КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Природа і основні поняття світового ринку технологій
Глобалізація міжнародних фінансових ринків Поняття глобалізації у власне економічному трактуванні точніше за все варто віднести до процесу нагромадження структурних зрушень і поетапного формування органічно цілісного і взаємозалежного всесвітнього господарства, окремі ланки якого органічно переплетені та безупинно зміцнюються фінансово-економічними, виробничо-технічними, інформаційними та іншими зв’язками. Сферами економічної глобалізації виступають: • міжнародна торгівля товарами, послугами, технологіями; • міжнародний рух факторів виробництва: прямі інвестиції в основний капітал, носіями яких виступають ТНК; робоча сила (праця), що набуває дедалі більш інтернаціонального характеру. У сукупності, поєднуючись із фінансовими потоками, вони утворюють міжнародне виробництво; • міжнародні фінансові операції: валютні операції; позики і кредити; цінні папери (акції, облігації та інші боргові зобов'язання). Глобалізація фінансових відносин (фінансова глобалізація) як складова загальноекономічного глобалізаційного процесу являє собою процес руху до світового економічного та фінансового простору, що зумовлює зниження державних бар'єрів на шляху потоків капіталу і фінансових послуг, зростання ролі наднаціональних фінансових інституцій у регулюванні як світової, так і національної економіки окремих країн. Основними чинниками глобалізації світових фінансів є, по-перше, інтернаціоналізація господарського життя, по-друге, поширення науково-технічних досягнень, по-третє, лібералізація міжнародних валютно-кредитних відносин та фінансових ринків, по-четверте, зростання інтеграції національних ринків грошей та капіталу.
Глобалізація фінансових ринків — це найскладніший і найбільш просунутий у плані інтернаціоналізації процес, який є наслідком поглиблення фінансових зв'язків країн, лібералізації інвестиційних потоків, створення транснаціональних фінансових груп. За темпами приросту обсяг позик на міжнародному ринку капіталу в попередні 10—15 років перевищив на 60 % обсяг зовнішньої торгівлі та на 130 % — ва ловий світовий продукт. 4. СВІТОВИЙ РИНОК ТЕХНОЛОГІЙ Під технологією розуміють сукупність систематизованих наукових знань, а також вироблених на цій основі технічних, організаційних та інших рішень, що стосуються процесу виробництва, споживчих властивостей продукції чи наданих послуг у різних сферах діяльності людини. Поняття технології охоплює три групи: технологію продуктів, ^технологію процесів і технологію управління. Високі технології — це технології, що грунтуються на принципово; нових знаннях сучасного етапу науково-технічного прогресу. На початку 90-х років серед наукоємних та високотехнологічних галузей почали додатково виділяти так звані провідні наукоємні технології та технології високого рівня На сьогодні у статистичній звітності країн ОЕСР галузі промисловості поділяються за показником наукоємності на чотири групи: • високотехнологічні (high-technology industries) галузі повітряні й космічні літальні апарати; виробництво комп'ютерів та офісного устаткування; радіо-, телевізійне і комунікаційне обладнання; медичні, точні й оптичні інструменти; фармацевтична галузь; • середньо-високотехнологічні (medium-high technology industries) галузі електричні машини й апарати; моторні засоби пересування; хімікалії, за винятком фармацевтичних; залізничне і транспортне обладнання; машинобудування та обладнання; • середньо-низькотехнологічні (medium-low technology industries) галузі очищені нафтопродукти і ядерне паливо;
гумові й пластмасові вироби; інші неметалічні мінеральні продукти; будівництво і відновлення суден; базові метали; виготовлення металевих виробів, крім машинобудування і обладнання; низькотехнологічні (low-technology industries) галузі виробництво і переробка; продукція з деревини і корку; целюлоза; папір, паперові вироби, поліграфія; продовольчі продукти, напої, тютюн; \^^текстиль, текстильні вироби, шкіра і взуття. Варто зазначити, що є й інша класифікація високотехнологічної продукції та високих технологій. У країнах ЄС для сфери міжнародної торгівлі розроблена класифікація 245 високотехнологічних продуктів, що складається з восьми груп: автоматизовані верстати; системи обробки інформації та телекомунікаційні системи; електронні споживчі товари; електронні компоненти; продукція авіакосмічної промисловості; електричні й електронні прилади та устаткування; продукція хімічної промисловості. Суб'єктами сучасного ринку технологій згідно з класифікацією, запропонованою Є. Ростовим, виступають: • на моно- та мікрорівні — університети та наукові заклади, венчурні фірми, інноватори-індивідуали, на частку яких припадає 2/3 світового обсягу «чистих» новацій; • на мезорівні — ТНК і МНК, національні компанії та науково-технічні комплекси (дослідницькі, технологічні парки), які є провідними впроваджувачами-патентознавцями, що забезпечують комерційну та виробничу реалізацію до 2/3 світового обсягу інновацій; • на макрорівні — держави і національні інноваційні системи, роль яких в еволюції сучасного світового ринку технологій є визначальною; • на мегарівні — міждержавні утворення та інтеграційні союзи, які зосереджують зусилля на окремих ключових напрямах НТП; • на метарівні — міжнародні організації, насамперед системи ООН, серед функцій яких особливо вирізняються технологічне сприяння країнам, що розвиваються, а також формування світового ринку \ екологічно безпечних технологій. Загалом міжнародний науково-технологічний обмін можна класифікувати: • за сферою поширення: міждержавний, міжрегіональний, регіональний, між- і внутрішньогалузевий; • за типом передання технологій: комерційний, некомерційний, вертикальний (між головною і дочірньою компаніями ТНК), горизонтальний (між незалежними фірмами); • за змістом технології, що передається (в матеріалізованому вигляді чи у вигляді інформаційного продукту). Форми міжнародного науково-технологічного обміну, на нашу > думку, найбільш повно ілюструє рисунок 10.1. Світовий ринок технологій як основа інтернаціоналізації науково-технологічної сфери
Дата добавления: 2014-01-07; Просмотров: 437; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |