Поняття, значення і класифікація засад кримінального провадження. Науково-технічна патентна інформація

ВСТУП

Вступ

Лекція 3. ЗАСАДИ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ

Науково-технічна патентна інформація

Патентна інформація має юридичну й науково-технічну основу. Патентознавство займається питаннями правової охорони й захисту пріоритету відкриттів і винаходів. Авторство охороняється законом. Результати розумової праці, застосовувані в промисловості, називають промисловою власністю. Вона розділяється на відкриття, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, товарні знаки, фірмові найменування.

Корисна модель — це відрізняється відносною новизною рішення технічної задачі, що відноситься до пристрою і має явно виражені просторові форми (обсяг, компонування). Під промисловим зразком розуміються особливості зовнішнього вигляду промислового виробу, що виконані промисловим шляхом, додають виробові художні достоїнства і мають новизну або оригінальністю. Товарний знак — поміщаються це на товарах або уживані при їхній рекламі позначення, що відрізняють дані товари від аналогічних товарів інших підприємств.

Патентна інформація як джерело науково-технічної інформації має оперативність (як правило, передує публікації інших інформаційних матеріалів), вірогідністю (дані перевіряються державною патентною експертизою), повнотою зведень (викладається суть відкриттів або винаходів, використовується наскрізна нумерація патентних документів).

Джерелами інформації, використовуваними в процесі патентних досліджень, є бюлетені патентних відомств країн світу, опису винаходів, реферативна інформація з винаходів, публікації про упроваджені винаходи, рекламні матеріали, звіти про НДР, ОКР і про закордонні відрядження, інформація з галузей народного господарства, а також звіти про патентні дослідження.

У залежності від задач патентні пошуки можуть бути тематичними (предметними): пошук описів винаходів відповідно до заданої тематики; іменними (фірмовими): пошук описів винаходів по імені винахідника або патентовласника; нумераційними: опису винаходів відбирають по номері авторського посвідчення, патенту, заявки; пошуками патентів-аналогів: опису винаходів відбираються по родовій залежності (єдність дати пріоритету, номера пріоритетної заявки й країни пріоритету); патентно-правовими: по терміну дії патенту й інших юридичних правил, що діють у країні пошуку.

ПЛАН:

1. Поняття, значення і класифікація засад кримінального провадження.

2. Конституційні засади кримінального провадження.

3. Спеціальні засади кримінального провадження та їх характеристика.

Висновки

Рекомендовані нормативні акти та література:

Конституція України: прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України від 28 черв. 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 30. — Ст. 141.

Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 13 квіт. 2012 р. // Голос України. — 2012. — № 90—91. — 19 травня.

Кримінальний кодекс України [Електронний ресурс]: станом на 17 січ. 2012 р. — Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14

Кримінально-процесуальний кодекс України [Електронний ресурс]: станом на 17 січня 2012 р. — Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1001-05

Міжнародний пакт про громадянські і політичні права людини [Електронний ресурс]: прийнятий Генеральною Асамблеєю ООН 16 груд. 1966 р. — Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_043

Конвенція про захист прав і основних свобод людини [Електронний ресурс].: станом на 27 трав. 2009 р. — Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_004

Звід принципів захисту всіх осіб, підданих затриманню або арешту в будь-якій формі: прийнятий Генеральною Асамблеєю ООН 9 грудня 1988 р. // Негодченко О. В. Забезпечення прав і свобод людини органами внутрішніх справ: [монографія]. — Дніпропетровськ, 2002.

Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах / [упоряд. В.В. Рожнова, А.С. Сизоненко, Л.Д. Удалова]. — К.: ПАЛИВОДА А.В., 2011. — 456 с.

Бараннік Р. В. Право особи на свободу від самовикриття, викриття членів її сім’ї чи близьких родичів у кримінальному процесі України: [монографія] / Р. В. Бараннік, В. П. Шибіко. — К.: КНТ, 2008. — 212 с.

Бартащук Л. П. Гарантії забезпечення права людини на повагу до честі і гідності у кримінальному судочинстві України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність» / Л. П. Бартащук. — К., 2011. — 24 с.

Галаган О. І. Захист прав і свобод суб’єктів кримінального судочинства в Україні та ФРН: [навч. посіб.] / О. І. Галаган, В. А. Савченко. — Івано-Франківськ: Місто НВ, 2011. — 200 с.

Гриненко А. В. Принцип презумпции невиновности и его реализация в досудебном уголовном процессе: [монографія]. / Гриненко А. В., Кожевников Г. К., Шумилин С. Ф. — Х.: Консум, 1997. — 96 с.

