Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Лекція « методика формування граматичної будови мови»

Дидактичні ігри та вправи.

Методи опосередкованого ознайомлення дітей з навколишнім.

На заняттях по ознайомленню дітей з явищами навколишнього життя використовують читаннґ оповідань і віршів пізнавального змісті згідно з програмою. Виховател підбирає художній твір відповідно до теми заняття.

Методика використання їх така: дітям читають оповідання (один чи два рази) і проводять за його змістом бесіду відтворюючого характеру. В разі потреби показують ілюстрації.

Дидактичні ігри дають можливість вихователю в емоційній формі організувати вправляння дітей у вживанні раніше набутий слів, виразів, уточнювати й активізувати їх словник. Дидактична гра в той же час є важливим засобом уточнення знань про навколишній світ.

Дидактичні ігри поділяються на групи: дид.ігри з предметами та іграшками, ігри з картинками, настільно-друковані ігри та словесні.

У молодшій групі дид.гра може проводитись як окреме заняття, в інших групах їх включають до складу занять.

Дид.ігри з предметами та іграшками проводять в усіх вікових групах. Їх класифікують: ігри на уточнення і закріплення назв предметів; ігри на закріплення якостей предметів, властивостей, ознак та іграшок; ігри на закріплення матеріалу; ігри на закріплення професій доррослих; ігри на зіставлення та порівняння предметів.

Дид.вправи використовують з метою уточнення й активізації словникової роботи.

8. Заняття з словникової роботи.

Усі заняття із словникової роботи проводяться на заняттях із ознайомлення з навколишнім. 1. Ознайомлення дітей з предметами та явищами, введення у словник нових слів; уточнення і закріплення знань про навколишнє, активізація й уточнення словника (спостереження. Екскурсія, картини, бесіди, читання тощо);2. Ознайомлення дітей з якостями і властивостями предметіва, збагачення і уточнення словника; зіставляння і порівняння якостей властивостей, ознак предметів та розвиток мислення (дид.ігри, вправи, практична діяльність; 3. Заняття на формування узагальнень та понять. (приклад ст.216 -226)

 

Граматика – це наука, яка вивчає правила зміни слів, їх поєднання в реченні. (широке значення).

Граматика – це будова мови, засвоєння граматичних значень (вузьке значення).

Граматичне значення – це значення відношень між явищами дійсності, які позначаються словами; це значення логічного мисленого характеру (К.Д.Ушинський називав граматику «логікою мови»).

Граматика має два розділи – «Морфологію» (словотворення, граматичні властивості слів), та «Синтаксис» (слово поєднання в реченні).

Дитина від народження до школи повинна засвоїти різні види граматичних значень, тобто оволодіти граматичною будовою мови.

Оволодіти граматичною будовою мови – це означає навчитись утворювати від однієї основи форми однини і множини теперішнього та минулого часу, відтворювати слова за відмінками та особами, вживати слова з суфіксами і без них, правильно вживати рід іменників, самостійно утворювати граматичні форми за аналогією, оволодіти складносурядними і складнопідрядними реченнями, тобто засвоїти морфологічну і синтаксичну системи рідної мови.

К.Д. Ушинський: «Граматична правильність досягається в перші роки навчання, коли дитиною легко і зручно засвоюються ті навички і звички, що складають основу правильної мови …. Граматична правильність мови є не тільки знання, а й звичка».

Становлення граматичної правильності мови у дітей та закономірності засвоєння граматичних знань розкрито в роботах Н.І. Красногорського, О.М.Гвоздєва, Д.Ф. Ніколенко, Ф.О. Шохіна, В.Й. Ядешко та ін.

У роботі О.М. Гвоздєва «Формирование грамматического строя руського языка» дається синтаксичний аналіз процесу засвоєння граматичної будови мови, її морфологічні та синтаксичні сторони.

На основі детального вивчення формування граматичної будови мови О.М. Гвоздєв поділив преддошкільний вік на два періоди.

 

Перший період – від 1 р. 3 міс. До 1 р. 10 міс. – це період речень, побудованих з аморфних слів – коренів, що вживаються в одному незмінному вигляді в усіх випадках їх використання. Цей період поділяється на дві стадії:

- стадія однослівного речення (1 р.3м. – 1 р. 8 м.)

- стадія речень з кількох слів, головним чином двохслівних речень (1 р.8 м. – 1 р. 10 м)

Другий період – від 1,10 – трьох років. - це період засвоєння граматичної структури речення, пов'язаний з формуванням граматичних категорій і їх зовнішнього вираження. Для нього характерний швидкий ріст різних типів простого і складного речень. У межах цього періоду вимальовуються три стадії:

1. формування перших форм (1.10 – 2.1 р.)

2. використання флективної системи російської мови для вираження синтаксичних зв’язків (2.1 – 2.3 р.)

3. засвоєння службових слів для вираження синтаксичних відношень (2.3 – 3 р.)

У розвитку дитячого мислення величезну роль відіграють речення. Оскільки в реченні завжди щось висловлюється, воно є основною одиницею мови як знаряддя мислення і спілкування.

