Поняття економічного дискурсу

Теоретична основа аналізу сучасної світової економіки

ЛЕКЦІЯ №1 СВІТОВА ПКОНОМІКА ЯК ЦІЛІСНА СИСТЕМА

Практичні рекомендації з правильного застосування елементів системи SI

Треба користуватися термінами "маса" і "густина", а не "вага" i "питома вага", кількість теплоти виражати в джоулях, а не в калоріях. Крім температури Кельвіна (позначення Т), допускається застосування також температури Цельcія (позначення t), яка визначається як t = Т - Т₀ = T - 273,15 і виражається в градусах Цельсія °С. Інтервал або різницю температур Кельвіна виражають в Кельвінах (К), а інтервал або різницю температур Цельсія дозволяється виражати як в Кельвінах, так і в градусах Цельcія.

Одиниці SІ позначаються літерами латинського і грецького (міжнародні позначення) або українського алфавітів, а також спеціальними знаками (...°;...';..."). На засобах вимірювань мають бути міжнародні позначення. В друкованих виданнях можна застосовувати міжнародні або українські позначення, але не обидва види в одному виданні, за винятком публікацій з фізичних величин.

В позначеннях одиниць, назви яких походять від прізвищ, перша буква має бути велика, наприклад, А, А; W, Вт; Wb, Вб; W, Ом. Позначення одиниць проставляються тільки після числових значень величин в один рядок з ними, друкуються прямим шрифтом з пробілом після останньої цифри і без перенесення в наступний рядок. Наприклад, 100 кВт, 80%, 20 °С, але 20°, 30'.

Значення величин і їх граничні відхилення беруться в дужки, після яких з пробілом проставляється позначення одиниці, наприклад, (100,0 ± 0,1) В або ж окремо - після значення величини і після її граничного відхилення: 50,0 В ± 0,2 В,

Позначення одиниць, що входять в добуток, треба відділяти крапкою на середній лінії (знак множення): Н•м, кг•м².

В позначеннях відношень одиниць знаком ділення може служити тільки одна скісна або горизонтальна риска. Позначення зі скісною рискою записують в один рядок, а знаменник-добуток беруть у круглі дужки. Дозволяється позначення відношень одиниць записувати у вигляді добутку позначень одиниць, піднесених до додатних чи від'ємних степенів, але якщо для однієї з одиниць, що входять у відношення, установлено позначення у вигляді від'ємного степеня, то застосовувати скісну чи горизонтальну риску не дозволяється.

Поняття "дискурс" стало актуальним у методології постмодерну. Під ним розуміють особливий спосіб відображення об'єктивної ре­альності внаслідок формування нормативно-ціннісних парадигм. Дискурс — це не лише мова чи текст, — пише канадська дослідниця С. Філіпс, — а й історично, соціально та інституційно зумовлена структура тверджень, наукових категорій і поглядів "У сис­темі гуманітарного знання поняття дискурсу вперше застосував Р. Декарт у "Міркуваннях про метод".

В сучасній науковій літературі розрізняють 16 основних типів дис­курсів (табл. 1.1):

Таблиця 1.1

Основні типи дискурсів

Спосіб відображення	Інформаційний	Оцінковий	Стимулюючий	Систематизуючий
Сигнативний Оцінковий Розпорядний Формативний	Науковий Міфічний Технологічний Логіко- математичний	Фантастичний Поетичний Політичний Теоретичний	Легальний Моральний Релігійний Граматичний	Космологічний Критичний Пропагандистський Метафізичний

Що ж до економічного дискурсу, то він розкриває теоретичну еко­номіку, однак із розумінням того, що будь-яке економічне (або інше) знання є відносним не тільки через постійну еволюцію господарства, а й з огляду на обмеження у мовній інтерпретації економічної матерії, у її математичній та іншій формалізації.

Можна припустити, що економічне знання прямувало шляхом онтогенезу, акцентуючи насамперед на індивідуальних змінах і знач­но менше беручи до уваги загальноекономічні зрушення, супереч­ності й тенденції. У третьому ж тисячолітті тотальне, розпорошене знання, втілене в сучасній економічній теорії, переростає в синтез глобального концентрованого загальнопланетарного знання. Домінуючим нині стає філогенез, тобто розвиток родових, історич­них властивостей і якостей — пріоритет дедуктивного мислення. Од­ним із проявів такого переосмислення сучасних господарсько-кон­цептуальних реалій могла б стати спроба сформулювати основи, принципи та окремі найхарактерніші риси загальноцивілізаційної економічної теорії.

Розгортання сучасного економічного дискурсу, очевидно, могло б бути найповнішим за таким логічним ланцюжком:

загальноцивілізаційна субстанційна основа економічні моделі різ­ного ступеня зрілості (ядро, або центр, перехідні та периферійні еко­номіки) національно-державні економічні системи.

1.2. Субстанційні підвалини глобальної економічної системи

Аграрна цивілізація за своєю часовою тривалістю становила найбіль­ший період. Початок йому поклала неолітична (аграрна) революція (VIII— VII тис. до н. е.), яка ознаменувала перехід від привласнюваль-ного до відтворювального господарства. ІІ

Індустріальна цивілізація продемонструвала небачені раніше темпи економічного зростання та використання у виробництві різно­манітних ресурсів. Так, від 1715 до 1971 р. обсяг світового промисло­вого виробництва зріс у 1730 разів;

Таблиця 1.2

Етапи становлення економічних систем

Типи світової цивілізації	Домінуючий вид виробництва	Характер праці	Провідний тип власності
Аграрна Індустріальна Постіндустріальна (ноосферно-космічна)	Сільськогоспо­дарське Промислове Інформаційне	Ручна Машинна Інтелектуальна (духовна)	Земельна Промислова Інтелектуальна

Індустріальна цивілізація та відповідна їй модель розвитку перебувають у стадії глибокої та всеосяжної кризи, що дало привід окремим ученим вести мову про "тотальну деструкцію" (руйна­цію) сучасної цивілізації", яка проявляється у:

• необмеженому, безсистемному і безконтрольному використанні природних багатств, у максимізації економічного зростання, а не його оптимізації;

• підпорядкуванні сучасного способу праці минулому, тобто цілковита залежність людини від машинної праці; домінування технократичних поглядів у соціально-економічному розвитку;

• накладенні, взаємопереплетенні цивілізаційних суперечностей різ­ного рівня, в умовах яких державні та регіональні суперечності не в змозі перебороти вплив глобальних процесів без радикальної

• перебудови глобальної системи політичних та економічних відносин.

Водночас процес поступу є невпинним, і нині, у новому тися-/ чолітті, дедалі виразніше проявляються обриси постіндустріальної, ноосферно- космічної цивілізації. її суть полягає в тому, що розпочинається і якісно новий етап, нова епоха в розвиткові людства, пов'язана з пере­ходом до принципово інших джерел і ресурсів соціально-економічного розвитку. Змінюється середовище, в якому тисячоліттями перебува­ла людина, еволюціонують індивідуальна та колективна свідомість, ментально- психологічний простір, що в сукупності детермінує сучасне світосприйняття за іншою системою, а саме — інтелектуально-креативних координат.

головними ознаками цивілізації, яка нині формується, є:

• широка інтелектуалізація виробництва;

• пріоритетний розвиток науки;

• розвиток складної розумової праці.

Якісні особливості економіки періоду зародження та становлення ноосферно-космічної цивілізації, з одного боку, полягають у вирі­шальній ролі людського розуму в формуванні та відтворенні принци­пових умов життя суспільства, а з іншого — у поступовому освоєнні космічного простору.

Дата добавления: 2014-01-07