Використання інструментів соціальної політики в Україні

Медико-соціальні передумови

Неможливо не помітити негативні медико-соціальні тенденції в сучасній Україні.

Щорічно збільшується кількість осіб, яких вперше визнано інвалідами. За останні роки кількість інвалідів щороку збільшується приблизно на 250 тис. чоловік. Це пов'язано як з погіршенням рівня життя населення, так і з кризовими явищами в системі охорони здоров'я.

У структурі первинної інвалідності переважають захворювання серцево-судинної системи, злоякісні новоутворення, травматизм. Зростає інвалідність серед осіб працездатного віку і внаслідок захворювань на туберкульоз, який вважається передусім соціальною хворобою.

Тільки за кілька останніх років майже в 4 рази росла захворюваність на наркоманію і токсикоманію. Значна кількість наркозалежних залишається в тіні, поза увагою та допомогою медицини.

Привертає увагу поширення на захворюваності на венеричні хвороби, що, як правило, спостерігається під час соціальних негараздів у суспільстві.

Такі тенденції свідчать, що сучасна політика в галузі охорони здоров'я безумовно потребує перегляду.

Таким чином, внаслідок вищезгаданих соціально-демографічних і, в тому числі, медико-соціальних явищ і процесів збільшилася кількість людей, що потребують соціальної допомоги. Це сім'ї з дітьми, зокрема й неповні, старі люди, інваліди, наркозалежні.

Соціальна політика, як будь-яка інша діяльність, для досягнення своїх цілей може використовувати певний набір інструментів. Застосування різноманітних інструментів, їх поєднання, допомагає вирішити соціальну проблему комплексно: попередити її виникнення в майбутньому та вплинути на вже існуючі наслідки. Спробуємо проаналізувати використання інструментів соціальної політики в Україні, ґрунтуючись на класифікації інструментів соціальної політики, що її запропонував Теренс Ганслі.

Інструменти соціальної політики (за класифікацією Теренс Ганслі):

1. Фінансові трансфери (фінансова допомога).

2. Не фінансова, безготівкова, близька до готівки допомога.

3. Оподаткування.

4. Податкові пільги (податкові видатки).

5. Послуги.

6. Кредити на оплату послуг.

7. Консультування, рекомендації та заохочення бажаної діяльності.

8. Інформація.

9. Заборона або обмеження.

10. Спеціальні стягнення.

11. Угоди.

12. Правові статуси.

13. Заходи стосовно взаємодії груп та установ.

14. Права на приватні вимоги або захист.

Фінансові трансфери (фінансова допомога) - один з "улюблених" інструментів в Україні, який намагаються застосовувати для покращення матеріального становища багатьох груп населення (фінансову допомогу отримують сім'ї з дітьми, люди, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; це також одноразові, цільові фінансові виплати для малозабезпечених осіб похилого віку, ветеранів війни, інвалідів). Інструмент, безумовно, необхідний, але ефективність соціальної політики в Україні буде низькою, якщо, захопившись фінансовими допомогами, не розглядатимуться і можливості паралельного використання інших інструментів соціальної політики.

Часто ефективнішим виявляється надання не фінансової, а безготівкової чи близької до готівки допомоги. Прикладами такої допомоги в Україні є житлові субсидії, часткове субсидіювання вартості товарів та послуг для окремих категорій населення. Може, варто було б поширити вже існуючу в світі практику талонів на харчування, одяг. Але безплатний проїзд, як безготівкову допомогу, доцільніше замінити, в залежності від категорії користувачів, або місячними проїзними талонами, або талонами на певну кількість поїздок, або грошовою компенсацією. В разі, коли рішення про користування послугою покладено на особу, часто можливим є зловживання послугою, або користування нею тоді, коли в цьому нема потреби. З іншого боку, що особливо важливо для найнужденніших, а також тих. хто лише вряди-годи або зовсім не користується цією послугою (в нашому випадку - громадським транспортом), з'являється можливість перерозподілу коштів для першочергового забезпечення саме матеріальних потреб.

