Організаційна структура та кадровий склад. Микола Козак

Референтурі СБ у післявоєнних керівництво ОУН приділяло першочергову увагу. У інструкції підпілля за 1946 р. зазначалося «робота СБ у підпільних умовах має першочергове значення, без революційної безпеки організація довго не витримає».

За ділянку роботи СБ відповідав тереновий провідник ОУН. До її складу відбирали кращих підпільників, переміщувати кваліфікованих працівників з них можна було лише з дозволу вищих проводів і лише на посади територіальних провідників. Своєю чергою есбісти мали тісно взаємодіяти з територіальними керівниками, своєчасно інформувати їх щодо підступів органів держбезпеки та їх агентури, ознайомлювати підпільників стосовно методів роботи спецслужб противника.

Зауважимо, що від осені 1946 р. у низці проводів референтури СБ було перейменовано в «екзекутивні» або «революційно-езекутивні» відділи, хоча, за свідченнями есбістів, це принципово не позначилося на функціях спецпідрозділів підпілля. Підрозділи під такою назвою створювали насамперед у Дрогобицькій області, вони мали таку ж номенклатуру посад (слідчі, бойовики, тощо), виконували розшукові, охоронні та каральні функції.

Перейменування частини референту СБ за ініціативою місцевого керівництва вочевидь було пов’язане з бажанням відмежуватися від негативного іміджу СБ, який вона отримала жорстокими репресіям у попередні роки стосовно учасників ОУН і УПА. З іншої сторони намаганням підкреслити їхню каральну спрямованість проти осіб, що співпрацювали з радянською владою та правоохоронними органами.

Референтури СБ як і раніше входили до складу територіальних проводів ОУН до районного включно.

У перші роки післявоєнного протистояння були спроби впровадити уніфіковану систему референтур, хоча на практиці її фактично не існувало через важкі умови боротьби, нестачу підготовлених кадрів, їх велику плинність унаслідок втрат. В оперативно-розшукових документах радянських органів держбезпеки є відомості про запровадження в складі референту підреферентур функціональної спрямованості – слідчої, бойової (керівництво боївками, заготівля матеріальних засобів), технічної (зв'язок, діловодство), навчальної.

Характеристику структури референтури СБ Коломийського над районного проводу дав його керівник «Олесь», захоплений МДБ наприкінці квітня 1948 р. До її складу входили:

- референт, який керував підрозділом і відповідав за протидію агентурі противника;

- заступник референта, до компетенції якого входили розстановка співробітників СБ у нижчих проводах, організація навчання есбістів, відповідальність за слідчу частину та ведення архіву;

- бойовий субреферент, відповідав за комплектування, навчання особового складу та керівництво поточною діяльністю боївок СБ нижчих проводів;

- технічний субреферент, або керівник канцелярії, що відповідав за упорядкування звітів, інші види службового діловодства, тиражування навчальної літератури, заготівлю канцелярських товарів. Йому підпорядковувалася технічна ланка»;

- слідчий (слідчі), котрі здійснювали допити, узагальнювали компромат.

Є відомості про перебування в складі референту оперативного (він же керівник референтури) та технічного референтів, бойового референта (за наявності БСБ з не менш ніж 8-12 бойовиками), слідчих.

До складу районної референтури СБ (як основної ланки) структури СБ включали, як правило, референта СБ, його заступника (він же районний інформатор, відповідав за інформаційно-розвідувальну роботу), технічного референта (канцелярська робота, ведення архіву), технічного референта (канцелярська робота, ведення архіву), зв’язківця для контактів з вищими проводами, трьох слідчих та боївку.

Реферетури спирались на власну агентурно-інформаційну мережу та мережу підпілля ОУН у населених пунктах.

Переважно, заступник кущового керував роботою інформаторів СБ цієї територіальної одиниці. Наглядав за членами організації.

Опорою СБ вважався й станичний ОУН – «око, вухо, вуста» підпілля, від якого залежить «сила руху».

Отже, як бачимо, основними структурно-функціональними компоне6нтами референтур СБ були: розшукові, слідчі, бойові та технічні.

Система референтур СБ проіснувала до кінця 1951 р. Тоді через великі втрати в керівному складі та розгром переважної більшості проводів ОУН, лідер підпілля в Західній Україні Василь Кук («Лемеш») розпорядився про перехід референтів СБ на посади керівників територіальних ланок. Отже, СБ як досить струнка та злагоджена система референту перестала існувати. Однак, це не означало повної ліквідації підпільної контррозвідки. За тих умов референтури існували не в усіх проводах або були неповного складу (наприклад, не мали технічного референта, слідчих, боївки, тощо)

Зокрема, станом на 1 січня 1952 р. на 111 взятих на облік МДБ підпільників Дрогобицької області припадало 6 районних референтів СБ, слідчий і технічний референти, 4 бойовики СБ. Тоді ж у Львівській області на 169 підпільників прийшлося 7 референтів СБ. Спецпідрозділи, навіть в станні роки існування підпілля відігравали серйозну роль. Наприклад, у червні 1951 р. референт пропаганди КП «Захід-Карпати» - «Гомін» на нараді керівних кадрів Станіславського й Коломийського окружних проводів поставив у рамках зміцнення «легальної» мережі завдання ретельно перевірити новаків через СБ, що, певно, засвідчувало її тодішню оперативну дієздатність.

Особливу увагу приділяли кадровому забезпеченню референту. Від «моральної сили» референта СБ, йшлося в інструкції для надрайонних провідників (12 листопада 1945 р.) залежить сила безпека організації загалом. Тільки там, де есбісти чесні та принципові, немає зловживань. Ставили завданням зміцнювати кадри підпільного спецоргану. У згаданих нотатках «Сталя» сказано, що референт СБ за своїми діловими якостями повинен бути рівня начальника відповідного органу держбезпеки.

Особливий підбір та відданість працівників СБ відзначали і її противники. На думку начальника управління НКВС у Дрогобицькій обл. генерал-майора Сабурова (грудень 1945) знешкодження співробітників СБ є першочерговим завданням, оскільки вони «найінтелігентніші, найспритніші й найбільш фанатичні націоналісти». Есбісти, зазначалося у доповідній записці заступника начальника Управління 2-Н МДБ УРСР майора С.Пастельняка (вересень 1947) рекрутуються з найбільш перевірених членів ОУН, СБ вміло перевіряє свої ряди та відшукує непевних членів організації.

Дата добавления: 2014-01-07