Концепція інформаційної політики України

Міжнародна стратегія та національна специфіка

Національна інформаційна політика – це комплекс принципів і норм, що регулюють функціонування та використання міжнародної інформації світовим співтовариством.

Головна мета інформаційної політики держави – захист своїх національних інтересів у внутрішній і зовнішній політиці через ЗМІ. У цьому зв’язку роль державних ЗМІ полягає в тому, щоб бути засобом впливу на масову свідомість суспільства,

процес формування громадської думки. Інформаційна політика держави повинна

будуватись на принципах формування єдиного інформаційного простору і як наслідок єдиної нації, при збереженні ідентичності кожної національності.

На внутрішньому інформаційному ринку держава повинна:

• стати регулятором діяльності ЗМІ

•удосконалювати механізм їх законодавчого регулювання

•недопущення інформаційної дискримінації держави.

При цьому як газетний, так і ефірний ринок повинен регулюватися законами, які

виключають їх монополізацію. Нормальний розвиток ЗМІ можлиий лише за умов

проведення державою політики, що націлена на створення дійсно демократичних

масс-медіа.

Кожна країна своїм законодавством визначає кордони своєї території і звичайно,

кордони своєї інформаційної території. Звичайно термін "інформаційна територія

держави" – це дещо умовний термін, тому що держава не в силах припинити прийом інформації, що передається через численні канали штучних супутників Землі

її громадянами. Вона може лише контролювати транслювання цих каналів на своїй

території. Але за прийнятою конвенцією “Про використання сигналів, що передаються через штучні супутники Землі”, країна має заплатити за право транслювання таких каналів, при порушенні цієї умови на країну накладаються штрафні

санкції до кількох млрд. доларів.

Декотрі країни в основі своєї інформаційної політики мають певні ідеологічні засади, які забороняють населенню використовувати певну інформацію. Зовсім

недавно, коли в Ірані до влади прийшли релігійні партії, вони заборонили прийом

світської інформації на телеприймачі своєї країни, таким чином обмеживши участь

країни у світових інформаційних потоках.

Політика держави в галузі інформаціщйної безпеки повинна спрямовуватися на

створення дійового мезаніхму, нейтралізації усіх видів інформаційної загрози для

підтримки інформаційного суверенітету держави. Дуже важливим є питання забезпечення інформаційної безпеки у сфері коммунікацій. Важливим є питання уникнення інформаційного шантажу, використання іноземними користувачами локальних мререж (у тому випадку коли ці діяльність підриває інформаційний суверенітет

держави.

Інформаційна політика України (із Закону про інформацію).

Державна інформаційна політика - це сукупність основних напрямів і способів діяльності держави по одержанню, використанню, поширенню та зберіганню

інформації.

Головними напрямами і способами державної інформаційної політики є:

1. забезпечення доступу громадян до інформації;

2. створення національних систем і мереж інформації;

3. зміцнення матеріально-технічних, фінансових, організаційних, правових і наукових основ інформаційної діяльності;

4. забезпечення ефективного використання інформації;

5. сприяння постійному оновленню, збагаченню та зберіганню національних

інформаційних ресурсів;

6. створення загальної системи охорони інформації;

7. сприяння міжнародному співробітництву в галузі інформації і гарантування

інформаційного суверенітету України.

8. посилення інформаційної присутності України у МІП.

Державну інформаційну політику розробляють і здійснюють органи державної

влади загальної компетенції, а також відповідні органи спеціальної компетенції.

В Україні створена правова база для споживачів інформації, яка забезпечує

(фіктивно) право на отримання інформації. Право на інформацію в Україні забезпечується конституцією, Законом України «Про інформацію», Законом України «Про

прессу та інформацію», Законом України «Про друковані засоби», Законом України

«Про державну таємницю», Законом України «Про радіо та телебаченя», Законом

України «Про авторське право».

Цей пакет законодавчих актів створює нормативно правові засади розвитку державної політики у галузі інформації.

