Поняття про дидактику: суть, функції) завдання, зв'язок з іншими науками. Основні категорії дидактики

ТЕМА 1. ДИДАКТИЧНІ ОСНОВИ ПРОЦЕСУ НАВЧАННЯ

Методи кількісної обробки результатів педагогіч­ного дослідження використовують для кількісного ана­лізу фактичного матеріалу, отриманого у процесі дослі­дження. Вони надають процесу дослідження чіткості, структурованості, раціональності, ефективності при опра­цюванні великої кількості емпіричних даних. Широко ви­користовують такі їх види: реєстрування, ранжування, моделювання, методи математичної статистики.

Отже, педагогіка послуговується широким арсеналом наукових методів дослідження, і всі вони спрямовані на отримання достовірних даних про педагогічну реаль­ність.

1. Поняття про дидактику: суть, функції, завдання, зв'язок з іншими науками. Основні категорії дидактики.

2. Сутність, функції та структура процесу навчання.

3. Структура діяльності викладача.

4. Психолого-педагогічні основи навчально-пізнавальної діяльності учнів.

5. Основні види навчання.

ЛІТЕРАТУРА

1. ВолковаН. Педагогіка. - К., 2001. - 576 с.

2. Гончаренко С. Український педагогічний словник.- К.:Либідь. 1997.-376с.

3. Зайченко І. Педагогіка. Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних навчальних закладів. - Чернігів, 2003. - 528 с.

4. Кузьмінський А. Педагогіка: Підручник. - К.: Знання-Прес, 2003. -418 с.

5. Чайка В. Основи дидактики: Тексти лекцій і завдання для самоконтролю. Навчальний посібник.- Тернопіль: Астон, 2002. -244 с.

Серед педагогічних наук дидактика одна з головних, адже навчання виконує домінантну роль у вихованні і розвитку особистості.

Дидактичні процеси виникають із суспільної необхідності передати молодому поколінню накопичений досвід, важливий для розвитку суспільства. Яким чином це можна здійснити найбільш раціонально і з найбільшим ефектом для процесу формування особистості, є основною проблемою дидактики.

Отже, дидактика своїми цілями, змістом, формами, умовами їх здійснення ставить за мету протидіяти стихійній волі випадку у процесі навчання й освіти. Звідси - її основна проблематика.

Термін «дидактика» означає вчити, пояснювати, доводити, а також навчатися. Спочатку він означав практичну діяльність, а потім - поступово відокремлену науку про викладання-учіння. Ці види діяльності інтегрально взаємопов'язані сторони.

Сам термін «дидактика» вперше з'явився у назві головного твору Я.А.Коменського - видатного чеського педагога XVII ст. - «Велика дидактика», сутність якої автор визначав як «універсальне мистецтво навчання всьому всіх».

У процесі становлення особистості велике значення належить освіті, основним завданням якої є оволодіння учнем знаннями, практичними уміннями і навичками, а також способами творчої діяльності. Дидактика в основному відповідає на питання: чого навчати? (зміст освіти), як навчати? (принципи і методи навчання), як вчитися? (методи і прийоми самостійної творчої діяльності).

Дидактика вивчає змістову і процесуальну сторони навчання в їх єдності. Наприклад, знання необхідно формувати не ізольовано, а в єдності з методами їх передачі і засвоєння.

Дидактика описує і пояснює процес навчання, умови його реалізації, а також особливі перетворення та вдосконалення практики. Вона розробляє питання більш досконалої організації процесу навчання, нових навчальних систем, нових технологій навчання.

Дидактика науково обґрунтовує зміст, методи і організаційні форми навчання.

Об'єктом дидактики є навчання як особливий вид діяльності, яка спрямована на передачу наступним поколінням соціального досвіду, його творчого відтворення. Отже, ці види діяльності - викладання і учіння (дії вчителя й учня), існують в єдності. Інші взаємозв'язки (учень - навчальний матеріал, учень - інші учні, учень - книга тощо) стають дидактичними настільки, наскільки вони об'єднані цими відношеннями. Наприклад, книга стає підручником, якщо вона є засобом навчальної діяльності для вчителя й учня. Отже, предметом дидактики є зв'язок викладання (діяльності вчителя) й учіння (пізнавальної діяльності учня), їх взаємодія.

Виділяють дві основні функції дидактики:

1) теоретичну (діагностичну, прогностичну)

2) практичну (нормативну, інструментальну).

Перша передбачає обґрунтування, систематизацію й узагальнення педагогічного досвіду, закономірностей і механізмів розвитку особистості в процесі навчання.

Друга передбачає розробку проекту педагогічної діяльності, змісту, методів, форм навчання відповідно до поставлених дидактичних цілей. Названі вище функції взаємозв'язані.

Дидактична теорія постійно розвивається. На сучасному етапі перед дидактикою постають такі завдання:

• обґрунтувати і конкретизувати принципи організації навчання, шляхи і засоби розвитку пізнавальної самостійності, активності, ініціативи учнів;

• визначити критерії відбору і способи конструювання основних компонентів змісту освіти у зв'язку із значним перевантаженням
навчальних програм і підручників надто складним і другорядним матеріалом;

• дослідити функції і структуру методів і форм навчання;

• обґрунтувати міжпредметні і внутріпредмети і зв'язки для актуалізації опорних знань, їх систематизації, формування навчальних і практичних навичок;

• забезпечити збалансованість соціальних і особистісних цілей в процесі навчання;

• розробити нові технології навчання.

