КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Антропогенні небезпеки
Класифікація хімічних речовин Залежно від характеру дії на організм людини хімічні речовини поділяються на: токсичні, подразнюючі, мутагенні, канцерогенні, наркотичні, задушливі, такі, що впливають на репродуктивну функцію людини, та сенсибілізатори. Токсичні речовини – це речовини, які викликають отруєння усього організму людини або впливають на окремі системи людського організму (наприклад, на кровотворення, центральну нервову систему). Ці речовини можуть викликати патологічні зміни певних органів, наприклад, нирок, печінки. До таких речовин належать чадний газ, селітра, концентровані розчини кислот чи лугів, ртуть, свинець, миш’як, олово, цинк, фосфор, бензол тощо. Подразнюючі речовини викликають подразнення слизових оболонок, дихальних шляхів, очей,легенів, шкіри (наприклад, пари кислот, лугів, аміак, сірководень, оксиди сірки, азоту, озон). Мутагенні речовини призводять до порушення генетичного коду, зміни спадкової інформації. Це свинець, сполуки ртуті, радіоактивні речовини, хлоровані вуглеводні тощо. Канцерогенні речовини (ароматичні вуглеводні, циклічні аміни, азбест, нікель, хром тощо) викликають, як правило, злоякісні новоутворення – пухлини. Наркотичні речовини (спирти, ароматичні вуглеводи) впливають на центральну нервову систему. Задушливі речовини (оксид вуглецю, оксиди азоту, хлор, фосген) приводять до токсичного набряку легенів. Радіоактивні ізотопи, ртуть, свинець впливають на репродуктивну (народжувальну) функцію. Сенсибілізатори -розчинники, формалін, лаки на основі нітро- та нітрозосполук тощо – діють як алергени. З а величиною ГДК у повітрі шкідливі речовини поділяються на чотири класи небезпеки (ГОСТ 12.1.007-76): - 1-й – речовини надзвичайно небезпечні, ГДК менше 0,1 мг/м3 (свинець, ртуть, озон) - 2-й – речовини високонебезпечні, ГДК 0,1…1,0 мг/м3 (кислоти сірчана та соляна, хлор, фенол, їдкі луги); - 3-й – речовини помірно небезпечні, ГДК 1,1…10,0 мг/м3 (вінілацетат, толуол, ксилол, спирт метиловий, оксид азоту); - 4-й – речовини малонебезпечні, ГДК більше 10,0 мг/м3 (аміак, бензин, ацетон, гас). Антропогенні небезпеки – це небезпеки, які пов’язані з діяльністю людини та її впливу на довкілля. Вплив людської діяльності на довкілля має два основних аспекти: 1. Техніко-економічний, пов'язаний із зростаючим виснаженням природних ресурсів планети, що ставить перед ученими чимало проблем щодо пошуку нових джерел енергії тощо. 2. Екологічний, пов'язаний із забрудненням навколишнього середовища. Так, наприклад, щорічно в Україні викидається в атмосферу 20 млн. т шкідливих речовин (Кривий Ріг – 1,56 млн. т, Маріуполь – 824 тис. т, Дніпропетровськ – 443 тис. т, Запоріжжя – 407 тис. т, Київ – 327 тис. т, Донецьк – 329 тис. т). У середньому на кожного громадянина України припадає понад 380 кг шкідливих речовин. Крім того, 14 працюючих атомних реакторів АЕС за умов ідеальної безаварійної роботи викидають в атмосферу понад 140 тис. кюрі радіоактивних речовин на рік. Значного впливу від науково-технічного прогресу зазнає атмосфера Землі. Причиною цього є те, що людство розвивається і кількість токсичних, шкідливих випарів та газів, що потрапляють у повітряне середовище, незмінно зростає. Велика частина цих шкідливих речовин виділяється промисловими й опалювальними системами (переважно міськими), автотранспортом. Шляхи забруднення атмосфери: § викиди диму сірчаного та вуглекислого газу від працюючих теплоелектростанцій; § викиди металургійних та хімічних підприємств (оксиди азоту, сірководень, хлор, фтор, аміак, сполуки фосфору, частинки і сполуки ртуті та миш’яку); § попадання токсичних газів у повітря в результаті спалювання різного роду твердого і рідкого палива, роботи транспорту (оксиди вуглецю, оксиди сірки, оксиди азоту, вуглеводні, важкі метали); § спалювання і переробка побутових і промислових відходів; § радіаційне забруднення внаслідок аварій на атомних електростанціях, а також викидів радіоактивних речовин. Особливо сильно повітря забруднюється над містами, де розташовані різні промислові підприємства, причому у найгірших умовах опиняються