Установи спеціального призначення для дітей дошкільного віку

Тема. Психологія дітей дошкільного віку з аномаліями розвитку. Спеціальна дошкільна педагогіка

Лекція № 4

1. Установи спеціального призначення для дітей дошкільного віку

2. Теорія і практика дитячої дошкільної корекційної педагогіки і спеціальної психології

3. Форми коректувально-педагогічної роботи з дітьми дошкільного віку

Література

1. Белякова І. В., Петрова В. Г. Дети с отклонениями в развитии. Кто они? - М., 1997.

2. Воспитание слабослышащего ребенка в семье / Под ред. В. П. Ермакова, А. А. Щегловой. — М., 1986.

3. Головчиц Л. А. Дошкольная сурдопедагогика. — М., 2001.

4. Диагностика і коррекция психологического развития дошкольника/ Под ред. Я. Л. Коломенского, Е. А. Панько. — Минск, 1997.

5. Дошкольное воспитание аномальных детей / Під ред. Л. П. Носковой. - М., 1993.

6. Захаров А. И. Как предупредить отклонения в поведении ребенка. - М., 1986.

7. Карнес М. Б., Ли Р. К. Привлечение родителей к обучению аномальных детей (Помощь родителям в воспитании детей) / Общ. ред. У. Я. Пилиповского. — М., 1992.

8. Специальная дошкольная педагогика: Учебное пособие для вузов / Под ред. Е. А. Стребелевой. — М., 2001.

Процес становлення державної системи спеціальної освіти в наший країні почався в 20-30-і роки минулого століття. На початок 70-х років була збудована достатньо широка, диференційована мережа дошкільних установ спеціального призначення: ясла-сади, дитячі сади, дошкільні дитячі будинки, дошкільні групи при яслах-садах, дитячих садах і дитячих будинках загального призначення, а також при спеціальних школах і школах-інтернатах.

В ході становлення і розвитку мережі спеціальних дошкільних установ ученими і практиками були розроблені принципи, методи і прийоми виявлення, корекції і профілактики відхилень в розвитку дітей, закладено багато традицій корекційного навчання і виховання дошкільників, на яких в цілому будується система спеціальної дошкільної освіти і в даний час.

Були закладені наступні організаційні принципи побудови спеціальної дошкільної освіти.

1. Комплектування установ за принципом провідного відхилення в розвитку. Таким чином, створювалися дошкільні установи (групи) для дітей:

♦ з порушеннями, слуху (глухих, туговухих);

♦ з порушеннями зору (сліпих, слабозорих, для дітей з косоокістю);

♦ з порушеннями мовлення (для дітей із заїканням, загальним недорозвиненням мови, фонетико-фонетичним недорозвиненням);

♦ з порушеннями інтелекту (розумово відсталих);

♦ з порушеннями опорно-рухового апарату.

2. Менша в порівнянні з масовими дитячими садами наповнюваність груп (до 15 вихованців).

3. Введення в штат спеціальних дошкільних установ таких спеціалістів-дефектологів, як олігофренопедагоги, сурдопедагоги, тифлопедагоги, логопеди, а також додаткових медичних працівників.

Освітній процес в спеціалізованих дошкільних установах здійснюється відповідно до спеціальних комплексних програм навчання і виховання, розроблених для кожної категорії дітей дошкільного віку з відхиленнями в розвитку і затвердженими Міністерством освіти України.

4. Перерозподіл видів занять між вихователями і дефектологами. Так, заняття по розвитку мови, формуванню елементарних математичних уявлень, конструюванню, розвитку ігрової діяльності в частині спеціальних дошкільних установ проводяться не вихователями, а вчителями-дефектологами.

5. Організація спеціальних видів занять, таких, як розвиток слухового сприйняття і корекція звуковимови, розвиток зорового сприйняття, лікувальна фізкультура і ін. Подібні напрями роботи є і в звичайних дитячих садах, де вони включаються в зміст загальнорозвиваючих занять і, як правило, не виділяються структурно в сітці занять.

6. Безкоштовність. Відомо, що батьки вносять деяку плату за перебування дітей в звичайному дитячому саду. Для дітей з відхиленнями в розвитку зроблено виключення — з їх батьків не стягується ніякої плати (див. лист Міністерства освіти СРСР від 04.06.74 № 58-М «Про зміст за державний рахунок дітей з дефектами фізичного або психічного розвитку»). Вказане право до цього дня регламентується цим документом.