Дидактика пов'язана з методиками конкретних навчальних предметів.

Дидактика займається розробкою загальнотеоретичних основ процесу навчання (закономірності, принципи, методи), а конкретні методики - дослідженням організації навчання з окремих дисциплін, використовуючи при цьому теоретичні ідеї дидактики.

Дидактика пов'язана з іншими науками, передусім з філософією, яка є методологічною основою для організації наукових пошуків і теоретичних узагальнень практики навчання. Вона допомагає визначити перспективу вивчення універсальних зв'язків дидактичних явищ, вимагає аналізувати навчання як процесуальне явище, як процес неперервного розвитку, виявляти весь спектр суперечностей між діяльностями викладання й учіння та ін.

Проблематика дидактики пов'язана з постановкою проблем психології, зокрема педагогічної. Дидактичні процеси є водночас і процесами психологічними. Психологія вивчає питання розвитку особистості в процесі навчання, особливості її сприймання, пам'яті, мислення, волі, емоцій, шляхів формування мотиваційної сфери та ін.

Зв'язок дидактики з теорією виховання забезпечується єдністю процесів навчання і виховання, можливістю використовувати загальні закономірності, принципи, методи і форми виховання, щоб учні ефективно оволодівали знаннями, уміннями і навичками.

Фізіологія допомагає дидактиці активно, але з великою відповідальністю «втручатися» в процеси формування особистості, враховувати фізіологічні і гігієнічні фактори для організації навчання, можливі дидактичні витрати і перевантаження.

Крім цього, дидактика пов'язана з соціологією, естетикою, етикою, соціологією, кібернетикою, теорією систем.

Методологічною основою дидактики є закони і категорії діалектики, теорія пізнання, логіка, праці видатних педагогів. У навчальному процесі мають прояв важливі положення філософії про взаємозв'язок і взаємозалежність, єдність і боротьбу протилежностей, заперечення заперечень, перехід кількісних змін у якісні. Дидактика оперує не тільки «своїми» категоріями, але й загальнофілософськими: особистість, розвиток, пізнання, зв'язок, засвоєння, процес, міра, суперечність, функція, методологія та ін.

Аналізуючи навчальний процес, ми часто «наштовхуємося» на парні категорії, які виражають конкретні, прямі чи опосередковані, стійкі чи нестійкі, необхідні чи випадкові його зв'язки: викладання та учіння, конкретного й абстрактного, кількості і якості, сутності і змісту, змісту і форми, явища і сутності, причини і наслідку, причини і мети, мети і засобів її досягнення, чуттєвого і раціонального, свободи і необхідності, емпіричного і теоретичного, цілого і частини та ін.

Установлюючи взаємозв'язок, взаємодію, співвідношення педагогічних явищ, які відображаються вказаними категоріями, можна розкрити суттєві для навчального процесу зв'язки.

Суперечливість відношення між викладанням та учінням - важливе джерело і рушійна сипа процесу навчання. Суперечності виникають під впливом все більших вимог суспільства до процесу навчання і теперішнім станом цього процесу (зовнішня суперечність ). Внутрішня суперечність - між потребою учня в засвоєнні знань, умінь і навичок і реальними можливостями для реалізації цих потреб. Діалектика навчання визначається, насамперед, такими суперечностями:

• між провідною роллю вчителя і самостійною діяльністю учнів,

• між одночасною позицією учня як суб'єкта і об'єкта навчання,

• між накопиченим фондом дидактичних знань і обмеженими можливостями їх безпосередньої, суто емпіричної передачі,

• між колективною організацією навчання і переважно індивідуальним процесом засвоєння знань та інші.

Необхідно відмовитися від думки, що суперечності є принципово чимось негативним, деструктивним, шкідливим, що вони - наслідок недоліків і помилок керівництва під час навчання. Суперечності - насамперед джерело, внутрішній імпульс усіх процесів розвитку, в тому числі і навчання. Звичайно, існують суперечності, які є наслідком помилок у дидактичному керівництві навчанням. Якщо вчитель сприймає свою провідну роль догматично, авторитарно, то це призводить до недостатнього розвитку самостійної діяльності учнів. Іноді мають прояв суперечності тоді, коли педагог сплутує поняття самостійності із стихійністю, систематично не сприяє формуванню в учнів прийомів розумової праці. Суперечності дидактичного процесу повинні бути розв'язані діалектичним шляхом, через аналіз і прийняття до уваги всіх суттєвих факторів і сторін взаємозв'язків. Мистецтво вчителя полягає у виявленні і використанні цих суперечностей для активізації пізнавальної діяльності учнів.

Дидактика як система будується на основі категорій і понять, які не лише мають свою структуру, але й взаємодіють між собою за принципами теорії систем. Різні за сутністю, вони утворюють цілісну систему теорії освіти і навчання.

Дидактичні категорії - найбільш загальні і фундаментальні поняття, які відображають суттєві властивості і відношення навчального процесу. Серед основних проблем сучасної дидактики с питання виявлення сутності категорій, їх походження, відношення категоріальних форм мислення до форм буття, способів свідомого оперування ними в мисленні.

До основних категорій дидактики належать: навчання, освіта, самоосвіта, викладання, учіння, навчальна діяльність, дидактичні закономірності, принципи, процес навчання і його компоненти (цілі, завдання, зміст, форми, методи, засоби, результати навчання), знання, навички, уміння, пізнавальна активність, мотивація учіння, пізнавальні інтереси і потреби, об 'єкт і суд 'єкт пізнання.

Дата добавления: 2014-01-06