Характеристика валютного та кредитного ринку

План

1.Фінансовий ринок, його елементи.

2. Функції, структура та інструменти фінансового ринку.

3. Характеристика валютного та кредитного ринку.

4. Сутність ринку цінних паперів.

1. Фінансовий ринок, його елементи

Фінансовий ринок — це система економічних відносин, що виникають у процесі купівлі — продажу фінансових ресурсів.

Фінансові ресурси виступають у вигляді грошей і капіталів, які є товаром. Отже, фінансовий ринок включає:

♦ ринок грошей (короткострокових боргових зобов'язань);

♦ ринок капіталів (інструментів, що відображають права влас­ності, та довгострокових торгових зобов'язань).

Метою фінансового ринку є акумулювання та перерозподіл коштів із метою ефективного та швидкого їх розміщення у відпо­відних галузях економіки, на відповідних територіях, між суб'єктами різних країн.

Товари, що обертаються на фінансовому ринку, — це фінан­сові активи. До них належать готівка (національна та іноземна валюта), депозити, цінні папери різних видів, позичковий капі­тал, дорогоцінні метали та каміння, страхові технічні резерви, інші рахунки до одержання або до оплати.

Товар «гроші» на ринку грошей має ціну — процент за корис­тування короткотерміновим кредитом.

Ціною ресурсів на ринку капіталів є:

♦ дивіденди,

♦ курсові різниці,

♦ процент за довгостроковими позиками.

2. Функції, структура та інструменти фінансового ринку

Фінансовому ринку притаманні такі функції:

1) мотивована мобілізація заощаджень приватних осіб, приватного бізнесу, державних органів, зарубіжних інвесторів і трансформація акумульованих грошових коштів у позичковий та інвестиційний капітал;

2) фінансове обслуговування учасників економічного круго­обігу та фінансове забезпечення процесів інвестування у вироб­ництво, розширення виробництва та дольової участі на основі ви­значення найбільш ефективних напрямів використання капіталу в інвестиційній сфері;

3) вплив на грошовий обіг і прискорення обороту капіталу, що сприяє активізації економічних процесів;

4) формування ринкових цін на окремі види фінансових активів;

5) формування умов для мінімізації фінансових і комерційних ризиків;

6) кредитування уряду, місцевих органів самоврядування шляхом розміщення урядових і муніципальних цінних паперів.

Фінансові ринки класифікують за різними ознаками.

За регіональною ознакою фінансовий ринок поділяється на мі­сцевий, регіональний, національний, світовий.

За ступенем організованості фінансовий ринок має таку структуру:

а) організований (біржовий) ринок, представлений системою фондових і валютних бірж, функціонує за визначеними правила­ми, встановленими біржами, ломбардами;

б) неорганізований (позабіржовий або «вуличний») ринок, на якому здійснюється купівля-продаж фінансових інструментів і послуг, угоди щодо яких не реєструються на ринку.

За умовами обігу фінансових інструментів:

а) первинний ринок, що характеризує ринок перших і повтор­них емісій цінних паперів, на якому здійснюється їх початкове розміщення серед інвесторів;

б) вторинний ринок, де обертаються цінні папери, продані на первинному ринку.

За ризиком певний сегмент фінансового ринку поділяється на ризиковий і безризиковий.

За основними групами фінансових активів фінансовий ринок має таку структуру:

1. Валютний ринок:

а) ринки певних інвалют;

б) ф'ючерсний ринок і ринок валютних опціонів;

в) ринок валютних інвестицій.

2. Ринок дорогоцінних металів: ринки золота, срібла, тощо.

3. Ринок цінних паперів:

а) ринок корпоративних цінних паперів;

б) ринок державних цінних паперів;

в) ринок муніципальних цінних паперів;

г) ринки інших видів цінних паперів.

4. Кредитний ринок (ринок кредитних ресурсів):

а) ринок боргових фінансових інструментів;

б) ринок банківських кредитів;

в) ринок кредитів небанківських кредитних установ.

5. Страховий ринок:

а) ринок добровільного особистого, майнового та інших видів страхування;

б) ринок обов'язкового страхування.

6. Ринок фінансових послуг як сукупність різноманітних форм мобілізації й переміщення фондів фінансових ресурсів із вільного обігу в сфери інвестиційного прикладання.

Фінансові послуги можуть мати ознаки кредитних операцій, операцій оренди та страхування, проте всім їм притаманні риси створення та викори­стання фондів фінансових ресурсів для здійснення економічної діяльності.

