Права батьків і дітей на майно

Батьки і діти, зокрема ті, які спільно проживають, можуть бути самостійними власниками майна. Майно, яке набули батьки і діти за рахунок їхньої спільної праці чи спільних коштів, належить їм на праві спільної сумісної власності. Майно, яке придбали батьки або один із них для забезпечення розвитку, навчання та виховання дитини (одяг, інші речі особистого вжитку, іграшки, книги, музичні інструменти, спортивне обладнання тощо), є власністю дитини. Батьки зобов'язані передати у користування дитини майно, що має забезпечити її виховання та розвиток.

Обов’язок матері, батька утримувати дитину (повнолітніх дочку, сина) та його виконання

Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначають за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може в грошовій і (або) натуральній формі брати участь у її утриманні. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджують у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів на одну дитину за жодних обставин не може бути меншим за неоподатковуваний мінімум доходів громадян. При визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати, а повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Якщо мати, батько були позбавлені батьківських прав і ці права не були поновлені, обов'язок утримувати матір, батька у дочки, сина, щодо яких вони були позбавлені батьківських прав, не виникає. Дочку, сина суд може звільнити від обов'язку утримувати матір, батька та обов'язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов'язків. Суд визначає розмір аліментів на батьків, на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі та (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням матеріального й сімейного стану сторін. У виняткових випадках, якщо мати, батько є тяжко хворими, інвалідами, а дитина має достатній дохід (заробіток), суд може постановити рішення про стягнення з неї одноразово або протягом певного терміну коштів на покриття витрат, пов'язаних з лікуванням та доглядом за ними.

Позбавлення батьківських прав

Матір, батька суд може позбавити батьківських прав, якщо вона (він):

· не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

· ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини;

· жорстоко поводяться з дитиною;

· є хронічними алкоголіками або наркоманами;

· вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

· засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо всіх своїх дітей або когось із них. Особа, позбавлена батьківських прав:

1) втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов'язків щодо її виховання;

2) перестає бути законним представником дитини;

3) втрачає права на пільги та державну допомогу, які надають сім'ям з дітьми;

4) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником;

5) не може отримати в майбутньому тих майнових прав, пов'язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування);

6) втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.

Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.

Мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Суд перевіряє, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини.

Суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання. У цьому разі дитину передають іншому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам за їх бажанням або органові опіки та піклування.

Опіка і піклування. Усиновлення (удочеріння)

Опіка і піклування – це правові форми сімейного виховання й піклування про неповнолітніх дітей, які залишилися без батьків або батьківського виховання. Вони є системою правових відносин, спрямованих на влаштування дітей, які залишилися без батьківського виховання, в сім'ю опікуна, піклувальника і забезпечення останніми належних умов для життя та виховання неповнолітніх дітей.

Опіку, піклування встановлюють над дітьми, які залишилися без батьківського піклування. Опіку встановлюють над дитиною, яка не досягла 14 років, а піклування - над дитиною у віці від 14 до 18 років. Опіку, піклування над дитиною встановлює орган опіки та піклування, а також суд у випадках, передбачених ЦКУ. Опікуном, піклувальником дитини може бути за її згодою повнолітня дієздатна особа. При призначенні дитині опікуна або піклувальника орган опіки та піклування враховує особисті якості особи, її здатність до виховання дитини, ставлення до неї, а також бажання самої дитини. Не може бути опікуном, піклувальником дитини особа, яка зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, особа, позбавлена батьківських прав, а також особа, інтереси якої суперечать інтересам дитини. Якщо дитина постійно проживає у дитячому закладі або закладі охорони здоров'я, функції опікуна та піклувальника щодо неї покладаються на адміністрацію цих закладів. Орган опіки та піклування контролює умови утримання, виховання, навчання дитини, над якою встановлено опіку або піклування.

