Складання описових та творчих розповідей за схемою

Суміжне мовлення

Маленькі діти ще не впевнені у своїх силах, тому їм важливо відчувати підтримку дорослого. Для цього ми використовуємо такий спосіб підтримки активного мовлення, як суміжне мовлення.

даючи розповідь чи описуючи предмет, вихователь починає речення і дає можливість дитині його закінчити, допомагає навідними запитаннями. Наприклад:

По стежинці лісом біг їжачок. Раптом на стежинку вистрибнув...(вихователь виставляє зображення вовка. Діти кажуть: «Вовк».І Щ був... (Злий, страшний, зубатий.) Які у нього пазурі? (Діти зображають злого вовка.) Що він хоче зробити? (Накинутися і з'їсти їжака.) Але щойно він стрибнув на їжачка, то... (Уколовся, завив, утік.)

Хоч би яким був рівень підготовки малюків вцілому та його зв'язного мовлення зокрема, результат складання розповіді завжди буде позитивним, адже у дитини виникає почуття успішності з'являється бажання випдувати ще. Педагогу важ ливо підтримувати ініціативу дітей, спонукати їх до самостійності і не забувати, що його мовлення є лише фоном, ланцюжком, який допомагає дитині поєднати окремі слова у зв'язні речення, судження.

Складати розповідь простіше, якщо усі дії буде проілюстровано малюками, предметами або іграшками, щоб діти могли їх бачити, діяти з ними. Часто такий прийом активізації мовлення називають інсценівками з іграшками, театром картинок тощо. Діючи з іграшками, предметами чи картинка ми, вихователь може складати розповідь спільно з дітьми, або діти самостійно складають розповідь під його керівництвом. Близькі і зрозумілі малюкам іграшки рухаються у них на очах, розмовляють, переживають різні пригоди. Це дуже схоже на ляльковий театр, але творцями фантастичних історій і цікавих оповідань є самі малюки! Успішність цього способу багато у чому залежить від яскравих атрибутів, нових цікавих іграшок, які збуджують інтерес дітей.

Формування вміння описувати іграшки, предмети теж потребує допомоги вихователя. Саме вихователь повинен допомогти дітям уважно обстежити предмет чи іграшку, що буде описуватися, звернути увагу на певні деталі, характерні ознаки. Діти молодшого дошкільного і віку ще не можуть утримати у пам'яті план опису. їм потрібно нагадувати послідовність опису, допомагати навідними запитаннями.

Мислення дітей молодшого дошкільного віку наочно-образне. Тому щоб полегшити малюкам складання описових розповідей, ми використовуємо структурно-синтаксичні схеми, що складаються з окремих схематичних малюнків, які є для дитини зоровою опорою. Такі схемивизначають обсяг розповіді, її послідовність і застосовуються на початковому етапі навчання. Якщо умовні позначення/схематичні малюнки створено разом з дітьми, вони їх чудово розуміють. Наприклад, для того, щоб навчити описувати овочі та фрукти, доречна така схема (рис. 1).

Якщо дитина, складаючи описову розповідь за схемою, стикається з труднощами, ми використовуємо допоміжні слова:«Це —...», «Він —...», «У нього є...», які дитина доповнює за власною ініціативою, користуючись зоровими опорами, зображеними на схемі. Однією з важливих умов результативності такої роботи є відповідність іграшок чи предметів, що описуються, віковим та індивідуальним особливостям дітей — вони мають бути їм добре знайомі.

Великого значення вправам на описування іграшок надавала один з основоположників методики розвитку мовлення дошкільників Єлизавета Тихеєва. Вона зазначала, що такі вправи збагачують словник, сприяють розвитку зв'язного мовлення, вчать логічно мислити, розширюють кругозір дітей. Описуючи предмети, іграшки, діти вчаться виділяти їхні характерні ознаки, знаходити для опису точні слова, вирази, визначати відмінне і схоже.

Схеми доцільно використовувати і під час навчання дітей складання творчих розповідей. Наприклад, дивлячись на схему, зображену на рис. 2, діти складають приблизно таку розповідь:

«Настала осінь. Небо вкрите хмарами. Часто іде дощ. Дме сильний вітер. З дерев опадає листя. Птахи відлітають у теплі краї.»

А схема, зображена на рис. З, дає дітям змогу скласти таку рож повідь:

«Прийшла весна. Яскраво світить сонечко. Тануть бурульки. З'являються перші квіточки».

