Основні категорії статистики

З поняттям про предмет статистики тісно пов'язані поняття статис­тичного показника, статистичної закономірності, статистичної сукупності, ознаки, варіації та ін.. Кількісну сторону масових суспільних явищ статистика виражає у ви­гляді об'єктивних статистичних показників (чисел). Але числа, що застосо­вуються у статистиці, це не абстрактні числа математики, які характеризу­ються тільки величиною, знаком, формою (цілі, дробні і т.п.). Статистика застосовує, власне кажучи, не числа, а показники, точніше - статистичні показники. Показник - одне з основних понять статистики.

Статистичним показником називають узагальнену числову характери­стику будь-якого масового явища в поєднанні з його якісною визначеністю в конкретних умовах місця і часу. Прикладом статистичного показника є кількість населення країни на початок року, питома вага міського і сіль­ського населення, урожайність сільськогосподарських культур, площа ріллі, собівартість продукції тощо.

Найважливіше завдання статистичної науки - правильно визначити зміст статистичних показників і розробити методологію їх обчислення.

Величина показника визначається в результаті його вимірювання за допомогою системи одиниць вимірювання і відповідної методології.

Статистичні показники можуть бути виражені у вигляді абсолютних і відносних величин. Якщо статистичний показник стосується окремого явища (наприклад, сільськогосподарського підприємства), його називають індивідуальним, якщо ж сукупності явищ (наприклад, сільськогоспо­дарських підприємств району), то узагальненим, або зведеним. Зведені статистичні показники, які стосуються складного комплексу економічних явищ або об'єктів, називають синтетичними (наприклад, виробництво за рік у народному господарстві валового внутрішнього продукту, валового національного доходу тощо).

Індивідуальні та зведені статистичні показники можуть бути виражені у таких одиницях вимірювання: натуральних (кг, т, м, км та ін.), вартіс­них (грн.) і умовно-натуральних (кормових одиницях, калоріях, еталон­них гектарах тощо).

Для відображення властивостей, структури і динаміки складних соціа­льно-економічних явищ недостатньо користуватись яким-небудь одним показником, оскільки він відображає лише одну грань пізнання предмету. Тому для всебічного і цілісного аналізу масових суспільних явищ необхідно, щоб показники знаходились між собою в певному зв'язку, утворюючи сис­тему взаємопов'язаних і таких, що доповнюють один одного, показників. Системою статистичних показників називають сукупність взаємопов'яза­них і розташованих у логічній послідовності показників. Наприклад, при проведенні економіко-статистичного аналізу врожайності сільськогос­подарських культур потрібно застосовувати систему статистичних показ­ників, які б охарактеризували рівень і динаміку врожайності, вплив на її рівень комплексу природних (якості ґрунту, опадів тощо) і економічних

(кількість добрив, фондозабезпеченість тощо) факторів, а також вплив рівня самої урожайності на економічну ефективність виробництва тієї або іншої сільськогосподарської культури (рентабельність, собівартість, трудо­місткість тощо).

Система статистичних показників не є незмінною, вона має бути динамічною. У процесі суспільного розвитку одні явища відмирають, інші виникають, цей процес знаходить своє вираження й у системі статистичних показників. Система статистичних показників постійно удосконалюється: одні показники виключаються і додаються нові, що характеризують розви­ток сучасного суспільства.

У системі категорій статистичної науки особливе місце належить зако­ну великих чисел і статистичній закономірності.

Маючи в своєму розпорядженні узагальненні статистичні показники та їхню систему, статистика намагається виявити тенденції, взаємозв'язки та закономірності розвитку тих або інших масових суспільних явищ. Вив­чаючи тенденції та закономірності розвитку суспільних явищ, статистика спирається на закон великих чисел. Його суть полягає в тому, що законо­мірність масового явища виявляється лише при досить великій кількості спостережень, коли відбувається взаємне погашення впливу випадкових причин, які мають місце в окремих випадках.

Закон великих чисел є одним з проявів діалектичної єдності між ви­падковістю і необхідністю. Необхідність проявляється через масу випадко­востей. Кожен окремий випадок є індивідуальним, бо він зазнає впливу не тільки загальних, а й часткових причин, які виступають як випадковості, за якими приховується необхідність, тобто загальна закономірність масо­вого явища. Наприклад, відомо, що урожайність буде вищою на тих ділян­ках, де більше вносять добрив. Однак на окремих ділянках така закономір­ність може й не виявитися внаслідок впливу різних факторів (різна якість ґрунту, насіння, кількість опадів тощо). Якщо для вивчення взяти досить велику сукупність ділянок, то дія випадкових факторів значною мірою зрів­новажиться. Зіставляючи середню врожайність по ділянках, можна побачити, що вона буде вищою на тих ділянках, де більше вносилося добрив.

Сукупна дія великої кількості випадкових факторів, спрямована в різні сторони, зумовлює результат, який майже не залежить від випадку, тобто результат, що виражає певну статистичну закономірність. Оскільки згадані закономірності масових суспільних явищ виявляються в статистичних сукупностях, то їх називають статистичними закономірностями. Вони є однією з різноманітних форм виявлення загального зв'язку між явищами в природі і суспільстві.

Статистичною сукупністю називають множину одиниць подій або фактів, які об'єднуються однією якісною основою, але відрізняються між

собою за рядом ознак. Наприклад, статистичною сукупністю є населення будь-якої області, яке складається з окремих людей, що розрізняються за статтю, віком і багатьма іншими ознаками. В той же час ця сукупність лю­дей єдина в тому відношенні, що вона складається з жителів даної області. Прикладом статистичної сукупності є сільськогосподарські підприємства району, робітники підприємства, студенти академічної групи тощо.

