Тема 10. Міжнародні та закордонні аспекти права інтелектуальної власності

Захист прав інтелектуальної власності в рамках угоди ТRІРS

Угода ТRІРS є однією з найважливіших угод Світо­вої організації торгівлі (СОТ). Необхідною умовою для вступу України до СОТ є обов'язкове виконання угоди ТRIPS. Ця угода визнана світовим співтовариством як правовий документ, що охоплює питання, пов'язані з охо­роною прав на ОІВ, які розглядаються як товар.

Відповідно до вимог частини III Угоди ТRІРS "За­хист прав інтелектуальної власності" країни-учасниці зо­бов'язуються забезпечити на своїй території дію таких процедур, які дозволяють здійснювати заходи, що запобі­гають порушенню законодавства у сфері охорони прав ін­телектуальної власності та їх недопущення.

Стаття 41 Угоди ТRІРS зазначає, що законодавство кожної країни повинно мати норми, що дозволяли б удати­ся до ефективних дій, спрямованих проти будь-якого по­рушення прав інтелектуальної власності, включаючи тер­мінові заходи для запобігання порушень і правові санкції на випадок подальших порушень.

Угода ТRІРS передбачає захист прав інтелектуаль­ної власності за допомогою адміністративних процедур, цивільно-правові способи захисту прав, а також карні процедури і штрафи, що можуть бути застосовані до порушників прав.

Подальше удосконалення національного законо­давства України здійснюється з урахуванням вимог цього важливого міжнародного нормативного акта.

Підсумовуючи все сказане, можна констатувати, що сьогодні в Україні вже сформована законодавча й органі­заційна системи державних органів, які прямо або опосе­редковано забезпечують захист прав у сфері інтелектуа­льної власності.

10.1. Функції, структура та напрями діяльності Всесвітньої організація інтелектуальної власності (WIPO)

Правові й організаційні основи правової охорони власності в сучасному уявленні були закладені ще у другій половині XIX ст., коли під впливом бурхливих суспільних змін, видатних досягнень у науці і промисловості, розвитку виробництва і міжнародної торгівлі, літератури, музики, театру виникло розуміння настійної необхідності гармонізації відповідного законодавства окремих країн на міжнародному і навіть на світовому рівні з метою впровадження єдиної загальновизнаної системи правової охорони інтелектуальної власності.

Початком реалізації цієї ідеї треба вважати 1873 рік, коли в Австро-Угорській імперії відбулася перша міжнародна виставка винаходів. Тоді деякі країни відмовилися від участі у виставці через недостатню забезпеченість правової охорони винаходів, що демонструвалися. У тому ж році відбувся Віденський конгрес з проблем патентної реформи, на якому були прийняті основні принципи патентування винаходів.

Наступним кроком став проведений у 1878 р. в Парижі Міжнародний конгрес з промислової власності, що прийняв рішення про скликання Дипломатичної конференції з метою розроблення гармонізованих вимог до національних законодавств у цій сфері, що діяли в різних країнах. Ця конференція відбулася в 1880 р. у Парижі. На конференції було узгоджено проект міжнародної угоди, яку пізніше було покладено в основу найдавнішої і однієї з найважливіших міжнародних угод — Паризької конвенції з охорони промислової власності. У 1883 р. в Парижі відбулася нова Дипломатична конференція, на якій ця Конвенція було остаточно схвалена і прийнята.

Найважливішим етапом у створенні світової системи охорони інтелектуальної власності стало підписання в 1886 році Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів. Як Паризькою, так і Бернською конвенціями було передбачено створення окремих секретаріатів під назвою «Міжнародне бюро». У 1893 році ці органи були об'єднані і під різними назвами проіснували аж до 1970 року, коли почала діяти Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ).

Міжнародна система охорони промислової власності спрямована на формування єдиних у всьому світі підходів до забезпечення правової охорони об'єктів промислової власності, що полягає в тому, що охорона здійснюється у вигляді надання виняткових прав на використання.

Недопущення недобросовісної конкуренції прямо не стосується виняткових прав, однак воно спрямоване проти таких методів конкуренції, які суперечать чесній практиці в промислових і торговельних справах.

Міжнародна система охорони авторського права і суміжних прав сприяє розвитку літератури, науки і мистецтва, значному поширенню і забезпеченню правомірного використання літературних, музичних, хореографічних, художніх, фотографічних, аудіовізуальних та інших творів, комп'ютерних програм, виконань, фонограм, програм мовлення.

Дата добавления: 2014-01-06