Гриненко С. О. Реалізація принципу безпосередності у досудових стадіях кримінального процесу України: [монографія] / Гриненко С. О. — Х.: Оберіг, 2008. — 224 с.

Гринюк В. О. Принцип незалежності суддів і підкорення їх тільки закону в кримінальному процесі України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза» / В.О. Гринюк. — К., 2004. — 20 с.

Зінченко І. Л. Система принципів кримінального процесу та проблема їх класифікації: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність» / І.Л.Зінченко. — Х., 2010. — 20 с.

Колодій А. М. Принципи права України / Колодій А. М.; НАВСУ. — К.: Юрінком Інтер, 1998. — 208 с.

Король В. В. Засади гласності кримінального судочинства України: поняття, зміст, підстава обмеження: [монографія] / Король В. В. — Івано-Франківськ: Плай, 2003. — 250 с.

Крижанівській В. В. Принцип презумпції невинуватості у кримінальному процесі (порівняльн0-правове дослідження): [монографія] / Крижанівський В. В. — К.: Обрії, 2009. — 164 с.

Кримінально-процесуальний кодекс України: наук.-практ. коментар / за заг. ред. В. Т. Маляренка, В. Г. Гончаренка. — [6-те вид., переробл. та допов.]. — К.: Юрисконсульт; ЮСТІНІАН, 2010. — 896 с.

Кримінальний процес: [підруч.] / за ред. Ю. М. Грошевого, О. В. Капліної. — Х.: Право, 2010. — 608 с.

Лобойко Л. М. Принцип диспозитивності в кримінальному процесі України: [монографія] / Лобойко Л. М.; Юрид. акад. — Дніпропетровськ: Ліра ЛТД, 2004. — 215 с.

Маляренко В. Т. Конституційні засади кримінального судочинства / Маляренко В. Т. — К.: Юрінком Інтер, 1999. — 320 с.

Маляренко В. Т. Про публічність і диспозитивність у криміналь­ному судочинстві України та їх значення / В. Т. Маляренко // Вісник Верховного Суду України. — 2004. — № 7. — С. 3—13.

Маркуш М. А. Принцип змагальності у кримінальному процесі України: [монорафія] / Маркуш М. А. — Х.: Вапнярчук Н. М., 2007. — 208 с.

Мірошніченко Т. М. Принципи кримінального процесу / Т. М. Мірошніченко // Правова держава Україна: проблеми, перспективи розвитку: короткі тези доп. та наук. повідомлень республіканської наук.-практ. конф. — Х., 1995. — С. 16—19.

Михеєнко М. Конституційні принципи кримінального процесу / М. Михеєнко // Вісник Академії правових наук України. — Х., 1997. — № 2 (9). — С. 100—112.

Навроцька В. В. Засада диспозитивності та її реалізація в кримінальному процесі України: [монографія] / Навроцька В. В. — Львів: ЛДУВС, 2010. — 440 с.

Попелюшко В. О. До питання про зміст та правовий механізм забезпечення та реалізації права обвинуваченого на захист / В. О. Попелюшко // Адвокат. — 2002. — № 1. — С. 18—21.

Рогальська В.В. Змагальність у досудовому провадженні (за матеріалами діяльності слідчих підрозділів ОВС): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність» / В. В. Рогальська. — Дніпропетровськ, 2012. — 20 с.

Тертишник В. М. Концептуальна модель системи принципів кримінального процесу / В. М. Тертишник // Юрид. вісник України. — 2001. — 1—7 лютого (№ 5).

Трагнюк Р. Принципи і стандарти захисту учасників кримінального судочинства у міжнародних документах / Р. Трагнюк // Право України. — 2002. — № 8. — С. 26—32.

Удалова Л. Д. Кримінальний процес України: [підруч.] /Удалова Л.Д. — К.: ПАЛИВОДА А.В., 2007. — 352 с.

Чурікова І. В. Всебічність, повнота й об’єктивність процесуальної діяльності слідчого: [навч. посіб.] / Чурікова І. В.; за заг. ред. П. П. Підюкова. — К.: Калинівська друкарня, 2011. — 144 с.

Чурікова І. В. Порушення прав та законних інтересів громадян на досудовому слідстві як наслідок недотримання порядку та умов проведення слідчих дій / І. В. Чурікова // Криміналістичні та процесуальні проблеми, що виникають під час проведення слідчих дій: матеріали міжнар. наук.-практ. конф., (Донецьк, 24 лист. 2006 р.) / М-во внутр. справ України, Донец. юрид. ін-т, Луган. держ. ун-т внутр. справ. — Донецьк, 2006. — С. 248—250.

