Організація взаємодії туристичної фірми з авіакомпанією

Для організації авіаційних подорожей туристичній фірмі необхідно спланувати маршрут та укласти угоди з авіакомпаніями на перевезення туристів.

Договори з авіакомпаніями бувають трьох видів: агентська угода; договір на квоту місць на регулярних авіарейсах; чартер (оренда літака).

Агентська угода з авіакомпанією - це робота з реалізації авіаквитків, коли туристична фірма отримує можливість самостійно виступати як агентство авіакомпанії з продажу авіаквитків. Це спрощує та прискорює процедуру бронювання та оформлення проїзних документів. Туристична фірма сама виступає як каса з продажу квитків авіакомпанії. Вона сама виписує квитки та має відповідне комп'ютерне обладнання та право доступу до мережі бронювання даної авіакомпанії. У даному випадку в особі турфірми авіакомпанія має додаткове місце продажу. *■<

Агентська угода з авіакомпанією визначає.

- хто і на яких умовах забезпечує наявність обладнання для оформлення авіаквитків та їх бланків;

- питання про підготовку кадрів для обслуговування цього обладнання;

обсяги продажу (найчастіше встановлюються індивідуально - за кількістю квитків у місяць або за обсягами продажу);

- межі можливого продажу (регіонально або за сегментами споживачів);

- за чиєю ціною продаються авіаквитки - за ціною авіакомпанії або за ціною турагенства (найчастіше за ціною авіакомпанії);

- ціна та тарифи продажу авіаквитків;

- умови оплати авіаквитків - попередня або оплата після продажу (для деяких сток-агентів у компаніях установлюється
попередня оплата за групи туристів);

- розмір комісійної винагороди за продаж авіаквитків (до 9% від продажного тарифу);

- термін та регулярність надання звітів авіакомпанії, їх форма та необхідна документація у додатку;

- розміри банківських гарантій на користь авіакомпанії або Міжнародної Асоціації повітряного транспорту (ІАТА) (від 20 тис. дол.);

- членство в ІАТА.

У випадку укладання договору на квоту місць на регулярних авіарейсах обумовлюють тверду або м'яку квоти. Це впливає на умови договору, на спеціальні пільги та знижки.

При твердій квоті місць відповідальність за нерєалізацію місць покладається на туристичну фірму, незалежно від причини їх нереалізації. Фінансові втрати несе туристична фірма. При твердій квоті вартість авіаквитків значно вища в порівнянні з м'якою. При м'якій квоті місць встановлюються терміни можливої відмови туристичної фірми від квоти або частини квоти місць у зв'язку з нереалізацією туристичних путівок. Терміни передбачають можливість подальшої реалізації цих самих місць

авіакомпанією або її іншими агентами.

Договір з авіакомпанією на квоту місць на регулярних авіарейсах включає:

графік функціонування турів у напрямку ''туди " і "назад" і

із повідомленням місця призначення;

кількість туристів у кожній групі (квота місць);

Ч'- терміни подачі замовлень та викупу авіаквитків; термін зняття замовлень на квитки без утримання штрафів (м"який блок);»

• види тарифів на квитки, що купуються, пільгові тарифи,

умови надання пільгових тарифів; '** пільги та знижки на квоту місць;

^: використаних квитків, матеріальна відповідальність, що Ййходить із термінів повернення (м'який блок).

Чартер - договір перевезення, укладений між власником транспортного засобу (фрахтівником) та наймачем (фрахтувальником) на оренду усього транспортного засобу або його частини на визначений рейс або термін.

Чартерні повітряні перевезення виникли у 1950-х рр. у Північній Америці та Європі, коли відпускники з холодних кліматичних зон направлялися у південні сонячні туристичні центри Середземномор"я, Флориди, Каліфорнії, країн Карибського басейну.

Спеціалізовані чартерні авіакомпанії і регулярні перевізники контролюють приблизно рівні частки цього ринку. Підсумки за 1999 р., підведені ІКАО та ІАТА, засвідчили, що за темпами росту чартерні перевезення світових авіакомпаній майже у два рази більші, ніж регулярні маршрути. Так, обсяги робіт на нерегулярних маршрутах зросли на 10-11%, причому чартерні рейси регулярних перевізників продемонстрували ще більше зростання - 13%. На кінець XX ст. на чартерні (нерегулярні) перевезення припадало 14% пасажирообігу на міжнародних лініях, що складає близько 262,7 млрд. пас. км, та 8 % на внутрішніх (102,1 млрд. пас. км).

Нерегулярні перевезення є єдиним ринком, де першість не належить північноамериканським авіакомпаніям, а панують європейські перевізники. Частка незапланованих перевезень на

туристичному ринку Європи збільшилась на 5 % і склала 43% усіх європейських міжнародних авіаперевезень. Обсяги перевезень чартерних авіакомпаній фактично вимірюються не чисельністю перевезених пасажирів із врахуванням дальності польоту -пасажиро-кілометрами, а кількістю польотів. Незаплановані рейси оголошуються тільки у тому випадку, коли забезпечено, як правило, не менше 90% пасажирів та гарантовано прибуток.Чартерні рейси у порівнянні з регулярними є більш гнучкими. Чартери швидко реагують на потреби ринку, на коливання туристичного попиту.. Чартерна політика українських авіакомпаній не відрізняється стабільністю.

