Лекція 19: Земля як базова складова та особливий об'єкт нерухомості

ПЛАН

1. Договір на проведення оцінки майна.

2. Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмеження.

3. Інформаційне забезпечення Державного реєстру прав.

Використана література: « Оцінка о'бєктів нерухомості», В.І. Пазинич, Л.А. Свистун ст.80-86

1. Оцінка майна проводиться на підставі договору між суб'єктом оціночної діяльності та замовником оцінки, що укладається в письмовій формі, або на підставі ухвали суду. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють оцінку майна самостійно на підставі наказу ке­рівника.

Договір на проведення оцінки майна укладається в пись­мовій формі та може бути двостороннім або багатостороннім. Під час укладання багатостороннього договору крім замов­ника оцінки стороною договору може виступати особа-платник, якщо оплату послуг здійснює інша особа. Замовни­ками оцінки майна можуть бути особи, яким зазначене майно належить на законних підставах або у яких майно перебуває на законних підставах, а також ті, які замовляють оцінку майна за дорученням зазначених осіб. Замовники оцінки по­винні забезпечити доступ суб'єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці, отримання ним необхідної та дос­товірної інформації про зазначене майно для проведення його оцінки.

Істотними умовами договору на проведення оцінки май­на с:

• зазначення майна, що підлягає оцінці;

• мета, з якою проводиться оцінка;

• вид вартості майна, що підлягає визначенню;

• дата оцінки;

• строк виконання робіт з оцінки майна;

• розмір і порядок оплати робіт;

• права та обов'язки сторін договору;

• умови забезпечення конфіденційності результатів оцін­ки, інформації, використаної під час її виконання;

• відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору;

• порядок вирішення спорів, які можуть виникнути під час проведення оцінки та прийняття замовником її результатів.

Розмір і порядок оплати робіт з оцінки майна визначають­ся за домовленістю сторін або у випадках відбору суб'єкта оціночної діяльності на конкурсних засадах — за результата­ми конкурсу.

Типовий договір на здійснення оцінки нерухомого майна наведено в Додатку К. На основі проведення оцінки склада­ється акт виконання робіт, що підтверджує вико­нання зобов'язань за договором та підготовку і передачу суб'єктом оціночної діяльності звіту про оцінку майна.

2. З метою визнання і підтвердження державою ви­никнення, переходу, обтяження та припинення прав на об'єк­ти нерухомості здійснюється їх державна реєстрація. Вона спрямована на впорядкування цивільного обороту й охорони прав власників нерухомості.

Основні функції державної реєстрації полягають у:

• забезпеченні державної гарантії та захисту зареєстрова­них прав;

• підвищенні надійності майнових операцій із нерухоміс­тю (за рахунок повноти та достовірності інформації про пра­ва та техніко-економічні характеристики, концентрації всієї інформації в єдиному державному органі);

• сприянні інвестиційним і кредитним процесам;

• створенні Інформаційної бази для оподаткування неру­хомості, планування розвитку населених пунктів тощо.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості регулюється ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обме­жень» від 1.07.2004 р. № 1952-1V.

Державна реєстрація речових прав па нерухоме майно та їх обмежені. — це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення ре­чових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супрово­джується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Державна реєстрація прав є публічною, здійснюється міс­цевим органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані речові права та їх обмеження в порядку, встановленому законом. Вона повинна проводитися за єдиною системою записів по кожному об'єк­ту нерухомості в Державному реєстрі речових прав на неру­хоме майно та їх обмежень, який зберігається безстроково.

Державна реєстрація прав базується на кадастровому но­мері, присвоєному у встановленому законом порядку, і про­водиться за місцезнаходженням об'єкта нерухомості у межах адміністративно-територіальної одиниці (району, міста, ра­йону в місті).

Обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться па території Украї­ни, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, Іноземних юри­дичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а саме:

1) право власності на нерухоме майно;

2) речові права па чуже нерухоме майно (право володіння; право користування (сервітут); право постійного користуван­ня земельною ділянкою; право користування земельною ді­лянкою для сільськогосподарських потреб; право забудови земельної ділянки; право користування нерухомим майном строком більше одного року);

3) обмеження речових прав.

Державній реєстрації об'єктів нерухомості й прав на них передує обов'язкове обстеження цих об'єктів, а також перевірка наявності матеріалів інвентаризації, підготовлених ор­ганом технічної інвентаризації, який проводить державну ре­єстрацію прав.

Суб'єктами державної реєстрації є власники об'єктів не­рухомості (фізичні та юридичні особи), володар прав на ньо­го (користувачі, власники сервітутів), з одного боку, й орга­ни, що здійснюють державну реєстрацію прав — з іншого.

Систему органів державної реєстрації прав складають центральний орган виконавчої влади з питань земельних ре­сурсів, який забезпечує реалізацію державної політики у сфе­рі державної реєстрації прав, створена при ньому державна госпрозрахункова юридична особа з консолідованим балан­сом (центр державного земельного кадастру) та її відділення на місцях, які є місцевими органами державної реєстрації прав.

Державна реєстрація прав проводиться місцевими органа­ми державної реєстрації прав виключно за місцем знахо­дження нерухомого майна, а саме: в містах Києві та Севасто­полі, місті обласного підпорядкування, районі.