Основою речення (за Д.Ф.Ніколенко) є предикативність, передана словом і інтонацією. З появою предикативності в мовленні дітей пов’язані і перші речення., які спостерігаються в активній мові в кінці першого і на початку другого року життя. (моко – дай молока, я хочу молока, тварин – ав-ав, киця).

Залежно від інтонації О.М. Гвоздєв виділяє такі типи перших слів-речень:

· наказоваі речення, що виражають бажання, вимогу;

· називні (номінативні) – ці речення супроводжуються окликом і зустрічаються досить часто;

· кличні речення.

Слова-речення носять ситуативний характер, їх розумінню допомагає обстановка, ситуація, в якій дитина вимовляє це слово. (Бай-бай – хочу стапи, лягає; бай-бай – гойдає ляльку, гладить по голівці; бай-бай – плаче, піднімається, хоче спати).

Іноді розумінню допомагають жести дитини, міміка. Наприклад, кіга – просить книжку, для розглядання простягує руку; кіга – бере книжку, дає дорослому, щоб прочитали. Слова в таких реченнях агроматичні, аморфні.

В 1.10 р. зявляються перші двослівні речення. Ці речення соматичні, вони відрізняються від речень дорослих.

Двослівні речення розрізняють наказоваі (дай мяц, киця ам).

Висновок: позначення предметів для дитини легше й важливіше ніж позначення дії.

Номінативні і стверджувальні речення з’являються досить рано, а заперечні значно пізніше, заперечення найчастіше пропускаються. Вперше вживання заперечення ні помічається у віці 2р. 3 м.

Н.П. Серебряннікова у спеціальному дослідженні вивчала особливості перших двослівних речень дитини. Вона вказує на те, що поява перших речень можлива лише тоді, коли у словниковому запасі дітей є 40-60 слів. Двослівні речення складаються найчастіше з позначень людини та дії; вони зявляються нерегулярно, від випадку до випадку; складаються з окремих слів, структурне оформлення.

У кінці 1.10 р. у дітей з’являються три і чотирислівні речення.

На кінці 2-го року ж. з’являються питальні речення. Перші питальні речення виражаються лише самою інтонацією, трохи пізніше – речення з питаннями про місце дії з прислівниками де, куди.

В 1.9 р. – 1.10 р. в мовленні дітей спостерігається вже перші складні речення без сполучників. Зв'язок між ними передається інтонацією.перша речення із сполучниками зявляються уже у 2.3 р. – починає вживати перші складнопідрядні речення. У 2.4 р. зявляється пряма і непряма мова, частіше першою є пряма мова. (вона сказала: дай мяц)

Другим етапом в оволодінні граматичною будовою є засвоєння ефективної системи рідної мови, правильне вживання відмінкових форм. Перші прояви флективності.(початок 2 р.ж). Приклад:

2. дай козицьку.

3. Хто це?

4. Це козацька.

5. А це хто?

6. Це мацик. На козицьку.

Так, до 2-х років дитина оволодіває знахідним, родовим та називним відмінками. У 2.2 р. зявляється давальний та орудний відмінки.

Н.П.Серебряннікова – автор намітила 4 – ступені ф.г.б.м у дошкільників: нагромадження структурно не оформлених слів; поява двослівних речень, засвоєння відмінкових закінчень та граматичної будови мови, яке проявляється в розвитку зв’язного мовлення.

Третій етап – оволодіння узгодженням і керуванням. (багатослівними реченнями, сполучниками). Так, 39 сполучників і сполучних слів до 3-х років дитина вживає 15. в 2.4 р. зявляються сполучення і,а, то, тому що, тоді, коли; в 2.10 р. – як, тільки, щоб, де. На кінець 3 р.ж. дитина оволодіває основними відмінковими формами. В 47 відмінкових форм, що зустрічаються і дитячому мовленні від 2-7 років, уже до 3-х років дитина використовує 39 відмінкових форм. До 3-х років дитина засвоює суфікси зменшеності, збільшеності, пестливості.

Формування г.п.м. в ранньому віці не можна пускати на самоплив.

Г.Ф. Лоза вивчала послідовність формування речення у дітей 3-гор.ж. та умови, що сприяють швидкому формуванню речень в умовах суспільного виховання. Основним прийомом формування простих двослівних та складних речень були обрані порівняльні запитання на заняттях з картинкою (що робить хлопчик, а що робить дівчинка?). автор доводить, що порівняльні запитання доступні для розуміння дітей починаючи з другої половини 3-го р.ж., вони стимулюють дітей до вживання простих двослівних речень і складних речень.

Д.Ф. Ніколенко пропонує називати «показ з називанням», дати доручення про виконання дії та розповісти про неї, спостерігати за тим, що відбуваєть на вулиці і т.д.

Г.М.Ляміна відмічає важливість правильного добору запитань у ф.г.п.м. було проведено дослідження, в якому дітям ставили три групи запитань:

· на розуміння іменників: хто? Що?

· на розуміння дій: що роблять?

· на розуміння відношень між предметами: чому? Де? Коли? Для чого?

 

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Методи і прийоми роботи над смислом слова | Типові помилки в мовленні дітей та їх причини
Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-06; Просмотров: 1644; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.011 сек.