Окремі елементи статистичної сукупності називають одиницями сукупності, а загальну їх кількість - обсягом сукупності. Елементи сукуп­ності характеризують однією або кількома ознаками. Ознакою в статистиці називають властивість, характерну рису або особливість одиниць явищ, які можна спостерігати або виміряти. Так, ознакою сільськогосподарського підприємства можуть бути розмір земельної площі, число робітників, трак­торів, худоби, вартість основних фондів, рентабельність виробництва про­дукції тощо.

Статистичні сукупності, розчленовані за однією ознакою, називають одновимірними, за двома - двовимірними, за трьома та більше - багато­вимірними. При цьому ознаки, за якими поділяють сукупності на групи (класи), називають груповими, а число одиниць сукупності, які мають однакове значення ознаки, - частотою даної варіанти, або її вагою.

Залежно від повноти обстеження одиниць сукупності розрізняють генеральну і вибіркову сукупності. Сукупність явищ, з яких відбирають частину одиниць для вибіркового спостереження, називають генеральною сукупністю. Та ж частина, яка відібрана з генеральної сукупності для вибір­кового спостереження, називається вибірковою сукупністю. Наприклад, дослідника цікавить вплив рівня годівлі на продуктивність корів. З цією ме­тою він з 1000 корів відбирає для дослідження 100 корів. Отже, загальна кількість корів (1000 голів) є генеральною сукупністю, а відібрані 100 ко­рів - вибірковою. Основне завдання формування вибіркової сукупності полягає в тому, щоб показники, які характеризують цю сукупність з найбільшим ступенем точності, відтворювали показники генеральної су­купності.

Статистичні сукупності характеризуються рядом специфічних власти­востей, відмінних особливостей. Однією з таких особливостей є наявність варіації, тобто відмінностей у числових значеннях окремих одиниць сукуп­ності. Статистика вивчає тільки ті ознаки, що варіюють. Якщо значення ознак у окремих одиниць однакові, то вивчення таких ознак у зв'язку з відсутністю варіації безглуздо, достатньо описати одну одиницю.

Ознаки, які набувають різних значень або видозмін в окремих одиниць сукупності, називають варіюючими, а окремі їх значення - варіантами. Варіанти можуть приймати будь-які значення в межах даних границь варіації.

Варіюючі ознаки поділяють на атрибутивні (якісні) та кількісні. Атри­бутивними називають ознаки, які не підлягають числовому вираженню. Наприклад, національність, професія, порода худоби, сорт рослин тощо. Якщо якісна ознака набуває лише двох протилежних (взаємовиключних) значень, її називають альтернативною (вироби придатні та браковані, стать чоловіча та жіноча, рослина вражена та не вражена хворобою тощо). Ознаку називають кількісною, якщо окремі варіанти виражаються числа­ми (урожайність, заробітна плата, продуктивність праці та ін.).

За характером варіювання кількісні ознаки поділяють на дискретні (перервні) і неперервні. Дискретними називають такі кількісні ознаки, які можуть набувати тільки перервних (цілочислових) значень (наприклад, кіль­кість членів родини, кількість автомобілів, верстатів тощо).

Кількісні ознаки, які можуть в окремих межах набувати будь-яких зна­чень, називають неперервними (наприклад, вік, урожайність, собівартість продукції, стаж роботи тощо).

Розрізняють істотні (основні) та неістотні (другорядні) ознаки. Істот­ними називають такі ознаки, які нерозривно пов'язані з якісним змістом явища, його суттю. Наприклад, істотною ознакою для сільськогосподар­ського підприємства є обсяг виробленої та реалізованої продукції, кількість працівників, продуктивність праці, рівень рентабельності, урожайність сільськогосподарських культур, продуктивність тварин та ін. Неістотними називають такі ознаки, які не пов'язані безпосередньо з внутрішнім змістом явища, його суттю. Так, неістотними ознаками для сільськогосподарського підприємства є його назва, підпорядкування, належність до тієї чи іншої території тощо.

Ознаки поділяють на первинні та вторинні. Первинні ознаки одержу­ють в результаті збирання статистичного матеріалу. Вони характеризують безпосередньо одиницю сукупності, її абсолютний розмір (наприклад, об­сяг виробленої продукції, площу сільськогосподарських угідь, ріллі та ін.). Вторинні, або розрахункові, ознаки отримують в результаті обробки зібра­них даних, це ознаки співвідношень. Так, вторинна ознака «виробництво валової продукції на один гектар сільськогосподарських угідь» є результа­том співвідношення двох первинних ознак «вартість валової продукції» та «площа сільськогосподарських угідь».

Розрізняють результативні і факторні ознаки. Результативною назива­ють ознаку, зміна якої залежить від зміни іншої або інших ознак, а фактор­ною - ознаку, що є причиною зміни іншої ознаки. Наприклад, з двох ознак - урожайність та якість ґрунту - перша є результативною, бо її зміна багато в чому залежить від зміни другої ознаки (якість ґрунту), а друга - факторною ознакою.

Слід мати на увазі, що та сама ознака може бути в одному випадку результативною, а в другому - факторною. Наприклад, при вивченні зв'яз­ку між двома ознаками - урожайністю та собівартістю продукції - уро­жайність є факторною ознакою (від її величини залежить рівень собівар­тості продукції), а собівартість, відповідно, виступатиме результативною ознакою.

Дата добавления: 2014-01-07