Для того щоб збагатити мовлення дітей, зробити його яскравим, ми вчимо дітей будувати поширені речення, добираючи епітети, однорідні слова.

«Прийшла тепла весна. Яскраво світить золоте сонечко. Тан прозорі льодяні бурульки. З'являються перші квіточки: проліски, підсніжники, крокуси.»

Навчаючи дітей переказувати літературні твори, ми також використовуємо зорові опори. Розвиток подій фіксуємо у малюнках чи § за допомогою умовних позначень. Спираючись на них, малюки легко відтворюють хід подій. Найпростіше їм переказувати казки за допомогою ілюстрацій.

Розвиток мовленнєвої творчості

Ми пам'ятаємо, що такі схеми є лише орієнтиром,і тому намагаємося завжди давати волю дитячій уяві, фантазії, у жодному разі не обмежуючи творчість дитини лише одним зразком чи варіантом.

З набуттям дітьми мовленнєвого досвіду необхідність використання схем та ілюстрацій відпадає сама собою, і головним у роботі вихователя стає розвиток мовленнєвої творчості вихованців.

Для розширення і уточнення словникового запасу ми застосовуємо такий прийом: незнайоме слово діти проспівують, кричать, промовляють весело, сумно, здивовано. Це цікаво дітям, підвищує емоційність сприймання ними матеріалу, сприяє ліпшому запам'ятовуванню. Наприклад, ознайомлюючи дітей зі звірятком, яке мешкає! у наших лісах, але про нього рідко розповідають малюкам, — борсучком, застосовуємо цей прийом так:

Діти, як ви вважаєте, це звірятко добре чи зле? (Добре, бо воно усміхається.) Це — борсучок. Давайте промовимо лагідно — борсучок. (Діти промовляють слово лагідно.) Прошепочемо його назву. (Шепочуть.) Скажемо радісно, здивовано, сумно. (Діти промовляють слово з різними емоціями.) Скажемо так, щоб слово застрибало. (Діти промовляють по складах). А тепер прокричіть його. (Кричать.) То що це за звірятко?

Загальновідомо, що розвиток мовлення відбувається не стільки під час спеціально організованих занять, скільки у повсякденній діяльності. Отже, щоб активізувати мовленнєву діяльність дітей на занятті, більшість з них ми проводимо інтегрованими. Адже щоб «полилося мовлення», потрібно збагатити душу дитини враженнями. Інтегровані заняттясприяють високій пізнавальній активності дітей. Розширення кола знань про навколишній світ, людей, їхню діяльність спонукає дітей не лише наслідувати дії дорослих, але й висловлювати з приводу них власну думку.

Не менш важливим у розвитку мовлення молодших дошкільників є спілкування вихователя з дітьми у повсякденні. Дуже важливо, щоб педагог завжди розмовляв з дітьми про побачене й почуте, про улюблені іграшки, про братиків і сестричок, про допомогу батькам, про цікаві вихідні тощо. Малюки залюбки діляться враженнями, переживаннями, відповідають на запитання. Такі розмови збагачують словниковий запас дітей, вчать їх зв'язно, логічно висловлюватися, уважно слухати співрозмовника, вести діалог. Набуття власного досвіду, розширення активного словника дає змогу дітям цікаво розповідати не лише історії з власного досвіду, але й складати творчі розповіді, фантазувати. Нехай у малюків вони ще зовсім прості й короткі, але систематична робота з розвитку зв'язного мовлення дає хороші результати.

Величезну роль у розвитку мовлення дітей відіграє сім'я. Ми радимо батькам постійно спілкуватися з дитиною, завжди вислуховувати її, відповідати на всі її запитання, тим самим збагачуючи мовленнєвий досвід дитини. А ще закликаємо батьків говорити з дітьми лише правильною української мовою, без надмірної кількості пестливих слів та слів-паразитів. Адже діти, наслідуючи дорослих, засвоюють ті мовленнєві зразки, які чують.

Та, мабуть, найголовніше, про що слід пам'ятати дорослим, працюючи і спілкуючись з дітьми, це те, що кожна дитина — неповторна І особистість зі своїми потребами, інтересами і здібностями. І завдання дорослих — підтримати своїх малюків у всіх проявах і починаннях, зростити їх впевненими і щасливими.

Дата добавления: 2014-01-06