Суб'єкти фінансового ринку за видами поділяються на госпо­дарюючих суб'єктів, громадян, державу, місцеві органи влади, а за функціями — на покупців, продавців, фінансових посередни­ків, інститути інфраструктури ринку, державні регулюючі ор­гани.

За окремими видами фінансових ринків розрізняють певні ін­струменти, що обслуговують їх.

Інструменти ринку позикових капіталів: гроші й розрахункові документи, які обертаються на грошовому ринку.

Інструменти ринку цінних паперів: різноманітні цінні папери, що обертаються на цьому ринку.

Інструменти валютного ринку: іноземна валюта, розрахункові валютні документи, окремі види цінних паперів.

Інструменти страхового ринку: страхові послуги, які пропо­нуються на продаж, а також розрахункові документи та окремі види цінних паперів, які обслуговують цей ринок.

За терміном обігу розрізняють такі фінансові інструменти: ко­роткострокові та довгострокові.

За характером фінансових зобов'язань фінансові інструменти поділяються на боргові та без подальших фінансових зобов'язань.

За гарантованістю рівня дохідності фінансові інструменти по­діляться на такі:

♦ із фіксованим доходом,

♦ із невизначеним доходом.

За рівнем ризику розрізняють такі фінансові інструменти:

♦ безризикові,

♦ із низьким рівнем ризику,

♦ із помірним рівнем ризику,

♦ із високим рівнем ризику.

Валютний ринок — це сукупність економічних та організа­ційних форм, що пов'язані з купівлею або продажем валют різ­них країн. Об'єктом валютного ринку є валютні операції з про­дажу й обміну національної та іноземної валют. У будь-якій дер­жаві валютний ринок виконує певні функції, до яких належать:

— своєчасне здійснення міжнародних розрахунків, страху­вання валютних ризиків;

— регулювання валютних курсів і диверсифікація валютних резервів;

— регулювання економічних і соціальних процесів у державі.

Суб'єктами ринку є продавці валюти, її покупці та посередни­ки. Основними продавцями валюти виступають: держава в особі центрального банку, який реалізує на ринку через уповноважені органи частину валютних резервів; банки, які мають ліцензію на здійснення валютних операцій; підприємства, які ведуть зовніш­ньоекономічну діяльність (реалізують на ринку свою валютну виручку за експортовану продукцію); фізичні особи, які реалізу­ють наявну в них валюту через мережу обмінних валютних пунк­тів. Основними покупцями валюти є ті ж суб'єкти, що й її про­давці.

Звичайно, обов'язковим суб'єктом ринку є держава, яка своїм законодавством встановлює правила функціонування валютного ринку. Форми регулювання та контролю визначаються законо­давством, а функція його здійснення покладається на централь­ний банк.

Функціонування валютного ринку пов'язане з використанням деяких економічних категорій та понять.

Валютний курс — співвідношення між грошовими одиницями двох країн, яке використовується для обміну валют при здійснен­ні валютних та інших економічних операцій.

Котирування — це встановлення курсів іноземних валют у від­повідності з практикою, що склалася, і законодавчими нормами.

Кредитний ринок або ринок кредитних ресурсів — це процес залучення коштів у грошовій формі на умовах повернення, плат­ності та строковості. Він виник як закономірна реакція на потре­бу в додаткових фінансових ресурсах для здійснення процесу фі­нансового забезпечення підприємницької та інших видів ді­яльності юридичних і фізичних осіб. Основними суб'єктами кре­дитного ринку є кредитори, позичальники, а також держава в особі центрального банку, який контролює виконання чинного законодавства учасниками ринку та регулює ринок за допомогою економічних методів.

Кредитори — суб'єкти фінансового ринку, які надають позич­ку в тимчасове користування під певний відсоток. Основною фу­нкцією кредиторів є продаж кредитних ресурсів (як власних, так і залучених) для задоволення різноманітних потреб позикоотримувачів у фінансових ресурсах. Кредиторами на фінансовому ринку можуть виступати: держава (здійснюючи цільове кредитування підприємств за рахунок загальнодержавного та місцевих бюдже­тів, а також державних цільових позабюджетних фондів); банки, які здійснюють найбільший обсяг і широкий спектр кредитних операцій; небанківські кредитно-фінансові установи.

