Внутрішній шар – інтима – tunica intima

Будова стінки артерій

- ендотелій;

- базальна мембрана (сполучнотканинна);

- підендотеліальний шар;

- внутрішня еластична мембрана.

2. Середній шар – медіа – tunica media – непосмугована м’язова тканина, еластичні й колагенові волокна.

А) Артерії еластичного типу – великі артерії, в медії яких переважають еластичні волокна. Розміщуються поблизу серця, де судини витримують найбільший тиск крові, пом’якшують пульсову хвилю. Просвіт аорти може збільшуватися на 30% і більше.

Б) Артерії м’язового типу – артерії, медія яких складається майже виключно із непосмугованих м’язових клітин. Розміщуються там, де судини витримують сильний тиск з боку навколишніх органів.

В) Артерії перехідного типу – м’язово-еластичні або еластично-м’язові (сонна, підключична, стегнова).

Мускулатура артерій виконує не лише пасивну функцію еластичної тканини, але і, скорочуючись, активно проштовхує кров на периферію. Сума всієї мускулатури артерій більша за мускулатуру серця. Під час розширення і паралічу непосмугованої мускулатури артерій може наступити параліч серця.

Таким чином, мускулатура артерій і їх еластичні елементи в сумі розглядаються як «периферичне серце». Еластичність артеріальних стінок відіграє вирішальне значення для життєдіяльності організму.

Втрата еластичності в результаті заміщення м’язових і еластичних волокон іншими видами сполучної тканини, пропитування солями призводить до розвитку артеріосклерозу.

Відкладання в інтимі жирових і білкових комплексів → розростання сполучної тканини → звуження просвіту і втрата еластичності, звапнування → атеросклероз.

Ускладнення атеросклерозу є головними, найчастішими причинами смертності та інвалідності населення економічно розвинутих країн і, відповідно, свійських тварин: інфаркти різних органів, гангрена кінцівок, крововиливи, ішемічна хвороба серця, розсіяний склероз.

- зовнішня еластична мембрана.

3. Зовнішній шар – адвентиція або серозна оболонка в порожнинах тіла. Містить судини судин – vasa vasorum (кровоносні та лімфатичні), які проникають і в середню оболонку та нерви судин – nervi vasorum, які належать симпатичній нервовій системі.

Вени – phlebos – венозна система в 2-3 рази об’ємніша за артеріальну.

Вени побудовані за тим же принципом, що й артерії. Проте:

- медіа розвинута надзвичайно слабо, погано розрізняється, дуже нерізко відокремлюється від адвентиції;

- мало еластичних елементів, тому просвіт відповідних вен завжди більший, ніж артерій (відношення товщини стінки вен до їх діаметра 0,01-0,02, тоді як артерій – 0,06-0,08);

- наявність складок інтими – клапанів, що розміщені парами (рідко 1-3) через проміжки 2-10 см. Під час впадіння дрібних вен у більш великі ці кишенеподібні півмісяцеві подвоєння ендотеліальної оболонки допускають течію крові лише в одному напрямі до серця. Клапанів немає в: обох порожнистих венах, системі ворітної вени, печінкових венах, венах головного і спинного мозку, легеневих, ниркових, молочних венах, венах кісток, у дрібних венах діаметром менш ніж 1-1,5 мм. Безклапанні вени мають сфінктери з непосмугованої мускулатури → дросельні вени. Наявність клапанів також сприяє більш швидкому проштовхуванню крові.

- стінки вен, зокрема їх адвентиція, зростаються з фасціями м’язів і сухожилків, які сприяють руху крові по венах. При переважанні тонусу м’язів однієї групи → варикозне розширення вен кінцівок.

Триланкова система дрібних судин, що розміщуються між артеріями і венами називається мікроциркуляторне русло (всередині органів). Вчення про мікроциркуляцію розробив академік Купріянов. Відмежованість судин від тканинного субстрату, яка типова для позаорганних артерій і вен, на рівні мікроциркуляторного русла зникає, дрібні судини стають інтегральними елементами органів.

I ланка – ланка притоку і розподілу:

- артеріола;

- прекапіляр – у стінці відсутні еластичні елементи, м’язові клітини спіралеподібно охоплюють ендотеліальну трубку і утворюють прекапілярні сфінктери, котрі регулюють кількість крові, що поступає в різні частини капілярних сіток органу (так звані «м’язові крани»).

II ланка – ланка обміну:

- капіляр – забезпечує процес двостороннього обміну між кров’ю і тканинними клітинами органів. Капіляри найбільш інтенсивно пов’язані з тканинами і є складовою частиною самих органів. Це найдрібніші судини: ширина – 5-20 мкм (в 1 м – 1000 мкм), довжина – до 2 мм. Всього в тілі людини 2-4 млрд. капілярів, довжина – 100 000 км. Вони відсутні: епідерміс і його похідні, гіаліновий хрящ, рогівка, емаль зубів, кришталик.

Особливості:

а) прямолінійний хід;

б) принципово єдиний план будови стінки – ендотелій на базальній мембрані. Ендотеліальний шар капілярів – універсальний біологічний вибірковий бар’єр між кров’ю і тканинами. Капіляри – головна ланка в системі кровообігу. Кількість капілярів у кожному органі відповідає його функціональному навантаженню;

в) здатність до активного вибіркового переносу речовин;

г) капіляри, анастомозуючи, утворюють в органах капілярні сітки – чудесні сітки: в нирках – артеріальна (артеріола – капіляр – артеріола), в печінці – венозна (венула – капіляр – венула).

У стані спокою функціонує лише 10% загальної кількості капілярів.

III ланка – дренажно-депонуюча ланка:

- посткапіляр;

- венула

а) виводить кров з капілярного русла → дренажна функція;

б) евакуація продуктів метаболізму;

в) депонуючи функція → синусоїди (до 200 мкм) → червоний кістковий мозок, селезінка, печінка;

г) циркуляція лімфоцитів із судинної системи в лімфоїдні органи → через посткапілярні венули з високим ендотелієм.

Крім того, кров може безпосередньо переходити з артеріального русла у венозне через артеріо-венулярні анастомози, що забезпечують перерозподіл крові і називають їх шунтами.

Дата добавления: 2014-01-06