Вся робота в спеціальних дошкільних установах була підпорядкована єдиній меті — допомогти сім'ям у вихованні «проблемних» дітей, максимально реалізувавши їх потенційні можливості.

Характерною ознакою радянської системи освіти були досить строгі правила прийому дітей з відхиленнями в розвитку до дошкільних установ.

По-перше, такі діти не приймалися в масові дитячі сади. Якщо ж у вихованця масової дошкільної установи відхилення в розвитку виявлялися пізніше, в ході навчання, то питання про його вивід з складу цієї установи і переклад до спеціалізованої установи або групу вирішувалося достатньо жорстко. В результаті фахівці, у тому числі і зарубіжні спостерігачі, що оцінювали радянську освіту, відзначали надзвичайну закритість, ізольованість установ для дітей з відхиленнями в розвитку, штучну відчуженість вихованців від однолітків, що нормально розвиваються, і від суспільства в цілому.

По-друге, був встановлений достатньо обширний перелік діагнозів, які виключали можливість здобування суспільної дошкільної освіти. Так, до спеціальних дошкільних установ не приймали дітей з комбінованими, комплексними відхиленнями в розвитку. Наприклад, до дошкільних установ для дітей з порушеннями слуху не підлягали прийому сліпоглухі, розумово відсталі діти. В той же час до установ для дітей з порушеннями зору і з порушеннями інтелекту не приймали глухих і слабочуючих. Допомога таким дітям здійснювалася в одиничних установах освіти і далеко не в кожному регіоні України. Крім того, не підлягали прийому діти, страждаючі епілепсією, шизофренією, психопатоподібною поведінкою, діти з розумовою відсталістю в ступені імбецильності і ідіотії, діти з порушеннями опорно-рухового апарату, що вимагають індивідуального підходу. Сім'ї, що виховують таких дітей, вимушені були обходитися відносно їх освіти своїми силами і часто обмежувалися медичними заходами.

Відзначимо також, що відправити дитину в ясла-сад можна було тільки з 2-річного віку, а в дитячий сад — з 3 років. Діти раннього віку були об'єктом уваги охорони здоров'я і практично не мали психолого-педагогічного супроводу.

Таким чином, створена мережа спеціалізованих дошкільних установ внесла величезний позитивний внесок до організації системи загальної дошкільної освіти, проте опинилася недостатньо гнучкою відносно великої групи дітей із спеціальними потребами, що не підпадають під норми відбору і комплектування цих установ.

Прийняті в 1992 і в 1995 роках відповідно Закон України «Про освіту» і закон «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про освіту» ввели нові державні принципи організації освіти в Україні, нову типологію освітніх установ, провели зміни і у ряді організаційно-правових аспектів спеціальної освіти.

Затверджені в подальші роки відповідні типові положення для кожного існуючого, так і нового типу освітніх установ відкрили нові можливості для функціонування широкої мережі освітніх установ, в яких діти дошкільного віку із спеціальними потребами, а також їх сім'ї отримують необхідну психолого-педагогічну і медико-соціальну допомогу.

Перш за все це дошкільні освітні установи (далі - ДОУ).

Для батьків дитини, що нормально розвивається, дитячий сад — це місце, де вона може поспілкуватися, пограти з іншими дітьми, цікаво провести час, поки батьки знаходяться на роботі, дізнатися щось нове. Для сімей, що виховують дітей з відхиленнями в розвитку, дитячий садок може опинитися практично єдиним місцем, де створені умови, необхідні для повноцінного розвитку таких дітей.

Відповідно до Типового положення про дошкільну освітню установу, ДОУ забезпечує виховання, навчання, опіку і оздоровлення дітей у віці від 2 місяців до 7 років. Діти з відхиленнями в розвитку приймаються до дошкільних освітніх установ будь-якого вигляду за наявності умов для коректувальної роботи тільки з відома батьків (законних представників) на підставі висновку ПМПК.

