Поняття соціальної політики

Тема: Поняття соціальної політики

Леція

Контрольні запитання

Поняття політичного процесу

Як уже зазначалося, державна політика є результатом політичного процесу. Процес вироблення політики складається з 5 взаємопов'язаних етапів, які можуть бути значно відірвані один від одного в часі:

1) етап визначення проблеми (проблема формулюється, визначається її суть, нагальність, і проблема приймається як така, що потребує розв'язання, або відкидається як несуттєва чи як така, що не може бути розв'язана за наявних умов);

2) етап намірів (з'ясовуються різні ідеї стосовно вирішення проблеми, визначаються альтернативні пропозиції);

3) етап рішення (вибір та схвалення однієї із запропонованих пропозицій повноважним органом);

4) етап планування та впровадження (визначається механізм виконання прийнятого варіанту);

5) етап оцінювання реалізації політики (контроль за фактичним ходом дій, поточна оцінка результатів, впливу, визначення необхідних змін).

Учасниками політичного процесу є:

• президент;

• законодавці;

• представники виконавчої влади;

• політичні партії;

• громадські організації;

• групи інтересів;

• дослідницькі організації;

• засоби масової інформації;

• окремі громадяни.

Кожен з них у різний спосіб, за допомогою різних засобів, як офіційне, так і неофіційних, може впливати на вироблення, прийняття та реалізацію державних рішень.

1.Що таке державна політика?

2.Яке з наведених визначень державної політики вам здається найвдалішим?

3.Яка різниця між вивченням політики як об'єкта політології та державної політики?

4.Навіщо вивчати державну політику?

5.На які запитання необхідно отримати відповідь при вивченні державної політики
в певній сфері?

6.З яких етапів складається політичний процес?

7.Хто є учасниками політичного процесу?

8.Якою може бути роль кожного з учасників у політичному процесі?

Література

1. Браун М. Пол. Посібник з аналізу державної політики / Пер. з англ.- К.: Основи, 2000.- 243 с.

2. Пал Леслі А. Аналіз державної політики / Пер. з англ.- К.: Основи, 1999.- 422 с.

3. Романов В. Є. та ін. Вступ до аналізу державної політики: Навч. посіб.- К.: Основи, 2001.-238с.

4.Энциклопедия социальной работы. В 3 т.: Пер. с англ.- М.: Центр общечеловеческих ценностей, 1993.- Т. 3.

1. Поняття соціальної політики

2. Поняття соціального захисту

3. Суб'єкт державної соціальної політики

4. Соціальне партнерство

5. Об'єкт соціальної політики

6. Проблеми, що їх вирішує соціальна політика

7. Поняття фокусу політики

8. Потреби та їх регулювання засобами соціальної політики

Спробуємо пояснити суть соціальної політики на такому прикладі. У нашому житті час від часу відбуваються певні події. Кожен з нас є членом суспільства, тому всі події у нашому житті так чи інакше відображаються на інших членах суспільства. Приміром, у вашій сім "ї народилася дитина. Зрозуміло, що ви очікуєте певних реакцій на цю подію. І в першу чергу реакції від родини, друзів, знайомих, колег: привітання, висловлення емоцій, певної допомоги. Усі вони представляють ваше н­формальне коло спілкування (оскільки не об 'єднані між: собою ні в яку формальну структуру). Далі вам слід подбати про необхідні речі для малюка, як-от: одяг, їжу, коляску, пляшечки, іграшки тощо. За всім цим ви звертаєтеся до ринку (в широкому сенсі), який також: має відреагувати на цю подію у вашому житті таким чином, що виробить усе необхідне та розповсюджуватиме через торговельну мережу. Ви можете об'єднатися з іншими молодими батьками з метою обміну досвідом, як виховувати дитину. Для цього можна створити громадську організацію (групу самодопомоги), члени якої сплачуватимуть внески, на які купуватиметься необхідна література, іграшки, запрошуватимуться для консультацій фахівці. Окрім цього, ви також, можливо, розраховуєте на те, що вашу дружину чи доньку не звільнять з роботи за той період, поки вона народжувала дитину та доглядала за нею, що ви отримаєте певну допомогу по народженні дитини, її зареєструють як нового громадянина країни. Коли ваш малюк трохи підросте, він матиме змогу відвідувати дитячий садочок, отримати середню освіту, професію... Тобто ви також: очікуєте реакцій від держави, яка повинна певною мірою подбати про вас і вашу дитину, і реакція держави (яку представляє уряд) на певні події у вашому житті і буде соціальною політикою. Але, звісно, не все, що відбувається у вашому житті, потребує уваги з боку соціальної політики, а тільки те, що стосується її поля діяльності (про це йтиметься далі).

Необхідність соціальної політики в суспільстві обумовлюється існуванням соціальної нерівності та обмеженим обсягом ресурсів, тому однією з найважливіших функцій соціальної політики є функція перерозподілу.

Нерівність означає становище, коли не всі люди мають однакові, рівні права через стать, вік, фізичні вади, місце проживання тощо, отримуючи відповідно різні соціальні переваги або невигоди.

