Організаційна структура науки в Україні

Основні положення

Лекція 1

Наука — сфера дослідницької діяльності, спрямована на одержання нових знань про природу, суспільство й мислення. Розвиток науки зв'язаний з поділом і кооперацією наукової праці, створенням наукових установ, експериментального й лабораторного устаткування. Наука виникає слідом за відділенням розумової праці від фізичного і перетворенням пізнавальної діяльності в специфічний рід занять особливої групи людей. Сучасне суспільство у всіх його елементах і у всіх видах його діяльності пронизано впливом науки й техніки. У наші дні наука стає в усе більшій мірі продуктивною силою суспільства. Усі форми фізичної й розумової праці: медицина, транспорт, зв'язок, побут сучасної людини — випробують на собі глибока перетворююча дія науково-технічного прогресу. Класифікація наук — це розкриття їхнього взаємного зв'язку на підставі визначених принципів і вираження цих зв'язків у виді логічно обґрунтованого розташування. В основі цієї класифікації лежать специфічні особливості досліджуваних різними науками об'єктів матеріального світу. «Класифікація наук, із яких кожна аналізує окрему форму руху, є разом із тим класифікацією, розташуванням відповідно до внутрішньо властивій їм послідовності, самих цих форм руху, і в цьому саме і полягає її значення».

Технічні науки є специфічна система знання про цілеспрямоване перетворення природних тіл і процесів у технічні об'єкти, про методи конструктивно-технічної діяльності, а також про способи функціонування технічних об'єктів у системі суспільного виробництва.

Головною особливістю програмно-цільового методу є орієнтація на досягнення кінцевого народногосподарського ефекту з обліком максимально можливої кількості факторів, що впливають. Ціль, що ставиться перед системою, визначається, як правило, подвійно. В одному випадку вона задається заздалегідь. Після цього можливості системи оцінюються, виходячи зі сформульованої мети і, намічаються заходи для її досягнення. Часто під задану мету створюються відповідна система й органи керування нею.

В останнє десятиліття особливо важливої й актуальними стали задачі охорони навколишнього середовища, правильна взаємодія з нею людини в умовах виробництва й використання природних ресурсів. Рішення цих задач на комітети. Ними ж розробляються прогнози екологічної обстановки по регіонах, великим промисловим центрам на основі систематичного збору й обробки метеорологічних спостережень, організується контроль за викидом шкідливих речовин в атмосферу, воду й ґрунт, розробляються рекомендації і видаються завдання міністерствам і відомствам по зниженню таких викидів за рахунок застосування безвідхідних технологій, використання різних очисних і споруджень, що уловлюють. Державний комітет з охорони природи створює методики розрахунку короткострокових і довгострокових прогнозів погоди, кліматичної, екологічної і геофізичної обстановки.

В області наукових досліджень на Державний комітет покладені задачі найбільш повного використання наукового потенціалу вузів для рішення актуальних для народного господарства й культури країни наукових і науково-технічних проблем.

З цією метою до виконання наукових досліджень широко залучається професорсько-викладацький склад вузів, що складає основне наукове ядро вищої школи. Виконання наукових досліджень включається в індивідуальний план кожного викладача і забезпечується засобами з держбюджету.

У вузах, що забезпечують високу ефективність наукових досліджень по актуальним для розвитку науки напрямкам, організуються наукові установи — проблемні науково-дослідні лабораторії, а в деяких випадках і самостійні наукові установи -науково-дослідницькі інститути. Для проблемних лабораторій і НДІ виділяються спеціальні склади наукових і науково-технічних співробітників.

Таким чином, вища школа країни крім підготовки фахівців і науково-педагогічних працівників (через аспірантуру) виконує великий обсяг найважливіших для країни досліджень.

Ефективність проведених у вузах досліджень обумовлюється наявністю в їхньому складі вчених і фахівців різного профілю, що створює особливо сприятливі умови для виконання комплексних наукових розробок, забезпечує мобільність наукових колективів.

Концентрація наукових досліджень на кафедрах, у наукових установах вузів під керівництвом висококваліфікованих учених з одночасною підготовкою наукової зміни через аспірантуру, можливістю добору й залишення у вузах найбільш талановитих випускників, створює сприятливі умови для формування у вузах наукових шкіл, що мають високий науковий авторитет у відповідних галузях народного господарства.

1.2. Підготовка, використання й підвищення кваліфікації науково-технічних кадрів і фахівців народного господарства.

В Україні велика увага приділяється підготовці наукових і науково-педагогічних кадрів. Основною формою такої підготовки є аспірантура, що відкривається при вищих навчальних закладах і науково-дослідних інститутах, що розташовують висококваліфікованими вченими, здатними забезпечити керівництво аспірантами. Підготовка кадрів через аспірантуру здійснюється по спеціальностях науковців, номенклатура яких розробляється й затверджується.

Навчання в аспірантурі організуються з відривом від виробництва (денна терміном на 3 роки) і без відриву від виробництва (заочна терміном на 4 роки). В очну аспірантуру приймаються фахівці у віці до 35 років, у заочну — до 45 років.

Якщо викладач або фахівець народного господарства в процесі виконання науково-дослідної теми одержав достатній матеріал для підготовки дисертації, він може скористатися очною річною аспірантурою для завершення роботи (за умови зданих іспитів). За, що навчаються в річній аспірантурі зберігається посада і виплачується основний оклад за місцем роботи.

Після завершення розробки дисертаційної теми оформляється дисертація, що підлягає захистові на спеціалізованій раді. Такі ради організуються Вищою атестаційною комісією при Раді Міністрів (ВАК) у наукових установах і вищих навчальних закладах, що розташовують висококваліфікованими кадрами учених відповідного профілю.

Дата добавления: 2014-01-07