Більшість дітей з відхиленнями в розвитку виховуються в дитячих садах компенсуючого типу і в компенсуючих групах дитячих садків комбінованого типу. Навчання і виховання в цих дошкільних установах здійснюються відповідно до спеціальних коректувально-розвиваючих програм, розроблених для кожної категорії дітей з відхиленнями в розвитку.

Наповнюваність груп встановлюється залежно від виду порушень і віку (дві вікові групи: до 3 років і старше за 3 роки) і складає відповідно для дітей:

♦ з важкими порушеннями мовлення — до 6 і 10 осіб;

♦ з фонетико-фонематичними порушеннями мови тільки у віці старше 3 років — до 12 осіб;

♦ глухих — до 6 осіб для обох вікових груп;

♦ слабочуючих — до 6 і 8 осіб;

♦ сліпих — до 6 осіб для обох вікових груп;

♦ слабозорих, для дітей з косоокістю — до 6 і 10 осіб;

♦ з порушеннями опорно-рухового апарату — до 6 і 8 осіб;

♦ з порушеннями інтелекту (розумовою відсталістю) — до 6 і 10 осіб;

♦ із затримкою психічного розвитку — до 6 і 10 осіб;

♦ з глибокою розумовою відсталістю тільки у віці старше 3 років — до 8 осіб;

♦ з туберкульозною інтоксикацією — до 10 і 15 осіб;

♦ що часто хворіють — до 10 і 15 осіб;

♦ з складними (комплексними) дефектами — до 5 осіб для обох вікових груп;

♦ з іншими відхиленнями в розвитку — до 10 і 15 осіб.

Для дітей з відхиленнями в розвитку, які з різних причин не можуть відвідувати дошкільні установи в звичайному режимі, в ДОУІ організовуються групи короткочасного перебування. Завданнями цих груп є надання своєчасної психолого-педагогічної допомоги таким дітям, консультативно-методична підтримка їх батьків (законних представників) в організації виховання і навчання дитини, соціальна адаптація дітей і формування передумов учбової діяльності. У таких групах заняття проводяться переважно індивідуально або невеликими підгрупами (по 2-3 дитину) у присутності батьків в слушний для них час. Ця нова організаційна форма припускає заняття з різними фахівцями ДОУ, загальна тривалість яких обмежена п'ятьма годинами в тиждень.

Вказані дитячі сади і групи підпадають під сучасне визначення, що використовується в нормативних документах, — «Спеціальні (коректувальні) освітні установи для тих учнів, вихованців з відхиленнями в розвитку».

Багато змін у сфері вітчизняної освіти відбуваються під впливом зарубіжного досвіду. Так, в розвинених країнах по відношенню до дітей із спеціальними потребами широко застосовуються різні моделі інтеграції в середовище дітей, що нормально розвиваються. В умовах української дошкільної освіти інтегроване навчання упроваджується в практику поволі і обережно, оскільки для його здійснення дитячі сади загальнорозвиваючого виду повинні мати масу умов — спеціальне кадрове і матеріально-технічне забезпечення для проведення корекційно-педагогічної і лікувально-оздоровчої роботи з дітьми. Найбільш реальним застосування інтегрованого навчання зараз бачиться по відношенню до дітей, які, не дивлячись на наявність того або іншого відхилення в розвитку, мають близький до вікової норми рівень психофізичного розвитку і психологічну готовність до спільного навчання з однолітками, що нормально розвиваються. Фахівці, що поширюють ідеї інтеграції, вважають, що в даний час такі умови легко створити:

1) у загальнорозвиваючих групах дитячих садків комбінованого типу, де функціонують також і компенсуючі групи;

2) у центрах розвитку дитини, де здійснення коректувальної роботи зі всіма вихованцями ДОУ спочатку повинне бути закладене в статут.

Освітні установи загального типу створюються для дітей від 3 до 10 років. Основна мета установи — здійснення освітнього процесу шляхом забезпечення спадкоємності між дошкільною і початковою загальною освітою, оптимальних умов для охорони і зміцнення здоров'я, фізичного і психічного розвитку дітей (мал. 1).

