Методи виховання

Методи навчання

До основних методів навчання відносять:

♦ методи організації і здійснення учбовий-пізнавальної діяльності, її стимуляція і мотивація;

♦ методи контролю і самоконтролю.

У спеціальному навчанні використовуються специфічні для кожної категорії учнів методи і прийоми корекційно-педагогічної роботи. Загально-педагогічні методи і прийоми навчання застосовуються особливим чином: шляхом поєднання методів, які взаємодоповнюють один одного.

Серед методів організації і здійснення учбово-пізнавальної діяльності виділяють наступні підгрупи:

1) перцептивні (словесні, наочні, практичні);

2) логічні (індуктивні, дедуктивні);

3) гностичні (продуктивні, проблемно-пошукові, дослідницькі).

Ці методи в загальній педагогіці використовуються як під керівництвом вчителя, так і в самостійній роботі, але в спеціальній педагогіці можуть використовуватися не завжди.

Особливо виділимо чинники, які визначають вибір наступних методів:

1) можливості повноцінного сприйняття інформації, виступаючої як учбова;

2) слово вчителя на початку навчання не може бути ведучим;

3) у освітньому процесі утруднено використання логічних і гностик методів. Отже, перевага віддається індуктивному методу, пояснювально-ілюстративним, репродуктивним і частково пошуковим.

Враховуються також найближчі, конкретні цілі навчання.

Виховання в спеціальній педагогіці проходить в ускладнених умовах. Воно здійснюється індивідуально, з урахуванням всіх особливостей розвитку даної дитини, дітей в класі або групі. Воно нерозривно пов'язане із спеціальним навчанням, корекційною роботою. Включає не тільки виховну роботу, але і учбову діяльність, коректувально-педагогічну роботу. За кордоном для цього використовується термін терапія (будь-які допомагаючі корекційно-педагогічні, адаптуючі дії по відношенню до вихованця).

Основні групи методів виховання:

♦ інформаційні методи (бесіда, консультування, використання ЗМІ, літератури і мистецтва, приклади з навколишнього життя, зокрема з життя педагога, екскурсії, зустрічі і т. д.);

♦ практично дієві методи (привчання, управління, виховання ситуації, гра, ручна праця, образотворча і художня діяльність, нетрадиційні методи: арттерапія, іпотерапія і т. д.);

♦ спонукально-оцінні методи (педагогічна вимога, заохочення, засудження, осуд, покарання).

Так само як і методи навчання, методи виховання мають специфіку в реалізації і поєднуються як з іншими методами виховання, так і з методами навчання.

Відбір і композиція методів визначаються віковими і індивідуальними особливостями дітей, характером і ступенем вираженості; специфікою вторинних відхилень в розвитку; участю сім'ї у виховному процесі і т.п.

4. Форми організації спеціальної освіти

Індивідуальне навчання

Первинне навчання дітей і дорослих з особливими освітніми потребами починалося як індивідуальне (у домашніх умовах, монастирях). Це навчання було ремісничим або художнім.

У сучасній спеціальній педагогіці індивідуальна форма організації навчання застосовується в наступних випадках:

1) якщо дитина навчається в домашніх умовах;

2) коли людина не здібна до навчання в умовах групової і колективної роботи унаслідок важких і множинних порушень (діти з важкими формами РВ і супутніми порушеннями; сліпоглухі діти на початкових стадіях їх навчання);

3) коли відповідно до специфіки освітнього процесу, особливостей відхилень в розвитку, віковими особливостями (ранній вік) дитина потребує індивідуальної психолого-педагогічної, логопедичної і іншій коректувальній допомозі, яка може доповнювати фронтальні заняття.
При цьому враховуються тонкощі і глибока своєрідність розвитку порушених функцій, систем, рівень індивідуальних досягнень і індивідуальної можливості просування конкретної дитини. Тривалість індивідуальних занять близько 20-30 хвилин.

Індивідуально-групова форма організації навчання

Використовується як продовження індивідуальною, в результаті якої досягнутий деякий коректувально-педагогічний ефект. На пізніших етапах навчання ця форма застосовується в роботі з дітьми, що мають комбіновані порушення, важкі форми РВ.

Класно-урочна система

Урок — одна з основних форм організації учбового процесу. Урок — поєднання фронтальною, груповою і у меншій мірі індивідуальною роботи.

Відмінність уроку від інших організованих форм учбової роботи:

1) склад груп учнів постійний;

2) діяльністю всіх учнів з урахуванням можливостей і особливостей кожного з них керує вчитель;

3) учні опановують знаннями безпосередньо на уроці, а також існує система пропедевтичної роботи (наприклад, при навчанні математиці в першому класі — підготовчий період); пропедевтичний предмет — розвиток мови.

Особливості уроку в спеціальній школі

1. В основному будується за змішаним або комбінуючим типом, т. к.:

♦ діти не можуть сприймати новий матеріал великими порціями;

♦ засвоєнню нового матеріалу повинна передувати пропедевтична робота;

♦ вимагає негайного закріплення в практичній діяльності;

♦ на всіх етапах роботи необхідний контроль засвоєння матеріалу.

У старших і середніх класах уроків набувають класичні риси.

2. Широко використовуються групові форми роботи: диференційовано-групові або бригадні завдання (за бажанням). Можлива робота парами.

Така робота дозволяє здійснювати взаємонавчання дітей, розвиває самостійність, ініціативність, відповідальність, відчуття товариства, партнерства, готовності до взаємодопомоги.

3. Індивідуалізована форма роботи на уроці застосовується відносно тих учнів, які значно відрізняються по своїх пізнавальних можливостях, темпах і об'ємі пізнавальної
діяльності від решти дітей.

Додаткові форми організації педагогічного процесу у системі спеціальної освіти

У число додаткових форм організації педагогічного процесу в системі спеціальної освіти входять:

Ø екскурсії;

Ø додаткові заняття;

Ø позакласні форми педагогічної роботи (наприклад, позакласне читання);

Ø самопідготовка (у школах-інтернатах або групах продовженого дня).

Допоміжні форми організації педагогічного процесу в системах спеціальної освіти (школах-інтернатах)

У число допоміжних форм організації педагогічного процесу в системі спеціальної освіти входять:

♦ факультативи;

♦ гурткова і клубна робота;

♦ епізодичні заходи позакласної роботи (олімпіади, змагання, огляди, конкурси, вікторини, тематичні вечори, походи, експедиції).

Основні допоміжні і додаткові форми організації учбового процесу в системі спеціальної освіти створюються і реалізуються з урахуванням особливих освітніх потреб тих, що навчаються, їх можливостей участі в різних організованих формах.

Питання для обговорення

1. Які правила відбору в спеціальні учбові заклади для дітей з відхиленнями в розвитку ви знаєте?

2. Охарактеризуйте типи шкіл системи спеціальної освіти.

3. Які принципи спеціальної освіти?

4. У чому полягають особливості спеціальної освіти?

5. Перерахуєте основні методи навчання і виховання, що застосовуються в спеціальних освітніх установах.

Дата добавления: 2014-01-07