Оподаткування. Шляхом оподаткування регулюються доходи населення. За рахунок податкових надходжень підвищуються доходи держави та формуються спеціальні соціальні фонди (Пенсійний фонд, Фонд соціального страхування, Фонд сприяння зайнятості населення). За одностайним визнанням фахівців використання цього інструменту в Україні є неефективним. Навіть велике податкове навантаження не забезпечує достатнього розміру соціальних фондів. Збільшення надходжень до фондів залежить від двох змінних: податкових ставок (збільшення яких неможливе, оскільки лише на фонд заробітної плати податки вже складають 37,5 % (32 % у Пенсійний фонд + 4 % у Фонд соціального страхування + 1,5 % у Фонд сприяння зайнятості населення) та бази оподаткування (кількості платників податків та їхніх прибутків). Розширення бази оподаткування можливе тільки за умов зменшення податкових ставок, що сприятиме розвиткові підприємництва та переважного припинення практики ухилення від податків.

Іншим важливим аспектом застосування цього інструменту в Україні на сьогодні є введення пільг (або як їх ще називають податкових видатків). Прикладом податкових пільг в Україні є оподаткування прибутків підприємств інвалідів. Зменшення суми податків також можна було б застосовувати для малозабезпечених сімей, на утриманні яких перебувають важко хворі або інваліди, котрі потребують постійного догляду і при відсутності останнього підпадають під опіку держави; для молодого подружжя при народженні дитини; для сімей, які всиновлюють, беруть на утримання дитину [або людину похилого віку; для безробітних, що починають власний бізнес; для підприємців, що створюють нові робочі місця. Можливо запозичити досвід Німеччини, де замість грошової допомоги на виховання дитини можна обрати збільшення суми неоподаткованого доходу родини.

Послуги. Установами соціальної сфери в Україні передбачено певний перелік послуг. Це послуги по перекваліфікації та навчанню безробітних у відділеннях державної служби зайнятості; послуги по догляду самотніх інвалідів та людей похилого віку. що надаються територіальними центрами та відділеннями соціальної допомоги.

Новим інструментом активної соціальної політики, який не застосовується в Україні, є надання кредитів на оплату послуг. В першу чергу маються на увазі кредити на перенавчання і перекваліфікацію. Але це потребує: ретельної розробки механізму використання, адже Україна має невдалий досвід надання кредитів на започаткування власного бізнесу для безробітних.

Безумовно, профілактичні заходи обходяться дешевше для держави, ніж боротьба з наслідками, в Україні їм приділяється увага, але аналіз ситуації, що склалася, доводить, що недостатньо. Серед інструментів соціальної політики, що використовуються для профілактичних заходів, можна назвати такі.

Консультування, рекомендації та заохочення бажаної діяльності. Прикладами застосування нього інструменту є впровадження консультаційних та рекомендаційних програм щодо підтримання здорового способу життя, планування сім'ї, профорієнтаційне консультування. Для заохочення матерів стати на облік у медичному закладі в ранні строки вагітності (до 12 тижнів), регулярно відвідувати лікарів та виконувати їхні рекомендації, при народженні дитини законодавством, окрім основної одноразової допомоги, в таких випадках передбачена ще й додаткова матеріальна допомога тим жінкам, які виконували зазначені умови.

Інформація. Суть використання інструменту полягає в поширенні та наданні необхідної інформації. Це може бути інформація про наслідки, що їх може спричинити та чи інша діяльність (вживання наркотиків, тютюну, робота в шкідливих умовах праці, можливі шляхи отримання ВІЛ). Також це може бути міжрегіональний обмін інформацією про вільні робочі місця та пропозицію робочої сили. Наразі в Україні існує потреба в ширшому використанні цього інструменту Недостатнім є інформування населення про існуючі соціальні установи, допомоги, соціальні програми, що зменшує їхню дієвість. Особливістю застосування цього інструменту, якою здебільшого нехтують, і що мас велике значення для специфічних соціальних груп, є надання інформації в доступній формі і в доступних місцях. Деякі можливості забезпечення інформацією регулюються, зокрема, Законом України "Про рекламу", де зазначено, що 5 % ефірного часу має виділятися для безплатної соціальної рекламної інформації, Інформаційної підтримки найближчим часом потребуватимуть пенсійна реформа, програма адресної допомоги, впровадження медичного страхування.

