Основні напрямки забезпечення БЖД

Концепція прийнятного (допустимого) ризику

За ступенем прийнятності ризик буває знехтуваний, прийнятний, гранично-прийнятний, надмірний.

- Знехтуваний ризик має настільки малий рівень, що він перебуває у межах прийнятних відхилень природного (фонового) рівня.

- Прийнятним вважається такий рівень ризику, який суспільство може прийняти (дозволити), враховуючи техніко-економічні та соціальні можливості на даному етапі свого розвитку.

- Гранично-прийнятний ризик - це максимальний ризик, який не повинен перевищуватись, незважаючи на очікуваний результат.

- Надмірний ризик характеризується виключно високим рівнем, який у переважній більшості випадків призводить до негативних наслідків.

На практиці досягнути нульового рівня ризику, тобто абсолютної безпеки, неможливо. Тому вимога абсолютної безпеки, яка приваблює своєю гуманністю, може обернутися трагедією для людей.

Знехтуваний ризик у сьогоденні також неможливо забезпечити з огляду на відсутність технічних та економічних передумов для цього. Тому сучасна концепція безпеки життєдіяльності базується на досягненні прийнятного ризику.

Величину прийнятного ризику можна визначити, використовуючи витратний механізм, який дозволяє розподілити витрати суспільства на досягнення заданого рівня безпеки між природною, техногенною та соціальною сферами. Треба підтримувати необхідне співвідношення витрат у зазначених сферах. Так, скорочення витрат на охорону навколишнього природного середовища на користь техногенної та соціальної сфер призведе до забруднення атмосфери, води, грунтів, що неминуче вплине на ріст захворюваності, погіршення умов життя.

Тому потрібно вирішувати завдання у трьохвимірному просторі, мінімізуючи витрати для досягнення заданого рівня загального ризику.

У деяких країнах, наприклад, у Нідерландах, рівні прийнятного ризику встановлені у законодавчому порядку. Прийнятним рівнем індивідуального ризику для смертельних випадків вважається значення 10^-6 на рік. У нашій країні поняття прийнятного ризику поки що широко не застосовується.

Зважаючи на специфіку розвитку нашого суспільства, можна стверджувати, що на сучасному етапі питання забезпечення життєдіяльності стає проблематичним як за формою, так і за змістом. Тому забезпечення БЖД має бути справою держави, а також особистою справою кожної людини.

Основними напрямками забезпечення БЖД є економічний, біологічний, техногенний, соціальний, медичний, правовий, інформаційний.

Екологічний напрямок забезпечення безпеки передбачає сферу діяльності людей, суспільства та держави по підтриманню умов, параметрів та норм довкілля у відповідних межах. До компонентів природно-екологічного середовища відносять природно-кліматичну структуру, флору, фауну, біосферу, навколишні планети. До системи заходів убезпечення від природних катаклізмів має входити вивчення та встановлення закономірностей їх проявлення (частота, періодичність, характер), визначення типових ознак прояву та розробка ефективних систем попередження. До системи повинні також входити заходи захисного характеру, особливо у потенційно небезпечних районах (сходження снігових лавин, селей, зміщення гірських порід тощо). Більшість природних небезпек викликає своєю антропогенною діяльністю сама людина.

Приклад Закарпаття: у результаті активного вирубування лісу порушується баланс в екологічному ланцюгу = ліс – грунт - вода =, збільшується активність зсувів, селей, зростає кількість та масштабність повеней тощо.

Біологічний напрямок забезпечення БЖД передбачає захист від біологічно небезпечних носіїв, які знаходяться у довкіллі (повітрі, воді, грунті, тваринах, рослинах, людях та штучних спорудах). До категорії біологічно небезпечних субстратів відносять хвороботворні (патогенні) мікроорганізми (бактерії, віруси, рикетсії), отруйні гриби (бліда поганка, мухомор тощо), отруйні рослини (чилибіха, анчар, блекота, тютюн, коноплі, бузина тощо), небезпечних тварин (скорпіони, павуки, кліщі, деякі риби, окремі ссавці). Забезпечити біологічну безпеку можна тільки у тому випадку, якщо людина чітко знає сферу біологічної небезпеки, упевнено володіє системою профілактики та захисту від біологічних небезпек.

Техногенна безпека визначається взаємодією людини з технікою. Науково-технічний прогрес поширює базу цієї взаємодії першочергово на виробництві, транспорті, у побуті. До техногенних небезпек слід віднести найбільш розповсюджені - механічні коливання (вібрації, шуми), електромагнітні та радіаційні поля, електробезпеку, вибухи, пожежі, хімічну небезпеку тощо. З усіх видів безпеки техногенна є найскладнішою з точки зору створення необхідних умов для безпечної діяльності людей. Вона потребує залучення великих матеріальних, фінансових, людських та інших ресурсів для створення надійної, сучасної техніки, систем контролю та захисту.

До соціальних небезпек відносять небезпеки психологічного впливу на людину (шантаж, погрози), фізичного впливу (бандитизм, терор, згвалтування), психотропного впливу (наркоманія, алкоголь, тютюнопаління), тяжкі захворювання (венеричні хвороби, СНІД), суїциди. У своїй основі соціальні небезпеки породжуються соціально-економічними процесами, що відбуваються у суспільстві. Розповсюдженню соціальних небезпек сприяє інтенсивний розвиток міжнародних зв’язків, туризм та спорт. Захистом від соціальних небезпек є різноманітні профілактичні заходи медичного, юридичного, роз’яснювального та примусового характеру.

Безпека медичного забезпечення передбачає систему захисту здоров’я населення, яка б повністю або частково виключала втрати людей від хвороб та епідемій.

Правове забезпечення безпеки життєдіяльності полягає у розробці та прийнятті Конституції як юридичної основи для всіх нормативних актів, які б забезпечували соціальний захист, екологічну, біологічну, техногенну та інші види безпеки.

Інформаційна безпека грунтується на своєчасній об’єктивній та повній інформації стосовно усіх аспектів БЖД, яка доводиться до відома населення. Відсутність інформації компенсується плітками, вигадками, а іноді відвертою брехнею.

Основне призначення інформаційної безпеки – сприяти формуванню позитивних емоцій, творчого характеру праці, патріотичного виховання населення та прогресивному розвитку суспільства. Ще древні казали: “Хто володіє інформацією – той володіє ситуацією”.

Існують і інші напрямки забезпечення БЖД: побутовий, духовно-політичний, забезпечення безпеки в умовах надзвичайних ситуацій тощо. Якщо сфера небезпек за цими напрямками буде своєчасно ідентифікована та локалізована, то забезпечиться безпека не лише окремої людини, але і суспільства в цілому.

Дата добавления: 2014-01-06