Балансування статей платіжного балансу

Принцип складання платіжного балансу, коли дебет дорівнює кредиту, часто не задовольняє економістів, і для розробки конкретних заходів потрібно сальдо по агрегированим групам операцій усередині загального балансу. Тому платіжний баланс складається не тільки в нейтральному вигляді (відповідно зі стандартними компонентами), а й в аналітичному вигляді. Основним показником, який використовується для аналізу платіжного балансу, є сальдо платіжного балансу.

За визначенням, платіжний баланс завжди перебуває в рівновазі. Однак при аналізі платіжного балансу використовуються такі поняття, як "активний (профіцитный)" або "пасивний (дефіцитний)" платіжний баланс. Виділяють такі аналітичні угруповання статей платіжного балансу, результатом яких є відповідне сальдо:

- товарний торговельний баланс;

- баланс послуг;

- баланс поточних операцій;

- баланс руху капіталу;

- базисний баланс;

- загальний баланс або баланс офіційних розрахунків.

Торговельний баланс являє собою різницю між платежами з експорту й імпорту товарів. Якщо експорт перевищує імпорт, то створюється "позитивне сальдо" торговельного балансу. Якщо імпорт перевищує експорт, то виникає зовнішньоторговельний дефіцит або "від’ємне сальдо" торговельного балансу. Баланс торгівлі послугами – це рух послуг і некомерційних платежів, що класифікуються як "невидимий" експорт і імпорт, зіставлення яких і утворюють баланс "невидимих" операцій.

Баланс по поточних операціях є найбільш інформативним. Він відображає всі потоки активів, які пов'язані з рухом товарів, послуг, доходів від інвестицій, поточних трансфертів, і забезпечує зв'язок між міжнародними угодами країни і її національним доходом. Позитивне сальдо за поточними операціями означає, що країна є нетто-інвестором стосовно інших країн, а від’ємне сальдо свідчить про те, що країна стає нетто-боржником, тому що повинна розплачуватися за чистий імпорт товарів.

Баланс поточних операцій і баланс операцій з капіталом і фінансовими інструментами, за винятком короткострокового капіталу й резервних активів, становлять базисний баланс. Сальдо базисного балансу визначається як сума сальдо операцій цих двох балансів. Сальдо може бути як від’ємним, так і позитивним. Від’ємне сальдо часто приводить до знецінювання національної валюти й зменшенню резервних активів.

Операції з резервними активами є балансуючими й утворюють баланс офіційних розрахунків.

Платіжний баланс перебуває в стані рівноваги, коли національна економіка добре пристосована до світової економіки. Під рівновагою розуміється стійкий зв'язок між такими економічними показниками як попит, пропозиція, ціна окремого товару.

Рівновага платіжного балансу порушується через незбалансованість міжнародних розрахунків за таких причин:

- сезонний або випадковий дисбаланс. Сезонний дисбаланс виникає в результаті сезонних коливань виробництва й споживання, які не збігаються в часі. Сезонні відхилення не носять довгостроковий характер, і дефіцит в одному періоді компенсується надлишком в іншому. Випадковий дисбаланс викликається непередбаченими причинами неекономічного характеру. Наприклад, повінь або землетрус можуть викликати збільшення імпорту, а несприятливі погодні умови – скорочення експорту сільськогосподарської продукції;

- циклічний дисбаланс, в основі якого лежить циклічний характер економічної кон'юнктури. В результаті цього відбуваються періодичні зміни в співвідношенні попиту та пропозиції на світових ринках;

- структурний дисбаланс, основою якого є розрив між змінами в попиті на експортні й імпортні товари, а також недостатньо швидке пристосовування національної економіки до нових умов;

- дисбаланс у результаті дестабілізуючих валютних спекуляцій і відтоку капіталу. По своїй природі це різні явища, але відбуваються, як правило, одночасно;

- дисбаланс із інших причин. Наприклад, дисбаланс може виникнути через нереальний валютний курс або технологічні й інші зміни в міру переходу економіки з однієї стадії розвитку на іншу.

У країні може виникнути ситуація, коли уряд не в змозі врегулювати платіжний баланс, що приводить до прострочення платежів, перериває фінансування. Виникає, так звана, криза платіжного балансу. В цьому випадку країна може вдатися до виняткового фінансування, під яким розуміються операції, що проводяться країною, яка зазнає труднощі з фінансуванням дефіциту платіжного балансу, за узгодженням і підтримці її закордонних партнерів з метою зниження від’много сальдо до рівня, який може бути профінансований традиційними засобами. До основних операцій з виняткового фінансуванню відносяться: анулювання боргу, обмін заборгованості на акції, запозичення для врегулювання платіжного балансу, переоформлення заборгованості, прострочення платежів по заборгованості.

Дата добавления: 2014-01-07