Відомо, що для кожної дитини період переходу до шкільного навчання є кризовим. Дитина стикається не тільки з новим видом діяльності — з учбовою діяльністю, але і повинна звикнути і до нового колективу дітей і дорослих, і до нового режиму, і до нової обстановки. Для дітей із спеціальними потребами, що зазнають труднощі в навчанні, спілкуванні, соціальній адаптації, переживання такої кризи особливо тяжкі. Ці діти особливо потребують щадного підходу при переході з дитячого саду в школу.

Тому освітня установа «початкова школа — дитячий сад» може розглядатися як найбільш комфортна організаційна форма для навчання і виховання дітей з відхиленнями в розвитку. Дитина має можливість починати шкільне життя знайомій, звичній обстановці, разом з більшістю тих дітей, які відвідували одну дошкільну групу. Крім того, вчителі початкових класів, як правило, добре знайомі з вихованцями підготовчих до школи груп і мають можливість здійснювати індивідуально-диференційований підхід до кожного «проблемного» першокласника практично з перших днів шкільного навчання.

Ще один тип освітніх установ, де організовується виховання і навчання дітей із спеціальними потребами, — освітня установа для дітей, що потребують психолого-педагогічної і медико-соціальної допомоги.

Тут мова йде про різні центри:

♦ діагности і консультування;

♦ психолого-медико-соціального супроводу;

♦ психолого-педагогічній реабілітації і корекції;

♦ лікувальної педагогіки і диференційованого навчання і ін.

Ці установи розраховані на дітей від 3 до 18 років. Контингент даних установ специфічний — тут знаходяться наступні діти:

Ø з високим ступенем педагогічної занедбаності, що відмовляються відвідувати загальноосвітні установи;

Ø з порушеннями емоційно-вольової сфери;

Ø що піддалися різним формам психічного і фізичного насильства;

Ø вимушені покинути сім'ю, зокрема унаслідок неповноліття матері;

Ø з сімей біженців, вимушених переселенців, а також що постраждали від стихійних лих і техногенних катастроф і ін.

Очевидно, що серед перерахованих груп зустрічається немало дітей з відхиленнями в психічному або фізичному розвитку. З ними працюють педагоги-психологи, соціальні педагоги, вчителі-дефектологи, вчителі-логопеди, медичний персонал.

Основні напрями діяльності таких установ по відношенню до дітей дошкільного віку:

♦ діагностика рівня психофізичного розвитку і відхилень в поведінці дітей;

♦ освіта дітей відповідно до їх вікових і індивідуальних особливостей, стану соматичного і психічного здоров'я;

♦ організація коректувально-розвиваючого і компенсуючого навчання;

♦ психокорекційна і психопрофілактична робота з дітьми;

♦ проведення комплексу лікувально-оздоровчих заходів.

У нашій країні існують також різні оздоровчі освітні установи санаторного типу для дітей, що потребують тривалого лікування (санаторні школи-інтернати, санаторно-лісові школи, санаторні дитячі будинки для дітей-сиріт і дітей, що залишилися без піклування батьків). Ці установи створюються для досягнення наступних цілей:

Ø надання допомоги сім'ї у вихованні і здобуванні освіти;

Ø проведення реабілітаційних і лікувально-оздоровчих заходів;

Ø адаптація до життя в суспільстві;

Ø соціальний захист і різносторонній розвиток дітей, що потребують тривалого лікування.

Нерідкі випадки, коли діти з відхиленнями в розвитку до 5-6-річного віку не виховувалися в дошкільній установі. Для підготовки таких дітей до навчання в школі передбачається ряд організаційних форм. Для дітей з вираженими відхиленнями в розвитку створюються дошкільні відділення (групи) при спеціальних (коректувальних) школах і школах-інтернатах. Освітні програми в них розраховані на 1-2 роки, протягом яких у дитини формують передумови учбової діяльності в необхідному коректувально-розвиваючому середовищі. Контингент таких відділень (груп) складають переважно діти, у яких пізно виявлено відхилення в розвитку, або діти, що не мали раніше можливості відвідувати спеціалізовану освітню установу (наприклад, за відсутності дитячого саду компенсуючого вигляду в місці мешкання сім'ї).

Крім того, сприятливі умови для підготовки дітей до школи можуть бути створені для дітей 3-6 років на базі ДОУ, а для дітей 5-6 років — на базі загальноосвітніх установ (шкіл).

Дата добавления: 2014-01-07