Відзначають такі характерні риси соціальної політики [12, 266-267]:

- колективність (використовує ресурси колективу / відповідає на колективні потреби);

- зосередженість на соціальних відносинах (використовує / змінює їх);

- обумовленість незадоволенням в економічному становищі у зв'язку з обмеженістю ресурсів.

Не існує загальновживаного визначення соціальної політики. В різних країнах це поняття визначають по-різному.

В Американській енциклопедії соціальної роботи Е. Баумхайєр та А. Шорр визначили соціальну політику як напрям дій щодо соціальних явищ з метою управління взаємовідносинами і розподілом соціальних ресурсів [12, 266].

Blackwell Encyclopedia of Social Work дає визначення соціальної політики Дж. Стюарта (Велика Британія) як сфери державної діяльності, відповідальної за створення та надання соціального захисту, що включає соціальні послуги та виплати [13, 322].

Т. Ганслі (Канада) визначив соціальну політику як функцію державної відповідальності за:

• використання суспільних ресурсів;

• регулювання приватної діяльності;

• підтримку приватноіндивідуальної та колективної поведінки з метою максимізації соціальної вигоди та умов життя населення, яка включає в себе:

- заходи і програми, безпосередньо спрямовані на забезпечення соціальних винагород у формі прибутку або послуг, включно з освітою, здоров'ям, соціальним захистом та персональними соціальними службами (догляд за людиною, розвиток людини, реабілітація та профілактика);

- заходи, що регулюють приватну поведінку для потреб досягнення соціальних цілей, як-от: прав та обов'язків громадян, забезпеченні прав людини та правосуддя, заходи щодо працевлаштування, заходи стосовно сім'ї включно з сімейним правом тощо;

- соціальні та інші місцеві заходи, як, приміром, заходи з метою перерозподілу податків, фінансові заходи для надання робочих місць [1,13].

Соціальна політика це:

> напрям дій щодо соціальних явищ з метою управління соціальними взаємовідносинами і розподілом соціальних ресурсів [12, 266];

> система спеціальних програм або заходів для забезпечення добробуту, підвищення рівня і якості життя всього населення країни або його окремих груп [2];

> діяльність з розвитку соціальної сфери, із задоволення і гармонізації соціальних потреб особистості та соціальних груп [5];

> певна орієнтація та система дій з оптимізації соціального розвитку суспільства, відносин між соціальними та іншими групами, створення тих чи інших умов для задоволення життєвих потреб їхніх представників [3];

> принципи і види соціальної діяльності, що спрямовують і регулюють відносини між індивідами, групами, общинами, соціальними інститутами; детермінують розподіл ресурсів і рівень добробуту членів соціуму [9, 11];

> сфера державної діяльності, відповідальна за створення та надання соціального захисту, який включає соціальні послуги та виплати [13,322];

> функція державної відповідальності за: використання громадських ресурсів; регулювання приватної діяльності; підтримку приватно-індивідуальної та колективної поведінки з метою максимізації соціальної вигоди та умов життя населення [1,13].

Хоча наведені трактування є, з першого погляду, різними, більшість усе ж таки мають спільні положення, пов'язані з низкою заходів уряду в соціальній сфері, спрямованих на регулювання взаємовідносин, розподіл ресурсів, підвищення добробуту і задоволення потреб як населення в цілому, так і окремих груп та індивідів.

Таким чином, мету соціальної політики можна визначити як забезпечення добробуту та посилення соціальної солідарності.

Цілі соціальної політики - вирішення або полегшення соціальних проблем, зменшення нерівності в суспільстві та уникнення економічної і соціальної маргіналізації.

Завдання соціальної політики — поліпшення умов праці та життя всіх верств населення, надання особливого захисту й допомоги бідним і малозахищеним групам населення [1; 5].

Поле діяльності соціальної політики обумовлене соціальними проблемами, що існують у суспільстві, охоплює групи населення, в яких виникають ці проблеми, обмежене певними сферами, що належать до компетенції соціальної політики.

Сфери діяльності соціальної політики: соціальний захист (соціальне забезпечення), зайнятість, охорона здоров'я, житло, освіта.

Для того щоб вплинути на ту чи іншу проблему або ситуацію, що виникає у членів суспільства, соціальною політикою використовуються певні засоби. Визначаються інструменти політики, або механізми впливу. Створюється документальна база, де встановлюються межі будь-якої діяльності: визначаються права та обов'язки, повноваження і обмеження організацій та окремих громадян, визначається, що і яким чином має відбуватися, хто за це відповідальний і де взяти на це гроші. Створюється інституційна база - мережа органів і служб, відповідальних за розробку та впроваджен­ня певних напрямків соціальної політики. Визначаються джерела та методи фінансування окремих сфер соціальної політики, соціальних програм: де саме кошти акумулюватимуться, в який спосіб вони туди потраплятимуть і в який спосіб витрачатимуться. З одного боку, про всі перелічені засоби можна говорити як про складові політики, з іншого - як про результати політики. Докладніше з інструментами політики, документальною базою, системою інституцій у соціальній сфері, методами та джерелами фінансування ви ознайомитесь у відповідних розділах.

Дата добавления: 2014-01-06