Шишкін В. Змагальність – принцип судочинства в демократично­му суспільстві / В. Шишкін // Право України. — 1999. — № 12. — С. 21—24.

Шишкін В. Диспозитивність – принцип судочинства / В. Шишкін // Право України. — 1999. — № 6. — С. 10—16.

Яновська О. Г. Концептуальні засади функціонування і розвитку змагального кримінального судочинства: [монографія] / Яновська О. Г. — К.: Прецедент, 2011. — 303 с. — Бібліогр.: с. 258—303.

При вивченні цієї теми потрібно мати на увазі, що вона є однією з основних тем з курсу кримінального процесу. Складнощі у засвоєні питань теми у курсантів можуть виникнути через великий обсяг правової інформації, що зумовлено дискусійними поглядами науковців на природу засад кримінального судочинства, визначення їх поняття і системи, в яку відповідно до Кримінального процесуального кодексу від 13 квітня 2012 року віднесено двадцять дві засади.

Виходячи з того, що в КПК не визначено чіткого поняття «засад (принципів) кримінального процесу», по даному питанню існують три основні точки зору науковців:

1.Принципи (засади) кримінального процесу – це такі основоположні засади, які закріплено в законі (М.Л. Якуб, Михеєнко М.М. та ін.)

2.Принципи (засади) кримінального судочинства – це керівні ідеї та відправні начала, які закріплені в законі, а також ті, які не дістали такого закріплення в правових нормах, але випливають з них (П.І. Репешко та ін.).

3.Принципи (засади) кримінального процесу – це такі положення та керівні ідеї, які не потребують обов’язкового законодавчого закріплення та оформлення (В.М. Савицький, В.Т. Томін та інш.)

Пануючою в теорії вважається перша з наведених точок зору, згідно з якою до засад (принципів) слід відносити лише положення, які закріплені в правових нормах.

Слід уяснити, що засади (принципи) виражають домінуючі в державі політичні та правові ідеї, які стосуються завдань, способу формування і здійснення кримінального судочинства, тобто положення, які визначають головні, найважливіші моменти устрою й діяльності суб'єктів кримінального судочинства. Порушення будь-якої з засад означає незаконність рішення в справі та обов'язково тягне за собою його скасування.

Курсанти повинні чітко уяснити та вміти розкривати зміст кожної з засад, пояснити її роль і значення в загальній системі демократичних засад кримінального судочинства.

Треба пам'ятати, що за обсягом змісту і сферою дії засади кримінального процесу іноді значно розрізняються, але відмінність ця швидше суто кількісна, а не якісна. Тому засади не можна поділяти на основні й неосновні, головні і другорядні. Тільки реалізація всіх засад в їх сукупності, в системі, у взаємозв'язку і взаємодії може привести до виконання завдань кримінального судочинства.

Засади кримінально-процесуального права – це закріплені в правових нормах вихідні положення, що відбивають панівні в державі політичні та правові ідеї і визначають сутність організації і діяльності компетентних державних органів щодо досудового розслідування і судового розгляду кримінальних справ.

Ознаки засад кримінально-процесуального права:

1)вони втілені у формі правових норм. Не можна вважати принципами ті наукові та політичні ідеї, що не дістали відображення у нормах права;

2)норми-принципи є не вивідними, а навпаки – із них виводяться всі інші норми кримінально-процесуального права (які перебувають «під нормами-принципами»);

3)вони є найзагальнішими, фундаментальними правовими положеннями;

4)на їх основі побудована і діє вся кримінально-процесуальна система (ця ознака принципів характеризує процес із середини);

5)вони характеризують кримінальний процес у цілому – ззовні;

6)норми-принципи діють на всіх або на більшості стадій кримі­нального процесу і обов'язково в його центральній стадії – судовому розгляді кримінальної справи;

7)порушення одного принципу, як правило, призводить до по­рушення інших принципів і тим самим до порушення законності при провадженні у кримінальній справі;

8)недотримання хоча б одного принципу спричиняє скасування прийнятих у справі рішень та інші негативні наслідки.

Кожна ознака і всі вони в цілому підкреслюють загальність положень, що є засадами кримінально-процесуального права. Однак у літературі триває полеміка вчених щодо наявності або відсутності специфічних загальних правових положень (засад), притаманних для окремих стадій.

Значення засад кримінально-процесуального права полягає в тому, що вони є:

1)гарантією дотримання прав і законних інтересів особи в кримінальному процесі;

2)гарантією прийняття законних і обґрунтованих рішень у кримінальній справі;

3)вихідними положеннями для тлумачення окремих кримінально-процесуальних норм;

4)засобом, завдяки якому досягається упорядкованість у розв’язанні питань, щодо яких є прогалини в праві, та у випадках застосування кримінально-процесуального права за аналогією;

5)підґрунтям для вирішення всіх суперечностей, що виникають під час провадження у кримінальній справі.