міста, розташовані в низині або горах. Забруднені промисловими підприємствами шари повітря опускаються вниз і стеляться по землі. У результаті таке місто вкривається ніби гігантською туманною хмарою, що складається з повітря, насиченого газами і пилом. Такий «промисловий туман» називають смогом. Смог – найвищий ступінь забруднення повітря. Подібне скупчення брудного повітря стає можливим тому, що перемішування верхніх, більш чистих, і нижніх, забруднених шарів атмосфери відбувається повільно, а горизонтальному переміщенню повітряних мас перешкоджають будинки й споруди. Систематичне вдихання забрудненого повітря помітно погіршує здоров’я людей. Газоподібні і пилові домішки – дим, кіптява й інші механічні частинки, чадний газ, викиди автотранспорту – можуть надавати повітрю неприємного запаху, подразнювати слизові оболонки очей, верхніх дихальних шляхів, тим самим знижуючи їхні захисні функції, стають причиною хронічних бронхітів, захворювань легенів, виникнення онкологічних та інших захворювань. Важливою проблемою забруднення атмосфери стало випадання кислотних дощів. Господарська діяльність людини майже вдвічі збільшила надходження в атмосферу оксидів сірки, азоту, сірководню й оксиду вуглецю. Щорічно при спалюванні палива в атмосферу надходить до 15 млн. т двоокису сірки, який, сполучаючись з водою, утворює слабкий розчин сірчаної кислоти, що разом з дощем випадає на землю. Кислотні дощі негативно впливають на здоров”я людей, врожай, споруди тощо. Накопичення в атмосфері вуглекислого газу спричиняє потепління клімату у результаті парникового ефекту. Суть його полягає в тому, що шар двоокису вуглекислого газу, який вільно пропускає сонячну радіацію до Землі, буде затримувати повернення у верхні шари атмосфери теплового забруднення. У зв’язку з цим у нижніх шарах атмосфери підвищуватиметься температура, що, у свою чергу, призведе до танення льодовиків, снігів, підйому рівня океанів та морів, затоплення значної частини суші. Певну проблему сьогодні становлять викиди в атмосферу хлористих і фтористих сполук - фреонів, які забезпечують дію холодильних установок та аерозольних упаковок. Фреони руйнують озон, який, перебуваючи у верхніх шарах атмосфери, перешкоджає доступу до поверхні Землі ультрафіолетового опромінення. Глобальною проблемою людства є утворення так званих «озонових дір». Вперше озонову діру було виявлено в озоновому шарі над Південним полюсом 30 років тому. Нині ця діра розрослась до розмірів континенту. Останнім часом шар озону над Європою зменшився на 15%, а в окремих місцях – на 20-30%. У Сибіру озоновий шар став тонший на 40%. У цілому ж на рік планета втрачає 0,3% озону. Натомість посилилося ультрафіолетове випромінювання, що призвело до поширення захворювання раку шкіри. Вихід з ситуації, яка призводить до забруднення атмосфери, можливий за таких умов: 1. На думку спеціалістів, кожний вільний шар ґрунту має бути відведений під зелені насадження, які очищують повітря від вуглекислого газу та хвороботворних мікробів. Так, наприклад, посадивши у великому місті гектар ялівцю, можна повністю очистити повітря від бактерій. За добу ці рослини виділяють до 30 кг фітонцидів, які знищують хвороботворні мікроби. 2. Необхідно вдосконалювати технологію виробництва і спалювання палива, а також будувати захисні споруди, фільтровентиляційні установки тощо. 3. Позитивний ефект дає також впровадження безкисневої енергетики за допомогою використання сонячного світла й енергії вітру. 4. Здійснювати контроль викидів в атмосферу автотранспортом, промисловими підприємствами. Особливої шкоди від діяльності людини зазнає гідросфера – це водяна сфера планети, що тісно пов’язана з атмосферою і літосферою і становить 71% поверхні планети (361 млн., км2). Вода є найрозповсюдженішою речовиною у природі. У своєму нескінченному колообігу вода то захоплює і переносить безліч розчинених чи зважених речовин, то очищається від них. У воді існує багато домішок, які є природними і потрапляють туди разом з дощем чи ґрунтовими водами. Той же шлях проходять і деякі із забруднюючих речовин, пов’язаних з діяльністю людини. Основними джерелами забруднення гідросфери є: · стічні води промислових, комунальних підприємств, води рудників, шахт, нафтопромислових підприємств; · забруднення радіоактивними відходами, що становлять потенційну небезпеку; · викиди водного, залізничного та автомобільного транспорту; · змивання міндобрив, отрутохімікатів з сільськогосподарських угідь, стоки з тваринницьких ферм тощо. Хімічне забруднення відбувається при потраплянні у водоймища кислот, лугів, нафтопродуктів, солей важких металів, отрутохімікатів і міндобрив. Особливу небезпеку становить вода, забруднена солями ртуті, свинцю, міді, хрому, кадмію та інших важких металів. Основними постачальниками цих речовин є підприємства целюлозно-паперової промисловості, нафтопереробні підприємства, металургійні і коксохімічні комбінати, тваринницькі комплекси. Особливо небезпечні синтетичні миючі засоби, наявність їх у воді призводить до інтенсивного розвитку синьо-зелених водоростей, цвітіння води, загибелі флори і фауни. Тривале споживання води, забрудненої хімічними речовинами, може призвести до важкого ураження нирок, печінки, викликати набряклегенів, серцеву недостатність, призвести до виникнення злоякісних новоутворень, мутацій в організмі. Запобіжні заходи при вживанні питної води: § ніколи не пийте воду з відкритих водойм, у тому числі і з колодязів, розташованих поблизу промислових підприємств, автомобільних доріг; § не пийте воду з джерел, розташованих у межах міста й у сільській місцевості поблизу тваринницьких ферм і полів, на яких вирощується овочева продукція, якщо вам невідомо, чи проводилися дослідження її хімічного й бактеріологічного складу; § перед вживанням води з централізованого чи автономного водопроводу її необхідно відстояти протягом не менш 2-х годин для видалення з неї шкідливих летких речовин, застосовуваних для очищення і дезінфекції води (зокрема, хлору), а потім кип’ятити протягом 10-15 хвилин для знезаражування від хвороботворних мікроорганізмів; § варто пам’ятати, що в поверхневих водах, з яких може забезпечуватися автономний водопровід, а також у великих водоймах, з яких забезпечуються централізовані водопроводи великих міст, може міститися значна кількість хімічних сполук, важких металів, радіонуклідів, поверхнево-активних речовин. Ці речовини не видаляються ні при відстоюванні, ні при кип’ятінні, очищення води за допомогою фільтрів також не дає належного ефекту. Способи захисту здоров’я населення: 1. Очищення стічних вод, будівництво сучасних очисних споруд. 2. Припинення подальшого надходження відходів у ріки. 3. Використання для споживання в їжу води з артезіанських свердловин глибокого буріння. 4. Поповнення водних ресурсів за рахунок опріснення морської води, використання води айсбергів. 5. Розумне використання пестицидів й мінеральних добрив у сільському господарстві. 6. Будівництво промислових підприємств та сільськогосподарських ферм на достатньому віддаленні від водойм.
3.3 Сильнодіючі отруйні речовини (СДОР) У народному господарстві є великий асортимент хімічних речовин, токсичних і шкідливих для здоров’я людей, тварин і небезпечних для навколишнього середовища. Ці речовини називають сильнодіючими отрутними речовинами (СДОР). Певні види СДОР знаходяться у великих кількостях на підприємствах, які їх виробляють або застосовують, багато їх перевозять транспортом. У воєнний час об’єкти зберігання СДОР можуть бути зруйновані, у мирний час ушкоджені при виробничих аваріях або стихійних лихах. СДОР можуть потрапити у довкілля і стати причиною ураження людей, тварин, рослин і зараження довкілля. Найбільш поширеними і небезпечними у народному господарстві є хлор, аміак, сірчаний ангідрид, сірководень, бензол, фтористий водень, ацетон, уайт-спіріт, дихлоретан, бензин, азотна, сірчана, соляна, синильна кислоти, фосген тощо. Хлор – зеленувато-жовтий газ з різким запахом, отруйний, у 2,5 рази важчий за повітря, добре розчиняється у воді. Суміш із воднем вибухонебезпечна. При тиску 570 кПа – (5,7 ат) скраплюється в темно-зелену рідину. Випаровуючись в атмосфері, утворює білий туман, стелиться по землі і збирається в долинах, ярах, підвалах. Високі концентрації хлору 0,1-0,2 мг/л призводять до смерті через 