Міжнародний ринок фінансових деривативів

Міжнародний ринок облігацій

Облігація– це борговий інвестиційний цінний папір, який засвідчує внесення її тримачем грошових коштів і підтверджує зобов’язання відшкодувати йому в передбачений у ній строк номінальну вартість з сплатою фіксованого відсотка від номінальної вартості облігації. Тримач облігації (інвестор) не є співвласником акціонерного капіталу, він – кредитор і має право на отримання твердого доходу і повернення у певний строк номінальної вартості облігації або іншого майнового еквіваленту.

Види облігацій різноманітні, вони можуть відрізнятися за:

1) ступенем надійності, підкріпленим заставою нерухомого майна або інших фондів і не підкріпленим заставою;

2) строком позики – короткострокові (до 3 років), середньо­строкові (від 3 до 7 років), довгострокові (від 7 до 30 років), безстрокові;

3) періодичністю нарахування доходів;

4) режимом обігу – вільним обігом і обмеженим обігом;

5) принципом погашення – серійні облігації, котрі погашаються послідовно за серіями через певні інтервали часу, і ординарні облігації, котрі випускаються одночасно у встановлену дату;

6) характером оподаткування – звичайний податок, знижений податок, що не підлягають оподаткуванню;

7) механізмом виплати відсоткової ставки – іменні облігації, відсоткові виплати за котрими спрямовуються безпосередньо власникам, чиї імена вказані в облігації, і пред’явницькі (що не реєструються), до котрих додаються купони на отримання відсотків на кожну дату платежу тощо.

Міжнародні облігації поділяються на іноземні та єврооблігації.

Іноземні облігації – це цінні папери, які випускаються нерезидентом на національному ринку облігацій і виражені у національній валюті цього ринку.

Єврооблігації – це довгострокові боргові цінні папери, які розміщуються одночасно на декількох ринках транснаціональними синдикатами, а валюта їх емісії є іноземною для інвесторів, які їх купують.

§ Глобальні облігації – це середньо- або довгострокові боргові цінні папери, випуск яких передбачається на всі основні ринки світу. Їх випуск охоплює іноземні облігації та єврооблігації. МБРР відіграє провідну роль у випуску глобальних облігацій.

Під фінансовими деривативами розуміються інструменти торгівлі фінансовим ризиком, ціни яких прив’язані до іншого фінансового або реального активу. Дериватив являє собою, стандартний документ, який засвідчує право та/або зобов’язання придбати або продати базовий актив на визначених умовах у майбутньому.

Згідно з класифікацією Банку міжнародних розрахунків розрізняються чотири типи базових активів, до кожного з яких може бути прив’язаний дериватив:

§ товари (ціна деривативу прив’язується до ціни певного товару або руху індексу на групу товарів);

§ акції (ціна деривативу прив’язується до ціни певної акції або руху індексу цін на групу акцій);

§ іноземна валюта (ціна деривативу прив’язується до курсу однієї або до декількох валют);

§ відсоткова ставка (ціна деривативу прив’язується до фіксованої, плаваючої, комбінованої відсоткової ставки).

Цілями деривативу є:

§ фіксація майбутньої ціни на будь-який актив вже сьогодні, що досягається укладанням форвардного або ф’ючерського контракту;

§ обмін потоками готівки або обмін активами (свопи);

§ придбання права, але не зобов’язання на здійснення угоди (контракт типу опціону).

За способом фінансової організації в міжнародній торгівлі деривативами виділяють два основних типи контрактів: контракт типу форвард і контракт типу опціонів.

Характерними рисами світового ринку деривативів є:

§ питома вага деривативів, що продаються на біржах, скорочується;

§ за обсягом торгівлі валютні і відсоткові деривативи абсолютно домінують над товарними деривативами і деривативами на акції;

§ понад половини торгівлі деривативами є міжнародною;

§ близько половини деривативних контрактів укладаються в доларах.

Дата добавления: 2014-01-07