У КПК України 1960 року немає глави “Принципи кримінального судочинства”, яка б чітко визначила поняття та закріпила статус кримінально-процесуальних принципів, їх кількість. У новому КПК України міститься глава 2 “Засади кримінального провадження”, де в ст. 7 перераховуються усі принципи кримінального процесу.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться:

1) верховенство права;

2) законність;

3) рівність перед законом і судом;

4) повага до людської гідності;

5) забезпечення права на свободу та особисту недоторканність;

6) недоторканність житла чи іншого володіння особи;

7) таємниця спілкування;

8) невтручання у приватне життя;

9) недоторканність права власності;

10) презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини;

11) свобода від самовикриття та право не свідчити проти близьких родичів та членів сім'ї;

12) заборона двічі притягувати до кримінальної відповідальності за одне і те саме правопорушення;

13) забезпечення права на захист;

14) доступ до правосуддя та обов’язковість судових рішень;

15) змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;

16) безпосередність дослідження показань, речей і документів;

17) забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності;

18) публічність;

19) диспозитивність;

20) гласність і відкритість судового провадження та його повне фіксування технічними засобами;

21) розумність строків;

22) мова, якою здійснюється кримінальне провадження.

Але не дивлячись на це, в ст.7 передбачено, що засади кримінального провадження, передбачені главою 2, не є вичерпними.

Іноді до засад кримінально-процесуального права відносять і такі положення, як економічність, планування, ефективність, науковість, гуманізм, справедливість, толерантність тощо. На нашу думку, їх не можна вважати засадами процесуального права, бо вони притаманні для всіх видів людської діяльності, в тому числі й тієї, що її не врегульовано нормами права.

Усі засади кримінального процесу тісно пов'язані між собою, взаємно обумовлюють один одного, а тому утворюють систему. В свою чергу, в цій системі можна виокремити засади, що мають однакові ознаки. В процесуальній літературі залежно від певних ознак засади кримінально-процесуального права поділяють на кілька груп.

За юридичною силою джерела, в якому їх закріплено:

- конституційні – в Конституції України (головним чином у розділі 2 та в ст. 129);

- спеціальні (інші) – в інших законах, передусім, у КПК. Поділ засад процесу на конституційні та спеціальні зовсім не означає, що одні із них (конституційні) є головними, а інші (спеціальні) – другорядними. Всі вони мають у кримінальному процесі однакові юридичну силу і значення.

Залежно від поширеності на функціональні частини кримінально-процесуальної діяльності розрізняють засади:

- обвинувачення (переслідування);

- захисту;

- правосудця (вирішення справи).

Залежно від поширеності на галузі права засади поділяють на:

- загальноправові, тобто ті, що діють у всіх галузях права (наприклад, засада законності), але виявляються з певними особливостями в кримінально-процесуальному праві;

- міжгалузеві – діють у кількох галузях права (наприклад, засада змагальності) і також по-особливому – в кримінально-процесуаль­ному праві;

- галузеві – діють лише в межах кримінального процесу (наприклад, засада розумності строків).

Залежно від організаційної побудови кримінального процесу засади поділяють на:

- суто організаційні (наприклад, призначення слідчих і прокурорів, централізація та єдиноначальність у системі органів прокуратури, виборність і призначення суддів тощо)

- організаційно-функціональні (наприклад, засада одноособовості і колегіальності, нагляду вищестоящих суддів за судовою діяльністю нижчестоящих)

- функціональні, суто кримінально-процесуальні (наприклад, засада презумпції невинуватості, змагальності тощо).

Засади кримінального процесу, як зазначав М. С. Строгович, це кримінально-процесуальні норми загального та визначального характеру, вони конкретизуються та деталізуються в нормах права, що стосуються тільки кримінального процесу.

Тільки реалізація всіх засад у їх сукупності, в системі, у взаємозв'язку і взаємодії сприятиме виконанню завдань кримінального судочинства. Можливість застосування кожної засади має бути так урегульовано в законі, щоб жодна засада не заперечувала інший. Необхідно забезпечити розумний компроміс між окремими засадами, і цим шляхом завжди йшов і йтиме законодавець. Все це зумовлює необхідність передбачити в законі розумні винятки майже з кожної засади кримінального процесу (крім засад законності та презумпції невинуватості). Але це мають бути саме винятки, які не перекреслюють саму засаду, інакше вони перетворяться на загальне правило, на протилежну конкуруючу засаду.

Дата добавления: 2014-01-07