Предмет, основні категорії педагогіки

План

Лекція 1. Педагогіка як наука

1. Предмет та основні категорії педагогіки
2. Функції та завдання педагогіки
3. Становлення та розвиток педагогіки
4. Галузі педагогіки
5. Зв'язок педагогіки з іншими науками
6. Методи педагогічних досліджень

Виховання і навчання підростаючого покоління, під­готовка його до дорослого життя завжди були одним із найважливіших завдань спільноти. Досвід формування особистості молодої людини передавався з покоління в покоління, збагачувався новими здобутками, системати­зувався. З часом із усієї сукупності знань про особли­вості та шляхи успішного виховання і навчання ви­окремилася наука педагогіка.

Педагогіка є комплексною наукою, яка об'єднує, синтезує дані природничих і суспільних наук, що стосуються процесів виховання, навчання і розвитку особистості.

Педагогіка — сукупність теоретичних і прикладних наук, що вивча­ють процеси виховання, навчання і розвитку особистості.

Термін «педагогіка» походить від давньогрецьких — дитя і — веду. У Давніх Вавілоні, Єгипті, Сирії «пайдагогос», тобто вчителями-вихователями, найчастіше були жерці, а в Давній Гре­ції — найрозумніші, найталановитіші вільнонаймані громадяни, їх називали «педононами», «педотрибами», «дидаскалами», «педагогами». У Давньому Римі цю ро­боту доручали найосвіченішим державним чиновникам, які багато мандрували, знали іноземні мови, культуру і звичаї різних народів. Так, Марк Фабій Квінтіліан (прибл. 35—96) відкрив у Римі власну риторичну шко­лу, де навчав ораторському мистецтву. Згодом ця школа стала державною, а Квінтіліану було призначено платню з імператорської скарбниці.

В епоху середньовіччя педагогічною діяльністю займа­лися переважно священики, ченці. У міських школах та університетах могли викладати і люди, які не мали духов­ного сану.

«Майстрами» називали педагогів у Давньоруській дер­жаві. Спеціальних навчальних закладів для підготовки вчи­телів не існувало. Ними були і дяки, і піддячі, і священики, і мандрівні дидаскали — «школярі-книжники».

Предмет педагогіки. Науковий інтерес педагогіки зо­середжений на дослідженні сутності, закономірностей навчання і виховання людини у процесі її підготовки до самостійного життя і праці. Цією проблематикою окрес­лений предмет педагогіки як науки.

Предмет педагогіки — навчально-виховна діяльність, що здійснюється в закладах освіти людьми, уповноваженими на це суспільством.

Виховання як суспільне явище виникло на перших етапах розвитку суспільства. Його функції спільні для всіх суспільно-економічних формацій (передавання на­громадженого досвіду, необхідних знань, піклування про здоров'я, розвиток фізичних сил і т. ін.). Але його цілі, зміст, форми і методи історично змінні і визначаються умовами життя та виробничою діяльністю дорослих. Тип виховання залежить від особливостей суспільно історичної формації.

У первісному суспільстві виховання здійснювалось го­ловним чином у процесі праці, в різних обрядах, іграх і було спрямоване на фізичний розвиток підростаючих поки лінь, опанування ними трудових умінь і навичок. Виховання ще не було самостійною специфічною діяльністю, не існувало тоді й спеціальних виховних установ для дітей і молоді. Перший досвід виховання узагальнювався v формі життєвих правил, які старше покоління передавали молодшому. Так, у деяких народів хлопчиків змалку привчали до мисливства, риболовства, а дівчаток — до домашніх робіт.

У рабовласницьку епоху знатні й багаті люди отри­мували різнобічне для свого часу виховання в різних навчально-виховних закладах. Тут їх готували до того, щоб вони були спроможні утримувати завойоване, тобто були сильними і спритними, володіли зброєю, і водночас могли насолоджуватися мистецтвом і науками. Дітей рабів готували до різних видів обслуговуючої та важкої фізичної праці.

За феодалізму виховання було становим. Нащадки фео­далів отримували лицарське, переважно військово-фізичне виховання, для того щоб за допомогою зброї розширювати свої володіння і тримати в покорі кріпаків. Духовенство давало своїм дітям релігійно-церковне виховання. Діти кріпаків здебільшого виховувалися в сім'ях, діти ремісни­ків фахову підготовку проходили спершу в межах домаш­нього виробництва, а згодом — у цехах і цехових школах. Для дітей купців існували гільдійські школи.

Нині коли наша країна має власну виховну систему, засно­вану на національних традиціях, на яку впливають рівень розвитку науки, техніки і культури, політична система. Загалом, у сучасних демократичних суспільствах вихо­вання покликане формувати законослухняного індивіда, що поважає закони і норми моралі демократичного сус­пільства, знає свої права та обов'язки і відповідально ста­виться до їх виконання.

Отже, навчально-виховна діяльність, яка здійснюється у суспільстві на всіх етапах його історичного розвитку, і є предметом педагогіки як науки.

Основні категорії педагогіки. Як і кожна наука, педагогіка має свій понятійний апарат, тобто систему педаго­гічних понять, які виражають наукові узагальнення. Ці поняття називають категоріями педагогіки. До основних категорій педагогіки належать «виховання», «освіта» й «навчання».

Дата добавления: 2014-01-07