Заборона або обмеження певних дій: заборона будь-якої дискримінації, зокрема при прийомі на роботу; заборона або обмеження реклами тютюну, алкоголю.

Спеціальні стягнення за персонально чи соціально небезпечну поведінку у вигляді штрафів, додаткових податків. Наприклад, зловживання алкоголем та тютюном веде не тільки до "саморуйнування", а й впливає на оточуючих (зокрема, "пасивне куріння"), що призводить до зростання витрат на лікування осіб, котрі постраждали внаслідок цього. В деяких країнах встановлено штрафи за куріння в громадських місцях. В прийнятому в Україні Законі про рекламу алкоголю і тютюну передбачено додатковий податок на такі види реклами, кошти від якого мають спрямовуватися на соціальну рекламу. Також хотілось би звернути увагу на можливості використання в Україні деяких інших інструментів соціальної політики.

Правові статуси. Призначення статусів, що мають давати певні права та визначати обов'язки держави перед носіями правового статусу (статус ветерана війни, ліквідатора аварії на ЧДЕС, безробітного, біженця, народного депутата). Інструмент широко застосовується в Україні. Внаслідок цього, як і в інших країнах, почало спостерігатися зростання "менталітету заслуг" - люди починають дуже багато очікувати від держави, що особливо небезпечно в період, коли ресурси держави обмежені.

Для розв'язання деяких проблем у сфері зайнятості, соціального захисту використовуються різноманітні угоди. А саме: міжнародні угоди між країнами щодо регламентації трудової міграції, пенсійного забезпечення мігрантів; угоди між соціальними партнерами - тарифні угоди, про субсидіювання модернізації нерентабельних чи застарілих виробництв, для запобігання безробіттю та інші.

Заходи стосовно взаємодії груп та установ. Інструмент, на який варто звернути увагу і який найменш використовується в Україні, головним чином через нерозробленість механізму застосування, недосконалість правового регулювання, нестабільну економічну ситуацію. Це може бути впровадження пенсійних програм за місцем роботи, створення соціальних програм доповнюючих або альтернативних державним. Сюди також належить більш-менш знайоме в Україні укладання колективних договорів.

Права на приватні вимоги або захист. Цей інструмент надає можливості забезпечувати захист непрямими способами. Як правило, такі права закріплені законодавством. Це може бути право працівника вимагати забезпечення норм безпеки праці або відмовлятися працювати в небезпечних умовах без застосування дисциплінарних покарань з боку працедавця (держава і розширює захист і зменшує витрати на перевірку всіх умов праці). Право одного з батьків вимагати підтримки дітям у колишнього подружжя. Право людей похилого віку розраховувати на допомогу своїх дорослих дітей.

Вторинні ефекти інших галузей політики. Суть інструменту в використанні, вторинних ефектів інших галузей.політики, наприклад таких як фінансова та економічна політика для досягнення завдань соціальної політики. Врахування цього інструменту надзвичайно актуально для України в сучасній ситуації. Так, антиінфляційні заходи та встановлення достатньої процентної ставки зберігають заощадження та дозволяють літнім громадянам жити на власні заощадження, не користуючись додатково державною допомогою по малозабезпеченості. Помірні податки сприяють розвиткові малого бізнесу, що впливає на створення нових робочих місць на ринку праці. Антимонопольна політика не допускає невиправданих розбіжностей у доходах працюючих та невиправданого підвищення цін (збереження реальних доходів населення).

Соціальна робота є механізмом (засобом, формою) реалізації соціальної політики, а в свою чергу соціальна політика є орієнтиром соціальної роботи. Соціальна робота є теорією і практикою соціальної політики правової, соціальної, демократичної держави і громадянського суспільства спрямованою на окремі соціально неповноварті групи та індивідів з метою соціальної адаптації до їх існування в пересічних (середньостатистичних) умовах конкретного суспільства.

Дата добавления: 2014-01-06