1 годину. При попаданні в легені спричиняє різкий біль за грудиною, сухий кашель, задихання і набряклегенів. Необхідні дії при перебуванні у зоні розповсюдження хлору: · негайно вийти із зони розповсюдження перпендикулярно напрямку вітру, закривши органи дихання змоченою у воді хустинкою; · піднятися угору; · скористатися цивільним протигазом. На потерпілого необхідно надіти протигаз, винести із небезпечної зони, при необхідності зробити штучне дихання. При кашлі дають випити тепле молоко з содою, вдихати кисень або аміак (нашатирний спирт). Аміак (NH3) – безколірний газ із запахом нашатирю, легший за повітря, добре розчиняється у воді, утворюючи лужний розчин. Суміш аміаку з киснем 4:3 вибухає. У людини аміак подразнює верхні дихальні шляхи, у великих концентраціях уражає центральну нервову систему, викликає сильну слинотечу, блювоту, розлад дихання і кровообігу, судоми. Смерть може настати від серцевої недостатності і набрякулегенів. Необхідні дії при перебуванні у зоні розповсюдження аміаку: · визначити напрямок вітру; · негайно вийти із зони розповсюдження перпендикулярно напрямку вітру, закривши органи дихання змоченою у воді хустинкою. Потерпілому слід надіти протигаз з коробкою марки КД, М чи ізолюючий протигаз, винести його на свіже повітря, провести інгаляцію теплою парою із вмістом 1-2%-го розчину лимонної кислоти, рот прополоскати 2%-м розчином соди або теплою водою, дати випити чай з лимоном. Оксид сірки (SO2) – безколірний газ з гострим запахом запаленого сірника. Добре розчиняється у воді, утворюючи сірчану кислоту. При впливі на організм подразнює верхні дихальні шляхи, спричиняє запалення слизових оболонок, а також горла і очей. Високі концентрації у повітрі спричиняють задишку, призводять до втрати свідомості і смерті. Потерпілому треба надіти протигаз з коробкою марки В, винести на чисте повітря, дати подихати киснем, промити слизові оболонки 2%-м розчином питної соди. Сірководень (H2S) – безколірний газ із спеціфічним запахом тухлих яєць, важчий за повітря, у воді малорозчинний, дуже отруйний. Пари сірководня утворюють з повітрям вибухонебезпечні суміші. Подразнює слизові оболонки, спричиняє головний біль, нудоту, блювоту, біль у грудях, задишку, печію в очах, з’являється металевий присмак у роті, сльозотеча. Потерпілого необхідно винести на повітря, очі і слизові оболонки не менше 15 хв. промивати водою або 2%-м розчином борної кислоти. Азотна кислота (HNO3) – безколірна рідина, малостійка, при нагріванні або під дією частково розкладається з утворенням двоокису азоту (NO2), який надає кислоті бурого кольору і специфічного запаху. Пари азотної кислоти при легкому отруєнні спричиняють бронхіт, при важкому отруєнні виникають різка слабість, нудота, блювота, задих, кашель, багато пінистої мокроти, ціаноз губ, обличчя, пальців рук, набряк легенів. Сірчана кислота (H2SO4) – чиста 100%-ва безколірна масляниста рідина, застигає в кристалічну масу при температурі +10,30С. Туман сірчаної кислоти при концепції 2 мг/м3 подразнює слизові оболонки носа і горла, з”являються різко виражені неприємні відчуття. Ознаки гострих інгаляційних отруєнь: важке дихання, кашель, осиплість. При вдиханні сірчаної кислоти високих концентрацій виникає набряк горла, спазм голосових зв’язок, набряк легенів, блювота, можливий шок, а потім смерть. Соляна кислота (HC) – розчин хлористого водню у воді. Міцна кислота «димить» у повітрі, утворюючи з парами води крапельки туману. Гостре отруєння хлористим воднем супроводжується охриплістю голосу, ядухою, нежитю, кашлем. Концентрація 50-75 мг/м3 переноситься важко, а більша – згубно діє на організм. Захист органів дихання від азотної, сірчаної і соляної кислоти забезпечують фільтруючі і ізолюючі протигази, а також універсальні респіратори, промислові протигази з коробкою В з аерозольним фільтром (коробка пофарбована у жовтий колір з білою вертикальною смугою), а від азотної кислоти - з коробкою БКФ, промислові універсальні респіратори РУ-60МВ. Від азотної і соляної кислоти захищають цивільні протигази ГП-5, ГП-7.
Дата добавления: 2014-01-06; Просмотров: 2625; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |