Динаміка мовленнєвого розвитку дітей раннього віку

Розвиток мовлення дитини можна розділити на два взаємопов’язаних і взаємообумовлених аспекта: сприйняття і розуміння мови (пасивне мовлення) і власно безпосередня мова дитини (активне мовлення). Генетично раніше, як це не парадоксально, у дитини проявляються навички вимови у вигляді підготовчих вправ для голосового і слухового апарату. Вони виражаються в крику, гуканні, лепеті.

Першою стадією є крик, який з’являється відразу після народження і представляє собою рефлекторну реакцію. Дитячий крик несе в собі заряд негативних емоцій,які викликані органічними відчуттями. Цікавий погляд на дане питання представлений в роботі Й. Ружичкі, який розглянув дитячий плач, його види і значення. Вчений виділяє 10 видів плачу двухнедільного малюка і вважає це першим способом комунікації дитини з навколишнім світом. Дитячий плач він розділив на дві великі групи:

І група включає в себе емоції, викликані зовнішніми факторами (біль, голод, страх, тривога,);

ІІ група являє собою більш складні індивідуальні якості, а не тільки емоційні реакції (вдячність, злість, незгоду, засмученість).

Обидві сфери в плачу переплітаються. Для дитини плач являється величезним засобом самоствердження та самовираження. Це закономірне явище, яке засвідчує нормальний процес розвитку дитини, відіграє важливу роль у становленні мовного дихання та підготовці мовленнєвого апарату до звуковимови.

2 - 3 місяці – на звернення дорослого в дитини виникають перші перед мовленнєві реакції – гукання та гуління. Дитини прислухається до людського голосу, відгукується на різне його інтонаційне забарвлення. Співуче дитяче гукання складається з одного-двух голосних і одного-двух фонетично невизначених горлових звуків і є реакцією дитини на приємні контакти з дорослим.

Протягом перших трьох перших місяців з’являються й такі реакції малюка на дорослого, як белькотання та лепет. Спочатку періоду лепету та белькотання маля видає звуки, яких не має в рідній мові. Надалі лепет проявляється у створенні дитиною складних звукових конструкцій, які важко відтворити дорослій людині. Важливо спонукати немовля до белькотання, усміхатися, підтримувати позитивне збудження, уподібнювати белькіт до чіткого звуконаслідування.

Лепет – складна стадія становлення звуків, коли вони вибудовуються дитиною. Лепет фонетично різноманітний: серед голосних та приголосних звуків [п], [б], [м], [т], [д], [н], [к], [г], [х] в ньому чути булькання, фиркання, щебетання. З трьох місяців дитина починає промовляти в лепеті звуки, які чує кругом себе і поступово звуки вибудовуються у рівномірні інтонаційно забарвлені ряди (ма-ма-ма, ба-ба-ба). Така звукова активність потребує від дорослого всілякого емоційного заохочення, підтримки, трансформування звукових рядів у самостійні слова. Означені стадії становлення звуковимови є вродженими, запрограмованими природою і спостерігаються в усіх дітей, навіть у тих, які мають глибокі порушення слуху.

4 - 6 місяців – нетерпляче гулить з елементами белькотання перед годуванням; супроводжує поглядом та вокалізацією рух предметів, особливо яскравих; реагує гулінням на спокійну веселу музику; обстежуючи іграшки, видобуваючи з них шумові звуки, зосереджує на них увагу, прислухається, намагається повторно добути подібний звук, супроводжує свої дії голосом. Дитина в цей період виокремлює різноманітні звуки природного походження, локалізує їх, може завбачити наступні події: плескіт води – передбачається купання, шум дощу – погляд у вікно, гримить грім – здивовано поглядає на дорослих або злякано ховається у них на руках.

Пасивний словник дитини розвивається завдяки мовленню рідних дорослих, які називають та коментують ознаки, прояви, динаміку змін в природному, предметному, соціальному довкіллі. Пасивний словник збагачується, якщо звуковий образ слова підкріплюється дотиковими та смаковими відчуттями малюка. Розглядаючи й обмацуючи різноманітні предмети, куштуючи разом з малюком фрукти і ягоди, дорослий поповнює його словник назвами кольорів, розмірів, смаків, форм.

Дитина постійно прагне до спілкування з дорослими, виявляє інтерес до рідних, виділяє серед них маму і тата; активно подає голосові сигнали, сміється у відповідь на звертання, лагідну інтонацію, наближення дорослого, з’являється жестове мовлення: дитини простягає назустріч дорослому руки, просить, щоб її взяли до себе. Розрізняє інтонаційне забарвлення розмови, прислухається, насторожується, коли чує незнайомий голос. Гуління як відповідь набуває виразності, постійності.

7 - 9 місяців – використовуючи кінчик язика белькоче склади ба, ва,та, ля, ка (до 8 різних); з’являється чітке подвоєння складів: «ма-ма», «та-та»; «співає», розміщуючи склади ланцюгом (а-та-та, а-да-да, ба-ба-ба).

Булькотіння води чи хлюпання дитини у ванні викликає словесний супровід: буль-буль, хлюп-хлюп. Ягоди, фрукти, деякі страви називає односкладовими або полегшеними словами: буба (ягода), моня (молоко), по (яблуко), ся (каша). Дитина розуміє дорослих, адекватно реагує на слова-схвалення і слова-заборону. Встановлює зв'язок між звуковим образом, словом, предметами, власними діями. В 9 місяців може сказати перше слово («мама», «баба», «дай»).

Дитина прагне контакту не лише з дорослими, а й з об’єктами природи: свійськими тваринами, що живуть поруч. Знайомиться й поступово оволодіває простими правилами спілкування: попрощатися (махати ручкою), заховатися (прикрити очі ручкою або прихилитися до мами), активно розвиває спільну гру («Ладі-ладусі», «Сорока-ворона», «Баран-баран»). Вчиться виконувати ігрові рухи під спів дорослим забавлянок. Помічає емоційні стани дорослих. Виявляє радість з приводу появи знайомої, приємної, рідної людини. Виконує зрозумілі їй словесні прохання та доручення дорослого (дати, сісти, подивитися).

10 - 12 місяців -з’являється белькотіння-монолог; склади, які белькоче малюк, схожі на короткі речення; реагує голосом на музику.

Кількість односкладових слів поступово витісняється двоскладовими. Спостерігаючи небачені раніше події (плаває риба, клює зерно голуб тощо), називає побачене одно-двоскладовими словами з виразним емоційним забарвленням. Виконання дій з іграшками супроводжує словами, що коментують процес або відображають назву предмета. Пасивний словниковий запас дозволяє дитині орієнтуватися у просторі кольорів, предметів, контрастних величин. Уважно стежить за ігровими діями, які дорослий супроводжує словом, намагається повторити їх. Дитина свідомо вживає слова у формі слова-складу, двоскладових слів спрощеного варіанту (ляля, нозя, вава, цяця). Розвиваються перші узагальнення щодо звичних однотипних предметів. На прохання дорослого дитина знаходить і приносить відомий предмет, відгукується на своє ім’я та на прохання «Дай мені», показує пальцем на те, що його зацікавило, активно домагається від дорослого пояснення назв незнайомих об’єктів природи, дій з ними.

1 – 1,5 роки – є особливим у розвитку мовлення: розпочинається нова стадія – стадія активного мовлення – з перших місяців другого року життя, і відкривається вона етапом автономного мовлення. Дитина спочатку використовує аморфні слова-корені, виділяючи їх з мовлення дорослих. Таким однокореневим словом півторарічний малюк позначає цілий ряд предметів («де» може означати «дерево», «дівчинку»; «па» - «впав», «лопатка», «палиця»). Суттєвою ознакою цього періоду розвитку мовлення є відсутність узагальнень (дитина розуміє значення слів «стіл», «стілець», «шафа» проте не знає, що означає слово «меблі»).

Період автономного мовлення закінчується приблизно у півтора року. Автономне мовлення заміняється, так званим, «телеграфним» мовленням, яке спочатку виглядає як використання дитиною однослівних сполучень, які виражають смисл цілого речення. Малюк використовує слова, які означають предмети, пов’язані з його бажаннями та інтересами. Набір слів досить індивідуальний і визначається набором предметів, які знаходяться в оточенні малюка. Словниковий запас сягає 40 слів. Навчившись використовувати ці слова у певній ситуації, півторарічна дитина вдається до них і в інших випадках, іноді не помічаючи підміни. У віці від 1 року до 1,5-річного віку активний словник дитини. Як правило, не розширюється, кількість слів, які вона вимовляє, майже не збільшується. Цей період відведено природою для накопичення і розширення пасивного словника – набору слів, які дитина розуміє, на які адекватно реагує, але які ще не вимовляє.