При організації чартерних авіаперевезень замовник та авіакомпанія визначають маршрут, обумовлюють обов'язки сторін, встановлюють відповідність орендного договору міжнародним правилам та визначають вартість рейсу. Туристична фірма орендує літак конкретної авіакомпанії на визначений термін: один рейс, місяць, сезон, рік. У цьому випадку туристична фірма несе відповідальність за ризик заповнення літака "туди" та "назад".

Чартерні повітряні перевезення виконуються на підставі договору -чартеру (фрахтування повітряного судна), згідно якого одна сторона (фрахтівник) зобов'язана надати іншій стороні (фрахтувальнику) за плату весь обсяг одного або декількох повітряних суден на один рейс або кілька рейсів для повітряного перевезення пасажирів, багажу, вантажу.

При підписанні чартерного договору обумовлюють: вид (марку) літака; кількість місць, що підлягає продажу; вартість оренди літака;

маршрут із визначенням аеропортів вильоту та прибуття;

термін дії договору (сезон, рік тощо);

регулярність здійснення авіарейсів;

можливість та граничний термін відміни авіарейсу та відповідні санкції. Вартість чартерного перевезення є значно меншою за рейсову та залежить від орендної плати за літак, коефіцієнта завантаження, кількості рейсів тощо. До вартості чартеру включають два "порожніх"' перельоти: перший - після відправлення першої групи та другий, коли порожній літак відправляється за останньою у сезоні групою. У даному випадку діє формула - N+1 (кількість рейсів на один більша кількості заїздів). Таким чином, найбільша кількість польотів за період дії авіачартерної програми знижує витрати на "порожні рейси" та знижує тарифи перевезення.

Нормальні взаємодіїз авіакомпаніями при оренді повітряного судна передбачають його оплату з обов'язковим підведенням балансу після кожного польоту.

Укладаючи договір на організацію чартеру, авіакомпанія практично завжди ставить туроператора у жорсткі рамки. По-перше, від фірми потребують попередню оплату. Яким би не був її максимальний розмір, авіакомпанія завжди наполягає, щоб попередньо були проплачені перший та останній рейс чартерного циклу, таким чином вона страхує себе та раніше завезених туристів від можливих неплатежів. Оплата рейсу здійснюється заздалегідь і проводиться, як правило, за 7-10 днів до початку перевезення. Згідно договору, у випадку несвоєчасної сплати компанія має право виставити замовнику штраф або перервати з ним підписану угоду.

Чартерні рейси повинні враховувати вимоги Варшавської міжнародної конвенції про відповідальність перевізника перед пасажирами. Практика чартерних програм свідчить, що їх організація має сенс, коли за 4-5 місяців можливе проведення як мінімум 15-17 подвоєний рейсів (туди та назад). Як правило, рейси виконуються 1-2 рази на тиждень.

Потрібно відзначити, що у сезон можна організувати до 20 рейсів (при щотижневих польотах). Але чартер можна планувати з частотою 2 рази на тиждень. Тоді кількість польотів зростає до 40. Це знижує тариф, але є нереальним для завантаження тільки однією фірмою. Саме цим пояснюється виникнення на ринку туристичних перевезень фірм-оптовиків (консолідаторов), що зосередили у своїх руках великі чартери та перепродають їх більш дрібним фірмам у вигляді блок-чартерів (по 10-30 місць). Продаж блоків здійснюється за трьома варіантами: твердий, м'який та комбінований блоки.

Твердий блок - передбачає суворі договірні обов'язки за термінами продажу та оплати. Замовник вносить передоплату, що включає вартість двох парних рейсів. Тарифи при реалізації твердого блоку мають вартість приблизно на 5-Ю % меншу, ніж на м'якому. При дії договору на твердий блок оператор і агент фіксують вартість на весь період дії чартеру, що дає можливість реалізаторам варіювати ціни у пік сезону та наприкінці його.

М'який блок - при якому замовник не має ніякої фінансової відповідальності і має право в обумовлені терміни повністю або частково відмовитись від своїх місць. М'який блок більш зручний для турагента, але якщо відмовлення відбудеться пізніше встановленого терміну, то замовнику потрібно виплатити штраф. Як правило, м'які блоки використовуються досить рідко, тому що вони не дуже вигідні власнику чартеру (авіакомпанії або фірмі-оптовику).

Найбільш широке розповсюдження отримав продаж місць на чартерні рейси комбінованим способом, що поєднує елементи двох варіантів. Загальна кількість місць, що входить до блоку, ділиться у відповідній пропорції на дві частини, одна з яких реалізується за твердою системою, а інша за м'якою.

Дуже частоу ролі ініціаторів чартерної програми виступають декілька туроператорів. Вони домовляються між собою про умови організації польотів. Головним питанням для туроператора, що вперше організовує власний чартер, завжди залишається питання вибору авіакомпанії. У поняття "надійність авіакомпанії"", на думку туроператорів, входить репутація та ім'я на світовому ринку авіаперевезень, відпрацьованість технологічної мережі польотів на конкретному напрямку, розмір та номенклатура льотного парку, можливість наземної представницької підтримки. Не останнє значення має і вартість перевезення.

Дата добавления: 2014-01-07