Позичальники — суб'єкти фінансового ринку, які отримують позики від кредиторів під певні гарантії їх повернення і за певну плату у формі відсотка. Основними позичальниками грошових активів на фінансовому ринку виступають: держава (отримуючи кредити від міжнародних фінансових організацій і банків); банки (отримуючи кредити на міжбанківському кредитному ринку); підприємства (для задоволення потреб у грошових активах із ме­тою поповнення оборотних коштів і формування інвестиційних ресурсів); населення (у формі споживчого фінансового кредиту, який використовується в інвестиційних цілях).

Джерелом коштів, що циркулюють на кредитному ринку, є кошти, акумульовані на депозитних рахунках банків, залишки коштів на розрахункових та інших рахунках юридичних осіб, ві­льні кошти населення та кошти, акумульовані центральним бан­ком держави. Розміщення акумульованих коштів здійснюється на основі кредитних угод між банками, юридичними та фізичними особами. При цьому відбувається перерозподіл фінансових ре­сурсів між суб'єктами підприємництва з метою їхнього ефектив­ного використання й одержання прибутку в розмірах, що пере­вищують суму відсотків за кредит.

4. Сутність ринку цінних паперів

Ринок цінних паперів — це особлива сфера ринкових від­носин, де завдяки продажу цінних паперів здійснюється мобі­лізація фінансових ресурсів для задоволення інвестиційних по­треб суб'єктів економічної діяльності. Ринок цінних паперів ще називають фондовим ринком. Це пов'язано з тим, що цінні папе­ри за своєю економічною суттю є відображенням певних фондів — матеріальних або грошових.

За економічною суттю ринок цінних паперів — це форма роз­поділу й перерозподілу фінансових ресурсів у державі з метою повнішого забезпечення потреб економіки в них та їхнього ефек­тивного використання.

На ринку цінних паперів основними учасниками фінансових операцій є:

1. Емітенти. Вони характеризують суб'єктів фінансового рин­ку, які залучають необхідні фінансові ресурси за рахунок випуску (емісії") цінних паперів. На фінансовому ринку емітенти ви­ступають виключно в ролі продавця цінних паперів із зобов'язан­ням виконувати всі вимоги, які випливають із умов їх випуску. Емітентами цінних паперів є держава (виконавчі органи держав­ної влади та органи місцевого самоврядування), а також різно­манітні юридичні особи, створені, як правило, у формі акціонер­них товариств. Крім того, на національному фінансовому ринку можуть обертатися цінні папери, емітовані нерезидентами.

2. Інвестори — суб'єкти фінансового ринку, які вкладають свої грошові кошти в різноманітні види цінних паперів із метою отриман­ня доходу. Цей дохід формується за рахунок отримання інвесторами відсотків, дивідендів і приросту курсової вартості цінних паперів. Ін­вестори, які здійснюють свою діяльність на фінансовому ринку, кла­сифікуються за такими ознаками: за своїм статусом вони поділяються на індивідуальних (окремі підприємства, фізичні особи) та інституціональних інвесторів (різні фінансово-інвестиційні інститути).

3. Посередники (дилери, брокери та ін.), які сприяють обігу цінних паперів і здійсненню фондових операцій.

Важливим суб'єктом ринку цінних паперів виступає держава, яка здійснює його регулювання.

Цінні папери — грошові документи, що засвідчують право во­лодіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, що їх випустила, та їхнім власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або відсотків, а та­кож можливість передачі грошових та інших прав, що випли­вають із цих документів, іншим особам.

Цінні папери можна класифікувати за такими ознаками:

1) за емітентами (державні, приватні та змішані);

2) за формою вкладення:

а) боргові — цінні папери, які є зобов'язанням сплатити суму боргу на визначену дату в майбутньому (облігації, банківські сертифікати, векселі та ін.);

б) пайові — цінні папери, які надають право власності на від­повідні активи (акції, варанти);

3) за можливістю обміну (конвертовані та неконвертовані);

4) за порядком вкладення:

а) на пред'явника — цінні папери, які не фіксують імені їхньо­го власника; їх обіг здійснюється шляхом простої передачі від однієї особи до іншої;

б) іменні — цінні папери, які містять ім'я їхнього власника та реєструються в спеціальному реєстрі;

в) ордерні — іменні цінні папери, які передаються іншій особі шляхом здійснення на них передавального надпису (індосаменту);

5) за формою існування:

а) паперові (документарні);

6) безпаперові (бездокументарні);

6) за економічною суттю (акції, облігації, векселі, казначейсь­кі зобов'язання та інші цінні папери).

Дата добавления: 2014-01-06