попит еластичний – більш низька;

- блага не можуть перепродуватися покупцями (або продавцями) одного ринку покупцям (або продавцям) іншого ринку, оскільки вільне переміщення благ із “дешевого” ринку на “дорогий” призведе до виникнення єдиної ціни, що обумовить неможливість цінової дискримінації.

Розрізняють наступні види цінової дискримінації:

1) просторова (продаж у місті та селі, місця в театрі);

2) часова (ціни на денні та вечірні сеанси, телефонні тарифи);

3) по доходах споживачів (послуги для багатих і бідних);

4) по обсягу споживання блага (мінімально необхідна кількість та надлишок);

5) по соціальному статусу споживача (проїзні квитки).

При ціновій дискримінації чистий монополіст одержує більший доход, а отже, більший прибуток.

Поняття цінової дискримінації ввів в економічну науку в першій третині XX ст. А. Пігу, але саме явище було відоме й раніше. А. Пігу розрізняв три види (або ступені) цінової дискримінації.

Цінова дискримінація першого ступеню (бездоганна дискримінація) спостерігається в тому випадку, коли на кожну одиницю блага встановлюється ціна, рівна його ціні попиту, тому ціни продажу блага для всіх покупців різні.

Оскільки монополіст не може мати повну інформацію про функції попиту всіх можливих покупців свого блага, то цей вид цінової дискримінації у чистому вигляді не можливий. Певне наближення до чистої цінової дискримінації можливе при незначній кількості покупців, коли кожна одиниця блага випускається на замовлення конкретних споживачів.

Розглянемо простий приклад. Нижче на малюнку можна побачити, що монополіст може продати 4 одиниці продукції по 30 грн. за штуку. Доход його складе: 4*30=120 грн. Якщо монополіст вдасться до дискримінації, то він може продати першу одиницю продукції за 50 грн., другу – за 45 грн., третю – за 35 грн. та четверту – за 30 грн. В цьому випадку його доход складе: 50+45+35+30=160 грн., тобто доход більший.

Цінова дискримінація другого ступеню має місце, коли ціни блага однакові для всіх покупців, однак розрізняються в залежності від обсягу купівель.

При цьому виді цінової дискримінації блага групуються в певні партії, на кожну з якої встановлюються різні ціни.

Цінова дискримінація другого ступеню нерідко виступає у формі цінового дисконту, або знижок (на обсяг поставок; кумулятивні знижки – сезонний квиток на залізничній дорозі; дискримінація в часі – різні ціни на ранкові, денні, вечірні сеанси в кіно; стягування абонементної плати в сполученні з пропорційною оплатою обсягу купленого блага).

Цінова дискримінація третього ступеню припускає, що різним особам благо продається за різними цінами, але кожна одиниця блага, придбана конкретним покупцем, оплачується ним по однаковій ціні.

Якщо при ціновій дискримінації перших двох ступенів передбачалося розподіл благ на групи, то в основі цінової дискримінації третього ступеню передбачається розподіл самих покупців на групи або ринки, де встановлюються свої ціни продажу.

Фірми-монополісти систематизують споживачів за перевагами, доходами, віком, місцем проживання, характером роботи і продають свої блага у відповідності з цією градацією.

4. В ринковій економці є монополії, які в суспільстві визначаються законними (природними). Вони існують у тих галузях, де конкуренція недоцільна. Як правило, це галузі, які обслуговують значні сукупності людей (державно-комунальні підприємства, державні республіканські підприємства).

Держава регулює їхню діяльність, встановлюючи тарифи (ціни) для цих підприємств. Як правило тарифи на послуги природних монополій нижче середніх витрат (Р<АТС). В цьому випадку держава надає дотації для покриття збитків.

5. Вважається, що монополія менш ефективна ніж конкуренція. Вона виробляє менше продукції, а отже, менше суспільної корисності.

Однак монополії – крупні підприємства, в яких діє ефект масштабу: чим крупніше підприємство, тим більше продукції, тим менше ATC.

З іншого боку, монополія може утримувати непродуктивний персонал та нести видатки пов’язані із збереженням монопольної влади, тим самим збільшуючи ATC.

Монополії можуть легше впроваджувати досягнення НТП, тому що це є бар’єром для входження в галузь. Але в той же час, у них не має конкурентів і вони можуть не займатися ніякими розробками.

Дата добавления: 2014-01-06