Мовлення дитини розвивається інтенсивно завдяки активному спілкуванню з дорослими. Збільшується кількість понять, предметів, явищ, які дитини розуміє навіть за їх відсутності. Малюк розуміє мовлення дорослих, адекватно реагує на заборону, прохання, доручення. Дитини знає своє ім’я, імена близьких людей, тварин, що живуть поруч, ознаки характеристики відомих їй предметів. Вона радіє, коли чує своє ім’я, відгукується на нього поворотом голови, поглядом, словом. Півторарічний малюк може самостійно виявляти елементи моральної активності: пригощає, жаліє, годує тощо. Супроводжує свої дії примовлянням. Активно використовує емоційно-жестове та емоційно-рухове мовлення. Більшість аморфних слів-речень мають ситуативний характер, означають широкий спектр навколишніх предметів і невіддільні від дій. Дитина проходить етап від неадекватної реакції на прохання або доручення до правильного виконання дій. Її звуковимова поки що залишається недосконалою, має виразні недоліки, проте поступово набувають чіткості шиплячі, свистячі звуки, вдосконалюється слух дитини, що позитивно впливає на її вміння розрізняти та чіткіше артикулювати почуті звуки. Інтенсивно збагачується лексичний запас. У дитини зароджуються зачатки усвідомлення нею правильної вимови звуків.

1,5 – 2 роки – в даний період вдосконалюється розуміння дитиною мовлення дорослих та формується її власне мовлення. Спілкування з людьми та предметні дії потребують використання активного мовлення, на основі якого у дитини розвиваються узагальнення та символічна функція мислення. Дворічна дитина знає, що слова, якими означають знайомі їй предмети, стосуються тих самих предметів на картинках. Протягом другого року життя вдосконалюється уміння оперувати словом, все частіше дитина починає використовувати у спілкуванні з дорослими дво-трислівні речення. Дитина починає використовувати правила словозміни, вдається не лише до теперішнього, а й до дієслів минулого часу, іменників у множині. У кінці другого року життя мовлення поступово починає набувати зв’язного характеру.

Для дворічної дитини слово раніше набуває пускового, ніж гальмівного значення: їй значно легше за словесною вказівкою дорослого розпочати якусь дію, ніж перервати вже розпочату, зупинитися. Більшість дітей на початку раннього дитинства вже починають розуміти значення слова «не можна», однак заборона ще не діє на них так магічно, як того прагнуть дорослі.

Дитина, якій виповнилося 2 роки, критично ставиться до неправильної звуковимови дорослих, проте власне спотворення не викликає у неї негативних емоцій. Ідентифікує виразні емоційні стани людини і деякі з них називає, виконує прохання, інструкції, доручення дорослого; може певним чином модифікувати та ускладнити їх (на прохання зачинити двері вона спочатку зачиняє їх, а потім знову відчиняє). Звертання до партнера по спілкуванню набуває різноманітного інтонаційного та смислового забарвлення: дитини просить, вимагає, закликає, наполягає, капризує, констатує. Власне мовлення включене в її предметну діяльність (в процесі годування ляльки, будування місточка тощо). Засвоєння дитиною назви предмета відбувається за активної самостійної дії з ним (наближення, обстеження, дії). Вона використовує самостійне мовлення як регулятор власної поведінки та організації своїх дій (наказує собі).

Багатьох цікавить, скільки слів має говорити малюк в дворічному віці. Варто нагадати, що кількісні показники, по-перше, характеризують лише активний словник дитини і, по-друге, вони дуже індивідуальні. Так, у віці 1,6 – 1,8 року максимальна кількість слів може становити понад 380, а мінімальна – близько 30; у 1,9 – 2,11 максимальна налічує близько 700, а мінімальна – понад 40; на кінець другого року життя це співвідношення суттєво змінюється: максимальна кількість слів становить понад 1220, а мінімальна – 45. Беручи цю інформацію до уваги, дорослим слід поставитися до неї помірковано: низька кількість активно використовуваних дворічною дитиною слів не є показником відставання її у психічному та мовленнєвому розвитку, а висока – однозначним свідченням її обдарованості та подальшої життєвої успішності. Варто звертати увагу не стільки на кількісні, скільки на якісні характеристики мовлення дитини цього віку – її вміння слухати і чути, адекватно реагувати на почуте, самостійно будувати власні висловлювання, радісне сприйняття процесів слухання і говоріння.