Нова концепція інформаційной політики у галузі інформації повинна враховувати ті недоліки, що існують у механізмі реалізації законодавства через кримінальнопроцессуальне, цивільне та адміністративне законодавство України.

Europe and the global information society

Європейське співтовариство поставило завдання побудови інформаційного

суспільства в число найбільш пріоритетних. Досягнуть значний успіх у реалізації

Плану дій (Europe and the global information society. Recommendations to the European

Council, May 1994), що визначив стратегію руху Європи до інформаційного суспільства:

•- успішно почато лібералізацію телекомунікаційного сектора;

•- почато зусилля для забезпечення соціальної орієнтації інформаційного суспільства, підтримки регіональних ініціатив для досягнення погодженого розвитку;

•- сформульовано план дій у галузі освіти;

•- підтримано європейську індустрію виробництва змісту, що, як очікується,

створить додатково близько 1 млн робочих місць протягом наступних 10 років;

•- успішно втілені програми наукових розробок;

•- Європейська Комісія стала важливим інструментом вироблення загальних

правил, які необхідні для переходу до глобального інформаційного суспільства.

Концепція інформаційної безпеки України (за доповіддю інституту стартегічних досліджень).

Взагалі, проблема забезпечення інформацфйної безпеки в нашій країні розв’язується недосить ефективно. Турбує:

1. нерозуміння серйозності інформаційної небезпеки у її повному обсязі як широким громадським загалом, так і в державних структурах, котрі мали б цим займатися за обов’язком;

2.неадекватністю конкретного реагування держави та суспільства на ті інформаційні загрози Україні, котрі відомі і проявляють себе;

3.фактично відсутність конкретних заходів держави по забезпеченню конституційного права громадян України на свободу думки і слова та права на інформацію і

гарантування цього права.

Держава також робить свою справу. Найвагомішим внеском у цю справу було

прийняття Конституції України, де чітко сказано: “Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу”

(стаття 17). Очевидно, має бути в першу чергу створена необхідна правова база такого забезпечення. Звичайно, цьому сприятимуть уже прийняті Верховною Радою

законодавчі акти щодо правового регулювання в інформаційній сфері.

Зокрема це Закони “Про інформацію”, “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні”, “Про телебачення і радіомовлення”, “Про інформаційні агентства”. “Про рекламу”, “Про державну таємницю”, “Про авторські і суміжні права”.

Їх виконання, безумовно, сприяло б забезпеченню прав громадян на свободу думки

і слова, на інформацію, і тоді, можливо, сьогодні б не так гостро стояло питання про

інформаційну безпеку країни.

Треба зазначити, що система інформаційної безпеки будь-якої країни є

невід’ємною частиною загальної національної системи безпеки. Іншими словами,

в системі національної безпеки інформаційна безпека виступає як її підсистема.

Інформаційну безпеку слід розуміти як сукупність засобів забезпечення інформаційного суверенітету України, захист інформаційної сфери від зовнішніх і внутрішніх

інформаційних загроз. Ця безпека має включати і ефективну протидію сукупності

інформаційних загроз, які небезпечні не лише для суто інформаційної сфери.

Потреба забезпечення інформаційної безпеки обумовлюється:

1. необхідністю забезпечення національної безпеки України в цілому;

2. існуванням таких загроз інформаційній сфері країни, які можуть завдавати

значної шкоди загальним національним інтересам;

3. врахуванням того, що за допомогою інформації можна впливати на зміну свідомості і поведінки великих мас людей.

Завдання інформаційної безпеки — це створення системи протидії інформаційним загрозам, та захист власного інформаційного простору, інформаційної інфраструктури, інформаціиних ресурсів держави.

Також до інформаційної безпеки відносять і забезпечення права юридичних та

фізичних осіб, всього населення своєчасно отримувати повну інформацію. Важлива

роль тут належить ЗМІ України.

До інформаційної безпеки варто віднести й реалізацію конституційного права

громадян на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань

(стаття 34 Конституції України).

Дата добавления: 2014-01-06