Опікун, піклувальник зобов'язаний виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, психічний, духовний розвиток, забезпечити отримання дитиною повної загальної середньої освіти. Опікун, піклувальник має право самостійно визначати способи виховання дитини з урахуванням думки дитини та рекомендацій органу опіки й піклування. Опікун, піклувальник має право вимагати повернення дитини від будь-якої особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду. Опікун, піклувальник не має права перешкоджати спілкуванню дитини з її батьками та іншими родичами, за винятком випадків, коли таке спілкування суперечить інтересам дитини. Цивільні права та обов'язки опікуна, піклувальника встановлені ЦКУ. Обов'язки з опіки та піклування щодо дитини опікун та піклувальник виконують безоплатно. Опіка, піклування над дитиною припиняється у випадках, встановлених ЦКУ. Особа може бути звільнена від обов'язків опікуна або піклувальника дитини у випадках, передбачених ЦКУ, а також тоді, коли між опікуном, піклувальником та дитиною склалися стосунки, що перешкоджають здійсненню ними опіки, піклування.

Формами влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування, є також усиновлення і патронат. Усиновленням (удочерінням) (ст. 207) є прийняття усиновлювачем у свою сім'ю особи на правах дочки чи сина, на підставі рішення суду або на інших підставах, передбачених Кодексом. Дитину усиновляють у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя. Усиновлювачем дитини може бути повнолітня дієздатна особа, яка старша за дитину, котру вона бажає усиновити, не менш як на п'ятнадцять років. У разі усиновлення повнолітньої особи різниця у віці не може бути меншою, ніж вісімнадцять років. Усиновлювачами можуть бути подружжя, а також, у передбачених Сімейним кодексом випадках, інші особи. Усиновлювачами не можуть бути особи однієї статі. Не можуть бути усиновлювачами особи, які:

1) обмежені у дієздатності;

2) визнані недієздатними;

3) позбавлені батьківських прав, якщо ці права не були поновлені;

4) були усиновлювачами іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним з їхньої вини;

5) перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері;

6) зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами;

7) не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу);

8) страждають на хвороби, перелік яких затвердило Міністерство охорони здоров'я України.

9) інші особи, інтереси яких суперечать інтересам дитини.

За наявності кількох осіб, які виявили бажання усиновити одну й ту ж дитину, переважне право на її усиновлення має громадянин України:

1) в сім'ї якого виховується дитина;

2) який є чоловіком матері, дружиною батька дитини, яка усиновляють;

3) який усиновляє кількох дітей, які є братами, сестрами;

4) який є родичем дитини;

5) подружжя.

З моменту здійснення усиновлення припиняються особисті та майнові права й обов'язки між батьками та особою, яка усиновлена, а також між нею та іншими її родичами за походженням. При усиновленні дитини однією особою ці права та обов'язки можуть бути збережені за бажанням матері, якщо усиновлювачем є чоловік, або за бажанням батька, якщо усиновлювачем є жінка.

Відповідно до статті 252, за договором про патронат орган опіки та піклування передає дитину, яка є сиротою або з інших причин позбавлена батьківського піклування, на виховання у сім'ю іншої особи (патронатного вихователя) до досягнення дитиною повноліття, за плату. На передачу дитини у сім'ю патронажного вихователя потрібна згода дитини, якщо вона досягла такого віку, що може її висловити. За виховання дитини патронатному вихователю встановлюють плату, розмір якої визначають за його домовленістю з органом опіки та піклування. Патронатний вихователь зобов'язаний:

1) забезпечити дитину житлом, одягом, харчуванням тощо;

2) створити дитині умови для навчання, фізичного та духовного розвитку;

3) захищати дитину, її права та інтереси як опікун або піклувальник, без спеціальних на те повноважень.

Договір про патронат припиняється у разі відмови від нього вихователя або дитини, яка досягла 14 років. До призначення дитині нового вихователя або передання дитини іншій особі, навчальному закладові, закладові охорони здоров'я або соціального захисту вихователь, який відмовився від договору, зобов'язаний піклуватися про дитину. Договір про патронат може бути розірваний за згодою сторін або за рішенням суду в разі невиконання вихователем своїх обов'язків або якщо між ним та дитиною склалися стосунки, які перешкоджають виконанню обов'язків за договором.

Дата добавления: 2014-01-06