Місцеві органи державної реєстрації прав:

• проводять реєстрацію прав на нерухоме майно, їх обме­жень, правочинів щодо нерухомості або відмовляють у ре­єстрації;

• ведуть Державний реєстр прав на нерухоме майно, яке (або більша за площею частина якого) знаходиться в цьому реєстраційному (кадастровому) окрузі;

• надають інформацію про зареєстровані права та їх об­меження в установленому законодавством порядку;

• забезпечують формування та внесення кадастрових пла­нів земельних ділянок та даних технічної інвентаризації ін­ших об'єктів нерухомого майна до Державного реєстру прав.

Керівник місцевого органу державної реєстрації прав є державним реєстратором прав і призначається центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

На посаду державного реєстратора прав на нерухоме майно може бути призначена особа з вищою юридичною освітою, яка пройшла стажування в органах державної реєст­рації прав протягом шести місяців, склала кваліфікаційний іспит, отримала свідоцтво державного реєстратора прав та

печатку встановленого зразка, які видаються центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Державний реєстр прав на нерухоме майно та їх обме­жень — єдина державна інформаційна система, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обмеження, суб'єктів речових прав, технічні характеристики об'єктів не­рухомого майна (будівель, споруд), кадастровий план зе­мельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об'єктів нерухомості.

3. Інформаційне забезпечення Державного реєстру прав складає:

1) база даних обліку земельних ділянок та іншого нерухо­мого майна, правочинів щодо нерухомого майна;

2) дані технічної інвентаризації об'єктів нерухомості;

3) кадастрові плани земельних ділянок;

4) інформація про реєстраційні справи;

5) база даних заяв про державну реєстрацію прав та їх об­межень;

6) база даних запитів щодо зареєстрованих прав та їх об­межень.

Державний реєстр прав містить дані про зареєстровані ре-човї права, їх обмеження, суб'єктів речових прав, об'єкти не­рухомого майна, відомості про осіб, в інтересах яких вчинено обмеження речового права, копії документів про правочини, на підставі яких проведено реєстрацію прав, обмежень цих прав. Він складається з розділів, які відкриваються на кожний об'єкт нерухомого майна під час проведення державної ре­єстрації права власності на нього з присвоєнням Ідентифіка­ційного (кадастрового) номера.

Розділ Державного реєстру прав може бути відкритий на такі об'єкти нерухомого майна:

а) земельна ділянка;

б) земельна ділянка з розташованими на ній будівлями, спорудами (підприємство, садиба, майстерня, офісне примі­щення, інше);

в) будівля, споруда, їх частина (квартира, майстерня, офі­сне приміщення, інше) — у разі, якщо власники земельної ді­лянки та розташованих на ній будівель, споруд, їх частин не поєднуються в одній особі.

Розділ Державного реєстру прав містить:

• дату та зміст заяви про державну реєстрацію речових прав та їх обмежень;

• кадастровий номер;

• відомості про державну реєстрацію прав;

• відомості про правочини щодо нерухомого майна;

• відомості технічного стану будівель, споруд, їх частин та кадастровий план земельної ділянки;

• відомості про обмеження речових прав відповідно до до­говору або накладені рішеннями органів державної влади, ор­ганів місцевого самоврядування, їх посадовими особами, від­повідно до закону, та їх зміст;

• відомості про осіб, які мають повноваження на вчинення правочинів щодо нерухомого майна;

• відомості про сплату державного мита за державну ре­єстрацію прав та про платежі за надані в установленому по­рядку витяги з Державного реєстру прав;

• інформацію про надані витяги з Державного реєстру прав;

• інші відомості, що є підставою, відповідно до закону, для державної реєстрації прав.

Особливістю державної системи реєстрації нерухомості в Україні є те, що на сьогодні діють окремі реєстри для реєст­рації прав власності (та інших прав) на землю та на інше не­рухоме майно. Реєстрація земельних ділянок та прав на них здійснюється у державному реєстрі земель. Функції адмініст­ратора бази даних державного реєстру земель виконує Центр державного земельного кадастру при Державному агентстві земельних ресурсів.

Реєстрація будівель та прав на них здійснюється у держа­вному реєстрі прав власності на нерухоме майно. Функції ад­міністратора бази даних державного реєстру прав власності на нерухоме майно здійснює державне підприємство «Інфор­маційний центр» Міністерства юстиції України. Функції Ре­єстратора зазначеного Реєстру здійснюють Бюро технічної інвентаризації (БТІ), які вносять відповідні дані до Реєстру та надають витяги з нього.

Міністерством юстиції України здійснюється ведення Державного реєстру іпотек — інформаційної бази даних, що містить відомості про обмеження, встановлені щодо об'єктів

нерухомості, які перебувають в заставі. Записи до цього реєстру та витяги з нього здійснюють приватні та державні нотаріуси, які посвідчують цивільно-правові угоди з нерухо­містю. При здійсненні продажу об'єкта нерухомості витяг з реєстру іпотек є обов'язковим документом, який вимагаєть­ся для укладання угоди.

Дата добавления: 2014-01-06