2 – 2,5 роки – на даному етапі розвитку мовлення дитини починає набувати зв’язного характеру. Одиницею мовлення поступово стає не слово, а речення. Ускладнюється та урізноманітнюється структура мовлення, вона збагачується за формою, характером висловлювань, кількісним складом. Швидкими темпами зростає словниковий запас: на початок третього року дитина використовує понад 200 слів (їх кількість в окремих дітей може бути удвічі-утричі більшою). Малюк поки що не точно використовує правила, створює спочатку свої власні правила мовлення і лише поступово освоює зразки мовлення дорослого з їх правилами граматики. Дитина задає свої перші запитання: «Що це?», «Де?» (про звичний предмет). Коли їй виповню-ється 2,5 роки запитання урізноманітнюються, ускладнюються, з’являються нові: «Чому?», «Як?». Зростає інтенсивність звернень з ними малюка до рідних та близьких дорослих. Для мовлення дитини третього року життя характерна загальна пом’якшеність: багато звуків ще відсутні, малюк змінює їх більш легкими для вимовляння. Так, шиплячі звуки (ш, ж, ч, щ) подекуди змінюються м’якими свистячими: «сапка» (шапка), «зюк» (жук), «цяйник» (чайник). Тверді свистячі легко змінюються м’якими («сянчата»); приголосний р або замінюється звуками лі, й: «йиба» (риба), «двелі», (двері). У віці 2,5 років усвідомлення малюком свого невміння правильно вимовити слово завдає великого болю, викликає плач. Дитина вказаного віку уважна до особливостей мовлення, тонкощів вимови слів, граматичної будови мовлення.

Близько трьох років (2,5 – 3 р.) з’являється зв’язне мовлення, яке засвідчує засвоєння малюком граматичної будови мовлення, семантики (розуміння значення окремих слів) та синтаксису. Засвоєння граматичної будови розвиває у трирічної дитини мовленнєве чуття. Словник складає близько 1000 слів. Малюк оволодіває багатьма відмінковими закінченнями, видозмінює просте речення, утворює заперечу вальні та наказові речення, задає запитання, опановує активні й пасивні звороти, оволодіває підрядними реченнями, в тому числі складносурядними та складнопідрядними. Дитина може зв’язно розповісти найпростіший випадок, оповідання. Мовлення стає для дитини способом зв’язку з іншими та способом вираження життєвих вражень, повідомлення іншим певної інформації. Вона будує розповіді з 4-5 речень, в кожному з яких від 3-х і більше слів. Мовленню дитини у цей період притаманна велика кількість граматичних помилок: воно переривисте за своїм характером, містить багато повторів слів, дитина часто зупиняється на окремих з них. Поступово малюк починає вносити корективи у неточне використання правил граматичної будови мовлення, намагається точно копіювати зразки мовлення дорослих. Його мовлення стає складнішим і грамотнішим. Серцевиною розвитку мовлення є формування узагальнень. Завдяки розвитку здатності до узагальнень дитина по іншому сприймає довколишній світ. Якщо раніше значення речей визначалося для неї життєвою ситуацією, то з виникненням узагальнення розширюються рамки сприймання дитиною довкілля (Н.: вона починає котити всі предмети, схожі на м’яч). Особливістю мовлення дитини другої половини третього року життя залишається його егоцентричний характер: дитина говорить лише зі своєї точки зору, їй важко пристати на точку зору партнера. Міра егоцентричності мовлення дитини раннього віку залежить від її власної активності та типу стосунків між нею та дорослим. Можливість зіставляти точки зору, разом обговорювати різні варіанти, відсутність практики тиску дорослих на думку малюка – краща запорука поступового позбавлення від егоцентричності у мовленні та соціальній поведінці. У кінці 3-го року життя поліпшується звуковимова, збагачується словник дитини, вдосконалюється граматична будова речень, зростає комунікативна компетентність малюка.

від народження

· диференціація почутих звуків до 1-го року

· розуміння мовлення

· звуконаслідування,

· Збагачення активного лексичного запасу

Розвиток

· слухової уваги;

· розуміння мовлення

· звукової культури; від 1-го до

· комунікативних здібностей; 2-х років

· Збагачення лексичного запасу

Розвиток

· розуміння мовлення; від 2-х до

· активного мовлення до 3-х років.

Своєрідність цього вікового періоду полягає в тому, що реалізуються означені напрямки не виокремлено, а паралельно. Двоєдина цілісність пояснюється наявністю предметної співпраці з дорослим, яка потребує одночасно розуміння чужого мовлення та активізації власного. Тісні контакти з дорослими та однолітками потребують комунікативної активності, зразком якої є дорослий.

Всі зазначені раніше складові (слухової уваги, удосконалення звуковимови, збагачення лексичного запасу, розвиток комунікативних здібностей) реалізуються комплексно.

Дата добавления: 2014-01-06